27 січня 2023 року м. Ужгород№ 260/4613/22
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), яким просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 20 жовтня 2022 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) надати дозвіл на перетинання державного кордону гр. ОСОБА_1 у зв'язку з наявністю відстрочки та навчанням у закордонному вищому навчальному закладі - Королівській Консерваторії Шотландії;
- стягнути судові витрати.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що він являється студентом закордонного вищого навчального закладу - Королівської Консерваторії Шотландії. 20 жовтня 2022 року позивач прибув в міжнародний пункт пропуску "ІНФОРМАЦІЯ_6" для перетину кордону, при цьому на підтвердження наявності підстав для перетину кордону ним було подано всі необхідні документи, в тому числі, довідку для виїзду за кордон здобувачів освіти, видану об'єднаним міським ТЦК та СП. Однак незважаючи на це, посадова особа органу Державної прикордонної служби України незаконно відмовила йому в перетині державного кордону.
Представником ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) до суду було подано відзив на позовну заяву згідно якого вбачається, що такий проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних. Заперечуючи проти позову вказує на те, що позивач прибув у міжнародний пункт пропуску «ІНФОРМАЦІЯ_6» 20.10.2022 року для виїзду за кордон. Враховуючи те, що він підпадає під категорію осіб віком від 18 до 60 років, яким Головою Державної прикордонної служби України, рішенням від 24.02.2022 №23-6122/0/6-22-Вих «Про Указ Президента України» тимчасово обмежено у праві виїзду з України з метою забезпечення обороноздатності України під час бойових дій з агресором - російською федерацією, забезпечення здійснення заходів щодо збереження територіальної цілісності та недоторканості України а також забезпечення захисту громадян України з метою збереження життя та здоров'я, майстер-сержантом ОСОБА_2 , на підставі того, що у відповідності до ч.1 ст.14 Закону України «Про прикордонний контроль» у зв'язку з відсутністю у позивача документів, необхідних для в'їзду до держави прямування (він не входить у категорію осіб до 18 років та старше 60 років), транзиту, в передбачених законодавством випадках, було винесено Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку. Вказане рішення було винесено виключно відповідно до вимог ч.2 ст.14 Закону України «Про прикордонний контроль», яким зазначено, що форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону, і як наслідок, правомірно застосовано форму Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 20 жовтня 2022 року у зв'язку з наміром перетнути державний кордон України у пункті пропуску "ІНФОРМАЦІЯ_6" ОСОБА_1 пред'явив для проведення паспортного контролю уповноваженій особі підрозділу охорони державного контролю наступні документи:
- довідку про підтвердження навчання та підтвердження пропозиції від 12 вересня 2022 року з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- електронну візу;
- оригінал довідки для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами навчання від 05.10.2022 року №10/8349;
- приписне посвідчення ОСОБА_1 з відміткою про відстрочення від військової служби у зв'язку з навчанням.
За наслідками проведеного паспортного контролю рішенням інспектора прикордонної служби вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (тип Б) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (тип Б) майстер-сержантом ОСОБА_2 , від 20.10.2022 у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_1 було відмовлено.
Вказану відмову аргументовано тим, що на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», щодо введення тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтею 33 Конституції України, а також відповідно до ПКМУ від 27.01.1995 року № 57 Про затвердження правил перетинання державного кордону громадянами України тимчасово обмежено у праві виїзду з України під час дії правового режиму воєнного стану в якості здобувача фахової передвищої та вищої освіти, асистента-стажиста, аспіранта та докторанта, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти».
Вважаючи вказану відмову протиправною та такою, що порушує його право на вільне пересування, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжено.
Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Як видно з матеріалів справи, 20 жовтня 2022 року позивач намагався перетнути кордон України, тобто під час дії правового режиму воєнного стану на території України.
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про прикордонний контроль" від 05.11.2009 року №1710-VI (далі - Закон №1710-VI), іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Відповідно до ч.3 ст.14 Закону №1710-VI особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право оскаржити відповідне рішення згідно із Законом України "Про звернення громадян" або до суду. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії. Оскаржене рішення може бути скасовано чи змінено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним судом.
Згідно з пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455(в редакції станом на час виникнення спірних відносин), перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (далі Закон №3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Пунктами 2 та 12 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 року №57 передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи. У ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
Відповідно до п.2-6 зазначених Правил у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно із статтею 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, зокрема, здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
Як встановлено судом, позивач є студентом Королівської Консерваторії Шотландії, денної форми навчання.
Поряд з цим, згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 від 05.10.2022 року №10/8349, на військовому обліку в якому перебуває позивач, ОСОБА_1 , відповідно до ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію" має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації. При цьому, заперечень щодо його виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном немає.
Крім того, у посвідченні про приписку до призовної дільниці №475 зроблено запис про надання позивачу відстрочки від призову на строкову військову службу до 05.04.2023р.
Наведене дає підстави для висновку про те, що позивач, у відповідності до статті 23 Закону №3543-XII, станом на 31.08.2022 року (під час перетину державного кордону) не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, а ІНФОРМАЦІЯ_5, на військовому обліку в якому знаходиться позивач не заперечував щодо виїзду останнього за кордон для продовження навчання за кордоном.
Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач, пред'явивши під час перетину державного кордону України документи, які підтверджують, що він є студентом Королівської консерваторії Шотландії денної форми навчання, та довідку ІНФОРМАЦІЯ_5 про відстрочку від призову на військову службу, мав право на перетин державного кордону України як здобувач фахової вищої освіти, який навчається за кордоном та не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Щодо позовної вимоги про надання позивачу дозволу на перетинання державного кордону, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №1710-VI перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно з ч.2 ст.6 Закону №1710-VI початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.
Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами (ч.3 ст.6 Закону №1710-VI).
Відповідно до ч.4 ст.6 Закону №1710-VI прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що перетин громадянами України державного кордону здійснюється виключно у разі проходження ними, зокрема, прикордонного контролю, який полягає у пред'явленні особами, які перетинають кордон паспортних та інших документів, їх перевірку уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про надання позивачу саме судом дозволу на перетин кордону задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову частково.
Згідно вимог ч.1 та 3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
На підставі наведеного та керуючись ст.241, 243, 255, 257, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 20 жовтня 2022 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у виїзді за межі території України.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ - НОМЕР_4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк