Справа № 621/1085/22
Провадження № 2-а/621/3/23
Іменем України
16 січня 2023 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області
головуючий - суддя Вельможна І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Лацько А. В.,
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Гетьман О.М.,
відповідач - Управління патрульної поліції у Харківській області,
третя особа - інспектор Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенант поліції Заіка Дмитро Олександрович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, третя особа - інспектор взводу 1 роти 3 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенант поліції Заїка Дмитро Олександрович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
11.07.2022 ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним з наступними вимогами: визнати протиправною та скасувати постанову серії ДОП18 № 656994 про накладення на неї адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі; закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 01.07.2022 інспектором взводу 1 роти 3 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Заікою Д.О. було складено постанову серії ДОП 18 № 656994 про накладення на неї адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої 01.07.2022 о 07:10 годині в Харківській області, смт Безлюдівка, вул. Зміївська, 37, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснювала перевезення пасажирів з метою отримання прибутку за встановленим маршрутом м. Зміїв - м. Харків засобом загального користування, своєчасно не пройшовши обов'язковий технічний контроль, чим порушила вимоги пункту 31.3 б Правил дорожнього руху України, статтю 35 Закону України "Про дорожній рух", чим скоїла адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З вказаною постановою позивач не згодна та вважає її такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства.
Позивач зазначає, що на день складання оскаржуваної постанови та на день звернення з позовом до суду вона офіційно не працевлаштованка, не є суб'єктом господарської діяльності, не є фізичною особою - підприємцем, а належний їй на праві власності автомобіль Mercedes-Benz 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , остання використовує лише задля власних потреб та без мети отримання прибутку.
ОСОБА_1 зазначила, що дійсно 01.07.2022 близько 07:00 годині, керуючи належним їй автомобілем Mercedes-Benz 311 CDI, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , вона у власних справах вирушила з с. Чемужівка Чугуївського району Харківської області до м. Харків. Оскільки починаючи з 24.02.2022 у зв'язку з повномасштабним військовим вторгненням Російської Федерації на територію України рух громадського транспорту ускладнився вона взяла із собою своїх знайомих яким також потрібно було їхати до міста,4к не мала наміру та не отримувала кошти з пасажирів.
Проїжджаючи повз блок пост в смт Безлюдівка Харківського району Харківської області позивач зупинилася на вимогу знаку 3.41 "Контроль" та отримала вказівку від поліцейського з'їхати на узбіччя, після перевірки документів співробітник поліції виявив відсутність у ОСОБА_1 протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу та повідомив останню, що нею порушено вимоги пункту 31.3 б Правил дорожнього руху України, статтю 35 Закону України "Про дорожній рух" та винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позивач стверджує, що вона зауважувала поліцейському на тому, що не є суб'єктом господарської діяльності та не здійснює перевезення пасажирів з метою отримання прибутку, а належний автомобіль використовується нею лише задля власних потреб, а тому такий транспортний засіб не підлягає обов'язковому технічному контролю однак, зазначені заперечення та доводи поліцейським були проігноровані.
Крім того, позивач зазначає, що інспектором не було роз'яснено її права, в тому числі й право на отримання юридичної допомоги адвоката, надання пояснень та клопотань тощо.
У зв'язку з наведеним, ОСОБА_1 просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДОП18 № 656994 від 01.07.2022, скасувати вказане в ній стягнення, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 12.07.2022 у справі відкрито провадження та призначено судовий розгляд на 28.07.2022.
28.07.2022 судове засідання відкладено у зв'язку з неявкою учасників.
05.08.2022 до канцелярії суду від інспектора взводу 1 роти 3 батальйону 2 УПП в Харківській області ДПП Заіка Д. надійшли письмові пояснення щодо позову ОСОБА_1 (Відзив на позов) відповідно до яких третя особа просить відмовити в задоволенні позову, з посиланням на його безпідставність та зазначив, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 35-43).
15.08.2022 до канцелярії суду від представника позивача - адвоката Гетьман О.М. надійшли письмові пояснення щодо відзиву на позов поданого інспектором поліції Заіка Д. відповідно до яких, представник позивача зауважує, що у справ відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй правопорушення (а.с. 45-51).
15.08.2022 судове засідання відкладено за клопотанням представника позивача.
27.09.2022 та 18.10.2022 судове засідання відкладено за клопотанням третьої особи.
03.11.2022 судове засідання відкладено за клопотанням представника позивача.
03.11.2022 до канцелярії суду від представника УПП в Харківської області Іващенко О.О. надійшли заперечення щодо стягнення судових витрат, відповідно до яких представник відповідача просить відмовити позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає не підтвердженим надання таких послуг саме у справі щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 656994 (а.с. 76-81).
