Провадження № 22-ц/803/1863/23 Справа № 212/4081/22 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н.М. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.
01 лютого 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - Тимченко О.О.,
суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В.,
за участю секретаря судового засідання - Тимофєєвої В.О
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 212/4081/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю робітника внаслідок професійного захворювання,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2022 року (суддя Дехта Р.В.), ухваленого в приміщенні Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 16 листопада 2022 року,-
В серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в обґрунтування якого посилалася на те, що її батько ОСОБА_2 працював на шахтах «Комунар» та «Гігант» ВО «Кривбасруда» поверхневим газоелектрозварювальником, підземним електрослюсарем, черговим та по ремонту обладнання, підземним крипільником, підземним гірничим робітником очисного вибою. Виконуючи роботи на поверхні та в підземних умовах, батько підпадав під шкідливу дію зварювального аерозолю та пилу, концентрації яких перевищували ГДК внаслідок порушень нормативного провітрювання гірничих виробіток і відсутності фіксованого постійного робочого місця, не дозволяючого обладнати систему аспірації. В 2007 році ОСОБА_2 Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини було встановлено професійне захворювання - Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (Пиловий бронхіт першої-другої ст. емфізема легень першої-другої ст.) ЛН першого-другого ступеня. Захворювання професійне. 17.05.2007 ВО «Кривбасруда» ш. «Гігант» провели розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння), про що було складено акт, відповідно до якого причиною професійного захворювання стала робота протягом 17 років 3 місяців в умовах пилу підвищених параметрів. Весь цей час батько постійно проходив лікування, однак стан його здоров'я не поліпшився. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. За висновком Обласного МСЕК №2 від 06.05.2022 встановлений причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням від 08.05.2007 року, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . Весь час позивачка постійно спостерігала за стражданнями батька, оскільки його стан не поліпшувався, а він був найбільш близькою та рідною людиною. Після смерті батька, вона постійно перебуває у пригніченому стані, тому що втратила рідну та любиму людину, батька. Вказані моральні страждання та переживання спричиняє те, що порушений привичний спосіб її життя, втрата одного із членів сім'ї вимагає від неї додаткових зусиль для організації життя.
Враховуючи вищезазначене, просила стягнути з відповідача на її користь грошове відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю її батька, померлого від виконання трудових обов'язків у відповідача, в розмірі 450 000,00 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з АТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька в розмірі 350 000,00 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб та всіх інших обов'язкових платежів. Стягнуто з АТ «Криворізький залізорудний комбінат» в дохід держави судові витрати в розмірі 3 500,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що внаслідок смерті батька позивачу - його доньці завдана моральна шкода, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, яких вона зазнала та буде продовжувати відчувати у подальшому і, навіть, значний проміжок часу з моменту смерті батька не має вирішального значення, оскільки головним чинником в даному випадку є неповоротність того, що сталося. Визначаючи суму компенсації моральної шкоди 350 000,00 грн, суд першої інстанції виходив з принципів розумності і справедливості. В свою чергу, суму, зазначену в позові, тобто 450 000,00 грн, суд першої інстанції вважав завищеною та такою, що не відповідає ступеню вини відповідача в заподіянні моральної шкоди позивачці.
В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість судового рішення, а також неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду змінити в частині розміру моральної шкоди та стягнути з відповідача на її користь 450 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її батька, без утримання податку з доходу фізичних осіб та всіх інших обов'язкових платежів.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не зазначив із яких розрахунків виходив, визначаючи суму заподіяної їй моральної шкоди. При цьому, судом не враховано характер її моральних страждань, а також наявність вини відповідача, яка полягає в тому, що підприємство зобов'язане було створити для своїх працівників безпечні умови праці.
Від АТ «Криворізький залізорудний комбінат» надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її апеляційної скарги. Відзив мотивовано тим, що доводи апеляційної скарги зводяться лише до того, що стягнутий розмір моральної шкоди 350 000,00 грн замалий та до бажання позивача отримати якнайбільшу суму відшкодування моральної шкоди. До того ж, з тексту скарги не зрозуміло, як позивач розраховував заявлену суму моральної шкоди в розмірі 450 000,00 грн і чому така сума для неї є розумною та справедливою.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник АТ «Криворізький залізорудний комбінат» в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити.
Суд ухвалив розглядати справу у відсутність сторін, які не з'явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
ОСОБА_2 є рідним батьком ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 .
Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 зареєструвала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».
ОСОБА_2 працював на шахтах «Комунар» та «Гігант» ВО «Кривбасруда» поверхневим газоелектрозварювальником, підземним електрослюсарем, черговим та по ремонту обладнання, підземним крипільником, підземним гірничим робітником очисного вибою в період з 02.09.1980 по 31.12.1997, що не заперечується сторонами.
08.05.2007 році ОСОБА_2 Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини було встановлено професійне захворювання - Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (Пиловий бронхіт першої-другої ст. емфізема легень першої-другої ст.) ЛН першого-другого ступеня. Захворювання професійне.
17.05.2007 року ВО «Кривбасруда» ш.Гігант провели розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння), про що було складено акт, відповідно до якого причиною професійного захворювання стала робота протягом 17 років 3 місяців в умовах пилу підвищених параметрів: пил з вмістом вільного двооксиду кремнію від 10 до 70% в концентрації :від 4,2 до 18,4 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3; зварювальний аерозоль в концентрації до 19,1 мг/м3 при ГДК 1,0 мг/м3.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 .
За висновком Обласного МСЕК №2 від 06.05.2022 встановлений причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням від 08.05.2007 року, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок смерті батька позивачу - його доньці завдана моральна шкода, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, яких вона зазнала та буде продовжувати відчувати у подальшому і, навіть, значний проміжок часу з моменту смерті батька не має вирішального значення, оскільки головним чинником в даному випадку є неповоротність того, що сталося. Визначаючи суму компенсації моральної шкоди 350 000,00 грн, суд першої інстанції виходив з принципів розумності і справедливості. В свою чергу, суму, зазначену в позові, тобто 450 000,00 грн, суд першої інстанції вважав завищеною та такою, що не відповідає ступеню вини відповідача в заподіянні моральної шкоди позивачці.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з частиною 2 статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи виникає у зв'язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров'я або смерть фізичної особи.
Отже, право члена сім'ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю особи, спричиненого професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв'язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім'ї померлого, виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.
Розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
ОСОБА_1 ставить питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної членам сім'ї смертю фізичної особи, тому право на відшкодування зазначеної шкоди виникло у позивача на підставі частини 2 статті 1168 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім'ї .
Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та статтею 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі статті 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач АТ «Криворізький залізорудний комбінат» є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу - доньці померлого, оскільки у зв'язку зі смертю батька позивача від профзахворювань, вона переносить моральні страждання, які полягають у душевних та психічних стражданнях, що призводять до порушення її звичного ритму та способу життя.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначений ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Зокрема, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, характер і тривалість моральних страждань позивача, яка втратила батька, обставини виникнення професійного захворювання та смерті її батька - ОСОБА_2 , істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, яка назавжди втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, смерть рідної людини, не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
В зв'язку з чим, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди необґрунтований.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий О.О.Тимченко
Судді: О.А. Мірута
Я.В. Хейло
Повне судове рішення складено 01 лютого 2023 року.
Головуючий О.О. Тимченко