Справа №582/1172/19 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/158/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
01 лютого 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15.04.2021 року, відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-
До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_9 в якій він просив вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15.04.2021 року, відносно ОСОБА_8 , скасувати та ухвалити новий вирок, яким просив виправдати ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Крім цього, захисник просив визнати недопустимими такі докази як:
- протокол огляду місця події ДТП (з додатками) від 07.07.2019 року;
- судову авто технічну експертизу від 28.08.2019 року;
- експертизу технічного стану транспортного засобу від 27.08.2019 року.
Даним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиенні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.
До набрання вироком законної сили, обрано ОСОБА_8 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю та покладено на ОСОБА_8 обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до прокурора або суду;
- заборонено цілодобово залишати житло за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,
- постійно носити електронний засіб контролю.
Також, ОСОБА_8 роз'яснено, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 2826,18 грн процесуальних витрат.
Знято арешт з автомобіля ВАЗ 2108, д/н НОМЕР_1 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , накладений ухвалою слідчого судді Недригайлівського районного суду від 09.07.2019 року.
Долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 100 КПК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник вказував про незаконність і необґрунтованість вироку суду, вважав його таким, що ухвалений з грубим порушенням норм кримінального процесуального закону України.
Апелянт не погоджував з допустимістю як доказу протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.07.2019 року, оскільки:
- в графі протоколу «Завантаження транспортного засобу на час огляду» вказано «один водій та два пасажири», в той час як у транспортному засобі взагалі нікого не було. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 після ДТП з різними травмами було доставлено до лікарні;
- в протоколі не вказано, як салоні автомобіля чи на місц події були розташовані водій і пасажири;
- протокол підписаний понятими ОСОБА_12 і ОСОБА_13 без ознайомлення з його змістом;
- поняті ОСОБА_12 і ОСОБА_13 зацікавлені особи у вирішенні справи, оскільки до початку проведення огляду місця події вони були обізнані про всі обставини справи, в тому числі і про те, що в автомобілі на час проведення слідчої дії були відсутні пасажири, однак в графі «зауваження» про це ними нічого не зазначено. До початку огляду місця події саме ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 були на місці події, викликали швидку допомогу, перевертали автомобіль під яким був ОСОБА_16 та спілкувалися між собою щодо подальших дій;
- поняті ОСОБА_12 і ОСОБА_13 в послідуючому буди допитані судом як свідки, їх було попереджено про кримінальну відповідальність про дачу завідомо неправдивих свідчень та за не дачу таких свідчень, тому на думку захисника, ОСОБА_17 були змушені давати покази в рамках даного кримінального провадження, а не в рамках певної слідчої дії, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону України.
Також, апелянт звертав увагу, що висновок суду першої інстанції про те, що учасники справи зауважень до схеми ДТП та фото таблиці, які є додатками до протоколу огляду місця події, зауважень не мають, не відповідає дійсності, оскільки він як сторона захисту неодноразово висловлював суду свою незгоду з вказаним протоколом.
З огляду на недопустимість протоколу огляду місця події від 07.07.2019 року як доказу, інші докази у справі - судово авто технічну експертизу від 28.08.2019 року № 19/119/9-1/257е та експертизу технічного стану транспортного засобу від 27.08.2019 року № 19/119/9-1/256е визнати допустимими доказами також не можна, оскільки вихідні дані, на підставі яких проводились експертизи, були взяті саме з протоколу огляду місця події від 07.07.2019 року та з доданих до нього схеми ДТП і фото таблиць.
Також, на перконання захисника, суд першої інстанції не дав оцінки поясненням потерпілої ОСОБА_18 , в частині того, що безпосередньо у суді вона повідомляла, що ОСОБА_8 швидко п'яніє і засинає, тоді як особисто цього вона не бачила.
Такі ж покази надавав сам ОСОБА_8 , а всі інші свідки підтвердили, що за кермо транспортного засобу, який належнить за дорученням ОСОБА_8 , сідали та керували ще декілька осіб.
Також, на думку захисника, судом першої інстанції не повно проаналізовані і пояснення свідка ОСОБА_19 , який вказав, що «..врешті тінь підійшла із заду і сіла на заднє сидіння..». Суд такі пояснення свідка розцінив такими, що в цілому не суперечать поясненням інших свідків щодо суб'єкта злочину, більше того, свідок неповнолітній, є братом обвинуваченого, а тому, на думку суду він міг не точно сприймати події і може бути зацікавленим у вирішенні справи. Однак, сторорона захисту з цим не згодна, оскільки висновки суду виступають в якості припущень і факт родинних зв'язків не означає про імперативний обов'язок не брати ці свідчення судом до уваги.
Захисник переконаний, що суд не проаналізував покази потерпілої ОСОБА_18 , обвинуваченого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_19 , разом в сукупності, щодо того чи можливо в такому стані алкогольного сп'яніння знаходитись у транспортному засобі, керувати своїми діями та бути водієм авто.
Щодо надання потерпілій обвинуваченим 10 000 грн, які суд розцінив як часткове відшкодування шкоди, то захисник вважав це не правильним, оскільки гроші були надані не в якості відшкодування, а в якості допомоги на поховання товариша і односельчанина.
Також, захисник просив врахувати і порушення права ОСОБА_8 на захист, оскільки на початку досудового розслідування для захисту прав та інтересів ОСОБА_8 було залучено захисника ОСОБА_20 , однак 11.11.2020 року було заявлено клопотання про залучення для захисту ОСОБА_8 ще одного захисника - його - ОСОБА_9 , 08.12.2020 року суд ухвалою захисників замінив, що є не правильним, так як питання про заміну не йшлося, а йшлося про залучення до справи ще одного адвоката. Заяв про відмову від адвоката матеріали спарви не містять. Крім цього, одне судове засідання - 08.12.2020 року відбувалось в режимі відеоконференції, що позбивало права обвинуваченого на конфіденційну розмову зі своїм адвокатом ОСОБА_20 . Апелянт стверджував, що закон дозволяє особі мати одночасно 5 захисників і заміна одного адвоката на іншого, фактично позбавило обвинуваченого в його захисті однієї особи. Більше того, при заміні одного адвоката на іншого, ОСОБА_8 деякий час взагалі був без захисту, так як захисника, що брав участь на досудовому розслідуванні і знав всі матеріали, зі спарви виключено, а новий захисник, з ними ознайомитись ще не встиг.
Висновки суду про те, що ОСОБА_8 підтримав клопотання про заміну захисника, не правильні оскільки, ОСОБА_8 перебуваючи в стресовому стані, думав, що суд в нього запитує про те, чи згоден він призначити йому ще адвоката.
Звертав увагу апелянт і на пояснення експерта авто техніка, який вказав, що в рамках експертних досліджень виявлень пото-жирових слідів на рулевому управлінні ТЗ не проводилося, а тому, хто був за кермом ТЗ він пояснити не може.
Крім вказаного, як на істотне порушення вимог КПК України захисник зазначав про порушення судом ст.ст. 366 та 367 КПК України. Так, 13.04.2021 року о 15.30 год суд, після завершення судових дебатів та останнього слова обвинуваченого, видалився в нарадчу кімнату для ухвалення в даному кримінальному провадженні вироку, попередньо повідомивши, що вирок суду буде оголошено 15.04.2221 року об 11.30 год. Однак, близько 11.30 год 15.04.2021 року суд вийшов з нарадчої кімнати, але не для оголошення вироку, а з метою з'ясувати хто прибув та ще раз надав останнє слово обвинуваченому і знову ж видалився до нарадчої кімнати, що на перконаня сторони захисту є грубим порушенням порядку прийняття процесуального рішення.
На апеляційну скаргу захисника обвинуваченого представником потерпілої ОСОБА_18 - адвокатом ОСОБА_21 подано заперечення з проханням вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15.04.2021 року залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника без задоволення (а.с. 141 т.2).