29.11.2022 судове засідання відкладено у зв'язку з відсутністю електропостачання в Зміївському районному суді Харківської області.
20.12.2022 судове засідання відкладено у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
Представник позивача адвокат Гетьман О.М., в судовому засіданні 16.01.2023 на задоволенні позову наполягала та зазначила, що позивач не є суб'єктом господарської діяльності, а належний їй транспортний засіб використовується лише для власних потреб, а тому належний ОСОБА_1 транспортний засіб не підлягає обов'язковому технічному контролю на підставі використання автомобіля для господарських потреб (послуг з перевезення).
Інспектор Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенант поліції Заіка Д.О. в судовому засіданні 16.01.2023 просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що ним надано достатньо доказів на підтвердження факту використання ОСОБА_1 транспортного засобу Mercedes-Benz 311 CDI, з реєстраційним номером НОМЕР_1 для перевезення пасажирів з метою отримання прибутку та здійснення такої діяльності без проходження обов'язкового технічного контролю.
Належним чином повідомлений представник відповідача Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надавав, заяв про розгляд справи за його відсутності чи про відкладення судового розгляду до суду не надходило. .
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Вислухавши представника позивача, третю особу, дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 1 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частин 1-4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати наступні обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 2, 3 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2022 інспектором взводу 1 роти 3 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Заікою Д.О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДОП 18 № 656994, передбачене частиною 3 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. 00 к.
У вказаній постанові поліцейський зазначає, що 01.07.2022 о 07:10 годині в Харківській області, смт Безлюдівка, вул. Зміївська, 37, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснювала перевезення пасажирів з метою отримання прибутку за встановленим маршрутом м. Зміїв - м. Харків засобом загального користування, своєчасно не пройшовши обов'язковий технічний контроль, чим порушила вимоги пункту 31.3 б Правил дорожнього руху України, статті 35 Закону України "Про дорожній рух", чим скоїла адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Додатками до постанови зазначено відео 2М0048.
Позивачеві вручено копію вказаної постанови, що підтверджується його особистим підписом (а.с.12, 52).
До письмових пояснень на адміністративний позов інспектором Заіка Д.О. надано CD-диск, досліджений безпосередньо в судовому засіданні, який містить файлові відео записи, згідно яких зафіксована процедура складання оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (а.с.43).
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до частини 3 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 31.3 б забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Статтею 29 вказаного нормативного акту встановлено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Відповідно до статті 33 Закону України "Про дорожній рух" технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.
Поняття обов'язковості технічного контролю транспортних засобів розкрито положеннями статті 35 Закону України "Про дорожній рух". Зокрема, обов'язковому технічному контролю підлягають транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.
В той же час, обов'язковому технічному контролю не підлягають:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".
Відповідно до п.п 15 пункту 2 Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137, транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб, що експлуатується юридичними, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку.
Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (стаття 3 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (чинний на момент виникнення спірних відносин) транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, інвалідів, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).
Так, з огляду на вище викладене, аналіз положень статті 35 Закону України "Про дорожній рух" дає підстави для висновку про те, що обов'язковому технічному контролю підлягають автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку. Тобто, визначальною обставиною є мета фактичного використання автомобіля для перевезення пасажирів з метою отримання прибутку.
Господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом, обміном та переробкою матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.
Відповідно до п.п 15 пункту 2 Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137 транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб, що експлуатується юридичними, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку.
Згідно з статтею 29 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (чинний на момент виникнення спірних відносин) автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Для віднесення автомобіля до об'єкту обов'язкового технічного огляду слід використовувати термінологію, що наведена у Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою КМУ №176 від 18 липня 1997 року
Пунктом 1 цих Правил визначено порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов'язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.
За змістом пункту 7 Правил дія цих Правил не поширюється на перевезення, які здійснюються:
- транспортними засобами спеціального призначення;
- транспортними засобами, задіяними під час забезпечення обороноздатності, правопорядку та ліквідації наслідків стихійного лиха і надзвичайної ситуації;
- службовими легковими автомобілями;
- транспортними засобами, які належать фізичним особам і використовуються ними для задоволення власних потреб, що не має на меті отримання прибутку.
Відповідно до матеріалів справи, транспортний засіб Mercedes-Benz 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 (а.с 60).
Позивачем в позові та представником позивача адвокатом Гетьман О.М. в судовому засіданні зазначено, що автомобіль Mercedes-Benz 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 використовується ОСОБА_1 виключно лише задля задоволення власних потреб, що не має на меті отримання прибутку.
Належних та допустимих доказів на підтвердження факту провадження ОСОБА_1 господарської діяльності, зокрема щодо перевезення пасажирів транспортним засобом загального користування з метою отримання прибутку, а ні представником відповідача, а ні третьою особою надано не було.
