Справа № 757/9089/22-ц Головуючий у 1-й інст. - Батрин О.В.
Апеляційне провадження 22-ц/824/1770/2023 Доповідач - Рубан С.М.
24 січня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В.
при секретарі Кіпрік Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргупредставника Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпідтримка-ФМ» - Піпка Володимира Сергійовича на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпідтримка-ФМ» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ю.БІ.АЙ-КООП» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпідтримка-ФМ» звернулось до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ю.БІ.АЙ-КООП» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпідтримка-ФМ» - відмовлено у відкритті провадження.
Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Техпідтримка-ФМ» судовий збір в розмірі 2 481 грн відповідно до квитанції №37026830 від 08 лютого 2022 року.
Не погоджуючись з ухвалою суду 10 листопада 2022 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпідтримка-ФМ» - Піпко Володимир Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2022 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Посилається на те, що спори у галузі ДТП розглядаються за правилами цивільного судочинства.
Крім того, посилається на те, що стягнення відшкодування наслідків ДТП не є предметом господарських правовідносин.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що суб'єктний склад сторін та характер спірних правовідносин між ними не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та апеляційним судом перевірено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпідтримка-ФМ» звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ю.БІ.АЙ-КООП» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно з ст. 1 ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Відповідно ч. 2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Згідно ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
У пункті 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК),Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Із змісту позовної заяви вбачається, що спір виник між юридичними особами, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Техпідтримка-ФМ» та Приватним акціонерним товариством «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» щодо відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи суб'єктний склад сторін та характер спірних правовідносин між ними, даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Доводи апеляційної скарги про те, що спори у галузі ДТП розглядаються за правилами цивільного судочинства, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вимоги однієї юридичної особи до іншої юридичної особи не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Крім того, у даному позові наявні усі ознаки господарського судочинства, оскільки такий спір виник між двома юридичними особами, спір пов'язаний із здійсненням ними господарської діяльності, і його вирішення віднесено до компетентного господарського суду згідно п. 15. ч.1 ст. 20 ГПК України.
Доводи апеляційної скарги щодо необхідності розгляду даної справи у порядку цивільного судочинства, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.
Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпідтримка-ФМ» - Піпка Володимира Сергійовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 січня 2023 року.
Головуючий
Судді