Справа № 953/15624/21
н/п 2-др/953/6/23
06 лютого 2023 року Київський районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Губської Я.В., при секретарі Мордухович К.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пироженка О.С. про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (м. Харків, вул. Жон Мироносиць,5), третя особа: слідчий СВ відділу №3 Харківського районного управління №1 ГУ НП в Харківській області Сотніков Денис Вікторович(Харківська область, м. Мерефа, вул. Дніпровська,211) про захист честі, гідності та ділової репутації,-
19.01.2023 року Київським районним судом м. Харкова ухвалено рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: слідчий СВ відділу №3 Харківського районного управління №1 ГУ НП в Харківській області Сотніков Денис Вікторович про захист честі, гідності та ділової репутації, яким позов задоволено частково.
26.01.2023 року представник позивача звернувся до суду із клопотанням, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 10000 грн., що були сплачені позивачем, В обґрунтування вимог клопотання представник посилається на те, що позивачем до позовної заяви було додано попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат з якого вбачається, що орієнтовна сума витрат позивача на правову допомогу становить 30000 грн. В заяві від 19.01.2023 представником позивача повідомлено про надання доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в порядку встановленому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
З огляду на положення ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
В судове засідання учасники судового розгляду не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від представника позивача - адвоката Пироженка О.С. 27.01.2023 разом з клопотанням про ухвалення додаткового рішення до суду надійшла заява про розгляд клопотання про ухвалення додаткового рішення за його відсутності, в якій зазначено, що вимоги свого клопотання про стягнення судових витрат підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Від представника відповідача Гвоздецької О.М. до суду 03.02.2023 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Частиною 4 ст. 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Крім того, згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Висновки суду щодо необхідності стягнення судових витрат в розмірі, пропорційно до задоволеної суми позовних вимог також відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, що містяться в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Представника відповідача на обґрунтування не співмірності вимог з предметом позову заперечується, що адвокатом було виконано великий обсяг роботи, представник зазначає, що дана категорія справ не є складною, в тому числі для адвоката, що має великий стаж в галузі права, фактично розглядалася в письмовому провадженні, що не потребує багато часу, тому просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Відповідно до п.п. 1,3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно з ч.ч. 6,7 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Таких висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Як слідує з матеріалів справи, в обґрунтування клопотання про стягнення судових витрат представником позивача надано копії: договору про надання правової допомоги №б/н від 24.03.2021 року із адвокатом Пироженко О.С.; платіжна інструкція з платіжною квитанцією від 25.01.2023, акт здачі-приймання до договору про надання правничої допомоги від 24.03.2021, в якому міститься детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Пироженко О.С. на виконання умов договору про надання правової допомоги №б/н від 24.03.2021. Враховуючи заперечення з боку відповідача, з приводу не співмірності витрат, а також з урахуванням складності справи, фактично витрачений адвокатом час на представництво інтересів позивача, а також що позов задоволений частково, тобто частину позовних вимог відхилено, тому суд приходить до висновку, що вимога представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу з відповідача підлягає частковому задоволенню - в сумі 7000 грн.
Таким чином, сума 7000 грн. є співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, враховуючи фактичний час участі представника відповідача - адвоката Пироженка О.С, в судових засіданнях, а також доведеність заявлених вимог. А тому суд вважає заявлені вимоги представника позивача щодо стягнення судових витрат за надання професійної правничої допомоги підтвердженими, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 164, 270, 280 ЦПК України, -
Вимоги представника позивача представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пироженка О.С. задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (м. Харків, вул. Жон Мироносиць,5, код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати на правову допомогу у сумі 7000 грн.
В задоволенні решти вимог про стягнення судових витрат - відмовити.
На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя: Я. В. Губська