Інші учасники кримінального провадження - прокурор, потерпіла, представник потерпілої та обвинувачений апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Як встановлено судом першої інстанції 07.07.2019 року близько 01.40 год ОСОБА_8 , керуючи належним ОСОБА_22 автомобілем ВАЗ-2108, д/н НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, рухався по автодорозі з смт Недригайлів у напрямку с. Хоружівка Недригайлівського району Сумської області. Минувши с. Хоружівка та доїжджаючи до повороту на с. Беседівка Недригайлівського району Сумської області зневажив безпекою дорожнього руху, порушивши вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», знехтував особистою безпекою та безпекою своїх пасажирів ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , не врахував дорожньої обстановки та не впорався з керуванням, що призвело до виїзду автомобіля на праве узбіччя з подальшим його перекиданням на проїзній частині. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_25 отримав середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у приміщенні ЦРЛ смт Недригайлів.
19.10.2021 року потерпіла ОСОБА_18 подала заяву з проханням апеляційний розгляд справи проводити без її участі. Зазначала, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого має бути частково задоволена, зокрема в частині скасування вироку, однак в частині виправдання обвинуваченого, то тут потерпіла покладалася розсуд колегії апеляційного суду (а.с. 155 т.2).
Крім цього, потерпіла в заяві повідомила, що адвокат ОСОБА_21 її інтереси більше не представляє, з огляду на різну правову позицію у справі.
Враховуючи викладене, а також те, що апеляційним судом вживались заходи по повідомленню потерпілої та її представника про дату, час і місце слухання справи, колегія суддів вважає за можливе слухання спарви провести без участі потерпілої та її представника, що узгоджується з ч. 4 ст. 405 КПК України.
Тому, заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 підтримали, просили задовольнити, вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 просили виправдати в пред'явленому обвинуваченні, думку прокурора ОСОБА_6 , яка проти задоволення вимог апеляційної скарги захисника заперечила, просила вирок суду залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги та повторно, за заявою сторони захисту, дослідивши письмові докази у справі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Вивчивши матеріали кримінального провадження в сукупності із заявленими доводами апеляційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що вказаних вимог КПК України суд першої інстанції при ухваленні обвинувального вироку відносно ОСОБА_8 дотримався в повному обсязі.
Так, вивчивши матеріали кримінального провадження колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції допитав обвинуваченого ОСОБА_8 , який пояснював, що свою вину у вчиненні злочину не визнає та зазначав, що 06.07.2019 року він зі своїм братом ОСОБА_26 , подружжям ОСОБА_27 та ОСОБА_25 на його ( ОСОБА_8 ) автомобілі ВАЗ 2108 червоного кольору, виїхали з с. Хустянка у смт Недригайлів на святкування Івана Купала. Запросили з собою ОСОБА_25 , оскільки знали, що він не вживає спиртних напоїв, щоб останній сидів за кермом на зворотньому шляху. Коли виїжджали автомобіль був у справному стані. У смт Недригайлів зустріли знайомих - родину ОСОБА_17 та продовжували святкувати разом, вживали разом (він, подружжя ОСОБА_27 і ОСОБА_28 ) спиртні напої. Випили приблизно по 0,5 л горілки кожен у період з 16.00 до 24.00 год. Після святкування, ближче до 01.00 год. 07.07.2019 року вирішили їхати додому. Анцибори сіли в свою машину, а він - у свою. Його ВАЗ 2108 стояв ближче до будівлі «пожарки», а автомобіль Анциборів - в іншому місці. Виявилось, що в його машині не працює світло фар. Він та ОСОБА_29 почали ремонтувати освітлення, на допомогу покликали ОСОБА_17 . Врешті відремонтували лише ліву фару, але все одно вирішили, що треба їхати додому. Анцибори забрали ОСОБА_30 і ОСОБА_31 у свій автомобіль і повинні були їхати попереду, щоб видно було дорогу. У ВАЗ 2108 залишився він, ОСОБА_29 та ОСОБА_25 . Спочатку він ( ОСОБА_32 ) сів за кермо та розвернув машину. Потім вийшов, відкинувши водійське сидіння, сів на заднє сидіння. Оскільки у машині двоє дверей, іншим чином назад потрапити не можливо. ОСОБА_25 сів за кермо. На виїзді з смт. Недригайлів заснув, тому не пам'ятає, що відбувалось по дорозі. Про те, що біля с. Хоружівка сталось ДТП у якому загинув ОСОБА_16 , дізнався вже у лікарні як прийшов до свідомості, оскільки сам отримав забій голови, попереку, постраждала права нога і залишився шрам на підборідді.
Відповідаючи на запитання прокурора обвинувачений пояснював, що під час слідчого експерименту не говорив, що сидів за кермом, крім того від часу ДТП до моменту проведення з ним слідчого експерименту пройшло більше місяця і він думав, що його привезли на інший поворот, а не на той, де сталось ДТП. Також не зміг пояснити чому ОСОБА_29 його оговорює, підстав для цього немає.
Вислухавши такі пояснення обвинуваченого, суд першої інстанції з ними не погодився, і розцінив їх як спосіб захисту, спрямований на уникнення відповідальності, так як вони суперечать показанням допитаних судом свідків, наведеним нижче, та є не логічними, зокрема в частині стосовно проведення з ним слідчого експерименту.
Так, допитана судом першої інстанції потерпіла ОСОБА_18 пояснювала, що близько 18.00 год. 06.07.2019 року до них додому заїхали ОСОБА_8 , ОСОБА_14 і запросили ОСОБА_33 поїхати з ними в смт. Недригайлів на святкування у якості тверезого водія. Син погодився, оскільки давно дружив з ОСОБА_34 . Близько 2.30 год. 07 липня 2019 року їй зателефонував сусід ОСОБА_35 і повідомив, що ОСОБА_36 і її син розбились і їх забрали у лікарню. По приїзду у Недригайлівську лікарню, лікар повідомив, що у сина розбитий череп і від цього він помер, а ОСОБА_32 перебуває у реанімації. ОСОБА_37 у лікарні не було. Потім у поліції черговий повідомив, що зі слів ОСОБА_37 , за кермом автомобіля під час ДТП був ОСОБА_38 . Крім того, потерпіла зазначала, що від сина та зі слів молоді с. Хустянки знає, що ОСОБА_39 швидко п'яніє і засинає, хоча особисто цього не бачила. Після загибелі сина ОСОБА_39 заплатив їй 10000 грн. за завдану шкоду. Щодо міри покарання вважала доцільним обрати покарання у виді позбавлення волі.
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_29 пояснював, що 06.07.2019 року близько 18.00 год. він з дружиною, ОСОБА_40 і ОСОБА_41 зі своїм молодшим братом на автомобілі ВАЗ 2108 червоного кольору поїхали з с. Хустянка у смт Недригайлів на святкування ОСОБА_42 . На святкуванні вживали спиртні напої. Зокрема, він та ОСОБА_39 випили по 0,5 л горілки кожен. Близько 01.00 год. 07.07.2019 року вирішили повертатись додому. Виявилось, що у автомобілі несправні фари - немає світла. В'ячеслав намагався полагодити фари і врешті загорілась лише одна, але все одно вирішили їхати. Його дружина ОСОБА_15 і брат обвинуваченого на несправному автомобілі їхати побоялись, тому сіли у машину ОСОБА_17 . ОСОБА_32 спочатку сів за кермо і хотів їхати, але вони його відмовили, і за кермо сів ОСОБА_43 . З смт Недригайлів виїхали на невеликій швидкості з увімкненими аварійними сигналами. Анцибори їхали приблизно за 100 м (у полі зору) попереду на своєму автомобілі «Славута».
Під час руху ОСОБА_39 сказав, що світло погане і вони зупинились, ОСОБА_17 теж зупинили свій автомобіль попереду. ОСОБА_39 вийшов з машини, подивився на світло фар і грубо сказав ОСОБА_44 пересісти на пасажирське сидіння, що останній і зробив, а ОСОБА_38 сів за кермо. У цей час він ( ОСОБА_29 ) вийшов з машини і попрямував до машини ОСОБА_17 , яка стояла за 100-150 м, оскільки не хотів їхати з п'яним ОСОБА_45 . З автомобіля «Славута» ніхто з пасажирів не виходив. ОСОБА_39 , керуючи автомобілем ВАЗ 2108, наздогнав його і почав умовляти поїхати у його машині. Погодившись лише з четвертого разу, через пасажирське місце, де сидів ОСОБА_16 , сів на заднє сидіння і вони продовжили рух. Керуючи названим автомобілем ОСОБА_39 обігнав автомобіль Анциборів, відірвавшись десь на 1 км. Рухались зі швидкістю 90-100 км/год. У цей час ОСОБА_46 телефонувала ОСОБА_47 і запитувала хто за кермом. Він спочатку не сказав, а коли вона зателефонувала вдруге, то зізнався, що за кермом ОСОБА_38 . Безпосередньо чув, що ОСОБА_16 відповідав, а пізніше ОСОБА_48 розповіла, що телефонувала вона.
Стверджував, що за с. Хоружівка, на повороті, є дорога на бригаду. За цим поворотом ОСОБА_39 зачепив колесом узбіччя, автомобіль повело, потім він вирівнявся і знову зачепив узбіччя. Від цього машину понесло, ОСОБА_39 гальмування не застосовував. Машина «кувиркалась» і впала на правий бік. Вікна були вибиті, залишилось лише одне пасажирське, де сидів ОСОБА_43 , але воно було потріскане і потім висипалось. Сушка ОСОБА_33 і ОСОБА_49 у машині не було. Присвітивши собі телефоном, виліз через верхнє вікно. Під'їхали ОСОБА_17 і витягли ОСОБА_33 , який опинився під машиною. Його відтягли трохи убік. ОСОБА_39 лежав поруч з машиною. Він ( ОСОБА_27 ) кликав ОСОБА_50 , але той не відзивався. На вигляд був неушкоджений, а у ОСОБА_11 йшла ротом кров, тому перевернув його на бік, а ОСОБА_51 чи ОСОБА_48 принесли коврик зі своєї машини, який він ( ОСОБА_27 ) підклав йому під голову і так тримав ОСОБА_33 на боці до приїзду швидкої. Викликали швидку, а потім уже швидка викликала поліцію.
На запитання учасників процесу пояснював, що в лікарню після ДТП у смт. Недригайлів його направили поліцейські, бо мав рану на голові, яку лікарі хотіли зашити, але він відмовився. Алкотестер продував близько 9.00 - 10.00 год. ранку 07.07.2019 року, а 08.07.2019 року з ним проводився слідчий експеримент під час якого вказав на місце де автомобіль ВАЗ 2108 вперше «вловив» узбіччя і де - вдруге та інші обставини. Також показував і розповідав про обставини ДТП усе як було. При цьому поліцейські робили заміри і складали схему, яка у порівнянні з місцем ДТП відповідає дійсності, у тому числі і повороти.
Свідок ОСОБА_52 , пояснював суду першої інстанції, що увечері 06.07.2019 року вона з чоловіком, ОСОБА_53 та ОСОБА_54 поїхали в смт. Недригайлів на свято. ОСОБА_33 запросили з собою, щоб він сів за кермо, оскільки спиртних напоїв останній зовсім не вживав. А вона з чоловіком та ОСОБА_53 під час святкування пили горілку до часу ночі. Потім вирішили їхати додому. Підійшли до машини ОСОБА_55 , виявилось, що світло фар не горіло. Хлопці почали ремонтувати освітлення. У цей час під'їхали на своєму автомобілі ОСОБА_17 . Вирішили, що вона поїде з ними і забере молодшого брата ОСОБА_10 , оскільки з несправним освітленням їхати було небезпечно. Не працювала одна фара, друга світила постійно. Спочатку, біля стадіону, ОСОБА_36 сів за кермо і розвернув автомобіль, а потім за кермо сів ОСОБА_16 , а ОСОБА_39 сів збоку, а її чоловік - позаду.
ОСОБА_56 їхала попереду, а ОСОБА_10 - за ними. Потім вони побачили, що автомобіль ОСОБА_50 зупинився і вони також зупинились. Було видно, що хтось прямує до них, тому зателефонувала ОСОБА_57 і спитала, що сталося. Він відповів, що нічого, але хтось продовжував йти вздовж дороги, а ВАЗ 2108 їхав поруч. У «Славуті» двері не відкривали, обернулися і дивились через заднє скло. Було темно, машина ОСОБА_10 рухалась з увімкненими аварійними сигналами. До чоловіка, який ішов було близько 50 м. Оля сказала, що судячи зі статури це ОСОБА_58 , і вона теж потім упізнала свого чоловіка, хоча і було темно. Почула, що він кашляє, а також визначила по статурі, бо чоловік повніший, ніж ОСОБА_32 .
ОСОБА_58 йшов, а машина ОСОБА_10 його трохи підрізала і він сів до автомобіля через пасажирські двері, але не бачила, щоб при цьому хтось виходив з автомобіля і його пропускав. Потім вони обігнали автомобіль Анциборів і швидко поїхали уперед. Оля зателефонувала ОСОБА_59 і запитала хто за кермом, той спочатку не зізнався. Через декілька хвилин ОСОБА_28 зателефонувала ще раз і ОСОБА_43 відповів, що за кермом ОСОБА_32 . ОСОБА_48 повідомила про це усім, хто знаходився в машині ОСОБА_17 .
Потім автомобіль ОСОБА_10 зник з виду, а через деякий час зателефонував чоловік і повідомив, що вони розбились. Під'їхавши до місця ДТП, побачили, що автомобіль ВАЗ 2108 лежить на боці. Вона і брат ОСОБА_60 сиділи на задньому сидінні і з машини на місці аварії не виходили взагалі, тому розташування тих, хто був у перевернутому автомобілі не бачила. Швидку викликав ОСОБА_61 з телефону своєї дружини.
Свідок ОСОБА_13 , який також допитувався судом першої інстанції, пояснював, що він з дружиною приїхали на своєму автомобілі «Славута» в смт. Недригайлів на святкування. Шевченки, ОСОБА_32 , його молодший брат та ОСОБА_62 вже там відпочивали. Оскільки між собою усі товаришують багато років, приєдналися до них. Під час святкування ОСОБА_32 , ОСОБА_27 , і його дружина ОСОБА_63 вживали спиртні напої. ОСОБА_14 і ОСОБА_39 випили удвох близько 1 л горілки. Він і ОСОБА_16 спиртного не пили, бо повинні були сідати за кермо на зворотньому шляху. Був ще молодший брат ОСОБА_60 . Близько 00.45 год. вирішили їхати додому. Автомобіль ОСОБА_55 . ВАЗ 2108 стояв поблизу автовокзалу, а їхній - майже біля знаку Засулля. Розійшлися до своїх машин, але подзвонила ОСОБА_64 і попросила під'їхати, бо у них проблеми зі світлом. Під'їхавши, усі чоловіки почали ремонтувати світло. Врешті увімкнулась лише одна права фара, тому вирішили, що ОСОБА_43 на аварійних сигналах поїде за «Славутою», у яку сіли також ОСОБА_15 і брат ОСОБА_50 . Вирішили так, бо ще у Недригайлові ОСОБА_39 збирався сісти за кермо, алей ого відмовили. У ВАЗ 2108 залишились ОСОБА_14 , ОСОБА_39 і ОСОБА_16 , який сів за кермо. ОСОБА_65 сів збоку, а ОСОБА_66 - на заднє сидіння.
По дорозі він на автомобілі «Славута» рухався спочатку попереду зі швидкістю 40-50 км/год., бо так домовлялись їхати до самої ОСОБА_67 . Від'їхавши 300-400 м від повороту на с.Кулешівка побачив у дзеркало заднього виду, що ОСОБА_68 зупинився, тому він теж зупинив свій автомобіль і увімкнув аварійні сигнали. Побачили, що з автомобіля ОСОБА_10 хтось вийшов, нахилився до фар, подивився і знову сів в автомобіль. Це було десь за 150 м до них, тому не упізнали хто. Потім, коли відстань вже скоротилась, з машини знову хтось вийшов і йшов у їхньому напрямку. По силуету зрозуміли, що йде ОСОБА_27 , бо за статурою він найкрупніший з них. До того ж він кашляв. ОСОБА_69 теж почала рухатись, підрізала його до узбіччя і так було тричі. Останній раз - вже за 50 м до них.
Потім силует сів у машину з боку узбіччя. Після цього машина ОСОБА_10 «зірвалася» з місця, обігнала їх так швидко, що він навіть не встиг рушити і ще стояв з аварійкою. Хто за кермом - не бачив. Стали їхати за ними. Тримали їх у полі зору до крутого спуску у ОСОБА_70 , потім втратили з виду, тому його дружина ОСОБА_28 зателефонувала ОСОБА_59 і спитала де вони. Той сказав, що пояснити не може, бо не знає місцевості. Потім ОСОБА_63 подзвонила вдруге і спитала хто за кермом, бо ОСОБА_71 переживала чи не ОСОБА_58 за кермом. ОСОБА_16 відповів, що не ОСОБА_72 , а коли дружина спитала чи за кермом ОСОБА_39 , ОСОБА_43 відповів: «Так». Тоді ОСОБА_63 повідомила їм усім, що за кермом ОСОБА_39 і спитала ще раз де вони знаходяться. ОСОБА_16 відповів, що на виїзді з с. Хоружівка. Коли вони на «Славуті» проїжджали «круг» у с. Хоружівка, ОСОБА_14 зателефонував своїй дружині і просив їхати швидше, бо вони розбилися і він не може знайти хлопців, бо у нього кнопочний телефон без ліхтарика. Приїхавши на місце ДТП - на виїзді за с. Хоружівка метрів за 300 на перехресті біля старої бригади, побачили, що машина лежить на боці, а ОСОБА_39 лежав на відстані близько 3 м від неї. ОСОБА_14 був біля машини і тримався за голову, при цьому повідомив, що за кермом був ОСОБА_38 .. ОСОБА_16 лежав по груди під машиною. Він ( ОСОБА_17 ) з дружиною перевернули ВАЗ 2108 на дах і витягли ОСОБА_33 . Потім відійшов до ОСОБА_10 і спитав чи все добре, той щось пробурмотів. Дружина ОСОБА_27 з машини не виходила поки не поїхала швидка. Швидку викликав особисто з телефону дружини. Медики приїхали за 20-30 хв. двома машинами: у новішу забрали ОСОБА_73 , а у «таблетку» - ОСОБА_74 . ОСОБА_14 збирався їхати з ними, але його не взяли. Після того як «швидкі» забрали хлопців, приїжджав голова сільради на місце ДТП і цікавився чи не потрібна допомога. Під'їжджали ще незнайомі хлопці і дівчата, але точно не пам'ятає до чи після приїзду медиків.
На запитання учасників процесу додатково пояснював, що раніше у нього у володінні була машина ВАЗ 2108, тому знає, що на заднє сидіння можна сісти, без необхідності виходити передньому пасажиру: нажати «фляжок», схилити спинку і пролізти. Чоловік, який ішов по дорозі сідав у машину з узбіччя, при цьому з пасажирського боку ніхто не виходив, щоб його пропустити, а під час телефонної розмови його дружини із ОСОБА_75 , останній повідомив, що сидить спереду, а ОСОБА_32 за кермом.
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_12 пояснювала, що 06.07.2019 року, по дорозі з м. Суми додому, заїхали з чоловіком в смт. Недригайлів, де зустріли подружжя ОСОБА_27 , ОСОБА_11 і ОСОБА_10 з молодшим братом ОСОБА_26 і залишились святкувати з ними, бо давно товаришували. ОСОБА_66 і ОСОБА_76 вживали горілку, бо було свято ОСОБА_42 . Випили приблизно 1 л на двох. Її чоловік ОСОБА_77 спиртне не вживав, бо ще потрібно було сідати за кермо. Близько часу ночі 07.07.2019 року зібрались додому. Вона з чоловіком пішли до своєї машини «Славута», а ОСОБА_27 , ОСОБА_62 і ОСОБА_32 з братом до ОСОБА_78 . Тут зателефонувала ОСОБА_79 і повідомила, що у них проблеми з машиною. Вона і чоловік під'їхали у вуличку біля автовокзалу, де стояла машина ОСОБА_55 . Виявилось, що не працює світло фар. Хлопці намагались ремонтувати, але відремонтували лише, здається, праву фару. ОСОБА_39 сів за кермо і розвернувся, хотів їхати, але його відмовили і домовились, що ОСОБА_16 сяде за кермо і поїдуть з увімкненими аварійними сигналами за їхньою « ОСОБА_80 ». Степана та ОСОБА_81 забрали у свій автомобіль, бо їхати без світла було небезпечно. Так і поїхали на невеликій швидкості. Коли виїхали за смт. Недригайлів, ОСОБА_14 зателефонував дружині і запитав, чи світиться фара, йому відповіли, що не світиться. На повороті на с. Кулешівку їх автомобіль зупинився, тому вони на «Славуті» також зупинились. Побачили у заднє скло біля їх машини силует. Відстань була невелика. Тоді побачили, що хтось іде і кашляє, тому зрозуміли, що це ОСОБА_72 , бо кашляв тільки він. ВАЗ його «підрізав» тричі. Врешті ОСОБА_72 сів у машину, при цьому звідти ніхто не виходив. Після цього машина хлопців їх обігнала і поїхала дуже швидко. Вона зателефонувала ОСОБА_44 він спочатку не відповів. Потім ще набирала декілька разів. Коли вчергове зателефонувала вже на в'їзді в с. Хоружівка, ОСОБА_43 відповів, що не може повідомити де вони, бо не знає цієї дороги. Пізніше зателефонувала ОСОБА_59 ще раз і він повідомив, що знаходяться на виїзді з с. Хоружівка, а вони в «Славуті» були ще тільки на в'їзді в село. Тоді спитала чи він за кермом і ОСОБА_43 відповів, що ні. Потім вона спитала чи за кермом ОСОБА_36 і ОСОБА_62 відповів: «Так». Десь за хвилину після розмови ОСОБА_82 зателефонував ОСОБА_72 і повідомив, що вони розбились. Іра сказала ОСОБА_83 , щоб швидше їхав, бо хлопці потрапили в аварію. Доїжджаючи до місця ДТП, ОСОБА_27 повідомив ОСОБА_82 по телефону, щоб дуже щільно не під'їжджали, бо там лежить ОСОБА_36 . Під'їхавши побачили, що ОСОБА_27 стояв між ОСОБА_84 і машиною, яка лежала на правому боці придавивши ОСОБА_33 . Вона, її чоловік і ОСОБА_72 перевернули автомобіль на дах, витягли ОСОБА_11 і трохи відтягнули від машини. ОСОБА_51 викликав швидку з її телефону, бо вона дуже нервувалась. Потім взяли з сидіння своєї машини коврики і поклали ОСОБА_59 під голову, оскільки у нього ротом йшла кров. Зупинявся біля них сільській голова, питав чи потрібна допомога, вони відповіли, що не потрібна, бо вже викликали швидку, і він поїхав. Приїхали дві машини швидкої допомоги і забрали ОСОБА_73 і ОСОБА_74 , а вони залишились чекати поліцію і були на місці до ранку.
