Провадження 11-кп/824/1392/2023 Категорія - ч. 4 ст. 185 КК України
Єдиний унікальний номер 754/6612/22 Головуючий у суді 1 інстанції - ОСОБА_1
25 січня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12022100030001335, внесеного до ЄРДР 1 липня 2022 року, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 6 вересня 2022 року, яким
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Верхній Нагольчик, Антрацитівського р-ну, Луганської обл., громадянин України, з середньою освітою, неодружений, не працюючий, без реєстрації, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_6
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що 30 червня 2022 року приблизно об 11.06 год., знаходячись біля входу у приміщення відділення АТ «Ощадбанк» по пр. Маяковського, 15, в м. Києві, побачив велосипед марки «ARDIS HUNTER 26» чорного кольору, після чого у нього виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна під час воєнного стану, який введено з 05.30 год. 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовжено Указами Президента від 14 березня 2022 року № 133А2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022 та від 17 травня 2022 року № 341/2022 до 24 квітня 2022 року, 25 травня 2022 року, 23 серпня 2022 року.
При цьому, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_6 взяв вказаний велосипед вартістю 7644 грн., що належить ОСОБА_10 , на багажнику якого знаходилась сумка «барсетка» коричневого кольору, що для потерпілого не становить матеріальної цінності, та сумка невеликого розміру коричневого кольору, в якій знаходились особисті речі ОСОБА_10 , а саме: картка знижкова «flagman» зі штрих-кодом НОМЕР_1 , карта «Київтеплоенерго», пенсійне посвідчення, карта киянина без залишку грошових коштів на ім'я ОСОБА_10 , картка «zdravica.ua» № 2522 та візитниця чорного кольору, що не становлять матеріальної цінності для потерпілого, та з місця вчинення злочину на велосипеді уїхав. Викраденим розпорядився за власним розсудом, завдавши потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 7644 грн.
Початок строку покарання обчислюється з 3 серпня 2022 року.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою.
Цим же вироком вирішено питання процесуальних витрат, речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду в частині призначеного покарання, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить зменшити йому покарання або змінити на обмеження волі чи відпрацювати на користь суспільства, або ж вступити до лав ЗСУ, та зазначає про те, що на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також старенька мати. Окрім того, обвинувачений вказав про те, що вину свою визнав, співпрацював зі слідством, щиро покаявся, готовий відшкодувати потерпілому завдані збитки, зобов'язується більше не скоювати злочинів.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити, застосувати до ОСОБА_6 положення ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням, із встановленням іспитового строку, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
З посиланням на постанову Пленуму ВСУ № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», практику Європейського суду з прав людини у справах «Коваль проти України», «Бакланов проти росії», «Христов проти України», «Ізмайлов проти росії», рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 2 листопада 2004 року у справі № 1-33/2004, захисник вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_6 , не врахував дані, які характеризують обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_6 раніше не судимий,має стійки соціальні зв'язки, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікаря-психіатра, під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, має мотивацію до виправлення без ізоляції від суспільств.
На думку захисника, те, що обвинувачений притягується до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини в інших кримінальних провадженнях, не може братись до уваги судом при призначенні покарання, оскільки такі висновки суду являються порушенням презумпції невинуватості. Сам факт наявності інших кримінальних проваджень відносно ОСОБА_6 не може свідчити про винуватість обвинуваченого у вчиненні інших злочинів та не може братись судом до уваги при встановленні обставин, які характеризують особу обвинуваченого.
З урахуванням усіх вищевказаних характеристик та обставин, за відсутності обставин, які обтяжують покарання, на переконання захисника, суд мав можливість та законні підстави призначити покарання із звільненням засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України чи більш м'якого покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.
Як зазначається в апеляційній скарзі, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого, захисник вважає, що у даному конкретному випадку менш суворий вид покарання буде достатній для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку вимог апеляційних скарг, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить таких висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону.
Відповідно до матеріалів судового провадження під час судового розгляду фактичні обставини кримінального правопорушення ніким не оспорювалися, і дослідження доказів щодо цих обставин судом визнано недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Зазначені обставини кримінального правопорушення не оспорюються як в апеляційній скарзі, так і під час апеляційного розгляду кримінального провадження, а тому висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального правопорушення, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України, перевірці апеляційним судом не підлягають.
За визнаних судом першої інстанції встановленими та доведеними фактичні обставини кримінального правопорушення, дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану, і кваліфікація дій обвинуваченого в апеляційних скаргах та під час апеляційного розгляду також жодним з учасників не оспорюється.
Перевіряючи доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника про неврахуванням судом першої інстанції певних обставин та призначення йому суворого покарання, колегія суддів доходить такого висновку.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому, врахував тяжкість вчиненого злочину, особу винного, який характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий, але притягується до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини в інших кримінальних провадженнях, обставину, що пом'якшує покарання, - щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання у межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Так, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3 визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину й його обставин.
Згідно з положеннями ст. 50 КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні злочину. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому покарання, дотримався наведених вимог закону та, серед іншого, врахував ті обставини, на неврахування яких посилаються апелянти в апеляційних скаргах.
Що стосується доводів апеляційної скарги про безпідставне врахування судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання те, що він притягується до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів по іншим кримінальним провадженням, то колегія суддів враховує таке. Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_6 був судимий вироком Деснянського районного суду м. Києва від 19 лютого 2021 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі, звільнений на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Проте, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про звільнення від призначеного покарання за даним вироком саме у зв'язку з тим, що у провадженні районних судів м. Києва перебувають кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК України. Саме у цьому контексті наведені обставини враховані судом першої інстанції як дані, які характеризують саме особу обвинуваченого. При цьому колегія суддів враховує, що обвинуваченому призначене мінімальне покарання, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Таким чином, при перевірці законності вироку суду першої інстанції колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом були встановлені дійсні обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни вироку суду в частині призначеного обвинуваченому покарання, а тому апеляційні скарги обвинуваченого та захисника до задоволення не підлягають.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, вирок Деснянського районного суду м. Києва від 6 вересня 2022 року щодо ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України, - без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 3 місяців з дня її оголошення, обвинуваченим ОСОБА_6 , який утримується під вартою, в той же строк, з дня вручення копії ухвали.
Судді:
__________________________ _______________________ _______________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4