нп 2/490/601/2023 Справа № 490/9800/21
Центральний районний суд м. Миколаєва
Іменем України
02 лютого 2023 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі :
головуючого - судді Черенкової Н.П.,
при секретарі - Романової К.Т.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Зіневича Д.В.,
розглянув у судовому засіданні в приміщенні Центрального районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради,-
І. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Миколаївської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , якому просив позбавити відповідача батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради.
Позов мотивований тим, що відповідач є матір'ю вказаної дитини, але батьківські обов'язки не виконує. Відомості про батька малолітньої записано відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку дітей, які опинились у складних життєвих обставинах Служби у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради з 11.11.2016 року. Причиною перебування дитини на обліку стало зловживання матір'ю алкогольних напоїв, не створення умов для проживання, залишення малолітньої доньки на сторонніх осіб або і взагалі саму вдома. Дитина має затримку мовленнєвого розвитку, про що матері наголошувалося, проте та проігнорувала рекомендації та не звернулася до спеціалістів.
За такого, позивач, керуючись ст. 150, п.2 ч.1 ст. 164, ст.ст.165, 166, 180, 182, 183, ч.1 ст. 191 Сімейного кодексу України, діючи в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від заробітку матері, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, на користь позивача.
Хід справи та процесуальні дії суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 21.12.2021 року даний позов переданий на розгляд судді Черенковій Н.П.
Справа отримана суддею 23.12.2021 року.
Після виконання приписів ст.ст. 27,187 ЦПК України, ухвалою від 04.01.2022 року відкрито загальне позовне провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.
02.02.2022 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Зіневича Д.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 на даний час спиртних напоїв не вживає, постійно відвідує доньку, працевлаштована на підприємстві, отримує постійний дохід, який налаштована витратити на ремонт кімнати.
Оскільки позбавлення батьківських прав є виключною мірою, тільки тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків, а це спростовується вищевикладеним ним, то і просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 19.09.2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Представник відповідача - ОСОБА_5 заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 змінила свій спосіб життя, пройшла курс лікування алкогольної залежності, влаштувалася на роботу та зробила ремонт в квартирі, якій проживає.
Відповідач заперечення свого представника підтримала.
Обставини справи, встановлені судом.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 народилася донька - ОСОБА_3 .
Відомості про батька малолітньої записано відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.
Відповідно до висновку Миколаївської міської ради, наданого як органом опіки та піклування, від 19 березня 2020 року № 1568/020201-22\254\14\20, останній вважає за можливе позбавити батьківських прав ОСОБА_6 відносно синів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у зв'язку з тим, що вона ухилилась від виховання та утримання дітей.
11.11.2016 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взята на облік дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах у службі у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, у зв'язку з зловживанням матір'ю алкогольних напоїв, не створенням умов для проживання, залишення малолітньої доньки на сторонніх осіб.
На ОСОБА_2 неодноразово складалися протоколи про адміністративні правопорушення за ст.ст. 184, 178 КУпАП.
Згідно Акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 30.10.2021 р., складеним поліцейським УПП в Миколаївській обл., виявлено дівчинку 6-х років з матір'ю, яка знаходилася в стані алкогольного сп'яніння. Особу дитини встановлено - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вбачається з актів обстеження умов проживання від 26.02.2019, 09.04.2021 та 03.11.2021 року в квартирі, в якій мешкають ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_4 брудно та безлад, на стінах пліснява та неприємний запах. Відсутній чистий одяг для дитини та іграшки. Відсутні умови проживання дитини, немає продуктів харчування. Квартира потребує ремонту.
Згідно соціально-психологічної характеристики на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у процесі психологічного обстеження визначено затримку мовленнєвого розвитку.
11.11.2021 року Службою у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради надано Висновок №880/08-01-17 про недоцільність передачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3
22.11.2021 року за № 8707/02.02.01-22/06/14/21 Органом опіки та піклування, виконкомом Миколаївської міської ради складено Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із ухиленням від виховання та утримання дитини.
Згідно пам'ятки лікаря - нарколога ОСОБА_9 , ОСОБА_2 19.11.2021 року пройшла курс протиалкогольного лікування з послідуючим введенням препарату «Торпедо» строком дії на 3 роки.
Постановою Центрального районного суду від 21.01.2022 року, провадження у справі про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.184 КУпАП - закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Як вбачається з довідок про доходи №217 від 13.07.2022 року та №230 від 10.11.2022 року, ОСОБА_2 працює в АТ «Укрпошта» Миколаївська дирекція на посаді оператор поштового зв'язку 3 класу та в періоди з 01.01.2022 по 30.06.2022 року отримала дохід у розмірі 46451,01 грн., з 01.05.2022 по 31.10.2022 року в розмірі 49420,36 грн.
За актом обстеження умов проживання від 19.01.2023 року, вбачається, що умови проживання, створені матір'ю, відповідають санітарно-гігієнічними нормам, та є нормальними для життєдіяльності та розвитку дитини. В квартирі зроблено ремонт, в кімнатах чисто.
ІІ. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.
Згідно із статтею 18 Закону України "Про охорону дитинства" держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Суд виходить з того, що судом на перше місце ставляться "якнайкращі інтереси дитини", оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Водночас позбавлення батьківських прав батька щодо неповнолітньої дитини є крайнім заходом впливу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 15.04.2021 у справі № 243/13192/19-ц, в якій зазначено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.
За такого, суд приходить до висновку, що слід відмовити в задоволенні позову, оскільки в матеріалах справи містяться докази позитивних змін поведінки відповідача.
Від виконання батьківських обов'язків не відмовляється та зробила спроби поліпшити життєві умови, пройшла курс лікування від алкогольної залежності, піклується про дитину.
Тому, суд вважає, що відмова у позбавленні батьківських прав відповідає якнайкращим інтересам дитини та збереженню її зв'язків з сім'єю, у тому числі з матір'ю.
Суд бере до уваги, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", пункт 49).
З огляду на встановлені обставини справи щодо поведінки матері дитини, суд вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав.
Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов'язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано "необхідним у демократичному суспільстві", воно повинно бути обґрунтовано "гострою соціальною необхідністю". Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.
При цьому, суд при наданні правової оцінки висновку органу опіки та піклування вважає, що вказаний висновок зроблений на підставі поведінки матері до 2021 року, отже не враховані всі обставини та надані нею докази щодо зміни становища у сім'ї.
Тому даний висновок суперечить інтересам дитини на можливість збереження сімейних зав'язків, оскільки у матеріалах справи містяться дані про обставини, які б свідчили про зміну поведінки відповідача щодо дитини в кращу сторону.
Відповідач, на даний час, не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з нею сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.
За такого, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Одночасно з позбавленням батьківських прав, суд вирішує питання щодо стягнення аліментів на дитину, оскільки особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини в силу вимог ст. 166 СК України.
Оскільки у задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав слід відмовити, то аліменти стягненню не підлягають.
Виписане узгоджується з постановою ВС № 758/9706/18 від 11.06.2021 року (провадження № 61-17898св20).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Керуючись ст.ст. 148, 150, 157, 159, 164, 165, 166 СК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273,352 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 02 лютого 2023 року
Суддя : Черенкова Н.П.