05.09.2006 Справа № 12/123
За позовом відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі центру обслуговування споживачів та продажу послуг Закарпатської філії, м. Ужгород
до відповідача Львівської державної залізниці, м. Львів в особі Вагонного депо Ужгород, м. Ужгород
про стягнення заборгованості в сумі 9 316,34 грн.
Суддя Тисянчин В. М.
Представники:
Від позивача - Мочар І. І., (представник за довіреністю від 04.01.2006 року)
Від відповідача -Роман О. І., (представник за довіреністю № НЮ - 49 від 01.01.2006 року)
СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» в особі центру обслуговування споживачів та продажу послуг Закарпатської філії, м. Ужгород до Львівської державної залізниці, м. Львів в особі Вагонного депо Ужгород, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 9 316,34 грн.
Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.
Представник позивача підтримує позовні вимоги посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи.
Представник відповідача, зіславшись на рішення від 01.09.2006 року оперативної наради при заступнику начальника залізниці Грубника І. С. зазначену в протоколі № 2/113, визнала позов про що подала в судовому засіданні письмовий відзив на позов.
Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався.
Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Заборгованість відповідача в сумі 9 316,34 грн. -основного боргу щодо оплати за надані, згідно договору № 1/В-ВЧД-10 від 26.01.2004 року послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку за період з 01.07.2004 року по 01.08.2005 року, підтверджується матеріалами справи, зокрема:
- довідкою - розрахунком заборгованості станом на 01.08.2005 року;
- обіговою відомістю особового рахунку абонента телекомунікаційних послуг;
- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.
Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).
Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново - господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України та з урахуванням Закону України «Про телекомунікації» (ст. ст. 33, 36).
Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання -кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.
В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка стропила (ст. 11 ЦК України).
Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість наданих послуг міжміського та міжнародного телефонного зв'язку є безспірним.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).
Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до вимог п.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово -майнового стану сторони у спорі.
Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно -правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.
Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.
Методика розрахунку позивачем вартості та обсягу наданих послуг ґрунтується на встановлених нормативах і відповідачем не оспорювалась за весь період стосунків.
Вирішуючи даний спір суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де у ст. 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально -правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обов'язки сторін у конкретній справі. Відповідач має добросовісно відповідно до вимог ст. 22 ГПК України користуватися належними йому процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обгрунтування своїх заперечень. Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому мотиви рішення суду не дають підстав для висновку про неможливість подання відповідачем доказів на стадії розгляду справи цим судом.
Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.
Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України «Про судоустрій України»; ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
Стягнути з Львівської державної залізниці, м. Львів в особі Вагонного депо Ужгород (м. Чоп Ужгородського району; код 01071166) на користь відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі центру обслуговування споживачів та продажу послуг Закарпатської філії (м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 4; код 25438186) суму 9 316,34 (дев'ять тисяч триста шістнадцять грн. 34 коп.) - основного боргу та 102 (сто дві грн.) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) -у відшкодування витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тисянчин В. М.