30 серпня 2006 р. Справа № 17/185
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні за участю представників:
позивача - Шибаєв А.М., представник за довіреністю;
відповідача - Левко В.Ю., директор
розглянув справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Ужгород до товариства з обмеженою відповідальністю «Оір Сервіс», м. Ужгород, про стягнення 14068 гривень адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, включаючи 352 грн. пені за порушення термінів сплати зазначених санкцій.
Позивачем заявлені вказані вимоги, оскільки відповідач всупереч вимогам ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі-Закон) не виконав встановлений на 2005 рік норматив створення робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та не сплатив позивачеві у зв'язку з цим штрафні санкції в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві відповідача за два нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, що становить предмет позовних вимог. Представник позивача наполягає на задоволенні заявлених вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.
Відповідач письмовим відзивом на позов та його представник у судовому засіданні заперечує проти позову, посилаючись на те, що ним виконано всі вимоги та вжито всі встановлені Законом заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.
Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін у ході судового розгляду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідачеві за змістом норм вищенаведеного Закону встановлено на 2005 рік норматив створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4-х відсотків від загальної чисельності працюючих на підприємстві (41 особа), що становить 2 робочих місця (41 х 4%= 1,64). Матеріалами справи, зокрема статистичним звітом відповідача «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік» (форма №10-ПІ), встановлено що відповідачем у звітному періоді не працевлаштовано 2 інвалідів та не сплачено у зв'язку з цим самостійно у встановленому порядку штрафні санкції у розмірі середньої річної заробітної плати за два нестворені робочі місця.
Разом з тим, відповідачем доведено поданими суду документами (протоколами атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів, звітами форми № 3-ПН «Про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках» за 2005 рік), що ним вживалися залежні від нього заходи для працевлаштування інвалідів у кількості, що відповідає встановленому Законом нормативу, тобто створено 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів, про що поінформовано у встановленому порядку територіальний центр зайнятості як орган уповноважений безпосередньо здійснювати працевлаштування інвалідів. Непрацевлаштування інвалідів спричинено тим, що центром зайнятості такі не направлялися на підприємство відповідача.
За наведених обставин відсутні підстави для покладення відповідальності на товариство з обмеженою відповідальністю «Оір-Сервіс» за непрацевлаштування інвалідів згідно встановленого нормативу, у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
З огляду на вищенаведене, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, п. 7 розділу VІІ Кодексу адміністративного судочинства України,
суд постановив:
1. У позові відмовити.
Дана постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ушак І.Г.