Справа: № 953/6038/22 Головуючий І інстанції: ОСОБА_1
Провадження: № 11-кп/818/239/23 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: продовження строку тримання під вартою
02 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора та без участі всіх інших учасників по даній справі, належним чином повідомлених про розгляд справи, від яких надійшли заяви про розгляд справи без них, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 21 12 2022 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора - продовжено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою до 18 лютого 2023 року включно, без визначення розміру застави (а.с.63-65).
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову, якою обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно підзахисного.
Такі вимоги мотивував тим, що прокурором не було надано переконливих та належних доказів щодо існування ризиків, встановлених ст.177 КПК України. Крім того, вказав, що судом не взято до уваги те, що матеріальна шкода відсутня, обвинувачений раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, має цивільну дружину, хворіє цукровим діабетом, за місцем праці характеризується позитивно, має постійне місцем проживання (а.с.74).
У зв'язку з чим вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає повноті судового розгляду, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення та необґрунтоване обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Прокурор та захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 до початку судового засідання подали заяви про розгляд справи за іх відсутністю.
Обвинувачений був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, будь-яких клопотань чи заяв від нього не надходило.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених п. п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів, може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, які відносяться до категорії особливо тяжких (ч.1 ст.111, ч.2 ст.111, ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1, ч.2 ст.436-2 КК України), за який законом передбачено покарання понад десять років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до матеріалів провадження, ОСОБА_6 раніше не судимий, має вищу освіту, зі слів працює та має захворювання діабету 2 типу, обвинувачується у вчиненні умисних кримінальних правопорушень - злочинів проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, які є особливо тяжкими злочинами та за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі 15 років або довічне позбавлення волі.
Вищезазначене спростовує доводи апелянта про те, що існують підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .
Як вбачається з клопотання (а.с.30-37), прокурор аргументував необхідність продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою, вказав, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися, надав оцінку протиправності дій, скоєних останнім, тяжкості покарання, у разі доведення його винуватості, характеризуючим особу обвинуваченого відомостям та навів підстави, які вказують про необхідність продовження строку дії обраного раніше запобіжного заходу.
Посилання захисника на стан здоров'я ОСОБА_6 щодо захворювання діабету 2 типу нічим не підтверджуються в матеріалах справи. Разом з тим, слід зауважити, що зазначені відомості не містять медичних висновків щодо неможливості ОСОБА_6 знаходитися в умовах слідчого ізолятора, в якому є медична частина.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення злочинів в умовах воєнного стану, які інкримінуються ОСОБА_6 , їх тяжкості та суспільної небезпечності, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Зважаючи на наведене, в апеляційній скарзі не наведено жодних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо необхідності продовження строків тримання під вартою ОСОБА_6 та не вбачається підстав для обрання останньому більш м'якого запобіжного заходу чи визначення розміру застави.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченого.
Керуючись ч.2 ст.376, ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст.176-206, ст. ст. 392,393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, ч.4 ст.422-1, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 21 12 2022 року про продовження щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як обвинуваченого за ч.ч.1,2 ст.111, ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1, ч.2 ст. 436-2 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 18 02 2023 року, включно, без визначення застави, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ _______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4