П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/13636/22
Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.
ухвала суду першої інстанції прийнята у
м. Одеса, 22 листопада 2022 року
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень,-
У вересні 2022 року ОСОБА_1 (позивач) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання неправомірними та скасування податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 00319520712, 00319540712, 00319550712, 00319560712, 00319570712, 00319580712, 00319590712 від 29.12.2021 на загальну суму 444770,79 грн; рішення № 00319530712 від 29.12.2021 на суму 222792,00 грн; вимогу про стягнення боргу (недоїмки) від 29.12.2021 № 00319600712 на суму 188516,9 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року позовна заява була залишена без руху, а позивачу було надано строк на усунення недоліків.
15.10.2022 року позивачка подала заяву про поновлення строку звернення до суду де вказала, що причиною пропуску строку став воєнний стан введений в Україні, у зв'язку з яким вона була змушена виїхати з місця постійного проживання, що в свою чергу спричинило несвоєчасне подання даного позову.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2022 року провадження у даній справі було відкрито, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні.
В судовому засіданні, за участю представника позивача за ініціативою суду, суд повернувся до питання пропуску строку звернення до суду та встановив, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідач прийняв 29 грудня 2021 року.
Позивачка в судовому засіданні в суді першої інстанції підтвердила отримання спірних податкових повідомлень-рішень 04 січня 2022 року.
Однак, як встановив суд першої інстанції, з цим позовом про скасування прийнятих податкових повідомлень-рішень звернулась до суду лише 24 вересня 2022 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2022р., позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без розгляду.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, вважаючи її необґрунтованою, позивачка на вказану ухвалу подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 22.11.2022р. та передати справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що залишивши позов без розгляду, суд першої інстанції створив перешкоди для захисту порушених прав позивачки. Скаржниця зауважує, що нею було подано заяву із обґрунтуванням поважності причин пропуску встановленого законом строку для звернення до суду з цим позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, з посиланням на ускладнення вчасної підготовки позовної заяви через збройну агресію проти України та введення воєнного стану, у зв'язку із чим позивачка разом із сім'єю була змушена виїхати у більш безпечне місце. Так, за доводами апелянта, вона у період з березня по травень 2022р. проживала у Тернопільській області у стані невизначеності. В подальшому, повернувшись додому у червні 2022р., ОСОБА_1 не одразу знайшла можливості (в тому числі фінансової) одержати правову допомогу.
Судова колегія вважає, що у відповідності до ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення (ухвали суду) в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка пропустила встановлений процесуальним законом строк звернення до суду з даним позовом без поважних причин, наведені нею в заяві обґрунтування не є поважними.
Надаючи оцінку висновку суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Частина 2 статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Аналогічні за змістом положення ч. 1 ст. 5 КАС України, якою визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
При цьому, приписи ч.2 ст.44 КАС України покладають на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів зазначає, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Як свідчать матеріали та було вірно встановлено судом першої інстанції, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті контролюючим органом 29 грудня 2021 року.
Вказані податкові повідомлення-рішення позивачка отримала 04 січня 2022 року, про що ОСОБА_1 підтвердила в судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції.
При цьому, з даним позовом про скасування зазначених вище податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 звернулась до суду лише 24 вересня 2022 року.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішуючи питання щодо дотримання позивачкою строку звернення до суду з цим позовом на стадії відкриття провадження у справі, суд першої інстанції прийняв до уваги викладені позивачкою у заяві, поданій 15.10.2022 доводи, мотивовані введенням воєнного стану в Україні, у зв'язку з яким вона була змушена виїхати з місця постійного проживання.
В подальшому, як свідчать матеріали справи, в судовому засіданні, за ініціативою суду, суд повернувся до питання пропуску строку звернення до суду, та встановив, що наведені позивачкою підстави в обґрунтування поважності пропуску встановленого КАС України строку на звернення до суду з даним позовом, не є поважними.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги з приводу поважності причин пропуску строку подання даного позову, колегія суддів наголошує, що згідно усталеної судової практики поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі від 01 серпня 2022 року по справі № 802/118/17-а, судова колегія оцінює критично посилання апелянта на введення воєнного стану на території України як на підставу для визнання поважними причин пропуску строку для звернення до суду з цим позовом, оскільки сам по собі факт введення воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду, позаяк жодних перешкод у позивача для звернення до суду у цей період не було, а іншого нею не доведено.
