09 лютого 2023 року
м. Рівне
Справа № 569/23574/21
Провадження № 22-ц/4815/218/23
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів:Боймиструка С.В., Шимківа С.С.,
учасники справи:
позивач: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборна 57»
відповідач: ОСОБА_1
розглянув в порядку письмового провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборна 57» адвоката Іващенко І.І. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2022 року, ухвалене в складі судді Бучко Т., повний текст рішення складено 02.11.2022, у справі № 569/23574/21,
У листопаді 2021 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборна 57» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 7 червня 2016 року рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , було створено ОСББ «Соборна 57». Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 липня 2021 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 . Відповідач є власником нерухомого майна та зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески та платежі. Станом на 1 листопада 2021 року сума заборгованості за особовим рахунком відповідача складає 3587,54 грн, а також 5388 грн по формуванню ремонтно-резервного фонду. Відповідач неодноразово був попереджений про наявну заборгованість зі сплати внесків і платежів головою ОСББ «Соборна 57».Це свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов'язань, а тому порушує право позивача на одержання плати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території та формуванню ремонтно-резервного фонду в установлений законом строк.
Просив суд про задоволення позову.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2022року Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборна 57» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборна 57» заборгованість по сплаті внесків і платежів в сумі 2694 (дві тисячі шістсот дев'яносто чотири) грн, інфляційні втрати в сумі 1023 (одна тисяча двадцять три) грн 41 коп., три проценти річних від простроченої суми в сумі 475 (чотириста сімдесят п'ять) грн 96 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборна 57» 862 (вісімсот шістдесят дві ) грн. 60 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, що відповідач не повідомив кредитора про відкриття спадщини та часу прийняття спадщини, а тому позивачем не пропущено строк вимоги до спадкоємця. Крім того, відповідач був обізнаний про наявність боргів батька.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням зборів власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборна 57». Статут Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборна 57» затверджений установчими зборами об'єднання співвласників багатоквартирного будинку від 18 травня 2016 року, що підтверджується протоколом № 1.
Квартира АДРЕСА_2 на момент створення ОСББ «Соборна 57» належала на праві спільної часткової власності відповідачу та ОСОБА_2 (батьку відповідача) по частки кожному, про що свідчать відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборна 57» від 5 березня 2019 року затверджено рішення про капітальний ремонт житлового будинку АДРЕСА_1 (капітальний ремонт систем каналізації, холодного водопостачання та опалення), а також розмір внеску на управління будинку 5 грн/кв.м з 1 березня 2019 року, що підтверджується протоколом № 2 від 5 березня 2019 року.
Відповідно до протоколу № 3 від 28 травня 2019 року рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборна 57» затверджено загальну суму 239197 грн резервного фонду на капітальний ремонт житлового будинку АДРЕСА_1 (водопостачання, каналізації і системи опалення) та внесення сум співвласниками будинку на рахунок ОСББ пропорційних згідно площ (власності, користування) житлових, нежитлових приміщень будинку.
Згідно з додатком до протоколу № 3 від 28 травня 2019 року загальних зборів ОСББ «Соборна 57», розмір внеску до резервного фонду власника квартири АДРЕСА_3 з урахуванням площі житлового приміщення становить 5388 грн.
Квартира АДРЕСА_2 до 21 листопада 2019 року належала на праві спільної часткової власності відповідачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (батьку відповідача) по частки кожному, про що свідчать відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно.
ІНФОРМАЦІЯ_1 співвласник квартири ОСОБА_2 помер.
Відповідач набув право власності на частку квартиру АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_2 і став одноосібним власником.
За приписами частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
Відповідно до ст.385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" № 2866-ІІІ від 29.11.2001.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно частини другої статті 355 ЦК України, майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Частиною першою статті 357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Згідно з частиною першою статті 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Отже, кожен із власників спільної часткової власності несе витрати по утриманню майна відповідно до своєї частки у спільному майні.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" Об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
Відповідно до ч. 2 статті 13 цього Закону у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Згідно із ст.15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов'язаний, окрім іншого: своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Приписами ст. 17 зазначеного Закону передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 23 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Убачається, що на день смерті співвласника частини квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 заборгованість внесків до резервного фонду на капітальний ремонт будинку становила 5388,00 грн., частка ОСОБА_2 становила - 2694,00 грн.
Після смерті ОСОБА_2 право власності на частку квартиру АДРЕСА_4 набув ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину 16 липня 2020 року.
Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Таким чином зі смертю боржника зобов'язання щодо сплати боргів на ремонт приміщення не припиняються, а включаються до складу спадщини, тому спірні правовідносини мають регулюватися статтями 1281,1282 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК Українищодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Згідно із вимогами частин першої-третьої статті 1281 ЦК України ( в редакції на час виникнення правовідносин) спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Частиною четвертою статті 1281 ЦК України встановлено, що кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою і третьою цієї статті, позбавляються права вимоги.
Поняття «строк пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред'явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тобто, визначає преклюзивні строки пред'явлення таких вимог.
Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права.
Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Судом першої інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач був обізнаний про смерть ОСОБА_2 , одразу, оскільки, після виявлення його тіла були викликані працівники поліції та представник ОСББ «Соборна 57», а відтак знав та повинен був дізнатися про відкриття спадщини та прийняття її відповідачем.
Однак позивач, у строк встановлений частиною другою статті 1281 ЦК України не направив вимогу-пропозицію щодо сплатити заборгованості зі сплати внесків до резервного фонду його спадкоємцям в тому числі і відповідачу.
Доводи апеляційної скарги проте, що позивачем не пропущено строк вимоги до спадкоємця, так як відповідач не повідомив кредитора про відкриття спадщини та часу прийняття спадщини, не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником положень статті 1281 ЦК України.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та достатні докази про обізнаність відповідача щодо заборгованості зі сплати внесків до резервного фонду батька на час відкриття спадщини, а також відсутні докази того, що кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з ст.ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи. Інші доводи апеляційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів уважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, а отже, слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборна 57» адвоката Іващенко І.І. залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2022 року залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 9 лютого 2023 року.
Головуючий :
Судді :