09 лютого 2023 року
м. Рівне
Справа № 569/10686/20
Провадження № 22-ц/4815/258/23
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: прокуратури Рівненської області, Головного управління Національної поліції в Рівненській області третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби у Рівненській області,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 вересня 2022 року, ухвалене в складі судді Панас О.В., повний текст якого складено 23 вересня 2022 року у справі № 569/10686/20,
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до прокуратури Рівненської області, Головного управління Національної поліції в Рівненській області третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби у Рівненській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів досудового розслідування.
Позов обґрунтовано тим, що бездіяльністю посадових осіб прокуратури Рівненської області та Радивилівського відділення поліції Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області при розслідуванні кримінального провадження №12018180210000142, яка призвела до не встановлення осіб, винних у вчиненні злочину ОСОБА_1 спричинена моральна шкода в розмірі 200000 грн. Вказує, що зазнала душевних стражданнь, які виразились у переживаннях, стресі, порушенні сну через незахищеність її прав та свобод від злочинних посягань інших осіб, розчаруванні у системі правоохоронних органів держави, які не забезпечили відшукання та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у вчиненні злочину. Також вказує на порушення звичного укладу життя, що призвело до ушкодження її здоров'я та оперативного втручання з приводу хвороби серця.
Просить про задоволення позовних вимог.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Рівненської області, Головного управління Національної поліції в Рівненській області третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби у Рівненській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів досудового розслідування, відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що у правовідносинах, які мали місце між сторонами, ОСОБА_1 була заявником, її не визнано потерпілою стороною у кримінальному провадженні. Судом не встановлено, а позивачем не доведено, які саме неправомірні дії, визначені ст. 4 ЗУ № 266/94-ВР, були вчинені до неї слідчими органами поліції та прокуратури, що завдали їй моральної шкоди. За наведеного суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довела наявність у неї права на відшкодування моральної шкоди, завданої їй незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів досудового розслідування.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Головного управління Національної поліції в Рівненській області заперечує доводи останньої, просить рішення суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам судове рішення відповідає.
Установлено, що 16.05.2018 за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018180210000142 внесено відомості за фактом вчинення службовими особами ПП «Новий Рівень» завідомо неправдивих відомостей у офіційні документи за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні доручено слідчому Радивилівського ВП Дубенського відділу ГУНП в Рівненській області Ткачуку Т.В.
Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 10.08.2018 р. скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови від 26 липня 2018 року про закриття кримінального провадження №12018180210000142 від 16 травня 2018 року задоволено. Скасовано постанову слідчого Радивилівського ВП Дубенського відділу ГУНП України в Рівненській області Ткачука Т.В. від 26 липня 2018 року про закриття кримінального провадження за №12018180210000142 від 16 травня 2018 .
Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 22.11.2018 р. скаргу ОСОБА_2 про скасування постанови від 31 серпня 2018 року про закриття кримінального провадження №12018180210000142 від 16 травня 2016 року і дії слідчого Радивилівського ВП Дубенського ВП ГУНП України в Рівненській області Т.В.Ткачука передбачені ч. 1 ст. 40 КПК України задоволено частково. Скасовано постанову слідчого Радивилівського ВП Дубенського відділу ГУНП України в Рівненській області Ткачука Т.В. від 31 серпня 2018 року про закриття кримінального провадження за № 12018180210000142 від 16 травня 2016 року. В задоволенні інших вимог відмовлено.
Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 11.02.2019 р. скаргу ОСОБА_1 на постанову від 29 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження №12018180210000142 від 16.05.2018 року задоволено. Скасовано постанову слідчого Радивилівського ВП Дубенського відділу ГУНП України в Рівненській області Ткачука Т.В. від 29 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження за № 12018180210000142 від 16 травня 2018 року.
Ухвалою Рівненського міського суду від 02.04.2019 р. скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов"язано прокуратуру Рівненської області розглянути скаргу-клопотання (повторно) ОСОБА_1 від 04.01.2019 та надати останній в установлений законом строк відповідь. В задоволенні інших вимог відмовлено.
Відповідно до доповідної записки слідчого управління ГУНП в Рівненській області та доданих до неї копій матеріалі кримінального провадження, встановлено, що ОСОБА_1 зверталась із заявою про визнання її потерпілою в даному кримінальному провадженні.
Постановою слідчого СВ Радивилівського ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області ст.лейтенанта поліції Ткачука Т.В. від 12.07.2018 р. ОСОБА_1 відмовлено у визнанні її потерпілою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018180210000142 від 16.05.2018, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.366 КК.
Відповідно до ухвали Радивилівського районного суду від 18.07.2018 у справі №568/785/18 у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення слідчого про відмову у визнанні її потерпілою у кримінальному провадженні відмовлено.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (стаття 23 ЦК України).
Підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, тобто в інших випадках заподіяння шкоди цими органами, діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах - виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що «шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України)».
Главою 26 КПК України визначені порядок та правові підстави оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.
Оскарження учасником кримінального провадження рішень, дій чи бездіяльності співробітників органів досудового розслідування у порядку глави 26 КПК України або реалізація ним права на заявлення відводу особі, яка бере участь у кримінальному провадженні, із подальшим задоволенням слідчим суддею відповідної скарги чи заяви не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди у порядку статей 23, 1167 ЦК України, так як при здійсненні відповідних процесуальних дій особа реалізує свої права щодо контролю за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Установлено, що у резолютивних частинах ухвал Рівненського міського суду Рівненської області від 02.04.2019 у справі №569/1127/19, ухвали Радивилівського районного суду Рівненської області від 10.08.2018 у справі №568/970/18, ухвали Радивилівського районного суду Рівненської області від 22.11.2018 у справі №568/1554/18 та ухвали Радивилівського районного суду Рівненської області від 11.02.2019 у справі №568/119/19 судами не було визнано дії слідчого Радивилівського ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області незаконними та/або протиправними.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, сам факт скасування судами постанов про закриття кримінального провадження №12018180210000142 не є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди, оскільки вищевказані судові рішення безумовно не встановлюють доведеність усіх обов'язкових складових цивільно-правової відповідальності. (Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду викладеного у постанові №382/814/17 від 13.11.2019).
При цьому, наявність певних недоліків у роботі Радивилівського ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої і, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, реалізація ОСОБА_1 права на оскарження постанов про закриття кримінального провадження №12018180210000142 у порядку, встановленому КПК України становить достатньо справедливу сатисфакцію з відшкодування шкоди, яку могла зазнати позивач.
Наведене узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії» та від 09 лютого 2007 року «Білуха проти України», де встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду завдану особі.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 лише перераховано обставини, у чому полягає моральна шкода, без подання будь-яких доказів ушкодження її здоров'я, проведення лікування та/або порушення інших цивільних прав, що у силу вимог ст. 81 та 83 ЦПК України свідчить про не доведення обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Суд першої інстанції оцінивши подані позивачем докази встановив, що ОСОБА_1 не довела наявність моральної шкоди, тобто факт заподіяння їй моральних страждань або втрат немайнового характеру, обставин її заподіяння, якими діями чи бездіяльністю заподіяна шкода, протиправність діяння її заподіювача та наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і додаткового правового аналізу не потребують.
Окрім того, враховуючи, що позивач в суді першої інстанції клопотань про витребування додаткових доказів, а саме доказів кому було направлено скаргу від 16.05.2018 року не заявляв, а заявив одночасно із поданням апеляційної скарги, при цьому не зазначив виняткові поважні причини неможливості подання такого клопотання до суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання про витребування доказів.
Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 вересня 2022 року залишити без зміни.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 09 лютого 2023 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.