Провадження № 22-ц/803/372/23 Справа № 205/6076/20 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.
01 лютого 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Деркач Н.М.
суддів - Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,
при секретарі - Усик А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Єпрем'ян Ліпаріта Вардановича на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа державний нотаріус Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори Олехнович Л.Ю., про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом , -
У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: державний нотаріус Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори Олехнович Л.Ю., про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом.
Позов обґрунтовано тим, що у власності батьків позивача - батька ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4 перебувала квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформаційної довідки № 193720077 з Реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 (далі - квартира), на підставі свідоцтва про право власності, б/н, 20.11.2006, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради, належить по частині: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина на належну йому на праві власності квартири.
Спадкоємцями першої черги ОСОБА_3 був син (позивач), дружина спадкодавця та ОСОБА_1 (дочка спадкодавця), які в порядку спадкування за законом мали право на 0,3333/4 квартири кожний.
Після смерті матері позивача - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина на належну їй на праві власності 1,3333/4 квартири (1/4, що належала їй на підставі свідоцтва про право власності від 20.11.2006, та 0,3333/4, що перейшла їй у спадок внаслідок смерті чоловіка - ОСОБА_3 .
З метою прийняття спадщини ОСОБА_4 , позивач звернувся до нотаріуса Другої дніпровської державної нотаріальної контори Олехнович Л.Ю. із заявою про прийняття спадщини, яка була зареєстрована 29.03.2019 року, спадкова справа № 237/19.
Спадкоємцями першої черги ОСОБА_4 є позивач та ОСОБА_1 , які мають право в порядку спадкування на 1,3333/4 квартири кожний.
Отже, в порядку спадкування майна ОСОБА_4 позивач має право власності на 0,665/4 квартири та відповідно ОСОБА_1 також має право власності н 0,665/4 квартири.
На підстави викладеного позивач просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 (0,9983/4) частку квартири АДРЕСА_1 , з яких право власності на 0,3333/4 квартири виникло після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а право власності на 0,665/4 квартири виникло після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2022 року, з урахуванням виправлення описки ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн. Судові витрати віднесено за рахунок позивача.
Не погодившись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Єпрем'ян Л.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 18.12.2019 року право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності б/н, виданого 20.11.2006 року Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради зареєстровано по частині за: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 (прізвище після укладення шлюбу ОСОБА_6 (а.с.179)), ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (а.с.76).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер (а.с.77).
Після його смерті відкрилася спадщина на частину вищевказаної квартири.
Із заявами про прийняття спадщини звернулися діти спадкодавця: ОСОБА_2 (а.с.76) та ОСОБА_1 (а.с. 148- зворотній бік, 150 - зворотній бік).
Постановою державного нотаріуса Другої дніпровської державної нотаріальної контори Олехнович Л.Ю. відмовлено у видачі на ім'я ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 , у зв'язку з відсутністю оригіналів документів, що підтверджують право власності (а.с.158).
У зазначеній постанові встановлено, що останнє місце проживання ОСОБА_3 було: АДРЕСА_2 .
Відповідно до відповіді Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради № 5/5-205 на адвокатський запит ОСОБА_4 станом на 18.10.2018 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 21.12.1982 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Враховуючи, що позивач та відповідач спадщину прийняли, подавши нотаріусу в шестимісячних строк з її відкриття відповідну заяву, а ОСОБА_4 в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України, то кожний з трьох спадкоємців першої черги успадкував після ОСОБА_3 по 1/3 частці спадкового майна, тобто по 1/12 частині квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 (а.с.111).
Після її смерті відкрилася спадщина на частину вищевказаної квартири, яка належала їй на підставі свідоцтва про право власності б/н, виданого 20.11.2006 року Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради, а також на 1/12 частину вказаної квартири, яку вона успадкувала після смерті чоловіка.
Із заявами про прийняття спадщини звернулися діти спадкодавця: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 110- зворотній бік, 121).
Отже, спадщину після матері прийняли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках, тобто по 1/6 частині квартири.
Постановою державного нотаріуса Другої дніпровської державної нотаріальної контори Олехнович Л.Ю. відмовлено у видачі на ім'я ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_4 , у зв'язку з відсутністю оригіналів документів, що підтверджують право власності (а.с.120).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановлений законом строк подав заяви про прийняття спадщини після смерті батьків, тобто спадщину прийняв, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення і визнання за ОСОБА_2 права власності на: 1/12 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 та на 1/6 частину зазначеної квартири в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 .
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Єпрем'ян Ліпаріта Вардановича про те, що справа розглянута без участі відповідача та її представника, не забезпечено участь відповідачки у розгляді справи, неповно з'ясовано усі обставини, що призвело до невідповідності висновків у рішенні суду є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2022 року належним чином повідомлені про розгляд справи відповідач та її представник у судове засідання не з'явились без повідомлення причин неявки, їх заяви від 01.06.2022 року та 03.06.2022 року не містили підтвердження неможливості явки до суду, а також з урахуванням тривалості розгляду справи та розумності строків судового розгляду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для відкладення справи.
Крім того, розгляд справи за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про її розгляд, не є безумовною підставою яка згідно процесуального законодавства може слугувати для скасування рішення суду першої інстанції і для відмови у задоволенні позову.
Посилання апеляційної скарги на обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, так як позивач не довів належними доказами, що він не міг отримати правовстановлюючі документи та визнати за собою право власності на спадкове майно в позасудовому порядку, є необґрунтованими з огляду на наступне.
З-поміж інших адвокатських запитів, в адвокатському запиті від 14.09.2020 року №14/09-1 представник позивача просив відповідачку надати з метою оформлення спадщини ОСОБА_2 або його представнику ОСОБА_7 , або нотаріусу Другої дніпровської державної нотаріальної контори Олехнович Л.Ю. (спадкова справа № 237/19), оригінали правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1 .
Проте, у відповідь на адвокатський запит від 14.09.2020 року №14/09-1, відповідач повідомила, що оригіналів документів на квартиру вона на руках не має (а.с. 32 т.1).
Більш того, в матеріалах справи наявні постанови державного нотаріуса Другої дніпровської державної нотаріальної контори Олехнович Л.Ю., якими відмовлено у видачі на ім'я ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , у зв'язку з відсутністю оригіналів документів, що підтверджують право власності (а.с.120, 158).
Твердження апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив наявність правовстановлюючого документу, на підставі якого померлі були власниками квартири, є безпідставним, оскільки згідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 18.12.2019 року право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності б/н, виданого 20.11.2006 року Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради зареєстровано по частині за: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (а.с.76, 178).
Доводи апеляційної скарги про те, що на думку відповідачки ОСОБА_2 не мав права на спадкування після смерті батьків, оскільки його вчинки в житті призвели до хвороб, внаслідок яких батьки померли, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначені обставини не мають відношення до суті спору та можуть бути предметом дослідження іншого позову в іншій справі.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Єпрем'ян Ліпаріта Вардановича - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Судді: Н.М. Деркач
М.М. Пищида
І.Ю. Ткаченко