Київський апеляційний суд
Провадження № 11-кп/824/998/2023 Головуючий в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 755/9047/20 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія справи: ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 153 КК України
12 січня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши в приміщенні суду у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року у кримінальному провадженні № 12020100040000693 від 30 січня 2020 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища міського типу Берислав Херсонської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не має постійного місця проживання, раніше судимого:
- 09 вересня 2008 року Бериславським районним судом Херсонської області за ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186 КК України на 4 (чотири) роки 9 (дев'ять) місяців позбавлення, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки;
- 21 грудня 2012 року Веселівським районним судом Запорізької області за ч. 4 ст. 152 КК України на 10 (десять) років позбавлення волі,
18 квітня 2019 року звільнений умовно-достроково з невідбутим строком покарання 2 (два) роки 4 (чотири) місяці 11 (одинадцять) днів,
по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 153 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 153 КК України, та йому призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років;
- за ч. 2 ст. 153 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених показань, ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять) років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Веселівського районного суду Запорізької області від 21 грудня 2012 року, та призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років.
Судом вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду, ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно о 16 годині 00 хвилин ОСОБА_7 разом з ОСОБА_11 зайшов до її квартири АДРЕСА_2 та в подальшому зачинив за собою зсередини двері на ключ. Знаходячись в приміщенні зазначеної квартири, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 . В метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_11 , схопив її за волосся та почав наносити численні удари кулаками в голову, живіт та руки, спричиняючи в такий спосіб тілесні ушкодження.
Відповідно до висновку експерта, внаслідок зазначених дій ОСОБА_7 , ОСОБА_11 спричинені такі ушкодження: травма голови (перелом кісток носа, масивні крововиливи в м'яких тканинах обличчя та шиї, субарахноїдальний крововилив, внутрішньомозкова гематома в області лівої півкулі мозку); закрита травма грудної клітини (переломи 3-8 ребер ліворуч та 3-10 ребер праворуч з ушкодженням пристінкової плеври та легень, двобічний гемоторакс (180 мл.), масивні крововиливи в м'яких тканинах грудної клітини); множинні синці в області кінцівок та живота.
До смерті ОСОБА_11 призвела травма декількох ділянок тіла, проявами якої стали забій головного мозку, травматичний крововилив під оболонки головного мозку та двобічні переломи ребер з внутрішньою кровотечею. Спричинені ОСОБА_11 травма голови та грудної клітини мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, знаходяться у зв'язку з настанням її смерті.
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_7 , який був раніше судимий за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, виник злочинний умисел, спрямований на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних з проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої. З метою реалізації вказаного умислу ОСОБА_7 , знаходячись у вітальні вищезазначеної квартири, почав роздягати ОСОБА_11 , стягуючи одяг у насильницький спосіб, а також перетягнув її до спальні та в подальшому одягнув на себе жіночий одяг, а саме гольф, що належить потерпілій. Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_7 почав прикладати невстановлений досудовим розслідуванням предмет, нагрітий до високих температур, до обличчя, шиї та плеча ОСОБА_11 з метою сексуального збудження, спричиняючи їй у такий спосіб тілесні ушкодження у вигляді опікових ран в ділянках обличчя, шиї та правого плечового суглобу, що відносяться до легкого ступеня.
Згідно з висновком експерта, при проведенні судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_11 виявлено опікові рани обличчя, шиї та правого плечового суглоба, які утворилися від дії нагрітого до високих температур предмету, контактуюча поверхня якого має округлу пласку чи порожнисту округлу форму.
Цього ж дня приблизно о 19 годині 30 хвилин до квартири АДРЕСА_2 приїхали ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , але потрапити всередину не змогли, хоча неодноразово стукали в двері та намагалися відчинити їх власними ключами. Після механічного пошкодження замка вхідних дверей, ОСОБА_9 і ОСОБА_12 зайшли до квартири та в спальній кімнаті побачили незнайомого їм ОСОБА_7 , який був оголений до пояса та одягнутий в гольф їхньої матері. Крім того, на ліжку виявили оголену ОСОБА_11 , яка була в крові, з численними гематомами та саднами.
