Справа № 182/3677/21
Провадження № 1-кп/0182/436/2023
Іменем України
26.01.2023 року м. Нікополь
Колегія суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні на стадії судового розгляду в режимі відеоконференції в залі суду в місті Нікополь Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021041340000206 від 12.04.2021 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Південне Нікопольського району Дніпропетровської області, громадянина України, місце реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 Кримінального кодексу України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_5 ,
захисника (в режимі відеоконференції) - адвоката ОСОБА_7
1.В провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває вказане кримінальне провадження.
2.Під час судового засідання прокурор ОСОБА_6 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 строком на два місяці посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.1,3 ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а саме переховування від суду та незаконного впливу на свідків, оскільки останній обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину та він повною мірою усвідомлює невідворотність покарання і настання для нього передбачених законом обмежень його прав та свобод. Вважає, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
3.Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 заперечили проти задоволення заявленого прокурором клопотання та заявили клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем мешкання матері обвинуваченого, оскільки вважають зазначені прокурором ризики необґрунтовані та недоведені, а обвинувачений раніше не притягувався ні до кримінальної ні до адміністративної відповідальності. Також послались на тривалий час тримання під вартою останнього та на практику ЄСПЛ. Обвинувачений зауважив, що в нього відсутній намір переховуватися від суду чи впливати на свідків та має намір виконувати покладені процесуальні обов'язки.
4.Прокурор проти заявленого клопотання сторони захисту заперечив та підтримав раніше заявлене клопотання.
5.Вислухавши думку сторін кримінального провадження, колегія суддів враховує наступне.
6.Рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.
7.При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення/зменшення ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
8.Згідно з ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
9.Колегія суддів, вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, повинна з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
10.Щодо обвинуваченого ОСОБА_5 ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.04.2021 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який продовжувався. Строк дії запобіжного заходу спливає 27 січня 2023 року включно із можливістю внесення застави.
11.Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути ретельно перевірено, існування ризиків негативної поведінки особи чітко наведені та проаналізовано питання щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу.
12.При цьому, слід зауважити на позиції Європейського Суду з прав людини, яка, згідно ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України, є частиною національного законодавства, щодо підходу до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою як протягом досудового слідства, так і судового розгляду, яке ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, наступне рішення про продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання в право особи на свободу (справа «Руденко проти України»).
13.В контексті п.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у п.60 рішення у справі «Єлоєв проти України»), після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду), навіть, обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду, в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
14.Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинне носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
15.Національне законодавство у вигляді змісту положень ч.3 ст.199 КПК України і, зокрема, ст.331 КПК України, накладають на суд обов'язок перевірити усі складові, з якими закон пов'язує вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
16.Так, в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, зазначено, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Сама по собі тяжкість кримінальних правопорушень не може бути підставою для тримання особи під вартою, що слідує з усталеної практики Європейського суду з прав людини (справа «Тодоров проти України»).
17.Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (справа «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватись в світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа «Бакчиєв проти Молдови»).
18.Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду, поряд із наявністю місця реєстрації, проживання та його соціальних зв'язків, що встановлено і органом досудового розслідування, і судом, хоча й існує, однак, зі сплином часу є малоймовірним.
19.Також, не достатньо обґрунтованим для продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є ризик щодо незаконного впливу на свідків, оскільки такий незаконний вплив прокурором, на думку колегії суддів, не доведений і ґрунтується лише на декларативних заявах щодо можливості такої поведінки обвинуваченого та не зазначено у який спосіб можливий такий вплив, а відповідно до ст.66 КПК України, свідки мають право на забезпечення їх безпеки у передбачених законом випадках.
20.Таким чином, керуючись принципом верховенства права та враховуючи недоведеність прокурором продовження існування ризиків, які були враховані при обранні запобіжного заходу, суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в даному кримінальному проваджені щодо обвинуваченого є неспівмірним меті заходу.
21.У даному кримінальному провадженні, зваживши всі обставини у їх сукупності, в тому числі, і відомості щодо особистості обвинуваченого ОСОБА_5 , колегія суддів вважає, що запобігти ризикам переховування, вчинення незаконного впливу на свідків, можливо шляхом застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
22.При цьому, покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, в умовах здійснення нагляду з боку працівників поліції надасть додаткових гарантій дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки та покладеного обов'язку явки до суду.
23.Отже, клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою слід відмовити за відсутності достатніх підстав.
Керуючись статтями 181, 194, 331, 371, 372, 369, 392, 376 КПК України, колегія суддів
1.В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - відмовити.
2.Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу - задовольнити.
3.Змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід, застосувавши до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , на строк не більш ніж на 2 (два) місяці, до 25 березня 2023 року включно.
4.Покласти на ОСОБА_5 на строк до 25 березня 2023 року включно наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися з місця фактичного проживання ( АДРЕСА_1 ), без дозволу суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
5.Контроль за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_5 , який перебуває під цілодобовим домашнім арештом, покласти на процесуального керівника у даному кримінальному провадженні.
6.Виконання ухвали покласти на відділення поліції Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області за місцем проживання обвинуваченого.
7.Звільнити ОСОБА_5 з-під варти негайно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено 30.01.2023.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3