Справа № 759/296/13-ц Головуючий у 1-й інст. -Твердохліб Ю.О.
Апеляційне провадження 22-ц/824/1538/2023 Доповідач - Рубан С.М.
24 січня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В.
при секретарі Кіпріс Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року у справі за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по відношенню до приватного підприємства «Лазурний берег», -
У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з заявою, в якій просила визнати виконавчий лист № 2/759/1871/13 від 09.09.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості, яка виникла з кредитного договору № ВКЛ 88/10 від 17 травня 2010 року, укладеному між ПАТ «ВТБ Банк» і ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» на суму 2 743 493,49 доларів США, а також судового збору, таким, що не підлягає виконанню по відношенню до ПП "Лазурний берег".
Посилається на те, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09.09.2013 року позов ПАТ «ВТБ Банк» - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість, яка виникла з кредитного договору № ВКЛ 88/10 від 17 травня 2010 року, що був укладений між ПАТ «ВТБ Банк» і ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» на суму 2 743 493,49 доларів США, що станом на 28 грудня 2012 року еквівалентно 22 040 342 грн 05 коп, а також судовий збір.
24.03.2014 року на виконання вищевказаного рішення суду Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2/759/1871/13 від 09.09.2013 року за яким Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України МЮУ було відкрито виконавче провадження №42754756.
10 квітня 2017 року зазначене виконавче провадження було завершено, виконавчий лист повернуто стягувачу.
У квітні 2019 року до Святошинського районного суду м. Києва звернулось ПАТ «Лазурний берег» з заявою про заміну сторони стягувача з ПАТ «ВТБ Банк» на його правонаступника ПП «Лазурний берег», посилаючись на ті підстави, що на користь ПП «Лазурний Берег» відступлено право вимоги заборгованості до Боржника на підставі низки договорів, між ТОВ «ФК «Груп Фактор» та ТОВ «Універсам «Тополя» та між ТОВ «Універсам « Тополя» та ПП «Лазурний берег».
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01 серпня 2019 року заяву ПП «Лазурний берег» про заміну сторони у виконавчому провадженні - задоволено. Замінено під час виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва у справі номер провадження 2/759/1871/13 вибувшого стягувача ПАТ «ВТБ Банк» на його правонаступника ПП «Лазурний берег».
Постановою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 01 серпня 2019 року скасовано, заяву Приватного підприємства «Лазурний берег» про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без задоволення.
Вказує на те, що ОСОБА_1 вже звертався до суду з заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, однак ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.12.2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.
Посилається на те, що ПП «Лазурний Берег» втратило статус сторони у виконавчому провадженні № 61628434, тому будь-який матеріально-правовий обов'язок у боржника по відношенню до стягувача в даному випадку відсутній, будь які виконавчі дії на користь ПП «Лазурний Берег» не можуть бути вчинені, а тому виконавче провадження повинно бути закінчене.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою суду 02 листопада 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу якою задовольнити заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по відношенню до приватного підприємства «Лазурний берег».
Посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що ПП «Лазурний берег» втратило статус сторони виконавчого провадження, а будь - який матеріально - правовий обов'язок у боржника по відношенню до стягувача в даному випадку відсутній, виконавче провадження триває, все майно та рахунки боржника арештовані, чим грубо порушуються права та інтереси боржника та відбувається порушення балансу інтересів сторін виконавчого провадження.
Крім того посилається на те, що скаржник просив визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню не в цілому, а тільки по відношенню до ПП «Лазурний берег».
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
Залишаючи без задоволення заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист у даній справі виданий на підставі судового рішення яке набрало законної сили. Тому будь - якої помилки при видачі виконавчого листа не встановлено та на помилковість видачі виконавчого листа заявник також не посилався.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та апеляційним судом перевірено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09 вересня 2013 року позов ПАТ «ВТБ Банк» - задоволено (а.с.163-166, т.1).
Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість, яка виникла з кредитного договору № ВКЛ 88/10 від 17 травня 2010 року, що був укладений між ПАТ «ВТБ Банк» » і ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» на суму 2 743 493,49 доларів США, що станом на 28 грудня 2012 року еквівалентно 22 040 342 грн 05 коп. та судовий збір 3 розмірі 3 219 грн (а.с.163-166, т.1).
24 березня 2014 року Святошинським районним судом м. Києва на виконання вищевказаного рішення суду видано виконавчий лист № 2/759/1871/13 від 09.09.2013 року, за яким Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України МЮУ було відкрито виконавче провадження №42754756 (а.с.202, т.1).
10.04.2017 року зазначене виконавче провадження було завершено, виконавчий лист повернуто стягувачу.
У квітні 2019 року до Святошинського районного суду м. Києва звернулось ПАТ «Лазурний берег» із заявою про заміну сторони стягувача з ПАТ «ВТБ Банк» на правонаступника ПП «Лазурний берег», посилаючись на ті підстави, що на користь ПП «Лазурний Берег» відступлено право вимоги заборгованості до Боржника на підставі низки договорів між ТОВ «ФК «Груп Фактор» та ТОВ «Універсам « Тополя» та між ТОВ «Універсам « Тополя» та ПП «Лазурний берег» (а.с.26-28, т.2).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01 серпня 2019 року заяву ПП «Лазурний Берег» - задоволено (а.с.59-60, т.2)
Замінено під час виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва у справі № 2/759/1871/13 вибувшого стягувача ПАТ «ВТБ Банк» на його правонаступника, а саме ПП «Лазурний Берег» (а.с.59-60, т.2)
01 серпня 2019 року ПП «Лазурний берег» звернувся до приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Оніщенко Д.С. з заявою про відкриття виконавчого провадження.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 01 серпня 2019 року скасовано, заяву ПП «Лазурний берег» про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без задоволення (а.с.161-169, т.2).
18.11.2020 заявник звернувся до приватного виконавця з заявою про закінчення виконавчого провадження. Приватним виконавцем Оніщенко Д.С. йому було відмовлено в задоволенні заяви, оскільки рішення суду про скасування ухвали про заміну сторони виконавчого провадження відсутнє в переліку підстав для закінчення виконавчого провадження, який визначено ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» тому і відсутні підстави для закінчення провадження.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - відмовлено (а.с.242-244, т.2).
Постановою Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року - залишено без змін (а.с.25-30, т.3).
Згідно ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Частиною 1 статті 431 ЦПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.
Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав.
Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги V ЦК.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виконавчий лист у даній справі виданий на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Томубудь - якої помилки при видачі виконавчого листа не встановлено та на помилковість видачі виконавчого листа заявник також не посилався.
Доводи апеляційної скарги про те, що ПП «Лазурний берег» втратило статус сторони виконавчого провадження, а будь - який матеріально - правовий обов'язок у боржника по відношенню до стягувача в даному випадку відсутній, колегія суддів не приймає до уваги виходячи з наступного.
Виконавчий документ видано у той період, коли рішення набрало законної сили, тому висновки скаржника про те, що на підставі постанови Київського апеляційного суду від 09.09.2020 року ПП «Лазурний Берег» втратило статус сторони виконавчого провадження і зазначені обставини є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є помилковими, оскільки скасованою постановою про заміну стягувача, суд апеляційної інстанції залишив право на стягнення заборгованості за стягувачем, у якого є право вимоги до боржника.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий судовий розгляд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що випливає із змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України рішення, яке набрало законної сили є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Наслідками задоволення вимоги заявника про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню буде закінчення виконавчого провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», що зробить неможливим повторне пред'явлення такого виконавчого документа до виконання, в силу положень ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче првадження», і як наслідок, невиконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано до правовідносин норми процесуального права, повно та всебічно досліджено матеріали справи та прийнято обґрунтований висновок про відмову в задоволенні заяви.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі судового рішення.
Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 січня 2023 року.
Головуючий
Судді