Справа №752/11463/20 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/1465/2023 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
26 січня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №12020100010003160 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні щодо обвинуваченого,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, офіційно непрацюючого, неодруженого, із середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
1) 03.09.1996 Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 229-6, ч. 2 ст. 140, 42 КК України до 2 років позбавлення волі,
2) 17.02.1998 Хортицький районний судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 229-6 КК України до 6 місяців позбавлення волі,
3) 22.12.1999 Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 140 КК України до 2 років позбавлення волі,
4) 15.03.2002 Хортинським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі,
5) 09.03.2006 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, 70 КК України до 3 років позбавлення волі,
6) 31.08.2006 Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ст. 395, 70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі,
7) 27.01.2009 Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 185, 70 КК України до 2 років 6місяців позбавлення волі,
8) 23.04.2013 Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі,
9) 25.08.2015 Кам?янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,
10) 16.07.2017 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, 71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі,
11) 17.06.2020 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України за ч. 1 ст. 263, 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,
12) 16.09.2022 Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185, 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 24.10.2022 ОСОБА_6 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, за цим вироком та вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2022 остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 4(чотири) роки та 2(два) місяці.
За правилами ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_6 зараховано покарання частково невідбуте ним за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2022 починаючи з 24.11.2020 по 23.10.2022.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_6 обраховувати, починаючи з 24.10.2022.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку суду, обвинувачений 26.05. 2020 о 18 год. 40 хв., перебував у приміщенні торгового залу магазину «Велика Кишеня» (ТОВ «Фудком»), що розташований за адресою: м. Київ, пр - кт. Ак. Глушкова, 36, де побачив товар, який лежав на полиці та в цей час у останнього виник злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, яке належить ТОВ «Фудком».
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_6 , перебуваючи в магазині «Велика Кишеня» (ТОВ «Фудком») за вищевказаною адресою, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв з полиці товар, а саме: колонку безпровідну портативну «Xebit», вартістю 365,83 грн., вийняв її з упаковки заховав під свою куртку та направився до виходу з магазину «Велика Кишеня».
В цей час, дії ОСОБА_6 були помічені працівником закладу ОСОБА_8 , який в цей час перебував в окремому приміщенні та спостерігав за злочинними діями останнього через монітор камери відео спостереження. ОСОБА_8 повідомив через радіозв?язок охоронців, які перебували в залі про те, що чоловік намагається викрасти колонку, та співробітниця охорони ОСОБА_9 , яка знаходилася на виході з магазину «Велика Кишеня» зупинила ОСОБА_6 , після проходження ним касової зони і звернулася з проханням віддати викрадений товар.
ОСОБА_6 , показавши, що має чорну портативну колонку при собі заховану під курткою, проігнорував звернення ОСОБА_9 та усвідомлюючи, що його злочинні дії набули відкритого характеру, утримуючи при собі колонку безпровідну портативну «Xebit», намагався втекти з місця вчинення кримінального правопорушення, але довести свій злочинний намір до кінця не зміг, оскільки був затриманий на виході із магазину «Велика Кишеня» покупцем і співробітником охорони ОСОБА_9 та не вчинив усіх дій які вважав необхідним для доведення злочину до кінця з причин, які не залежали від його волі.
Своїми протиправними діями, які виразились у незакінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна, вчиненому повторно ОСОБА_6 , намагався завдати ТОВ «Фудком» матеріальну шкоду на загальну суму 365,83 грн. без ПДВ.
Дії ОСОБА_6 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, які виразились у закінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, не доведеному до кінця з причин, що не залежали від його волі.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, посилаючись на істотні порушення вимог кримінально процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, ігнорування вимог ст. ст. 66, 69 КК України, просить вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 24.10.2022 змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та пом'якшити покарання. Застосувати ст. 72 КК України, з розрахунку день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що він не оспорює свою провину, щиро розкаюється у скоєному, активно сприяв розкриттю обставин подій, що підпадає під вимоги ст. 66 КК України, які Голосіївським районним судом міста Києва не взято до уваги. А також, апелянт вважає, що його щире каяття, активне сприяння слідству, відшкодування заданої шкоди, в свою чергу є прямою підставою, щодо застосування до нього ст. 75 КК України, яка надасть йому можливість виправлення, без позбавлення волі, оскільки він бажає спокутувати провину, шляхом проходження служби в лавах ЗСУ та захисту України від загарбника.
Крім того, апелянт вважає неправильним застосування ст. 71 КК України у вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2022 року, де було частково приєднано покарання Святошинського районного суду м. Києва від 17.06.2020 року, оскільки умовний термін на той час вже був повністю відбутий.
Також апелянт вказує, що з вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 24.10.2022 є незрозумілим, яким чином приєднанні всі попередні вироки, за якими правилами день за день чи день за два застосовано до нього ст. 72 КК України, з якого моменту по даті розпочато відбування покарання та де саме у вироку зазначено, що строк відбуття покарання обраховувати з 24.10.2022 року, оскільки він перебуває у СІЗО під вартою з 2020 року, а тому просить вказати з якого часу зараховано йому початок строку відбування покарання.
Представник потерпілого ТОВ «Фудком»,будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибув, про поважність причин своєї відсутності не повідомив, а тому відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України апеляційна скарга розглядається без участі потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_6 , перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про те, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 увчиненні закінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж) вчинений повторно, не доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджуються наявними доказами, в їх сукупності, які досліджувались судом під час судового розгляду, та учасниками судового провадження не оспорюються.
Згідно із ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У відповідності до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Всупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , повністю дотримався вимог вищезазначених норм кримінального закону. Так, призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, в тому числі за злочини проти власності, усі судимості не зняті та непогашені у встановленому законом порядку, що свідчить про небажання стати на шлях виправлення, характеризується посередньо, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, відсутність обставин, що згідно із ст.ст. 66, 67 КК України пом'якшують чи обтяжують покарання. Врахувавши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що необхідним й достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі, в мінімальному розмірі, установленому санкцією ч.2 ст. 15, ч.2 ст.186 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Також, всупереч доводам апеляційної скарги, при призначенні покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції правильно врахував і те, що злочин, у даному кримінальному провадженні, передбачений ч.2 ст. 15, ч.2 ст.186 КК України обвинувачений вчинив до постановлення вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2022, у зв'язку з чим обґрунтовано призначив покарання на підставі положень ч.4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, зарахувавши у строк покарання частково відбуте обвинуваченим ОСОБА_6 покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2022 за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 про неврахування судом першої інстанції, при призначенні йому покарання таких пом'якшуючих обставин, як щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування завданого збитку, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки зазначеніобставини не були встановлені судом першої інстанції в ході судового розгляду, не встановлено таких обставин і в ході апеляційного перегляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи усі факти та обставини вчиненого злочину були встановлені правоохоронними органами самостійно, жодних нових фактів по справі, ніж ті, що були встановлені слідством самостійно, обвинувачений ОСОБА_6 не повідомив, в ході судового розгляду, фактичні обставини вчиненого злочину не визнав. Така поведінка обвинуваченого жодним чином не може свідчити проактивну та ініціативну допомогу слідству, а також про його щире каяття у вчиненому. Крім того, як слідує з показань представника потерпілого ТОВ «Фудком» майно, яке обвинувачений ОСОБА_6 намагався викрасти було повернуто працівниками поліції під зберігальну розписку, тоді як сутність добровільного відшкодування шкоди полягає у відновленні порушеного майнового становища потерпілого особою, яка вчинила злочин, воно полягає в усуненні саме винною особою наслідків скоєного правопорушення внаслідок її щирого розкаяння. Таким чином, факт повернення майна потерпілому працівниками правоохоронних органів, які вилучили це майно, не можна вважати добровільним волевиявленням обвинуваченого щодо усунення заподіяної ним шкоди.
З урахуванням наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_6 покарання дотримався вимог кримінального закону, врахував всі, передбачені ним обставини у їх сукупності, і підстав для застосування ст. 75 КК України, як про це ставить питання обвинувачений,колегія суддів не вбачає.
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого та його клопотання про зарахування на підставі ч.5 ст. 72 КК України, строку його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, то вони не підлягають задоволенню, так як злочин ОСОБА_6 було вчинено у 2020 році, в тому числі і за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2022, тобто після набрання чинності Законом України від 18 травня 2017 року № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення», яким ч.5 ст. 72 КК України викладена в редакції, яка встановлює, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.
Що стосується посилань ОСОБА_6 на те, що він перебуває під вартою з 2020 року, то колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції у відповідності до ст. 72 КК України у строк остаточно призначеного ОСОБА_6 покарання за даним вироком та вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2022 зарахував відбуте ним покарання з 24.11.2020 по 23.10.2022.
Окрім того, всупереч твердженням апелянта в резолютивній частині оскаржуваного вироку чітко вказано, що початок строку покарання ОСОБА_6 обраховується, починаючи з 24.10.2022.
Посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на неправильне застосування положень ст. 71 КК України під час призначення йому покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2022, колегія суддів до уваги не бере, оскільки у даному провадженні вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2022 судом апеляційної інстанції не переглядається.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість ухваленого судом вироку щодо ОСОБА_6 , а також про безпідставність доводів апеляційної скарги обвинуваченого.
Керуючись ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 24.10.2022 щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України - без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримаються під вартою в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Судді:
__________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4