У даних спірних правовідносинах, скаржниця не довела та не підтвердила доказами ані у суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі, існування обставин, обумовлених введенням воєнного стану в України, які безпосередньо вплинули на пропуск строку подання позову.
Суд першої інстанції ґрунтовно при цьому також вказав, що Одеський окружний адміністративний суд жодного дня не припиняв свою роботу з початку введення воєнного стану, позивачка не наводить жодних обставин які безпосередньо її стосуються та які перешкоджали зверненню до суду у межах визначеного процесуальним законом строку та пов'язані з вказаними подіями.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання позивачки на перебування в Тернопільській області з березня по травень 2022 року, що нібито стало перешкодою для своєчасного отримання правової допомоги та подання позовної заяви до суду, адже за твердженнями ОСОБА_1 в Тернопільській області вона перебувала лише 3 місяці, і це поза розумним сумнівом (враховуючи встановлений КАС України шестимісячний строк звернення до суду з такими вимогами), не було перешкодою у строк визначений законом звернутися за правовою допомогою і подати позов до суду.
Що стосується доводів апелянта про те, що неможливість своєчасного подання нею цього позову виникла в тому числі через відсутність матеріальної можливості для сплати судового збору та отримання правової допомоги, то такі колегія суддів оцінює критично, оскільки по-перше норми КАС України передбачають право суду на звільнення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору у разі наявності у сторони труднощів у здійснення їх оплати при умові доведення таких.
Крім того, позов подано позивачкою самостійно, доказів звернення за наданням правничої допомоги не надано. Також, нормами чинного законодавства передбачено можливість осіб звернутись за отримання безоплатної правової допомоги.
При цьому, відсутність коштів для сплати судового збору не є у роумінні КАС України поважною підставою для поновлення строку для подання позовної заяви за будь-яких обставин, в тому числі з огляду на передбачену як вже вказувалось вище можливість звернутись до суду із проханням відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору.
Колегія суддів також погоджується з зауваженням суду першої інстанції про те, що як до військової агресії, так і після повернення додому у позивачки було достатньо строку для отримання правової допомоги та звернення до суду з дотриманням строку, встановленого ст.122 КАС України.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, оцінюючи відсутність обставин, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, а також обставини, на які позивач посилається як на поважні, суд першої інстанції надав вірну оцінку та провів об'єктивний аналіз всіх наведених у позові доводів, та прийшов до переконливого висновку про те, що позивач за таких обставин мав дійсну можливість своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду, однак допустив необґрунтоване зволікання, яке унеможливлює і не виправдовує втручання у принцип юридичної визначеності стосовно виниклих правовідносин.
Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що залишення позову без розгляду уже після відкриття провадження у справі з тих підстав, що суд дійшов переконання про передчасність висновку зробленого в ухвалі про відкриття провадження у справі щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду і не знайшов інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, узгоджується та не суперечить приписам ст.123 КАС України.
Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, правильності висновків суду першої інстанції не спростовуються.
Доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду матеріали справи не містять.
За таких обставин, визнання позивачем факту пропуску строку звернення до суду з позовною заявою і не доведення суду обставин об'єктивно непереборних, які не залежали від волевиявлення позивача і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення позивачем процесуальної дії, унеможливлює поновлення судом такого процесуального строку.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що позивач в апеляційній скарзі не вказав інших причин поважності пропуску строку звернення до суду.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
За вказаного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, обґрунтовано зазначивши про наявність правових підстав для залишення позовної заяви в частині без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення (в даному випадку ухвала) з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2022 року у даній справі - без змін.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 241-243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 420/13636/22 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Танасогло Т.М.
Судді Бітов А.І. Градовський Ю.М.