Справа № 297/1/23
Закарпатський апеляційний суд
01.02.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/11/23, за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_5 ,
Ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 02 січня 2023 року, частково задоволено клопотання слідчого СВ Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 (далі - слідчий), погоджене прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №12023071060000001, внесеному 01.01.2023 до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (далі -ЄРДР), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого.
Цією ухвалою щодо підозрюваного ОСОБА_7 обрано запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт без використання електронних засобів контролю, із забороною покидати житло за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду та з покладенням на підозрюваного ОСОБА_7 таких процесуальних обов'язків : прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора або суду за межі м. Берегове.
Встановлено строк дії ухвали до 02 березня 2023 року о 14:00 год.
З матеріалів клопотання убачається, що 02 січня 2023 року до слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області слідчий звернувся з погодженим із прокурором з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 134 200 грн та з покладенням на підозрюваного відповідних процесуальних обов'язків. Своє клопотання слідчий мотивував тим, що ОСОБА_7 у невстановлений слідством день, час та місці, діючи умисно, з метою незаконного збуту вогнепальної зброї, придбав автоматичну зброю - АК-74 з магазином, 80 набоїв калібру НОМЕР_1 , 358 набоїв калібру 5*45, 4 запали з маркуванням 291-74УЗРТМ583 та один запал з маркуванням 117-83УЗРГМ-2УЗЧП, 3 корпуси гранати Ф1 та 3 корпуси гранати РГД, яку переніс за місцем свого проживання до будинку АДРЕСА_1 , де вказані предмети незаконно зберігав з метою подальшого збуту до 01.01.2023. У подальшому, 01.01.2023, приблизно о 13 годині 05 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи по вул. Пушкіна, б/н у м. Берегове, діючи умисно, з метою незаконного збуту вогнепальної зброї та особистого збагачення, за грошові кошти в сумі 20000 гривень незаконно збув громадянину ОСОБА_8 , який у встановленому законом порядку був залучений працівниками поліції до проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, вказані предмети, після чого ОСОБА_7 був викритий та затриманий працівниками поліції з грошовими коштами. У клопотанні слідчий стверджує, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, тобто у придбанні, зберіганні та збуті вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, що підозра ОСОБА_7 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та приєднаними до клопотання доказами. При цьому, у клопотанні вказано і на те, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, у тому числі на те, що злочин, який інкримінується ОСОБА_7 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, що вже може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вищевказана обставина, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) також дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску державного кордону України, а також переховуватись на території України. Крім того, підозрюваний ОСОБА_7 з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у поза процесуальні відносини із свідками та іншими учасниками кримінального провадження та схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких. Окрім того, у клопотанні вказується на те, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може використовуючи свої зв'язки координувати дії засобами, які мають можливість впливати на викривлення зазначених даних для кримінального провадження шляхом погрози та тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню. У клопотанні слідчий також зазначає, що підозрюваний ОСОБА_7 не має міцних соціальних зв'язків, не працює, може впливати на свідків, враховуючи вищевикладене, вважає, що інші, більш м'які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому відносно підозрюваного просить обрати запобіжний захід - тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В ухвалі слідчий суддя визнав, що органом досудового розслідування належними та допустимими доказами доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Слідчий суддя також вказує на те, що при вирішенні клопотання про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу, бере до уваги і те, що ОСОБА_7 має місце постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, що вказані у клопотанні ризики є недостатніми для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки це є найсуворіший запобіжний захід. Враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , а також те, що він раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки та обставина, що він може виїхати за кордон, однозначно не переконує в тому, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може ухилятися від виконання процесуальних обов'язків, вдатися до перешкоджання кримінальному провадженню чи незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні. Слідчий суддя також констатував, що оскільки у судовому засіданні прокурором не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, для запобігання вказаних ризиків, відносно підозрюваного ОСОБА_7 слід обрати запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт без використання електронних засобів контролю, із забороною покидати житло за місцем фактичного проживання та з покладенням на нього відповідних процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, незаконною, такою, що підлягає скасуванню. Стверджує, що слідчий суддя залишив поза увагою доводи органу досудового розслідування про те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 7 років. Окрім цього, апелянт зазначає, що слідчий суддя не врахував і те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які зазначені у клопотанні слідчого, є реальними, триваючими, вони об'єктивно існують, тому інший, більш м'який, запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Прокурор звертає увагу на те, що ОСОБА_7 на даний час є працездатним, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування вказаного запобіжного заходу не встановлено. На переконання апелянта, обраний слідчим суддею запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 , тому прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід - тримання під вартою з можливістю внесення застави.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності сторони обвинувачення та сторони захисту, неявка яких, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. При цьому, береться до уваги те, що вказані сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги; захисниця - адвокатка ОСОБА_9 подала заяву про розгляд апеляційної скарги без її участі; судове провадження повинно бути розглянуто з дотриманням приписів щодо розумних строків його розгляду та положень КПК України у межах строку досудового розслідування.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення колегія суддів бере до уваги приписи таких нормативно-правових актів.
Так, відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а відповідно до ч. 6 даної статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в тому випадку, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді місцевого суду про те, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування і відповідає вимогам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
При цьому, колегія суддів бере до уваги те, що у провадженні слідчого СВ Берегівського РВП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 знаходиться кримінальне провадження, внесене 01.01.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023071060000001, за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України кримінального правопорушення, процесуальне керівництво в якому здійснюється прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 .
Із журналу судового засідання убачається, що у розгляді клопотання брали участь підозрюваний ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_9 , що не свідчить про порушення права підозрюваного ОСОБА_7 на захист.
Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про те, що органом досудового розслідування доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Указаний висновок підтверджується приєднаними до клопотання доказами, зокрема протоколом огляду місця події, протоколом затримання та протоколами допиту свідка ОСОБА_8 , на підставі яких 02.01.2023 винесено повідомлення ОСОБА_7 про підозру у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України кримінального правопорушення. Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При цьому, колегія суддів доходить висновку про те, що додані до клопотання докази підтверджують причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг учинити кримінальне правопорушення. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень. Крім того, колегія суддів бере до уваги і те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 сторонами кримінального провадження не оспорюється.
З огляду на характер та конкретні обставини вчинення діяння, яке інкримінується ОСОБА_7 , тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим (позбавлення волі на строк до семи років), дані про особу підозрюваного (раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, має міцні соціальні зв'язки), апеляційний суд погоджується із висновком слідчого судді про те, що наведені у клопотанні ризики (переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином) є недостатніми для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, оскільки такі ризики є непереконливими.
Тому, апеляційний суд погоджується і з висновками слідчого судді про те, що слідчим та прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти передбаченим ст. 177 КПК України ризикам. При цьому, апеляційний суд бере до уваги і те, що стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про те, що інший, більш м'який, запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні.
Тому, апеляційний суд вважає, що доводи слідчого та прокурора в цій частині ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені будь-якими доказами як під час розгляду слідчим суддею клопотання, так і апеляційним судом під час розгляду апеляційної скарги.
Апеляційний суд також вважає, що клопотання слідчого та доводи апеляційної скарги прокурора не містять переконливого обґрунтування про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати досудовому розслідуванню у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання будь-яким із передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам.
Разом із тим, до апеляційної скарги прокурором не додано доказів, які б із певною вірогідністю свідчили, що обрання щодо ОСОБА_7 менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить його належну процесуальну поведінку, а також про те, що підозрюваний ОСОБА_7 з моменту обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не виконує покладені на нього процесуальні обов'язки.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що слідчим та прокурором не доведено, що інший, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, зокрема домашній арешт у нічний час доби, буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання покладених на нього обов'язків як підозрюваного, а також запобігання передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам.
Приймаючи судове рішення беруться до уваги положення, які містяться у п. п. 3 і 4 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, колегія суддів зазначає, що сама по собі тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 не може бути безумовною підставою для застосування щодо нього найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ця обставина повинна враховуватись у сукупності разом з іншими обставинами.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що при розгляді клопотання слідчий суддя, взявши до уваги вищенаведені обставини, вимоги кримінального процесуального закону та дані про особу підозрюваного, дійшов до належних висновків про відмову в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про можливість застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, які ґрунтуються на вимогах закону й доданих до клопотання матеріалах, у зв'язку із чим, визнаються апеляційним судом обґрунтованими й належним чином вмотивованими. При цьому, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги про те, що обраний слідчим суддею запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, на які вказується у клопотанні, є реальними, триваючими та об'єктивно існують, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються виключно на припущеннях сторони обвинувачення та жодним чином не спростовують висновків слідчого судді про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Із цих підстав, доводи апеляційної скарги прокурора про те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 7 років, на даний час є працездатним, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає, а відомостей, які б свідчили про неможливість застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не встановлено, - визнаються такими, що не впливають на висновки слідчого судді.
На інші доводи в обґрунтування незаконності судового рішення в апеляційній скарзі не вказується, і таких даних у ході розгляду апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Разом із тим, слідчим суддею встановлено строк дії запобіжного заходу відповідно до вимог ч. 6 ст. 181 КПК України, а також обґрунтовано, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрюваного ОСОБА_7 такі процесуальні обов'язки: ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 7 років. Прокурор звертає увагу на те, що ОСОБА_7 на даний час є працездатним, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування вказаного запобіжного заходу не встановлено, до 14:00 02.03.2023 включно.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх, і на такі прокурор не вказує в апеляційній скарзі, а не з'явившись на її розгляд позбавив себе можливості надати будь-які докази чи довести обставини у підтвердження доводів апеляційної скарги та спростування висновків слідчого судді; відповідно до заяв прокурора та захисниці від 01.02.2023 досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 завершено і обвинувальний акт направлено до суду.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав прокурор ОСОБА_5 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 02 січня 2023 року, якою частково задоволено погоджене з прокурором клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 та обрано щодо нього запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт без використання електронних засобів контролю, із забороною покидати житло за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, з покладенням на ОСОБА_7 процесуальних обов'язків, до 02 березня 2023 року о 14:00 год, - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: