25 січня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні - прокурора першого відділу організації нагляду за додержанням законів у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 листопада 2022 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29.11.2022 відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , погодженого прокурором відділу Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор у кримінальному провадженні - прокурор першого відділу організації нагляду за додержанням законів у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання
під вартою. У разі ухвалення рішення про застосування альтернативного заходу у вигляді застави, визначити заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для
_______________________________________________________________________________________Справа № 761/26389/22 Слідчий суддя - ОСОБА_11
Апеляційне провадження № 11-сс/824/164/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
працездатних осіб, тобто 780 000 гривень, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор зазначав про на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 441 КК України, та на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зокрема, апелянт зазначав, що існує реальний ризик переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, в якому останній обґрунтовано підозрюється.
ОСОБА_6 , в силу перебування впродовж тривалого часу на займаній посаді, достовірно обізнаний зі способами знищення, приховання або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, у тому числі тих, які на даний час встановлюються, шляхом їх залякування, підкупу, шантажу, погроз, тощо, з метою схиляння до дачі неправдивих показань та/або викривлення обставин, що підлягають доказуванню, тобто існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перебуваючи на волі, ОСОБА_6 буде мати змогу продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, тобто є достатні підстави вважати про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зазначені обставини в їх сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що, перебуваючи на волі, підозрюваний зможе перешкоджати встановленню істини у справі, продовжити злочинну діяльність, ухилятись від слідства та суду.
У доповненнях до апеляційної скарги, поданих 09.12.2022, прокурор зазначав, що під час ухвалення рішення слідчим суддею не враховано тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, в якому він підозрюється.
Критичне ставлення слідчого судді до наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, яке зумовлене, на думку слідчого судді, відсутністю компрометуючих даних щодо проявів непроцесуальної поведінки підозрюваного, не ґрунтується на фактичних обставинах, оскільки підозрюваний вперше викликався стороною обвинувачення для допиту в якості підозрюваного, а вдруге - для вручення клопотання про застосування запобіжного заходу.
Посилаючись в ухвалі від 29.11.2022 на недоведеність факту, що підозрюваний ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, має намір продовжувати вчинення кримінально-протиправних дій, зокрема й тих, які йому інкримінуються, слідчий суддя залишив поза увагою обставини, які свідчать, що доступ до здійснення скидів забруднених вод у річку Хомора зумовлена перебуванням ОСОБА_6 на посаді виконувача обов'язків цеху тепловодопостачання ТОВ «ПКПФ - Україна».
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку підозрюваного ОСОБА_6 та його захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 25 березня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22020000000000059, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 441 КК України.
Згідно долучених до клопотання матеріалів, 18.11.2022 ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 22020000000000059, у вчиненні масового знищення рослинного та тваринного світу, отруєнні водних ресурсів, що спричинило настання екологічної катастрофи, з правовою кваліфікацією таких дій за ст. 441 КК України.
28.11.2022 старший слідчий в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням, погодженим із прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , в якому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, та у разі визначення альтернативного заходу у вигляді застави, покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29.11.2022 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого.
Постановляючи вказану ухвалу, слідчий суддя виходив з недоведеності органом досудового розслідування існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
При цьому, слідчим суддею зазначено про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення,передбаченого ст. 441 КК України, разом з тим зазначено, що достатність наведених слідчим даних є із значно низьким процесуально-доказовим рівнем щодо доведення обґрунтованості підозри, а відтак потребує вжиття органом досудового розслідування додаткових заходів в частині збору належних та допустимих доказів в частині доведення обставин вчинення екоциду.
З таким висновком колегія суддів не погоджується.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі - Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Дослідивши клопотання слідчого та додані до нього матеріали, колегія суддів з'ясувала, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_12 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 441 КК України.
Зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_12 підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
За таких обставин, висновок слідчого судді щодо низького процесуально-доказового рівня доведеності обгрунтованості підозри є передчасним, оскільки належність та допустимість доказів, їх повнота та достатність для доведення винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, підлягають перевірці під час розгляду кримінального провадження по суті.
На даному етапі провадження, колегія суддів відповідності до вимог процесуального закону обмежується виключно питанням визначення причетності ОСОБА_12 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 441 КК України, та приходить до висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
Крім того, колегія суддів вважає необгрунтованим висновок слідчого судді про недоведеність наявності у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України,
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ст. 177 КПК України, зокрема можливості підозрюваного ОСОБА_12 переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, та продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, колегія суддів встановила, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, характер і конкретні обставини кримінального правопорушення, та особу підозрюваного.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У рішенні «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що національні судові органи повинні брати до уваги усі обставини справи, та зважати на наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
На переконання колегії суддів, встановлені під час апеляційного розгляду обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, які колегія суддів вважає доведеними, та не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Таким чином, дійшовши висновку про відсутність підстав для застосування щодо ОСОБА_12 запобіжного заходу, слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, не співставив існуючі у справі ризики, характер кримінального правопорушення та його наслідки, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про застосування щодо ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При постановленні нової ухвали, колегія суддів враховує вимоги ч. 4 ст. 196 КПК України, відповідно до яких слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Як визначено п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Як убачається із матеріалів судового провадження, у межах кримінального провадження № 22020000000000059 ОСОБА_12 повідомлено про підозру 18.11.2022, а тому, на час звернення слідчим із клопотанням до слідчого судді, та на день розгляду слідчим суддею вказаного клопотання, граничним днем закінчення строку досудового розслідування було 18.01.2022.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
За таких обставин, при постановленні нової ухвали, колегія суддів може застосувати щодо ОСОБА_12 запобіжний захід лише до граничного дня закінчення строку досудового розслідування, який існував на час постановлення оскаржуваної ухвали, тобто до 18.01.2022, та фактично позбавлена можливості реально застосувати до підозрюваного запобіжний захід на новий строк.
Ураховуючи наведене, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора з доповненнями підлягає задоволенню частково, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого, та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 18.01.2022.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора першого відділу організації нагляду за додержанням законів у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 листопада 2022 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , погоджене прокурором відділу Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування кримінального провадження, а саме до 18 січня 2023 включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3