В подальшому ОСОБА_11 госпіталізовано до лікарні швидкої медичної допомоги, де вона ІНФОРМАЦІЯ_2 померла від отриманих тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить обвинувальний вирок щодо її підзахисного ОСОБА_7 скасувати і закрити кримінальне провадження: за ч. 2 ст. 121 КК України - у зв'язку з недоведеністю вчинення цього кримінального правопорушення обвинуваченим; за ч. 2 ст. 153 КК України - через відсутність в його діях складу даного злочину.
Обґрунтовуючи такі вимоги апеляційної скарги, захисник зазначає про те, що у вироку у не наведено достатньо доказів причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому злочинів. При цьому, звертає увагу на те, що в основу вироку покладено лише: показання потерпілого ОСОБА_9 , який є сином померлої ОСОБА_11 , не був безпосереднім свідком подій, надавав різні показання під час досудового розслідування, що є протилежними тим, які від надав в суді, при чому суттєві факти показав з чужих слів, а саме зі слів потерпілої; показання свідків ОСОБА_12 , який також є сином ОСОБА_11 , та ОСОБА_13 , яка є її невісткою, тобто - показання членів сім'ї потерпілої.
Інші свідки в справі безпосередньо в судовому засіданні допитані не були. Жодної іншої версії, окрім причетності ОСОБА_7 до вчинених злочинів, перевірено не було ні під час досудового розслідування, ні в суді.
Крім того, ОСОБА_6 , посилаючись на те, що ст. 153 КК України передбачає відповідальність за задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вказує, що жодна з проведених у справі експертиз не підтверджує причетності ОСОБА_7 до вчинення цього злочину. Зокрема: у висновку експерта № 081-71-2020 від 20 березня 2020 року встановлено, що на наволочках та фрагменті тканини виявлена кров людини, яка може походити як від ОСОБА_11 , так і від ОСОБА_7 , сперма морфологічним шляхом не виявлена; висновком експерта № 092-71-2020 від 29 травня 2020 року (результати дослідження чоловічих штанів) виявлена кров людини, статева належність якої не встановлена, слина, сперма та клітини тканин людини не виявлені. Водночас, з приводу того, чому ОСОБА_7 був одягнений в гольф потерпілої, останній пояснив, що в квартирі було темно і він, прокинувшись та почувши, що відчиняються двері, одягнув першу річ, яка потрапила йому до рук.
Від інших учасників судового розгляду апеляційних скарг на вирок суду першої інстанції не надійшло.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_10 , який підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , який наполягав на своїй непричетності до скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України, прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисту, вважав вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, потерпілого ОСОБА_9 , який також просив залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_7 , перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Приписами ч. 1 ст. 94 КПК України регламентовано, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За результатами перевірки доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 колегією суддів встановлено, що при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_7 суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та з'ясував усі обставини, які мають істотне значення для її правильного вирішення.
Дослідивши у змагальній процедурі й зіставивши наявні у кримінальному провадженні фактичні дані, оцінивши їх в аспекті вимог ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості й достатності, а також з'ясувавши передбачені ст. 91 цього Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зібрані докази в сукупності та взаємозв'язку доводять винуватість ОСОБА_7 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілої ОСОБА_11 , та у вчиненні насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуального насильства), скоєного особою, раніше судимою за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 2 ст. 153 КК України, - з приводу чого у вироку наведені належні і правильні мотиви.
Так, з матеріалів справи слідує, що в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, визнав повністю, а у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України, не визнав.
В судовому засіданні обвинувачений відмовився надавати показання. Разом з тим, в ході дослідження письмових доказів, відповідаючи на запитання, зазначив, що в день досліджуваних подій (ІНФОРМАЦІЯ_3) на прохання ОСОБА_11 допоміг їй донести пакети з продуктами додому. Знаходячись вже в квартирі, вони випили дві пляшки горілки, після чого потерпіла запропонувала йому лягти у неї на дивані. Чому він був роздягнений та у гольфі і хто наніс ОСОБА_11 тілесні ушкодження обвинувачений не пам'ятав, оскільки заснув. Коли він прокинувся, то побачив кров. Вказав, що двері зсередини квартири він не зачиняв. Вважав, що у квартирі був ще хтось, оскільки потерпіла чекала на іншого чоловіка. Тілесні ушкодження на своїх руках пояснив отриманими на роботі травмами. Стосовно опіків на тілі потерпілої і крові на його статевому члені нічого пояснити не міг. Не виключав, що міг нанести ОСОБА_11 тілесні ушкодження, оскільки перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, однак точно не застосовував щодо неї сексуальне насильство.