Свідок ОСОБА_19 , 2008 року народження, допитаний судом першої інстанції у присутності законного представника ОСОБА_85 та психолога ОСОБА_86 пояснював, що він з братом і Шевченки приїхали на братовому автомобілі ВАЗ 2108 у смт. Недригайлів на свято ОСОБА_42 . Також взяли із собою ОСОБА_11 , як «тверезого водія». На святі зустріли ОСОБА_17 . Коли знайшли місце, де посидіти, хлопці пішли у магазин, а він - до сцени. Дорослі «відмічали», а він час від часу підходив до брата ОСОБА_87 . Близько 01.00 год. ночі свято скінчилось і всі вирішили їхати додому. Машина брата завелась, але світло не працювало і його стали ремонтувати. Коли трохи зробили світло і стали від'їжджали з місця відпочинку ОСОБА_39 сів за кермо і розвернув автомобіль, потім переліз на пасажирську сторону, а за кермо сів ОСОБА_88 , а ОСОБА_89 - на заднє пасажирське сидіння. Він та дружина ОСОБА_90 , сіли у машину ОСОБА_17 , який увесь час їхав попереду. Проїхавши близько 10 хв., побачив у заднє скло, що автомобіль ОСОБА_74 зупинився. Хтось вийшов і «зайшов» у водійське сидіння. Вони також зупинились. З ВАЗ 2108 хтось вийшов з правої пасажирської сторони, більше з правого сидіння ніхто не виходив. Видно було лише повнуватий середнього зросту силует, одягнутий у светр, по голосу зрозуміло, що чоловік, він щось кричав, але що саме було не чути, зрозумів, що той не хотів сідати у машину. Він швидко біг позаду машини, машина декілька разів зупинялась. Врешті тінь підійшла іззаду і сіла на водійське сидіння. Потім машина поїхала поперед них зі швидкістю приблизно 80 км/год., виходячи з чого визначив швидкість пояснити не може. ОСОБА_91 почала дзвонити ОСОБА_92 , той спочатку не відповідав, а потім узяв трубку, ОСОБА_63 спитала де вони, що ОСОБА_43 відповів, не пам'ятає. Через деякий час подзвонив ОСОБА_72 і повідомив, що вони розбились. Коли під'їхали побачили, що брат і ОСОБА_43 лежать на трасі. Він та ОСОБА_91 з машини не виходили, бо вона сказала не дивитись на аварію, тому він відвернувся і заснув. Коли прокинувся, на місці вже були машини швидкої допомоги.
Свідок ОСОБА_93 , допитаний судом першої інстанції, пояснював, що був присутній при слідчому експерименті з ОСОБА_94 , який розповідав, що їхали з с.Кулешівка на машині з несправним світлом фар зі швидкістю близька 100 км/год., на повороті зачепили узбіччя, внаслідок чого машина стала некерована і «злетіла». Це сталося неподалік за селом Хоружівка, де крутий поворот. Також ОСОБА_14 розповідав, що спочатку за кермом сидів тверезий водій, а потім, за с. Засулля, сів власник транспортного засобу, який був на підпитку, бо вони повертались зі святкування ОСОБА_42 .
Свідок ОСОБА_95 пояснював суду першої інстанції, що їхав по с.Хоружівка з 07 на 08 липня 2019 року близько 2.30 - 3.00 год. Побачив, що на даху лежить автомобіль ВАЗ 2108 червоного кольору і двоє чоловіків лежать по лівій стороні біля машини ближче до с. Хоружівка, третій стояв. Між їх тілами відстань була 1,5 - 3 м.. Хлопець той, що потім помер, був непритомний ледь дихав. При ньому тіла не переміщали. Свою машину зупинив перед місцем ДТП, підійшов, спитав чи потрібно допомога. Були ще якісь дівчата, з їх розмови зрозумів, що другий ще живий. Він ( ОСОБА_96 ) був у шоковому стані. Ще під'їжджав чоловік на мікроавтобусі.
Крім цього стороа захисту просила апеляційний суд дослідити окремі докази у справі, оскільки вважала, що їх належність та допустимість як доказів, сумнівна і такі докази судом першої інстанції передчасно покладені в основу обвинувального вироку.
Частинами 1,2 статті 22 КПК України передбачено,що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
За змістом цієї норми процесуального закону учасник судового провадження має право не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й повинен зазначити, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити, та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.
З метою забезпечення повноти та об'єктивності у врішенні справи, колегія суддів клопотання сторони захисту задовольнила, та в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадженні, вирішила дослідити окремі, вказані захисником докази.
Так, стороною обвинувачення було надано, а судом першої інстанції і повторно апеляційним судом, досліджено протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 07.07.2019 року зі схемою та фототаблицею до нього, з якого встановлено, що було оглянуто автодорогу від с. Хоружівка Недригайлівського району до с. Беседівка Недригайлівського району, де виявлено в перевернутому положенні на даху, передньою частиною в напрямку лівого узбіччя автомобіль марки ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 червоного кольору, розташований на відстані: переднє ліве колесо на відстані 1,1 від ор. № 2 та 100,6 м від ор. № 1; заднє ліве колесо на відстані 2,3 м від ор. № 2. Автомобіль має зовнішні пошкодження на всій геометрії кузова та з відсутністю дзеркал салону. На дорожньому покритті виявлено сліди від юзу, який розташований на відстані: початок 29,3 від ор. № 1 та 7,8 від ор. № 2, довжиною 35 м. Другий слід розташований паралельно довжиною 15,4 м до початку трав'янистого узбіччя. На дорожньому покритті виявлено сліди тертя асфальтного покриття з нашаруванням фарби близького до червоного. Перший слід розташований на відстані 82,0 від ор. № 1 та 5.3 від ор. № 2. Другий слід розташований на відстані 3,7 від ор. № 2. Крім цього на дорожньому покритті виявлено темну речовину бурого кольору, яка розташована на відстані 52,8 від ор. № 1 та 2,2 від ор. № 2. З місця події вилучені: автомобіль марки ВАЗ 2108 червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , змив з рулевого колеса, ручку ричала перемикання передач, чохол з водійського сидіння автомобіля, водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_8 , Поліс НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ (т. 1 а.с. 130-141).
З допустимістю такого протоколу і схеми як доказу, був не згодний захисник як в суді першої інстанції так і в апеляційному суді, вказуючи на ряд порушень, зокрема:
1) в графі протоколу «Завантаження транспортного засобу на час огляду» вказано «один водій та два пасажири», в той час як у транспортному засобі взагалі нікого не було. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 після ДТП з різними травмами було доставлено до лікарні;
2) в протоколі не вказано, як салоні автомобіля чи на місц події були розташовані водій і пасажири;
3) протокол підписаний понятими ОСОБА_12 і ОСОБА_13 без ознайомлення з його змістом;
4) поняті ОСОБА_12 і ОСОБА_13 зацікавлені особи у вирішенні справи, оскільки до початку проведення огляду місця події вони були обізнані про всі обставини справи, в тому числі і про те, що в автомобілі на час проведення слідчої дії були відсутні пасажири, однак в графі «зауваження» про це ними нічого не зазначено. До початку огляду місця події саме ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 були на місці події, викликали швидку допомогу, перевертали автомобіль під яким був ОСОБА_16 та спілкувалися між собою щодо подальших дій;
5) поняті ОСОБА_12 і ОСОБА_13 в послідуючому буди допитані судом як свідки, їх було попереджено про кримінальну відповідальність про дачу завідомо неправдивих свідчень та за не дачу таких свідчень, тому на думку захисника, ОСОБА_17 були змушені давати покази в рамках даного кримінального провадження, а не в рамках певної слідчої дії, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону України.
Також, апелянт звертав увагу, що висновок суду першої інстанції про те, що учасники справи зауважень до схеми ДТП та фото таблиці, які є додатками до протоколу огляду місця події, зауважень не мають, не відповідає дійсності, оскільки він як сторона захисту неодноразово висловлював суду свою незгоду з вказаним протоколом.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідь на п.п.1, 2 вказаних доводів, суд першої інстанції вже надавав оцінку, та за встановлених обставин з такою оцінкою апеляційний суд згодний.
Зокрема, суд правильно зауважив на тому, що що зазначена обставина не вплинула на вирішення справи по суті, оскільки названа графа Протоколу, крім вказівки на завантаження, містить також посилання на наявність пасажирів, відомості щодо наявності яких і було зазначено. При цьому у протоколі не міститься вказівки на їх місце розташування у салоні чи на місці події, тощо, що могло б мати наслідком викривлене викладення обставин місця події, отже названа захисником обставини не може потягнути за собою недопустимість вказаного доказу.
Щодо доводів сторони захисту по п.п. 4, 5 то їх також проаналізовано судом першої інстанції і правильно спростовано наступним.
Так, абз. 3 ч. 7 ст. 223 КПК України містить вичерпний перелік осіб, які не можуть бути понятими. Належність подружжя ОСОБА_17 до визначених осіб судом не встановлена. Щодо посилання на їх заінтересованість на користь свідка ОСОБА_37 з метою перекладення на ОСОБА_10 кримінальної відповідальності, то це твердження спростовується поясненнями свідків ОСОБА_91 , ОСОБА_77 , ОСОБА_37 , ОСОБА_15 та підтверджено самим обвинуваченим у судовому засіданні, що з усіма ОСОБА_39 перебував у дружніх стосунках тривалий час і спілкування припинилось лише після ДТП, при цьому неприязних стосунків між собою вони не мають.
Щодо того, що свідки ОСОБА_91 та ОСОБА_77 у випадку залучення їх понятими не можуть бути допитані як свідки події, а лише як свідки проведення процесуальної дії, то такі доводи безпідставні, оскільки абз. 4 ч. 7 ст. 223 КПК України містить вказівку лише на те, що ці особи можуть бути допитані як свідки проведення процесуальної дії і не містить імперативної вимоги про те, що вони можуть бути допитані тільки як свідки проведення процесуальної дії. Натомість, ст. 65 КК України визначено, що свідком може бути фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань. Частиною 2 зазначеної статті наведено вичерпний перелік осіб, які не можуть бути свідками і належність свідків ОСОБА_91 та ОСОБА_97 до таких осіб під час судового розгляду не встановлена.
Щодо п.3 доводів сторони захисту, про те, що протокол підписаний понятими ОСОБА_12 і ОСОБА_13 без ознайомлення з його змістом, то до них колегія суддів відноситься критично, оскільки вони ґрунтуються виключно на суб'єктивній думці захисника, без доказового на те підтвердження.
Щодо тверджень апелянта про те, що висновок суду першої інстанції про відсутність в учасників справи зауважень до схеми ДТП та фото таблиці, які є додатками до протоколу огляду місця події, що не відповідає дійсності, оскільки він як сторона захисту неодноразово висловлював суду свою незгоду з вказаним протоколом, то вказану обставину, колегія суддів не може визнати істотним порушенням судом вимог КПК України, оскільки протокол огляду місця події разом з додатками до нього виступав предметом повторного дослідження в суді апеляційної інстанції і сторона захисту не була позбавлена можливості в наданні пояснень чи зауважень щодо додатків до протоколу, крім цього апелянт мав можливість викласти свої зауваження щодо цих додатків безпосередньо в апеляційній скарзі, що зроблено ним небуло.
Враховуючи викладене, колегією суддів не встановлено підстав для визнання протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 07.07.2019 року зі схемою та фототаблицею до нього, не допустимим доказом. Крім цього, суд першої інстанції слушно зауважив на тому, що сам захисник ОСОБА_98 , заявляючи клопотання про проведення експертизи в суді першої інстанції , яке у подальшому відкликав, просив надати відповіді саме з урахуванням вказаного протоколу ОМП.
Також, суд першої інстанції як письмовий доказ вини обвинуваченого досілідив протокол проведення слідчого експерименту від 08.07.2019 року із схемою до нього, проведеного за участю свідка ОСОБА_29 , спеціаліста ОСОБА_99 та понятих, з якого встановив, що свідок ОСОБА_29 на автодорозі с. Хоружівка - с. Беседівка розповів, що рухаючись на автомобілі «ВАЗ-2108», який належить ОСОБА_8 , за кермом якого перебував останній, а він в цей час перебував на задньому сидінні, тому що на передньому пасажирському сидінні сидів ОСОБА_40 . Водій ОСОБА_8 не впорався з керуванням і допустив перекидання автомобіля. На місцевості ОСОБА_29 зазначив, що швидкість автомобіля була 90-100 км/год., в автомобілі світила лише передня ліва фара головного освітлення в положенні ближнього світла та аварійна світлова сигналізація. На відстані 6,0 м від умовної лінії орієнтиру він відчув ознаки некерованості транспортного засобу із-за виїзду автомобіля на край проїзної частини. При наближенні до ділянки, де відбувся виїзд за межі проїзної частини, автомобіль рухався на відстані 1,4 м своїм правим краєм від краю проїзної частини. В місці виїзду «ВАЗ 2108» було виміряно заокруглення, при розгорнутій базі 30 м довжина хорди (виміряна всередині бази) склала 0,6 м (т. 1 а.с.173-176).
Вказаний доказ суд першої інстанції врахував при ухваленні вироку і про його повторне дослідження та про визнання його не допустимим доказом сторона захисту в апеляційній скарзі мови не вела.
Також, як судом першої інстанції так і апеляційним судом був досліджений висновок експерта № 19/119/9-1/257е від 28.08.2019 року, з якого встановлено, що водій автомобіля «ВАЗ-2108», д.н.з. НОМЕР_1 , в даній дорожній обстановці повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 2,3 (б), 12.1, 12.2, 12.6 (г) Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору в діях водія автомобіля «ВАЗ» мається невідповідність вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, яка знаходиться в причинному зв'язку з даною подією. Якщо швидкість руху автомобіля складала 100 км/год., то в діях водія також мається невідповідність вимогам пункту 12.6 (г) Правил дорожнього руху України, яка не знаходиться в причинному зв'язку з даною подією. Оскільки в матеріалах справи відсутні дані про видимість проїжджої частини з робочого місця подія в світлі головній фари, то визначити допустиму швидкість руху автомобіля «ВАЗ» за умовами видимості проїжджої частини і тим самим дати оцінку дій водія згідно вимог пункту 12.2 ПДР, не надається можливим. Водій автомобіля «ВАЗ» мав технічну можливість запобігти виникненню даної дорожньо-транспортної пригоди (т. 1 а.с.154-157).
Як в суді першої інстанції так і в апеляційній скарзі, захисник зазначав, що вказаний висновок неналежний доказ, оскільки експертиза виконана з урахуванням протоколу ОМП від 07.07.2019 року та на показаннях лише ОСОБА_37 , який є заінтересованою особою.
З вказаним суд першої інстанції не погодився, що колегія суддів вважає обгрнутованим, оскільки протокол ОМП визнаний належним і допустим доказом, а заінтересованості свідка ОСОБА_37 , під час розгляду справи не встановлено, його показання узгоджуються з показаннями інших свідків, допитаних у справі. До того ж показання ОСОБА_37 щодо перевищення швидкості руху і як, наслідок, порушення вимог п. 12.6 ПДР України у вину ОСОБА_100 не ставиться. Тому суд дійшов обгтрунтованого рішення, що зазначений висновок є належним і допустимим доказом, яким підтверджується наявність в діях ОСОБА_10 об'єктивної сторони злочину.
Також, як судом першої інстанції так і апеляційним судом був досліджений висновок експерта № 19/119/9-1/256е від 27.08.2019 року, згідно якого на період проведення експертного огляду автомобіля ВАЗ-2108, д.н.з. НОМЕР_1 встановлено: 1) Система рульового керування знаходиться у працездатному стані. Технічних несправностей рульового керування, методами, що зазначені в дослідній частині, виявлено не було. 2) Робоча гальмівна система знаходиться у працездатному стані. Технічних несправностей робочої гальмівної системи, методами, що зазначені в дослідній частині, виявлено не було. Стоянкова гальмівна система знаходиться у непрацездатному стані (не під'єднані троси механічного приводу стоянкового гальма). Несправність стоянкової гальмівної системи автомобіля носить експлуатаційний характер утворення та характерна для виникнення до дорожньо-транспортної пригоди, в процесі обслуговування та ремонту автомобіля. 3) Ходова частина знаходиться у непрацездатному стані (деформація лівого бризговика і диска заднього правого колеса, відсутність внутрішнього тиску в шині правого переднього колеса). Деформації лівого бризговика і диска заднього правого колеса носять аварійний характер утворення, що визначає час їх виникнення під час дорожньо-транспортної пригоди. Падіння тиску в шині правого переднього колеса сталося під час перебування автомобіля на території майданчику тимчасового зберігання вже після ДТП. 4) Прилади зовнішнього освітлення знаходяться в несправному стані (зміщена права блок-фара, зруйнована ліва блок-фара, пошкоджений розсіювач правого заднього ліхтаря). У зв'язку з відсутністю акумуляторної батареї на автомобілі на момент огляду, а ініціатором проведення експертизи не представлена інша АКБ, визначити працездатність приладів зовнішнього освітлення автомобіля ВАЗ не надалося можливим. 5). Технічна несправність у вигляді відсутності кінематичного зв'язку між важелем управління стоянковим гальмом та гальмівними механізмами задніх коліс автомобіля не має ознак скритного характеру, тому водій автомобіля ВАЗ мав можливість виявити несправність до ДТП при щоденному обслуговуванні автомобіля шляхом переміщення важелю стоянкової гальмівної системи (т. 1 а.с.161-167).
В апеляційній скарзі захисник зауважував, що цей висновок не може бути допустим доказом, оскільки як і вище вказаний висновок експерта, зроблений з урахуванням протоколу ОМП, що колегія суддів вважає надуманим, з вище вказаних підстав.
Крім цього, суд першої інстанції вже звертав увагу сторони захисту на те, що з висновку вбачається (т. 1, а.с. 161 зв), що експертиза проводилась на підставі ухвали суду і виключно шляхом дослідження безпосередньо транспортного засобу ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 . Тому, зазначений доказ, правильно визнано судом першої інстанції належним і допустимим, яким, зокрема підтверджується наявність суб'єктивної сторони, що виразилась у зневажливому ставленні до своєї безпеки і безпеки пасажирів.
Також, судом першої інстанції був допитаний і експерт-автотехнік ОСОБА_101 який пояснював, що як експерт автотехнік в межах проведення експертизи досліджував лише технічний стан автомобіля, а саме системи які впливають на безпеку руху і не впливають на курсорність. Були досліджені гальмівні педалі і кермо, на які не впливав. Салон автомобіля не досліджував, оскільки не було у цьому потреби. Рульове колесо було без технічних змін, свої функції виконувало, щодо слідів крові на ньому не дивився, бо це не входить до його компетенції. Відповіді щодо кількості перевернень автомобіля з урахуванням характеристики вм'ятин та положення пасажирів у салоні може дати комплексна судово-медична і транспортно-технолого-технічна експертиза.
Зауважень до пояснень експерта сторона захисту в апеляційній скарзі не висловлювала, а лише звертала увагу на пояснення експерта авто техніка, в частині того, що в рамках експертних досліджень виявлень пото-жирових слідів на рулевому управлінні ТЗ не проводилося, а тому, хто був за кермом ТЗ він пояснити не може.
Такі ж доводи захисник висловлював і в суді першої інстанції, які не залишились без уваги суду та які судом визнанені безпідставними, з чим колегія суддів погоджується.
Так, ст. 22 КПК України передбачено принцип змагальності сторін, який у т.ч. передбачає рівність сторін кримінального провадження на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Тобто, сторона захисту мала право як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду заявити клопотання про проведення експертизи і цим правом скористалася. Так захисником ОСОБА_9 було заявлено клопотання про призначення по справі комплексної судово-медичної і судово-трасологічної експертизи, яке ухвалою суду від 18.01.2021 року було задоволено. У подальшому, у судовому засіданні захисник від проведення експертизи відмовився. Таким чином судом були вжиті заходи щодо сприяння сторонам кримінального провадження у здійсненні своїх прав.
При цьому, як слушно зауважив суд, не проведення експертизи по потожировим слідам з керма автомобіля ВАЗ 2108 не вплинуло суттєво на розгляд справи, оскільки ОСОБА_14 у суді давав показання, що сідав за кермо під час ремонту світла фар. Тобто виявлення його потожирових слідів на кермі автомобіля не давали підстав однозначно визначити, що він перебував за кермом під час аварії, на що вказував обвинувачений.
Також, судом першої інстанції було досліджено і наданий стороною обвинувачення і протокол проведення слідчого експерименту від 07.08.2019 року, за участю обвинуваченого ОСОБА_8 , проведеного за місці ДТП в районі тракторної бригади с. Хоружівка Недригайлівського району, згідно якого встановлено те, як ОСОБА_8 розповів, що після святкування свята «Івана Купала» в смт. Недригайлів, він, ОСОБА_40 а ОСОБА_66 підійшли до автомобіля «ВАЗ 2108», яким вони приїхали і хотіли їхати додому, але в автомобілі зникло головне світло фар. Після незначного ремонту вони зробили ліву фару та почали рух в напрямку с. Ярове. На його думку за кермо сів ОСОБА_40 , оскільки він не вживав спиртних напоїв, а він та ОСОБА_27 сіли на пасажирські сидіння, а саме: ОСОБА_27 сів на заднє пасажирське сидіння, а він на переднє пасажирське сидіння. Що було дані ОСОБА_8 сказати не може, згадати обставини ДТП не може (т. 1 а.с.177-180).
Аналізуючи вказаний доказ, суд першої інстанції слушно зауважив на тому, що сам обвинувачений вказав, що ОСОБА_27 сидів на задньому пасажирському сидінні, отже опосередковано вказує на те, що ОСОБА_14 не міг бути суб'єктом інкримінованого злочину і спростовує твердження захисника про те, що внаслідок своєї міцної комплекції ОСОБА_14 не міг сидіти на задньому сидінні, оскільки для нього це створювало б незручності.
Пояснення ж ОСОБА_10 з цього приводу у судовому засіданні, а саме те, що під час слідчого експерименту з ним, дав таке пояснення щодо місця розташування ОСОБА_37 у автомобілі, оскільки вважав, що його привезли не на місце, де сталася ДТП, суд правильно визнав не логічними і розцінив як спосіб захисту. При цьому суд слушно зауважив на тому, що зазначена слідча дія проводилась за участю захисника і зауважень з цього приводу не надходило.
Досілджено судом першої інстанції було і такі докази як:
- лист Недригайлівської ЦРЛ від 08.07.2019 року № 01-17/901, згідно якого о 02.12 год. 07.07.2019 року на стаціонарне лікування в хірургічне відділення поступив ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Д-з: відкрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку тяжкого ступеню. В/черепна гематома? Мозкова кома. Цукровий діабет? Множинні садна голови, нижніх кінцівок. Помер о 02.45 год. 07.07.2019 року (т. 1 а.с.172);
- протокол огляду місця події від 07.07.2019 року, згідно якого в приміщенні моргу, розташованого на території Роменської ЦРЛ по вул. Шкільній, 12, оглянуто труп ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_3 із зазначенням тілесних пошкоджень (т. 1 а.с.142-146);
- висновок експерта № 171 від 07.08.2019 року, згідно якого 1.(1-3) Смерть гр. ОСОБА_25 настала в результаті набряку головного мозку спричиненого травматичним субарахноїдальним крововиливом внаслідок отримання останнім травми у вигляді перелому правої скроневої кістки з переходом на основу та склепіння черепа, що підтверджується даними розтину. Судячи по вираженню і ранніх трупних ознак смерть потерпілого настала за добу на момент дослідження трупа у морзі. Під час дослідження трупа гр. ОСОБА_25 були виявлені наступні тілесні пошкодження: садна та синці на обличчі на верхніх та нижніх кінцівках, крововиливи в м'яких тканинах голови, лінійний перелом правої скроневої кістки з переходом на основу та склепіння черепу, субархноїдальні крововиливи, перелом тіла грудини разом з крововиливом в місці перелому, перелом 2 та 5 ребер зліва, відрив черепу від 1-го шийного хребця, крововилив в серцеву сорочку та на лівій передньо-бічній поверхні серцевого м'язу,крововилив в м'які тканини в проекції грудного відділу аорти. Пошкодження у вигляді лінійного перелому правої скроневої кістки з переходом на основу та склепіння черепу, субарахноїдальні крововиливи знаходяться в прямому причинному наслідку з настанням смерті потерпілого і відносяться до тяжких тілесних пошкоджень згідно додатку до правил про проведення СМЕ наказу № 6 МОЗ України від 17.01.95 року пункт 2.1.3(б,г) стосовно живих лиць. Поводження у вигляді відриву черепу від 1-го шийного хребця, крововилив в серцеву сорочку та на лівій передньо-бічній поверхні серцевого м'язу, крововилив в м'які тканини в проекції грудного відділу аорти відносяться до тяжких тілесних пошкоджень згідно додатку до правил про проведення СМЕ наказу № 6 МОЗ України від 17.01.95 року, по критерію небезпеки для життя стосовно живих лиць. Пошкодження у вигляді перелому грудини та перелому 2 та 5 ребер зліва разом крововиливами в місцях переломів відносяться до пошкоджень середнього ступеня тяжкості по тривалості розладу здоров'я (термін загоєння переломів більше ніж 21 день) стосовно живих лиць згідно додатку до правил про проведення СМЕ наказу № 6 МОЗ України від 17.01.95 року. Механізм утворення даних тілесних ушкоджень це дія тупого предмета (предметів) не виключено, дані тілесні ушкодження ОСОБА_25 міг отримати за обставин та подій, що відбувалися 07.07.2019 року під час ДТП (т. 1 а.с.169-171), чим підтверджується наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями обвинуваченого та наслідками, у виді смерті потерпілого, що є обов'язковою ознакою складу злочину, інкримінованого ОСОБА_102 .
До вказаних доказів сторона захисту зауважень в апеляційній скарзі не висловлювала.
Допитаний судом першої інстанції судмедексперт ОСОБА_103 пояснював, що на трупі не було характерних зовнішніх ушкоджень, які б давали можливість встановити, де у салоні автомобіля знаходився загиблий. Є різновид: «травма внутри салона» - це один вид, можливий як для пасажира, так і для водія. Але може сказати по пошкодженням внутрішніх органів, що загиблий був у якості пасажира, оскільки у нього був перелом грудини.
Оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, які були повно, всебічно і неупереджено досліджені судом першої інстанції, та окремі з них стали предметом повторного дослідження апеляційного суду, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким за встановлених обставин погоджується і колегія суддів, що вина ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого), яка має змішану форму, а саме: прямого умислу щодо порушення правил дорожнього руху та необережності стосовно наслідків, що настали у виді смерті потерпілого, стороною обвинувачення доведена повністю поза розумним сумнівом.
При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано прийняв до уваги і покази свідків, оскільки вони є логічними, послідовними, узгоджуються з іншими доказами у справі. Показаннями свідків підтверджується об'єктивна та суб'єктивна сторони інкримінованого ОСОБА_100 злочину та вказують саме на особу ОСОБА_10 як на суб'єкта злочину.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про те, що суд першої інстанції не дав оцінки поясненням потерпілої ОСОБА_18 , в частині того, що безпосередньо у суді вона повідомляла, що ОСОБА_8 швидко п'яніє і засинає, та що суд не проаналізував покази потерпілої ОСОБА_18 , обвинуваченого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_19 , разом в сукупності, щодо того чи можливо в такому стані алкогольного сп'яніння знаходитись у транспортному засобі, керувати своїми діями та бути водієм авто, то до них колегія суддів відноситься критично, оскільки вказана обставина не спростовує правильності встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та доведеності вини обвинуваченого в інкримінованому злочині. Більше того, вказана обставина не виключає того, що вона могла стати перешкодою у керуванні ОСОБА_8 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Щодо показів свідка ОСОБА_19 в частині «Врешті тінь підійшла іззаду і сіла на заднє сидіння», то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вони не суперечать в цілому показанням інших свідків в частині, що стосується суб'єкта злочину, оскільки в силу неповнолітнього віку свідок міг не точно сприймати події, що відбувались, крім того він є рідним братом обвинуваченого, що може викликати у нього заінтересованість у наданні свідчень стосовно суб'єкта злочину.
Щодо надання потерпілій обвинуваченим 10 000 грн, які суд розцінив як часткове відшкодування шкоди, і з чим не погоджувався захисник, оскільки гроші були надані не в якості відшкодування, а в якості допомоги на поховання товариша і односельчанина, то вказану обставина, не виступає ключовою, для визнання обвинуваченого не винним.
Щодо порушення права на захист, то вказаним доводам апелянта вже надавалась судом першої інстанції оцінка і з нею колегія суддів погоджується. Так, 08.12.2021 року судом з'ясовано чи відмовляється, обвинувачений сказав так. Був уже присутній і ОСОБА_104 і ніхто не заперечував. Проголошена ухвала, також ніхто не заперечував. Заявив про це через декілька засідань, лише у заяві від 15.02.2021 року, на що судом йому було роз'яснено про можливість запросити ОСОБА_105 знову, але обвинувачений відмовився, що вказує на те, що його дійсна воля була спрямована саме на заміну захисника, а не на залучення другого захисника. Крім того, жодного судового не було проведено без участі захисника, тому його право на захист не порушено (ст. 20 КПК).
Також, як на істотне порушення вимог КПК України захисник зазначав про порушення судом ст.ст. 366 та 367 КПК України, оскільки 13.04.2021 року о 15.30 год суд, після завершення судових дебатів та останнього слова обвинуваченого, видалився в нарадчу кімнату для ухвалення в даному кримінальному провадженні вироку, попередньо повідомивши, що вирок суду буде оголошено 15.04.2021 року об 11.30 год. Однак, близько 11.30 год 15.04.2021 року суд вийшов з нарадчої кімнати, але не для оголошення вироку, а з метою з'ясувати хто прибув та ще раз надав останнє слово обвинуваченому і знову ж видалився до нарадчої кімнати, що на перконаня сторони захисту є грубим порушенням порядку прийняття процесуального рішення.
У відповідь на вказане колегія суддів звертау увагу на наступне.
Так, з постанови об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.02.2020 року (справа № 316/1358/17) вбачається, що з урахуванням положень ст.367 КПК України, вчинення процесуальних дій та ухвалення суддями (суддею) під час перебування в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженні судових рішень по інших справах, слід вважати порушенням таємниці наради суддів, яке на підставі ч. 1 ст. 412 КПК України може бути визнано істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону у разі коли воно за своїм характером та з огляду на обставини конкретної справи перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, тобто в тих випадках, коли вказане порушення обгрунтовано ставить під сумнів незалежність і неупередженість суддів (судді) при обговоренні та ухваленні відповідного судового рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів не може визнати доводи захисника обґрунтованими, оскільки ним не вказано конкретних обставин які б перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Щодо призначеного обвинуваченому покарання то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Так, згідно з роз'ясненнями, які містить п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.50 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Як вбачається з матеріалів справи, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Зокрема судом враховано, що ОСОБА_8 вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, до обставин, які пом'якшують покарання, суд відніс часткове відшкодування шкоди потерпілій, до обставин, що обтяжують покарання, суд відніс вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Тому, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, обставин справи, а саме те, що ОСОБА_39 вину не визнав та у скоєному не розкаявся, особи ОСОБА_8 який позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, суд дійшов обгрунтвоаного висновку, з яким за встановлених обставин погоджується і колегія суддів, що відносно ОСОБА_8 слід призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами.
Таке покарання буде достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника, а вирок суду першої інстанції вважає таким, що узгоджується з вимогами ст. 370 КПК України, а тому залишає його без зміни.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15.04.2021 року, відносно ОСОБА_8 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 на цей вирок, без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4