Справа № 753/3422/22 Головуючий 1 інстанція - Каліушко Ф.А.
Провадження № 22-ц/824/4737/2023 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.
іменем України
25 січня 2023 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді: Суханової Є.М.,
суддів: Олійника В.І., Сушко Л.П.
за участю секретаря: Лободи Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя,-
В провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання правочнів недійсними, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
28.07.2022 року через загальну канцелярію суду, надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 повернута позивачу.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи. Зазначає, що зустрічний позов мав бути прийнятим та розглянутим разом з первісним позовом, оскільки вимоги є взаємопов'язані і спільний їх розгляд доцільним.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Постановляючи ухвалу про повернення заявнику зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції зазначив, що виходячи з предмету позовних вимог по первісному та зустрічному позову ці вимоги не є однорідними як за предметом позову, так і способом захисту прав та законних інтересів сторін цивільного процесу, що зумовлює самостійний предмет їх доказування, тому спільний розгляд цих позовів є недоцільним, а отже зустрічну позовну заяву слід повернути заявнику.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.1 та п. 3 ч.2 ст.49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України визначено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Отже, умовами пред'явлення зустрічного позову є взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Взаємний зв'язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв'язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем. Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв'язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача.
Таким чином, із ст. 193 ЦПК України вбачається, що прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним відноситься до дискреційних повноважень суду, при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов'язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.
За змістом даної норми однією з умов прийняття зустрічного позову єдоцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів. Доцільно їх розглядати в одному процесі тоді, коли це дозволить більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих або взаємовиключних судових рішень. І, навпаки, недоцільно розглядати ці вимоги сумісно тоді, коли це затягне розгляд справи, а вимоги повністю можуть бути розглянуті окремо.
Взаємний зв'язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв'язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем. Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв'язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача.
У п. 21 постанови Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №904/6157/19 вказано, що взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: - обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; - вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; - задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.
Встановлено, що ОСОБА_2 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя та ОСОБА_3 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
28.07.2022 року ОСОБА_1 звернулась з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення зустрічного позову заявнику, оскільки об'єднання вищевказаних позовів в одне провадження та спільний розгляд є недоцільним, адже позови містять різний предмет, зміст вимог та обставини, які підлягають доказуванню.
Доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, а також, що зустрічний позов мав бути прийнятим та розглянутим разом з первісним позовом, оскільки вимоги є взаємопов'язані і спільний їх розгляд доцільним, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки первісні та зустрічні позовні вимоги не є однорідними як за предметом позову, так і способом захисту прав та законних інтересів сторін цивільного процесу, що зумовлює самостійний предмет їх доказування. Так в первісному позову ставиться питання про про визнання правочнів недійсними, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, а у зустрічному позові ставиться питання про відшкодування шкоди.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення зустрічного позову заявникувимог та вірно застосував до правовідносин, що виникли між сторонами положення ст. 193 та ст. 194 ЦПК України.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 30 січня 2023 року.
Головуючий: Є.М. Суханова
Судді: В.І. Олійник
Л.П. Сушко