про повернення позовної заяви
30 січня 2023 року Справа № 360/57/23
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., перевіривши матеріали адміністративного позову представника позивача Дяченка Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
23.01.2023 через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему "Електронний суд" (далі - ЄСІТС) до суду надійшли матеріали адміністративного позову ОСОБА_2 (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому представник позивача просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.05.2021 по 15.01.2023 включно;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.05.2021 по 15.01.2023 включно в сумі 175 232, 23 грн.
Позов підписаний та поданий в системі «Електронний суд» представником позивача Дяченком Олексієм Володимировичем. На підтвердження своїх повноважень надано копію довіреності від 08.01.2022.
Дослідивши позов та надані до нього документи суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною другою статті 171 КАС України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов ОСОБА_2 подано без додержання вимог, встановлених ст.169 КАС України, та підлягає поверненню, з огляду на наступне.
Згідно із ч.2 ст.160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч.1 ст.43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Відповідно до ч. 2 ст. 43 КАС України встановлено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Частиною 1 ст. 55 КАС України визначено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
У відповідності до висновку Конституційного Суду України (рішення від 08.04.1999 за № 3-рп/99) за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник; у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Відповідно до ч.1 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:
1) довіреністю фізичної або юридичної особи;
2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
При цьому, ч. 2 ст. 59 КАС України передбачено, що довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
В той же час, ч.6 ст.59 КАС України передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Частиною 3 статті 244 Цивільного кодексу України визначено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Згідно ч.8 ст. 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.34 Закону України Про нотаріат засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них покладається на нотаріусів.
Крім того, виходячи з положень пункту 3 Глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595 вірність копії документа, виданого фізичною особою, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи.
Отже, у разі якщо повноваження представника визначені у довіреності, яка посвідчена нотаріально, належною копією такої довіреності може бути виключно нотаріально засвідчена копія такої довіреності.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 15.01.2018 у справі №490/11396/16-а (провадження №К/9901/970/18) та від 15.01.2019 у справі №6/14-НМ (№К/9901/67269/18), від 03.07.2019 у справі №820/148/18 (провадження №К/9901/17803/19) та у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі №810/5119/18 (провадження №К/9901/6328/19).
Судом встановлено, що позовна заява подана засобами електронного зв'язку через підсистему Електронний суд та підписана представником позивача - Дяченком Олексієм Володимировичем.
На підтвердження повноважень Дяченко О.В. на підписання позовної заяви, представництво в суді до позовної заяви було надано копію довіреності від 08.01.2022 від імені ОСОБА_1 , посвідченої приватним нотаріусом Щастинського районного нотаріального округу та зареєстрованої в реєстрі за №13.
Водночас, відповідність цієї копії довіреностей оригіналу засвідчена представником (ЕЦП), на ім'я якого вона видана.
Суд зазначає, засвідчена самим представником копія нотаріальної довіреності фізичної особи, в силу викладених вимог законодавства, не є належним та допустимим доказом підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву, не може бути належним доказом дійсної волі особи, що її видала, на уповноваження іншої представляти її інтереси, а відтак повноваження ОСОБА_2 діяти від імені ОСОБА_1 не підтверджені в установленому законом порядку.
Суддя зазначає, що з наданої до матеріалів адміністративного позову копії довіреності від 08.01.2022 неможливо встановити дійсне волевиявлення довірителя, та не є копією, засвідченою у встановленому законом порядку (відповідно до частини 3 статті 55 та частини 6 статті 59 КАС України).
Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку, відтак підлягає поверненню.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, в ухвалах від 25.05.2018 по справі № 826/6/17 та від 18.12.2018 по справі № 826/10020/17.
Суд звертає увагу, що звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, ст.57 Кодексу адміністративного судочинства України та ст.10 Закону України Про судоустрій і статус суддів) передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з позовною заявою до суду.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/939/18.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Керуючись статтями 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Адміністративний позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
СуддяЄ.О. Кисельова