Справа № 369/10423/22 Головуючий 1 інстанція - Янченко А.В.,
Провадження № 22-ц/824/4334/2023 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.
Іменем України
25 січня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Суханової Є.М.,
суддів: Сушко Л.П., Олійника В.І.
за участю секретаря: Лободи Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/10423/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
24.10.2022 року разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві ОСОБА_2 , вчиняти дії спрямовані на відчуження житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 43,5 кв.м., житловою площею 21,5 кв.м., вартість зазначеного будинку становить 13206 грн, реєстраційний номер майна 23500638, номер запису 1104-82 в книзі 12, який йому належить на праві приватної власності, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу 1630, 04.06.2008 року, Приватний нотаріус Грищенко С.Г., а також заборонити державним реєстраторам та іншим уповноваженим на вчинення реєстраційних дій особам, вчиняти будь-які реєстраційні дії з приводу реєстрації права власності щодо зазначеного майна.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/10423/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Підставою і причиною для подачі вказаного позову слугує та обставина, що відповідач ОСОБА_2 , не бажає у добровільному порядку вирішити спір щодо повернення боргу за договором позики, оскільки незважаючи на взяті на себе зобов'язання та неодноразові прохання повернути борг не бажає і ніяких дій спрямованих на вирішення спору не вчиняє.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у власності відповідача перебуває будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 43,5 кв.м., житловою площею 21,5 кв.м., вартість зазначено будинку становить 13206 грн. Також згідно відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна заборона відчуження рухомого майна відомості відсутні, відповідно до відомостей з державного реєстру іпотек відомостей відсутні, що свідчить про відсутність законодавчих перепон для відчуження зазначеного нерухомого майна.
Тому, на переконання позивача, враховуючи вище наведене, протиправну на думку позивача поведінку відповідача, яка полягає у недотриманні вимог Цивільного кодексу України щодо повернення боргових зобов'язань є об'єктивні підстави вважати, що він може продати своє нерухоме майно або здійснюватиме дії спрямовані на його здешевлення, що не тільки утруднить виконання судового рішення, а й може призвести до неможливості його виконання.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою. Вважає, що ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2022 року прийнята з порушенням норм процесуального права та судом допущено неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову щодо заборони вчиняти певні дії спрямовані на відчуження належного відповідачу житлового будинку, співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 3 ст.150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
З аналізу ст.. 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову заявник зазначив, що невжиття даних заходів забезпечення позову унеможливить виконання можливого рішення суду по даній справі.
На підставі викладеного, колегія суддів перевіривши матеріали заяви про забезпечення позову та надані докази, приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки в заяві не обґрунтовано необхідність забезпечення позову, також у заяві не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказаний захід забезпечення позову.
Крім того, не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі не вжиття цих заходів забезпечення позову.
Також, до заяви не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вище зазначеного, тобто з наведеного витікає, що заява немотивована та до неї не додані докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, як зазначено у заяві.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2022 року рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 30 січня 2023 року.
Головуючий: Є.М. Суханова
Судді: Л.П. Сушко
В.І. Олійник