В ході апеляційного розгляду позиція обвинуваченого ОСОБА_7 була аналогічною.
Він пояснив, що визнає свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. При цьому зазначив, що в квартирі потерпілої вони вживали спирті напої, потім, побачивши, що вона не усвідомлює своїх дій, він вирішив її три рази вдарити по обличчю, щоб привести до тями.
Водночас, обвинувачений стверджував, що жодних насильницьких дій сексуального характеру по відношенню до ОСОБА_11 він не вчиняв, що йому невідомо, звідки у неї на шиї з'явилися опіки, що він не розкидував речей по квартирі та що коли проснувся, то вже був без одягу. Скоєння інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України, заперечив.
Така позиція ОСОБА_7 , в тому числі доводи захисника ОСОБА_6 стосовно відсутності доказів його винуватості у вчиненні сексуального насильства у відношенні потерпілої ОСОБА_11 , була предметом ретельної перевірки та аналізу у вироку.
Незважаючи на часткове визнання ОСОБА_7 своєї винуватості, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про те, що висунуте йому обвинувачення доведено в повному обсязі сукупністю належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів, а саме показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , даними, які містяться у протоколах проведених слідчих дій, рядом експертиз у кримінальному провадженні, повний зміст яких наведений у вироку.
Посилання захисника ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на необ'єктивність ухваленого стосовно ОСОБА_7 обвинувального вироку в цілому, оскільки він ґрунтується виключно на показаннях потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , хоча вони є членами сім'ї загиблої ОСОБА_11 , є неприйнятними.
Показання зазначених осіб не тільки повністю взаємоузгоджуються між собою, але й знаходять своє підтвердження та доповнення в інших письмових доказах у справі.
А саме, з показань потерпілого ОСОБА_9 в суді першої інстанції слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно о 19 годині 00 хвилин йому зателефонував брат ОСОБА_12 і повідомив, що він разом з дружиною ОСОБА_13 не можуть потрапити до квартири АДРЕСА_2 . Прибувши за вказаною адресою, він разом з братом та його дружиною почали голосно стукати у двері та намагалися її відчинити власними ключами. Через неможливість потрапити до квартири, він викликав аварійну службу, яка приїхала та відчинила двері приблизно о 19 годині 30 хвилин. Коли він з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 зайшли до квартири, то побачили раніше незнайомого ОСОБА_7 , який був оголений нижче пояса, а зверху одягнений в гольф його матері ОСОБА_11 . На тілі у ОСОБА_7 була кров і той представився сином ОСОБА_11 . Мати лежала на ліжку і була дуже побита. Також на її тілі були сліди від укусів чи опіків. Вони викликали поліцію і швидку допомогу. Коли мати прийшла до тями, то сказала, що ОСОБА_7 її побив, та на його, потерпілого, запитання ствердно відповіла стосовно намірів обвинуваченого на її домагання. В квартирі, у кімнатах, на кухні, у ванній, все було у крові, лежало вирване волосся. Пакети з їжею лежали біля дверей в коридорі, одяг валявся на підлозі, при чому був стягнутий одночасно (спідня білизна, колготи і штани). Слідів застілля не було, лише стояла одна пляшка горілки. Також в коридорі квартири не було світла, оскільки хтось викрутив пробки. Мобільний телефон матері вони знайшли захованим за кріслом.
Крім цього потерпілий зазначив, що у матері не було стосунків з чоловіками. Вона жила з братом ОСОБА_12 та його дружиною ОСОБА_13 .
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з чоловіком ОСОБА_12 вони прийшли до квартири АДРЕСА_2 , де проживали разом з ОСОБА_11 . Проте двері у квартиру були зачинені і не відчинялися ззовні. Вони зателефонували ОСОБА_9 , який приїхав і вони разом почали голосно стукати в двері та намагалися її відчинити. Хтось стукнув один раз у двері зсередини. ОСОБА_9 викликав спеціальну службу, яка відчинила двері, і о 19 годині 30 хвилин вони разом увійшли до квартири, де побачили незнайомого чоловіка, який був оголений нижче пояса та одягнений в гольф ОСОБА_11 , на його тілі була кров. Цей чоловік представився сином ОСОБА_11 . У спальні лежала оголена ОСОБА_11 , побита та в крові. В подальшому ОСОБА_9 викликав швидку медичну допомогу і поліцію. Порядок у квартирі був порушений, речі та одяг розкидані, хоча ОСОБА_11 завжди акуратно його складала. На підлозі на килимі була кров та волосся. Мобільний телефон ОСОБА_11 був захований за кріслом, пробки у коридорі викручені.
Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_12 надав аналогічні за змістом показання.
Показання потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , які суд першої інстанції поклав в основу вироку, об'єктивно підтверджуються, узгоджуються та доповнюються даними, які містяться, зокрема, у:
- протоколі огляду відеозапису від 04 березня 2020 року, а саме долучених на диску відеозаписів з нагрудної камери поліцейських, які ІНФОРМАЦІЯ_3 за викликом прибули за адресою: АДРЕСА_3 . Цим відеозаписом зафіксовано, як по приїзду поліцейських свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_12 і потерпілий ОСОБА_9 повідомили такі самі обставини, про які показали в суді, зокрема про те, що, прийшовши додому, виявили зачинені всередині двері, внаслідок чого довелося викликати аварійну службу, що зайшовши в квартиру вони побачили побиту ОСОБА_11 , яка лежала на ліжку у крові, та незнайомого чоловіка, який був без нижньої білизни. Також відеозаписом зафіксовано, що біля ліжка, на якому лежить ОСОБА_11 , сидить чоловік, який представився ОСОБА_7 , без нижньої білизни та у крові, який надалі був затриманий. Крім того відображено обстановку у квартирі, наявність плям бурого кольору на килимі та на ліжку (т. 1 а.п. 150-154);
- протоколі огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідно до якого в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , на кухні біля холодильнику, на килимі в кімнаті, у спальні на простирадлі та на наволочках виявлено плями бурого кольору, в кімнаті знаходилась жіноча спідня білизна, яка знята разом з колготами і штанами, а також розкиданий чоловічий одяг. Пакети з продуктами знаходились біля дверей. Замок на вхідних дверях вирізаний (т. 1 а.п. 95-96, 97-104);
- висновку експерта № 021-258-2020 від 14 квітня 2020 року, яким встановлено, що при дослідженні трупа ОСОБА_11 виявлені: травма голови (перелом кісток носа, масивні крововиливи в м'яких тканинах обличчя та шиї, субарахноїдальний крововилив, внутрішньомозкова гематома в області лівої півкулі мозку); закрита травма грудної клітки (переломи 3-8 ребер ліворуч та 3-10 ребер праворуч з ушкодженням пристінкової плеври та легень, двобічний гемоторакс (180 мл.), масивні крововиливи у м'яких тканинах грудної клітини); множинні синці в області кінцівок та живота; опікові рани в області обличчя, шиї та правого плечового суглоба.
До смерті ОСОБА_11 призвела травма декількох ділянок тіла, проявами якої стали забій головного мозку, травматичний крововилив під оболонки головного мозку та двобічні переломи ребер з внутрішньою кровотечею. Спричинені ОСОБА_11 травма голови та грудної клітини мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, знаходяться у зв'язку з настанням її смерті.
Травма голови виникла внаслідок неоднократної ударної дії тупим предметом з обмеженою поверхнею в область обличчя, травма грудної клітки - є наслідком деформації (стисненні) у переднє-задньому напрямку.
Інші ушкодження (множинні синці в області кінцівок та живота, опікові рани в області обличчя, шиї та правого плечового суглоба) у зв'язку з настанням смерті ОСОБА_11 не знаходяться, мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Синці виникли від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею, опікові рани - від дії нагрітого до високих температур предмету, контактуюча поверхня якого має округлу пласку чи порожнисту округлу форму (т. 1 а.п. 136-140).
Достовірність, належність і допустимість означених письмових доказів у кримінальному провадженні, що були використані судом при прийнятті судового рішення, стороною захисту на стадії апеляційного розгляду не заперечувалася.
З огляду на те, що надані суду показання потерпілого ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , які були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та приведені до присяги, знайшли своє об'єктивне відображення в інших письмових доказах у справі, зокрема у протоколі огляду відеозаписів з нагрудної камери поліцейських, у протоколі огляду місця події, то колегія суддів не вбачає підстав ставити їх під сумнів з тієї причини, що вони є членами сім'ї загиблої ОСОБА_11 , як на цьому наголосила захисник ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі.
Будь-яких інших обґрунтованих причин вважати недостовірними показання потерпілого і свідків або для їхньої обмови обвинуваченого, який в судах і сам не заперечував факту свого знаходження в квартирі разом з ОСОБА_11 і того, що він наніс їй тілесні ушкодження, апелянтом не наведено.
Посилання захисту на те, що в квартирі разом з ОСОБА_11 окрім ОСОБА_7 міг бути хтось ще, а звідси - і про можливу причетність до скоєних у відношенні потерпілої злочинів іншою особою, а не обвинуваченим, є неспроможними, оскільки спростовуються сукупністю доказів у справі. А саме:
- за змістом наведених вище показань в суді потерпілого ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 та протоколу огляду відеозаписів з нагрудної камери поліцейських, вхідні двері в квартиру були зачинені зсередини і вони не могли їх відчинити власними ключами, через що довелося викликати аварійну службу. При цьому потрапивши всередину квартири, потерпілий та свідки виявили лише мати ОСОБА_11 , яка лежала на ліжку без одягу та у крові, і ОСОБА_7 , який був оголений нижче пояса, в гольфі потерпілої та у крові. Інших осіб в квартирі не було;
- висновком експерта № 042/1-133-2020 від 13 березня 2020 року встановлено, що при проведенні судово-медичного обстеження ОСОБА_7 виявлені ушкодження: синець на фоні набряку м'яких тканин на тильній поверхні правої кисті в проекції 2-5 п'ясних кісток з переходом на проксимальні фаланги відповідних пальців; садна на тильній поверхні правої кисті в проекції проксимальних міжфалангових суглобів другого, третього та четвертого пальців. Характер, морфологія, локалізація виявлених ушкоджень свідчить про те, що вони могли утворитись від однократної дії тупого предмету, характерні властивості якого (яких) в ушкодженнях не відобразились, за давністю могли утворитися ІНФОРМАЦІЯ_3.
При судово-цитологічному дослідженні мазків-відбитків, змиву зі статевого члена ОСОБА_7 знайдені кров людини, голівки сперматозоїдів (т. 1 а.п. 210-213);
- відповідно до висновку експерта № 101-20-2020 від 29 травня 2020 року, генетичні ознаки біологічного матеріалу, виявленого при дослідженні зрізів нігтьових пластин з правої та лівої руки ОСОБА_7 , по всіх досліджуваних локусах ДНК ідентичні генетичним ознакам крові ОСОБА_11 (т. 2 а.п. 11-14).
- згідно з висновком експерта № 091-71-2020 від 15 квітня 2020 року, при судово-цитологічному дослідженні чоловічих штанів виявлена кров людини, що може походити як від ОСОБА_11 , так і від ОСОБА_7 (т. 1 а.п. 225-228, 229), зважаючи на встановлення у них однакової групи крові відповідно до висновків № 082-132-2020 від 05 лютого 2020 року (т. 1 а.п. 141) та № 081-70-2020 від 12 березня 2020 року (т. 1 а.п. 198201, 202). При цьому, з протоколу огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_3 слідує, що ці чоловічі штани були знайдені в іншій кімнаті квартири, не в тій, де знаходилася на ліжку оголена ОСОБА_11 з численними тілесними ушкодженнями (т. 1 а.п. 95-96, 97-104).
Жодного переконливого пояснення з приводу виявлення плям крові і на одязі ОСОБА_7 , і на його тілі (на обох руках та на статевому члені), ні обвинувачений, ні його захисник не надали в судах першої та апеляційній інстанцій. Водночас, виявлення плям крові одночасно на одязі та тілі ОСОБА_7 не узгоджується з версією захисту про те, що після спільного вживання алкогольних напоїв обвинувачений заснув в одежі, а коли прокинувся, то потерпіла була вже в ліжку у крові.
Крім того, судом першої інстанції були ретельно перевірені доводи захисту з приводу непричетності ОСОБА_7 до сексуального насильства ОСОБА_11 та у вироку знайшли своє вмотивоване та переконливе спростування на підставі сукупності взаємодоповнюючих даних, які містяться у: показаннях потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , протоколі огляду місця події від 29 січня 2020 року, протоколі огляду відеозаписів з нагрудної камери поліцейських від 04 березня 2020 року, за змістом яких в квартирі ОСОБА_11 знаходилася у ліжку оголена та у крові, її речі (спідня білизна, колготи, штани) були зняті разом в очевидно насильницький спосіб, ОСОБА_7 також був оголений нижче пояса та у гольфі потерпілої; висновку експерта № 042/1-133-2020 від 13 березня 2020 року, яким на статевому члені ОСОБА_7 виявлено кров та голівки сперматозоїдів, що свідчить про те, що насильницькі дії сексуального характеру обвинувачений вчиняв, коли ОСОБА_11 була побита та у крові; а також показаннях потерпілого та свідків про те, що на їх запитання з приводу сексуальних домагань ОСОБА_7 потерпіла відповіла ствердно.
Суд у вироку детально проаналізував можливість прийняття показань потерпілого та свідків в тій частині, що отримані зі слів ОСОБА_14 , яка на наступний день (30 січня 2020 року) померла від отриманих тілесних ушкоджень, за результатами чого дійшов вірного висновку про те, що за виключних обставин даної конкретної справи такі відомості, які знаходять своє підтвердження та логічне взаємоузгодження з іншими доказами у справі, можливо використати як допустимі при прийнятті процесуального рішення.
Твердження захисника ОСОБА_6 в апеляційній скарзі про те, що жодним доказом у справі не підтверджується задоволення ОСОБА_7 статевої пристрасті неприродним способом взагалі не ґрунтуються на пред'явленому йому обвинуваченні.
Диспозиція інкримінованої ОСОБА_7 ст. 153 КК України передбачає кримінальну відповідальність за скоєння сексуального насильства, тобто вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних з проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи.
Об'єктивна сторона цього злочину може виражатися у різноманітних діях винної особи сексуального характеру, не пов'язаних з проникненням у тіло іншої особи, без її добровільної згоди.
Посилання апелянта на висновки експертів № 081-71-2020 від 20 березня 2020 року та № 091-71-2020 від 15 квітня 2020 року, згідно з якими на вилучених з квартири наволочках, фрагменті тканини з простирадла, чоловічих штанах не виявлено слідів сперми (т. 1 а.п. 203-207, 208, 225-228, 229), самі по собі не спростовують факту здійснення сексуального насильства, а установлені судом в цій частині обставини вчинених ОСОБА_7 у відношенні ОСОБА_11 дій сексуального характеру охоплюються об'єктивною стороною складу злочину, передбаченого ст. 153 КК України.
Що стосується вказівки апелянта про те, що судом не були допитані інші свідки у справі, то як слідує з журналу судового засідання, захисник не заявляв про виклик свідків та не заперечував проти відмови прокурора від допиту частини свідків обвинувачення. Жодного обґрунтування стосовно того, які саме істотні обставини у справі залишилися не з'ясованими внаслідок відмови обвинувачення від допиту частини свідків зі своєї сторони, апелянтом не наведено.
Інших доводів апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 не містить. Не було наведено таких в ході апеляційного розгляду і захисником ОСОБА_10 в підтримку апеляційної скарги та обвинуваченим ОСОБА_7 .
Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, за результатами повного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, на підставі сукупності представлених доказів, що були оцінені за визначеними у ст. 94 КПК України критеріями, дійшов правильного та вмотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілої, та у вчиненні насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуального насильства), скоєному особою, раніше судимою за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
Водночас, обґрунтованими є й висновки суду про те, що висунута ОСОБА_7 та його захисником ОСОБА_6 версія стосовно непричетності до сексуального насильства не знайшла будь-якого об'єктивного підтвердження та спростовується доказами в справі.
З огляду на викладене, апеляційні вимоги захисника ОСОБА_6 , що були підтримані захисником ОСОБА_10 в апеляційному суді, про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 : за ч. 2 ст. 121 КК України - у зв'язку з недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення; за ч. 2 ст. 153 КК України - через відсутність складу злочину, - задоволенню не підлягають.
За встановлених та викладених судом у вироку фактичних обставин кримінальних правопорушень, дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 та ч. 2 ст. 153 КК України.
Призначене ОСОБА_7 покарання як за кожен злочин окремо, так і за їх сукупністю, а також остаточне покарання за сукупністю вироків відповідає вимогам ст. ст. 50, 65, 70, 71 КК України, є законним, справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень, що ніким з учасників судового розгляду не оспорюється.
Порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду кримінального провадження не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів -
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4