Що до посилань третьої особи на факт надходження повідомлення до Управління патрульної поліції у Харківській області про те, що автомобілем Mercedes-Benz 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснюється перевезення пасажирів з метою отримання прибутку за встановленим маршрутом м. Зміїв - м. Харків засобом загального користування, суд ставиться критично, оскільки на підтвердження даного факту будь яких доказів інспектором не надано.
Крім того, оскаржувана постанова не містить посилань на наявність письмових пояснень від свідків - пасажирів перевезення яких здійснювала ОСОБА_1 , таких письмових пояснень не було й надано під час розгляду справи, а ні інспектором а ні представником відповідача.
Також, 01.07.2022, окрім оскаржуваної постанови серії ДОП 18 № 656994, було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №228441 від 01.07.2022 року, згідно до якого ОСОБА_1 ставилося у вину правопорушення за наступних обставин: 01.07.2022 року близько 07:10 години. за адресою: АДРЕСА_1 , водій ОСОБА_1 , керуючи автобусом Mercedes-Benz 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , надавала послуги з перевезення пасажирів за маршрутом м. Зміїв-м.Харків без державної реєстрації, як суб'єкта господарювання та без отримання ліцензії та права провадження такого виду діяльності, чим порушено вимоги статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", статей 19, 58 Господарського кодексу України, статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 17 серпня 2022 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постанова набрала законної сили 29.08.2022 (а.с.65-67).
Представником відповідача та третьою особою не надано належних доказів та матеріали справи не містять даних які б вказували на те, що під час керування автомобілем Mercedes-Benz 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 використовувала його для перевезення пасажирів з метою отримання прибутку, що є основною передумовою для застосування у цьому випадку Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137.
Єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення. Однак, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися, як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Таким чином, постанова відповідача винесена за відсутності достатніх даних про те, що вказаний автомобіль використовувався для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, отже, відсутнє обґрунтоване підтвердження вчинення позивачем інкримінованого їй правопорушення.
Верховний Суд також звернув увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
Як убачається із правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеної у постанові від 30.05.2018 року по справі № 337/3389/16-а (адміністративне провадження № К/9901/29775/18), постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
На підставі викладеного, враховуючи, що підставами скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення є не доведення відповідачем належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, то з урахуванням встановлених Кодексом адміністративного судочинства України завдань, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову шляхом скасування рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 496 грн. 20 к.
Щодо вимог позивача в частині стягнення витрат професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Приписами частини 4-6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас в силу вимог частини 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов'язані із наданням правової допомоги.
До суду для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача адвокатом Гетьман О.М. подано: копію Договору про надання правової допомоги від 01.07.2022 укладеного між Адвокатським об'єднанням "Гетьман", в особі керівника Гетьман О.М. та Бочка Аллою Володимирівною, копію Додаткового договору № 1 до Договору про надання правової допомоги від 01.07.2022, відповідно до умов якого сторони вказаного договору узгодили гонорар адвоката у розмірі 500 грн за 1 годину роботи, крім того сторони погодили тариф роботи адвоката під час участі у судовому засіданні, який складає 1 000 грн. за 1 судове засідання; квитанцію від 11.07.2022 відповідно до якої ОСОБА_1 перерахувала АО "Гетьман" 5 000 грн.; копію Акту прийому - передачі послуг з надання правової допомоги від 11.07.2022 Опис робіт/наданих послуг відповідно до якого адвокат Гетьман О.М. надала клієнту ОСОБА_1 такі юридичні послуги: консультація, познайомлення з документами наданими клієнтом, підготовка заяви про надання доказів, підготовча адвокатського запиту, зустрічі з клієнтом , узгодження правової позиції, подання позову до суду; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 07.07.2022.
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
Клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу від відповідача до суду не надходило.
Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, її значення для позивача та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту його інтересів в суді у зв'язку з розглядом цієї справи, а також задоволення даного позову, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення на його користь суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. відповідає критеріям співмірності та вимогам розумності в межах даної справи.
Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 496 грн 20 к. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 71, 77, 139, 286, Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ДОП18 № 656994 від 01.07.2022, складену інспектором взводу 1 роти 3 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Заїка Дмитром Олександровичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 3 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн 00 коп., провадження у справі закрити на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Харківській області на користь ОСОБА_1 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп. на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору та 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., на оплату правничої допомоги, а всього 5496 грн. 20 к.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, з одночасним надсиланням апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 20.01.2023.
Позивач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Управління патрульної поліції у Харківській області, місце знаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А.
Третя особа - інспектор Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенант поліції Заіка Дмитро Олександрович, місце знаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А.
Головуючий: