Справа № 759/3733/22 Головуючий в суді І інстанції - Гаврищук А.В.
Провадження № 33/824/1636/2022 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
07 листопада 2022 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.
секретар: Ганжа В.В.,
за участю:
особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 ,
захисника Кузьміна Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - адвоката Кузьміна Євгена Олександровича на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2022 року, якою:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Як встановлено судом першої інстанції, 21 лютого 2022 року о 17 годині 20 хвилин, ОСОБА_3 на 17 км а/д М-06, керувала транспортним засобом марки «Jeep renegade» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, водій відмовилася у присутності двох свідків, чим порушила п. 2.5 ПДР України, в зв'язку з чим її дії кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2022 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 496 грн. 20 коп.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Кузьмін Є.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2022 року та закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження вищезазначеної постанови, оскільки судові повістки ОСОБА_3 та її захиснику не надсилались, про наявність постанови ОСОБА_3 дізналась від її захисника 31 травня 2022 року.
Заслухавши доповідь судді щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 16 травня 2022 року,
пояснення ОСОБА_3 та її захисника - адвоката Кузьміна Є.О., які підтримали клопотання та просили поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції,
перевіривши матеріали справи та доводи клопотання, апеляційний суд приходить до наступного.
За змістом ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
Строк на оскарження постанови, винесеної суддею у справі про адміністративне правопорушення, може бути поновлений апелянту тільки у разі, коли він пропущений з поважних причин.
Правова природа строку звернення до апеляційного суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого можливе звернення з апеляційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
Правова визначеність є універсальним правовим інститутом, дія якого поширюється на такі важливі сфери правовідносин між державою та особою, як реалізація і забезпечення прав і свобод людини і громадянина, встановлення юридичної відповідальності, підстав та порядку притягнення до такої відповідальності, неприпустимість дій і бездіяльності органів влади, спрямованих на необґрунтоване обмеження прав і свобод людини.
Зміст принципу правової визначеності розкрито у Рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010, в якому Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що вона є одним з елементів верховенства права, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Отже, встановлення строків звернення до апеляційного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників судового розгляду та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду та здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Так, у низці рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) принцип правової визначеності трактується у світлі дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справа «Брумареску проти Румунії», п. 61).
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Отже, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata.
Як вбачається із матеріалів справи, захисник Кузьмін Є. О. не брав участь у ході розгляду справи судом першої інстанції. Натомість ОСОБА_3 уклала договір про надання правової допомоги із адвокатом Кузьміним Є. О. 31 травня 2022 року, тобто після набрання постановою судді від 16 травня 2022 рокузаконної сили.
Та обставина, що право захисника Кузьміна Є. О. не було порушене протягом строку на апеляційне оскарження постанови судді від 16 травня 2022року, свідчить про те, що захисник Кузьмін Є. О. не наділений процесуальним статусом, який би з огляду на положення ч. 2 ст. 294 КУпАП наділяв його правом на подачу апеляційної скарги із клопотанням про поновлення пропущеного строку на її подачу обґрунтуванням причин його пропуску.
Наведене свідчить про те, що апеляційна скарга на постанову судді від 16 травня 2022 року із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, були подані особою, яка не мала права подавати апеляційну скаргу.
Суд зважає на те, що питання розгляду апеляційної скарги на постанову судді у справі про адміністративне правопорушення у випадку подання її особою, яка не має на це право, нормами КУпАП не урегульоване.
У такому випадку, суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону, застосувавши положення КУпАП, які регламентують не допуск апеляційної скарги до розгляду у випадку порушення строків її подання, а саме положення ч. 2 ст. 294 КУпАП із наслідками, які указані у цій нормі закону, а саме повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.
При цьому, повернення апеляційної скарги не позбавляє права ОСОБА_3 безпосередньо звернутися з апеляційною скаргою на дану постанову з вмотивованим клопотанням про поновлення строку на її апеляційне оскарження та з наданням належних доказів поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 - адвоката Кузьміна Євгена Олександровича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2022 року.
Апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами - повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Рудніченко