Справа № 755/19755/18
Провадження № 11-кп/824/2866/2022 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_1
29 листопада 2022 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2022 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 ,-
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2022 року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Київському слідчому ізоляторі» Міністерства юстиції України строком не більше двох місяців, тобто до 11 вересня 2022 року включно.
Таке рішення, суд мотивував тим, що перевіривши поєднання ймовірності та наслідків настання несприятливих подій, встановлених при застосуванні та продовжені запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, прийшов до висновку про те, що і на даний час вказані ризики продовжують існувати, є реальними та не зменшились.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції адвокат ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладанням на останнього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, на розсуд суду.
В обґрунтування апеляційної скарги інстанції адвокат ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , зазначає, що оскаржувана ухвала судді невмотивована, прийнята із істотним порушенням кримінального процесуального закону, зокрема п.18 ч.3 ст. 42, ст.9, 12, 22, 26, 182, 193, 194 КПК України, а тому є незаконною, необґрунтованою і підлягає скасуванню, а застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід є занадто суворим і підлягає заміні на більш м'який у вигляді нічного домашнього арешту. Незаконність і необґрунтованість рішення полягає в порушенні судом засад змагальності, диспозитивності, законності.
Звертає увагу, що ОСОБА_6 є громадянином Респбліки Молдова, вчився в молдовській школі, українською мовою не володіє, а тому потребує послуг перекладача, але 14 липня 2022 року в судовому засіданні фізично перекладач був відсутній, а включений на гучномовці мобільного додатку Viber. Зал, в якому відбувалося слухання справи є найбільшим в Дніпровському районному суді, наявне відлуння, а тому ОСОБА_6 , перебуваючи в обмежувальному боксі за склом фізично не чув перекладача, а отже, не розумів, що відбувається в судовому засіданні.
Вважає, що такий стан речей свідчить про грубе порушення судом п.18 ч.3 ст. 42 КПК України.
Також сторона захисту наголошує, що судом першої інстанції не були достатньо обґрунтовані ризики, передбачені п. п. 1,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України. Так, прокурор вказував на те, що застосування домашнього арешту не можливе через те, що ОСОБА_6 може ухилятися від суду, проте даний ризик нічим не обґрунтовується.
Крім того, застосування до ОСОБА_6 іншого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, також належить до інтересів досудового розслідування та суспільних інтересів, адже перебуваючи під домашнім арештом підозрюваний буде постійно перебувати в розпорядженні суду, державі не доведеться витрачати коштів для конвоювання та доставки підозрюваного до місця проведення процесуальних дій, а також витрачати кошти на його проживання та харчування.
Вважає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.
В свою чергу, не погоджуючисьз ухвалою суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року та постановити нову ухвалу, про зміну міри запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою на більш м'який альтернативний вид запобіжного заходу домашній арешт з електронним носієм.
В обґрунтування апеляційної скарги інстанції обвинувачений ОСОБА_6 зазначає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням КПК України, Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Звертає увагу, що наведені прокурором ризики є недоведеними, невмотивованими та необґрунтованими, запобіжній захід є таким що не відповідає характеру та тяжкості діянь вчинення, яких йому інкримінується, зокрема можливості перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухилення від явки до суду, впливу на потерпілих і свідків у даному кримінальному провадженні.
Обвинувачений наголошує, що його доводи, та доводи його захисника, показання свідків, потерпілих, спростовують ризики, які зазначені прокурором і дають підстави для зміни міри запобіжного заходу щодо нього на більш м'який альтернативний вид запобіжного заходу не пов'язаний з триманням під вартою.
Вважає, що існуючий запобіжний захід не є виправданим, оскільки не існують ознаки того, що цього вимагають інтереси суспільства, в тому числі і потерпілі.
Зауважує, що сторона досудового розслідування немає та не надає достатніх доказів, які відповідно до ст.177 КПК України, повинні виправдовувати застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Стверджує, що ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватися абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, у зв'язку з відсутністю клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Cт. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ч. 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Ухвалою Дніпровського районного суду від 14 липня 2022 року в кримінальному провадженні за обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком не більше 2 місяців, тобто до 11 вересня 2022 року включно.
Прийняте рішення, суд мотивував тим, що з матеріалів кримінального провадження і доводів прокурора вбачається наявність ризику перешкодити виконанню завдань кримінального провадження, в тому числі шляхом впливу на потерпілих та свідків.
Перевіривши поєднання ймовірності та наслідків настання несприятливих подій, встановлених при застосуванні та продовжені запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, прийшов до висновку про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є реальними та не зменшились.
Також, при вирішенні питання продовження строку тримання під вартою, суд виходив з практики Європейського суду з прав людини, за якою тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
З огляду на ці обставини в сукупності, суд прийшов до висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6 та ч. 7 ст. 176 цього Кодексу.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно досліджено всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу.
Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке, у відповідності до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за яке, у разі доведення винуватості, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі, а також дані про особу обвинуваченого, зокрема які вказують на те, що обвинувачений, знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності може впливати на свідків та потерпілих, ухилятись від слідства та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, іншим шляхом перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 про порушення судом першої інстанції п. 18 ч. 3 ст. 42 КПК України, колегія суддів зазначає, що матеріали провадження (оскаржувана ухвала та журнал судового засідання від 14 липня 2022 року) засвідчують, що під час судового розгляду кримінального провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КПК України, при вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою був присутній перекладач ОСОБА_7 . Тобто, обвинуваченому ОСОБА_6 було забезпечено право користуватися рідною мовою та користуватися послугами перекладача.
Стосовно аргументів захисника про те, що прокурором при вирішенні питання продовження строку тримання під вартою не доведено наявності ризиків, зазначених у п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів звертає увагу, що матеріали провадження містять клопотання про обрання запобіжного заходу і при вирішенні питання доцільності продовження строків тримання під вартою прокурором було заявлено про існування обставин, які доводять наявність ризику перешкодити виконанню завдань кримінального провадження, в тому числі шляхом впливу на потерпілих та свідків та переховуватися від суду, які не були спростовані стороною захисту.
На переконання колегії суддів, не знайшли свого підтвердження в ході перегляду оскаржуваної ухвали і зазначені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_6 доводи про необхідність скасування судового рішення і зміни запобіжного заходу на більш м'який, що не пов'язаний з триманням під вартою - домашній арешт з електронним засобом контролю.
З цього приводу, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою обвинуваченого, враховуючи всі обставини вчиненого злочину, не зможуть запобігти ризикам, зазначеним прокурором та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання ним процесуальних обов'язків.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що стороною обвинувачення не надано суду доказів та не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України для продовження застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки матеріали провадження містять обвинувальний акт, клопотання про обрання запобіжного заходу, які містять достатні дані, що підтверджують обґрунтованість обвинувачення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
За сукупності таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 376, 176-178, 183, 194, 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2022 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3