Справа № 309/734/20
Закарпатський апеляційний суд
31.01.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарки судових засідань - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні № 11-кп/4806/719/22, за апеляційною скаргою, яку подала захисниця обвинуваченого ОСОБА_5 , адвокатка ОСОБА_6 ,
Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 26 грудня 2022 року, задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні за №12020070050000280, внесеному 16.03.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) щодо обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого.
Цією ухвалою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28 лютого 2023 року включно.
В ухвалі суду вказується на те, що на розгляді в Хустському районному суді перебуває кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , в якому прокурор подав клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на 60 діб. Перевіривши доводи клопотання суд дійшов висновку про його обґрунтованість, при цьому зазначивши, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за яке може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років. В ухвалі також вказується на те, що ухвалою Хустського районного суду від 31.10.2022 щодо ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що двомісячний строк тримання під вартою спливає 30.12.2022, що суд зобов'язаний розглянути питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. Продовжуючи строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою суд виходить з необхідності запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості злочину, а також бере до уваги те, що підстави, за яких судом обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не зменшились і не відпали, що унеможливлює застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. У тому числі суд дійшов висновку про доведеність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, зокрема переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, що інші, більш м'які, запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою, не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Тому судом продовжено строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою.
В апеляційній скарзі захисниця обвинуваченого ОСОБА_5 , адвокатка ОСОБА_6 , вказує на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що її підзахисний ОСОБА_5 перебуває під вартою 2 роки і 9 місяців. Звертає увагу на те, що за цей період ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор, перестали існувати, крім того, стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 вчинив умисний, корисливий злочин, не допитано жодного свідка, не оглянуто жодного письмового, речового чи іншого доказу, тобто у справі фактично проводяться тільки розгляд клопотань про продовження строку тримання під вартою. Тому, з огляду на вищезазначене, а також враховуючи те, що стороною обвинувачення не доведено належним чином неможливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заході, просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби з 21 год до 07 год із покладенням на обвинуваченого процесуальних обов'язків: прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися з населеного пункту, у якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місця роботи.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвокатки ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Апеляційна скарга розглядається у відсутності сторін обвинувачення та захисту, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження вбачається, що: сторони обвинувачення та захисту належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, однак заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший термін не подавали; в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення становища обвинуваченого, а тому його явка у судове засідання не визнавалась обов'язковою, і при цьому, стороною захисту не заявлено клопотання про бажання обвинуваченого брати участь у розгляді апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення відхиляються з таких підстав.
Так, відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається у порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.
Так, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги те, що обставини, які були підставою для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, наведені прокурором ризики не відпали, не зменшились і продовжують існувати.
Разом із тим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу обґрунтовано взяв до уваги обставини, за яких ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, те, що вчинене діяння відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого (раніше не судимий, не одружений, не працюючий), а також відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та необхідність проведення судом необхідних процедурних (процесуальних) дій, у тому числі і дослідження доказів.
Тому, колегія суддів, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 обвинувачується і за яке йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років, а також наведених вище обставин, доходить висновку про те, що є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, що в свою чергу свідчить і про обґрунтованість висновку суду першої інстанції і в цій частині.
З огляду на наведене вище, доводи апеляційної скарги про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор, перестали існувати, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними вище судженнями та доказами.
При оцінці доводів апеляційної скарги про те, що обвинувачений утримується під вартою 2 роки і 9 місяців, колегія суддів звертає увагу на те, що утримання обвинуваченого ОСОБА_5 тривалий час під вартою здійснювалось на підставі умотивованих ухвал слідчого судді та суду, зокрема й апеляційної інстанції. Відтак, ці доводи не можна вважати слушними. При цьому, колегія суддів бере до уваги те, що з огляду на сукупність викладених обставин щодо тривалості перебування обвинуваченого під вартою, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , у силу характеру інкримінованого йому діяння та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення (допит свідків, дослідження письмових та речових доказів), суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, із чим погоджується й колегія суддів, вважаючи, що інші, більш м'які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дієвості кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції у кримінальному провадженні не допитано жодного свідка, не оглянуто жодного письмового, речового чи іншого доказу, - апеляційний суд із урахуванням наведеного вище визнає такими, що не впливають на висновки суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, є непідтвердженими, голослівними, і, відповідно, не дають підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, у тому числі і домашній арешт.
При оцінці доводів апеляційної скарги про те, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 вчинив умисний, корисливий злочин, колегія суддів зазначає, що на цій стадії процесу, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, не вправі давати доказам оцінку з точки зору достовірності, достатності та взаємозв'язку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини та кваліфікації дій обвинуваченого, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченого по суті, у тому числі і щодо застосування тої чи іншої норми матеріального закону, і вважає, що обставини, за яких ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, із посиланням на відповідні докази, свідчать про можливу причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому кримінально-карного діяння.
Тому, доводи апелянтки про те, що стороною обвинувачення не доведено належним чином неможливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заході, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знаходять свого підтвердження.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що стороною захисту не надано доказів, зокрема висновків лікарів тощо, які б свідчили про наявність у ОСОБА_5 таких захворювань, які б унеможливлювали тримання його під вартою.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчиняти інші злочини, однак, обставини, за яких вчинено інкриміноване йому кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини та дані про його особу, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Тому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, не може бути задоволена, а ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі в апеляційній скарзі не вказується.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подала адвокатка ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , залишити без задоволення.
Ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 26 грудня 2022 року, якою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні внесеному 16.03.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020070050000280, щодо обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_5 , та продовжено щодо нього строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28 лютого 2023 року включно, - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: