23 січня 2023 рокум. Ужгород№ 260/61/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луцович М.М.
при секретарі судових засідань - Полянич В.І.
та осіб, що беруть участь у справі:
сторони та учасники справи в судове засідання не з'явилися;
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Цебрика Любомира Васильовича до відділу Державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, -
04 січня 2022 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника - адвоката Цебрика Любомира Васильовича (АДРЕСА_5, РНОКПП НОМЕР_2 ) до відділу Державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10, код ЄДРПОУ 35045459), в якій, з врахуванням відмови у відкритті в частині позовних вимог, позивач просить: "1. Поновити строк звернення до адміністративного суду; 2. Витребувати у відповідача матеріали виконавчого провадження № 67405602 з виконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.10.2021 р. № 308/5285/18 та дослідити їх; 3. Витребувати у Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601, Україна) відомості про перетин державного кордону України позивачкою та її дітьми у період з 01.01.2021 р. по день надання відомостей на запит суду; 4. Справу розглянути за відсутності позивачки та її представника, але з їх повідомленням про дату, час і місце розгляду справи; 5. Визнати протиправною та скасувати постанову від 15.12.2021 р. заступника начальника Відділу Державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 67405602, якою на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 1700 грн за невиконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.10.2021 р. №308/5285/18; 6. Стягнути на користь позивачки судові виграти за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року відкрито провадження по справі №260/61/22 (головуючий суддя - Гаврилко С.Є) і, серед іншого, відмовлено у задоволенні клопотання про залучення ОСОБА_2 до участі в справі у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 по справі №260/61/22 (головуючий суддя - Гаврилко С.Є) позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника - адвоката Цебрика Любомира Васильовича (АДРЕСА_5, РНОКПП НОМЕР_2 ) до відділу Державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10, код ЄДРПОУ 35045459) про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року апеляційна скарга ОСОБА_2 залишена без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року по справі №260/61/22 (головуючий суддя - Гаврилко С.Є) - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 03.11.2022 р. у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Цебрика Любомира Васильовича про закриття касаційного провадження відмовлено. Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гончарова Валентина Вікторовича задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року по справі №260/61/22 (головуючий суддя - Гаврилко С.Є) і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Зокрема, скасовуючи рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року по справ №260/61/22 (головуючий суддя - Гаврилко С.Є) і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року та повертаючи справу на новий розгляд - Верховний Суд у постанові від 03.11.2022 р. зазначив, оскільки оскаржуване рішення відповідача прийняте у рамках виконавчого провадження, стягувачем у якому є ОСОБА_2 , а боржником ОСОБА_1 , то оскаржувана постанова державного виконавця стосується прав й обов'язків ОСОБА_2 як учасника виконавчого провадження. Водночас, беручи до уваги об'єктивну можливість впливу ухваленого у цій справі судового рішення на права й обов'язки ОСОБА_2 , останній не був залучений судом першої інстанції до участі у справі як третя особа. Отже, всупереч наведених приписів процесуального закону й принципів адміністративного судочинства, суд першої інстанції не залучив до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2 . Натомість суд апеляційної інстанції всупереч пункту 4 частини третьої статті 317 КАС України не скасував рішення суду першої інстанції та не ухвалив нового рішення суду через незалучення до участі у справі ОСОБА_2 , оскільки судове рішення може мати безпосередній вплив на права і обов'язки особи, яка не є стороною у справі. За встановлених обставин справи та з огляду на характер і предмет спірних правовідносин, Верховний Суд вважає, що вирішення цього спору та ухвалення судових рішень може мати безпосередній вплив на права і обов'язки особи, яка не є стороною у справі, а саме ОСОБА_2 . Відтак суди попередніх інстанцій прийняли рішення про права й інтереси особи, яка не була залучена до участі в справі.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2022 року справу №260/61/22 було розподілено судді Луцовичу М.М.
Ухвалою суду від 25.11.2022 року (головуючий суддя - Луцович М.М.) справу №260/61/22 було призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 02.12.2022 року (головуючий суддя - Луцович М.М.) було залучено до участі в адміністративній справі № 260/61/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Також, в провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду знаходилася адміністративні справи №260/1009/22 (головуючий суддя - Луцович М.М.) за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), де третя особа: яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про позивача, як боржника у виконавчому провадженні №67405602 (суддя - Луцович М.М.).
Ухвалою суду від 14.12.22 року (головуючий суддя - Луцович М.М.) клопотання представника позивача - Цебрика Л.В. про об'єднання справ в одне провадження - задоволено та об'єднано адміністративні справи за №260/61/22 та №260/1009/22 в одне провадження. Присвоєно об'єднаним справам загальний номер - 260/61/22.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 квітня 2021 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/5285/18 було визначено спосіб участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні і вихованні сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4 . 25 жовтня 2021 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області видав виконавчий лист, де зазначено невірну адресу позивача - АДРЕСА_3 водночас місце проживання позивача з 25 вересня 2012 року зареєстровано за адресою АДРЕСА_4 . На підставі вказаного виконавчого листа 08 листопада 2021 року заступник начальника Відділу ДВС у м. Ужгороді виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, якою надав боржнику 10 робочих днів для виконання рішення суду. 15 грудня 2021 року заступником начальника Відділу ДВС у м. Ужгороді було прийнято постанову про накладення на позивачку штрафу в розмірі 1700 грн. за невиконання виконавчого листа та зобов'язав виконати рішення протягом 10 робочих днів. Позивач зазначає, що вказаним рішенням суду та виконавчим листом не встановлено жодного обов'язку ОСОБА_1 , виконання вказаного судового рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, не зобов'язує позивача вчиняти дії чи утримуватися від дій. При цьому, позивач вказує, що неповнолітні діти на даний час постійно проживають за межами України, з нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 24 травня 2017 року, відповідно до якої ОСОБА_2 , не заперечував щодо виїзду дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_3 на постійне місце проживання за кордон до Німеччини з їх матір'ю ОСОБА_1 . У зв'язку з вищенаведеним, позивач вважає, що відповідачем неправомірно притягнуто позивача до відповідальності за невиконання рішення без поважних причин. Крім того, позивач вказує, що згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 р. по справі № 260/61/22 (головуючий суддя - Гаврилко С.Є.) зазначено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі від 09.04.2021 р. № 308/5285/18 не передбачено виконання ОСОБА_5 будь-яких обов'язків чи утримання від певних дій. Таким чином, 17.02.2022 р. було подано клопотання до відповідача про виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, оскільки правова підстава внесення відомостей про позивачку як боржника у ЄРБ відпала. Однак, відповідач 23.05.2022 р. надіслав представнику позивачки листа, яким відмовив у задоволенні клопотання. У зв'язку із зазначеним позивач зазначає, що бездіяльність відповідача є незаконною, порушує права позивачки, безпідставне перебування позивачки в реєстрі боржників створює не передбачені Законом обмеження її прав та свобод, а тому просить зобов'язати відповідача виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому провадженні № 67405602. З огляду на викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, однак до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, відзив на позовну заяву до суду не надав.
Третя особа та представник третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. До суду надійшло пояснення представника третьої особи, згідно якого зазначено, що третя особа позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову, з огляду на те, що факт проживання позивачки за адресою вказаною в відповідачем в постанові підтверджується її ж заявою від 11.10.2021р. про відкриття іншого виконавчого провадження та у даній заяві адреса проживання позивачки збігається з її адресою проживання, зазначеною у виконавчому документі. Крім того, покликання позивачки на її проживання з дітьми за кордоном є безпідставним і не має значення для справи, оскільки вид на її проживання у Німеччині дійсний лише до 13 грудня 2021 року, тобто до винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови (15.12.2021р.), а діти взагалі мали вид на проживання лише до 03 квітня 2021 року. Тому, на думку третьої особи, ці обставини не впливали на можливість виконання виконавчого документа і не мають жодного значення для правової оцінки оскаржуваної постанови Відділу ДВС. Більше того, оцінка вказаним обставинам була надана Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області під час прийняття рішення від 09.04.2021р. у справі №308/5285/18, яке виконується Відділом ДВС та незважаючи на ці обставини, суд визначив право на систематичні побачення третьої особи з дітьми.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 09 квітня 2021 року у справі № 308/5285/18 було визначено спосіб участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні і вихованні сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та доньки ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ): - встановлено періодичні побачення з дітьми в присутності матері ОСОБА_1 , або за погодженням з ОСОБА_1 та за згодою дітей, без присутності матері, в першу та останню суботу кожного місяця з 10 по 18 годину (за місцевим часом); встановлено спільний відпочинок з дітьми протягом не менше десяти днів в літній період (з червня по серпень включно) за згодою матері ОСОБА_1 (а.с.а.с. 20-24, Т.1).
25 жовтня 2021 року на виконання вказаного рішення суду Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області було видано виконавчий лист у справі № 308/5285/18 (а.с.а.с. 25, 26, Т.1).
Заступником начальника Відділу державної виконавчої служби у м. Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Венжега М.Р. 08 листопада 2021 року було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 67405602 з примусового виконання зазначеного вище виконавчого листа № 308/5285/18 від 25 жовтня 2021 року, якою надано боржнику 10 робочих днів для виконання рішення суду (а.с.а.с. 11, 12, Т.1).
Постановою заступника начальника Відділу державної виконавчої служби у м. Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Венжега М.Р. про накладення штрафу від 15 грудня 2021 року у виконавчому провадженні № 67405602 на боржника - ОСОБА_1 - накладено штраф у розмірі 1700 грн за невиконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 09 квітня 2021 року у справі № 308/5285/18 без поважних причин (а.с.а.с. 13, 14, Т.1).
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач в особі представника позивача звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Так, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон України № 1404-VIII) та нормами КАС України.
Зокрема статтею 1 Закону України № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 5 Закону України №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до статті 3 частини 1 пункту 1 Закону України №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону України № 1404-VIII встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Отже, Законом України "Про виконавче провадження" визначено вичерпний перелік вимог до виконавчого документа, які є обов'язковими для зазначення таких для органу, який його видав, а також, визначено вичерпний перелік підстав, за яких виконавчий документ повертається.
Як встановлено судом в ході розгляду справи по суті та підтверджується наявними матеріалами, у виконавчому листі від 25 жовтня 2021 року № 308/5285/18 адресу позивача (боржника) було вказано - АДРЕСА_3 (а.с. 25, 26, Т.1).
Також, адресу позивача - АДРЕСА_3 зазначено відповідачем і в матеріалах виконавчого провадження № 67405602 та в оскаржуваній постанові про накладення штрафу (а.с. 11-14, Т.1).
Натомість, суд констатує, що відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 виданого Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області 11 листопада 2008 року зазначено, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 з 25 вересня 2012 року є - АДРЕСА_4 (а.с.а.с. 27-30, Т.1).
Статтею 28 Закону України № 1404-VIII визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
З системного аналізу вище вказаних правових норм вбачається, що державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду. У разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі накладати штраф на боржника за невиконання рішення у визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк.
Згідно положень статті 27 Закону України № 1404-VIII, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно зі статті 63 Закону України № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
З огляду на вище викладене суд зауважує, що виконавець повинен надати оцінку поважності причинам невиконання відповідного рішення.
Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною регулюється положеннями статті 641 частини 2 Закону України № 1404-VIII, якою визначено, що державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
Відповідно до статті 641 частини 3 Закону України № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону України № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У відповідності до статті 19 частини 4 Закону України № 1404-VIII, сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Таким чином, надаючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення, потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. При цьому варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України № 1404-VIII.
Викладене свідчить про те, що державний виконавець зобов'язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин.
При цьому, поважними в розумінні Закону України № 1404-VIII можуть вважатися лише об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Суд встановив, що постанова від 15 грудня 2021 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 1700 грн. прийнята державним виконавцем на підставі складеного акту за невиконання рішення суду (а.с.13, 14, Т.1).
Зокрема, з нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 24 травня 2017 вбачається, що ОСОБА_2 (стягувач), не заперечував щодо виїзду дітей ОСОБА_3 , 2006 р.н. та ОСОБА_3 , 2009 р.н. на постійне місце проживання за кордон до Німеччини з їх матір'ю ОСОБА_1 (а.с. 42, Т.1).
ОСОБА_1 має вид на проживання в Німеччині дійсний до 13 грудня 2021 року, а діти ОСОБА_6 , 2009 р.н, та ОСОБА_6 , 2006 р.н. вид на проживання в Німеччині дійсний до 03 квітня 2021 року (а.с. 50, 53, Т.1).
Діти ОСОБА_3 , 2006 р.н. та ОСОБА_3 , 2009 р.н. разом з матір'ю ОСОБА_7 проживають в орендованій квартирі в м. Кельн, Німеччина, орендна плата за яку становить 1190 Євро щомісяця та навчаються у навчальних закладах вказаного населеного пункту (а.с. 38-40, 69-71, Т.1).
Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 разом із дітьми ОСОБА_3 , 2006 р.н. та ОСОБА_3 , 2009 р.н. з дозволу батька постійно проживають в м. Кельн, Німеччина, що підтверджується наявним в матеріалах справи доказами.
З оскаржуваної постанови від 15 грудня 2021 року у виконавчому провадженні №67405602 вбачається, що підставою для накладення на позивача штрафу є не виконання боржником рішення суду, яким визначено спосіб участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні і вихованні дітей та встановлено періодичні побачення з дітьми в присутності матері ОСОБА_1 , або за погодженням з ОСОБА_1 та за згодою дітей, без присутності матері, в першу та останню суботу кожного місяця з 10 по 18 годину (за місцевим часом); встановлено спільний відпочинок з дітьми протягом не менше десяти днів в літній період (з червня по серпень включно) за згодою матері ОСОБА_1 (а.с.а.с. 13, 14, Т.1).
Суд зауважує, що відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження", сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує накладення штрафу на боржника. Боржник повинен бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження. Підставою для накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду.
Таким чином, державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.
У разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі накладати штраф на боржника за невиконання рішення у визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 31 липня 2019 року.
При прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем не надано оцінку поважності причинам невиконання вимог державного виконавця, зокрема їх неодержання боржником, наявності поважних причин невиконання судового рішення, зокрема, проживання ОСОБА_3 , 2006 р.н. та ОСОБА_3 , 2009 р.н. в м. Кельн, Німеччина.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені обставини справи та норми законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з огляду на те, що позивач разом із дітьми проживають за межами України у м. Кельн, Німеччина, при цьому відповідачем не надано докази отримання оскаржуваної постанови позивачем, а відтак відповідач безпідставно вказує на не виконання судового рішення позивачем без поважної причини, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаного відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що постанову заступника начальника Відділу державної виконавчої служби у м. Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про накладення штрафу від 15 грудня 2021 року у виконавчому провадженні № 67405602 необхідно скасувати.
Щодо позовних вимог в частині, зобов'язання відповідача виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому провадженні № 67405602, то суд приходить висновку, що в задоволенні такої слід відмовити з огляду на наступне.
Як на підставу виключення відомостей про ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому провадженні № 67405602 з Єдиного реєстру боржників - представник позивач посилається на те, що правова підстава внесення відомостей про позивачку як боржника у ЄРБ відпала, оскільки згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 р. по справі № 260/61/22 (головуючий суддя - Гаврилко С.Є.) зазначено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі від 09.04.2021 р. № 308/5285/18 не передбачено виконання ОСОБА_5 будь-яких обов'язків чи утримання від певних дій.
Однак, суд констатує, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 р. по справі № 260/61/22 (головуючий суддя - Гаврилко С.Є.), на яке посилається представник позивача - скасоване постановою Верховного Суду від 03.11.2022 року, відтак таке не набрало законної сили, а тому висновку зазначені судом в даному рішенні від 20.01.2022 р. не відносяться до обставин, які не доказуються при розгляді справи, а відтак такі не підлягають обов'язковому застосуванню в межах розгляду даної справи.
З огляду на скасування Верховним Судом рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 р. по справі № 260/61/22 (де головуючий суддя - Гаврилко С.Є.), суд приходить висновку, про безпідставність посилання позивача під час розгляду даної справи (№ 260/61/22, де головуючий суддя - Луцович М.М.) на зазначене (скасоване) рішення, в обґрунтування того, що відпади підстави для внесення відомостей про позивачку як боржника у ЄРБ.
Натомість, суд констатує, що згідно вимог ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічна правова норма міститься і у ст. 18 Цивільно процесуальному кодексі України, де зазначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. При цьому, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Таким чином, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 09 квітня 2021 року у справі № 308/5285/18, яке набрало законної сили та на виконання якого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області було видано 25 жовтня 2021 року виконавчий лист у справі № 308/5285/18 - підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Так, згідно виданого, Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, 25 жовтня 2021 року виконавчого листа у справі № 308/5285/18 зазначено боржником - ОСОБА_1 , а стягувачем - ОСОБА_2 (а.с. 25-26, Т1).
Також, у постанові про відкриття виконавчого провадження, від 08.11.2021 року №67405602 зазначено боржником - ОСОБА_1 , а стягувачем - ОСОБА_2 (а.с. 11-12, Т1).
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 9 Закону України № 1404-VIII єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення.
Згідно ч. 5 ст. 9 Закону України № 1404-VIII відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. Відомості про боржника за рішенням про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною вносяться до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про накладення штрафу на боржника.
Відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону України № 1404-VIII відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Таким чином, ч. 7 ст.9 Закону України № 1404-VIII містить виключний перелік підстав для виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей про боржника і даний перелік є вичерпним.
При цьому суд констатує, що постанова про відкриття виконавчого провадження, від 08.11.2021 року №67405602 позивачем не оскаржувалася та така є чинною, доказів протилежного позивач до суду не надав.
Таким чином, на час розгляду справи по суті є відкрите виконавче провадження №67405602, при цьому позивачем не надано до суду доказів закінчення вказаного виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону, винесення постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, а також позивачем не доведено встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами. З огляду на викладене суд констатує, про відсутність підстав, визначених ч. 7 ст.9 Закону України № 1404-VIII для виключення відомостей щодо позивача з Єдиного реєстру боржників. Доказів протилежного позивач до суду не надав.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених обставин даної адміністративної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, на підставі ч. 3 ст. 139 КАС України слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відділу Державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) грн.
Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника - адвоката Цебрика Любомира Васильовича (АДРЕСА_5, РНОКПП НОМЕР_2 ) до відділу Державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10, код ЄДРПОУ 35045459), де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Відділу державної виконавчої служби у м. Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про накладення штрафу від 15 грудня 2021 року в розмірі 1700 грн у виконавчому провадженні № 67405602.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань відділу Державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10, код ЄДРПОУ 35045459) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) грн.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.
СуддяМ.М. Луцович
Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 30.01.2023 року.