Дата документу 26.01.2023 Справа № 331/4497/22
ЄУ № 331/4497/22 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. №11-кп/807/576/23 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянула 26 січня 2023року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали судового провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 1 грудня 2022 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, в провадженні Бердянського міськрайонного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Розпорядженням Верховного суду №4/0/9-22 від 10.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» визначена підсудність судових справ, які розглядались Бердянським міськрайоннимсудом Запорізької області за Томаківським районним судом Дніпропетровської області.
Ухвалами Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27.04.2022 р., 21.06.2022 р., 16,08.2022 продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
Відповідно до ч. 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 14.09.2022 № 49/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Бердянського міськрайонного суду Запорізької області на Жовтневий районний суд м.Запоріжжя.
Прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 строком на 60 днів, оскільки ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме - переховуватися від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення не зникли, не зменшилися та продовжують існувати.
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 1 грудня 2022 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 строком до 1 лютого 2023 року включно. Приймаючи таке рішення, суд послався на дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою вказує, що при розгляді клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою йому було замінено захисника, чим було порушено його право на захист. Зазначає, що в нього є знайомий, який надасть житло для постійного місця проживання.
Просить скасувати оскаржувану ухвалу та обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.
В судове засідання апеляційної інстанції прокурор та захисник, будучи належним чином повідомлені про час і дату судового засідання не з'явилися, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути провадження за відсутності прокурора, обвинуваченого та його захисника, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405КПК України та відповідає ч. 4 ст. 422-1 КПК України.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положенями ст. 331, ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Колегія суддів вважає що, суд першої інстанції, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ризики, які були встановлені в попередніх судових рішеннях, якими вирішувалося питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 не зменшились та виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, обумовлені суспільною необхідністю, є пропорційними та обґрунтованими щодо обмеження конституційних прав і свобод обвинуваченого, оскільки суд першої інстанції дотримався приписів ст.331 КПК України та розглянув питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, з урахуванням положень глави 18 КПК України.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, суспільно-корисною працею не займався, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку його особи і, у сукупності із тяжкістю можливого покарання, яке йому загрожує у разі засудження, вказує на існування ймовірного ризику переховування від суду.
При цьому, апеляційний суд також погоджується із ризиком, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 не мав законного джерела доходу, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності (8 разів) за вчинення як корисливих та і насильницьких злочинів, що вочевидь свідчить про усталеність протиправної поведінки та підтверджує наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Таким чином, на думку колегії судді, встановлена в ухвалі суду першої інстанції наявність зазначених ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1ст.177 КПК України, відповідає фактичним обставинам провадження, будь-яких доказів про зменшення або зникнення цих ризиків апелянтом не надано.
Твердження обвинуваченого, що зміна захисників порушують його права носять абстрактний характер і не знайшли свого об'єктивного підтвердження в процесі апеляційного розгляду, а тому підлягають відхиленню.
Посилання ОСОБА_7 , що його знайомий надасть йому житло для постійного місця проживання, за відсутності підтвердження та лише намірів, не можна взяти до уваги.
Вказане обвинуваченим не свідчать про зменшення існування зазначених вище ризиків його негативної поведінки та не можуть слугувати підставою для застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, колегія суддів констатує, що ухвалою слідчого судді від 14 червня 2021 року відносно ОСОБА_7 було застосовано альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 90800 грн., що буде діяти у разі внесення визначеного розміру, який не можна вважати непомірним, оскільки саме такий розмір застави, з огляду на тяжкість висунутого обвинувачення та репутацію обвинуваченого через негативні дані стосовно його особистості достатньою мірою гарантуватиме виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з наведених підстав є неспроможними.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування чи зміни ухвали суду, у провадженні не вбачається.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 1 грудня 2022 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 до 1 лютого 2023 року включно залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4