621/80/23
1-кп/621/136/23
іменем України
23 січня 2023 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області:
головуючий - суддя ОСОБА_1
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 62022170020001012 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Павлівка Кегичівського району Харківської області, є громадянином України, має середню освіту, одружений, проходить військову службу по мобілізації на посаді стрільця-санітара 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України,
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №45 від 01.03.2022 солдат ОСОБА_5 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначений на посаду стрільця-санітара 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Згідно вимог статей 17, 65 Конституції України, статей 1, 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", положень Військової присяги, статей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження зобов'язаний доповідати безпосередньому начальникові. Крім цього, згідно вищевказаних положень і нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби
Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно пунктів 1, 3 частини 3 статті 24 Закону України "Про військовий
обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (начального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза і військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного
командира (начальника).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення
воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05:30 години 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про
введення воєнного стану", затвердженого Верховною Радою України 24.02.2022 (№2102-ІХ), відповідно до пункту № 31 частини 1 статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" по всій території України введено воєнний стан, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, який у
подальшому продовжений Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" з 05:30 години 26 березня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" з 05:30 години 25 квітня 2022 року на 30 діб, Указом Президента України №341/2022 від 17.05.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" з 25 травня 2022 строком на 90 діб, Указом Президента України №573/2022 від 12.08.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" з 05:30 години 23.08.2022 строком на 90 діб, Указом Президента України №757/2022 від 07.11.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 години 21.11.2022 строком на 90 діб.
17 вересня 2022 року ОСОБА_5 під час проходження військової служби, діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин тимчасово, вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.
Того ж числа близько 08:00 години, реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_5 , на порушення зазначених нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, самовільно залишив місце проходження військової служби, а саме пункт тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташований поблизу АДРЕСА_3 .
В період з 17.09.2022 по 28.11.2022 ОСОБА_5 , в умовах воєнного стану, перебував поза межами місця несення служби, а саме дислокації військової частини НОМЕР_1 , та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та без поважних причин.
За час відсутності на службі ОСОБА_5 обов'язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, до правоохоронних органів, органів державної влади або органів місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд до 28.11.2022.
Зазначеними діями ОСОБА_5 вчинив самовільне залишення місце служби, вчинене в умовах воєнного стану.
10.01.2023 під час досудового розслідування між підозрюваним ОСОБА_5 та прокурором ОСОБА_3 , у відповідності до вимог статті 472 Кримінального процесуального кодексу України, була укладена угода про визнання винуватості, за умовами якої обвинувачений ОСОБА_5 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних вище обставин; сторони погодились на призначення ОСОБА_5 узгодженого покарання за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, із застосуванням статей 62, 69 Кримінального кодексу України у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців на строк 2 (два) роки.
На підготовчому засіданні прокурор ОСОБА_3 , а також і прокурор ОСОБА_4 вважали, що відсутні підстави для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, просили постановити вирок за укладеною угодою.
Під час підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені статтею 473 Кримінального процесуального кодексу України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості; наполягав на затвердженні угоди про визнання винуватості.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши сторони кримінального провадження, з'ясувавши, що сторони правильно розуміють зміст зазначених обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позиції, суд дійшов наступного:
Відповідно пункту 2 частини 1 статті 468 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно частини 2, пункту 1 частини 4 статті 469 Кримінального процесуального кодексу України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Як вбачається з наданих матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив самовільне залишення місця служби, вчинене в умовах воєнного стану, і його дії суд кваліфікує за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.
Згідно зі статтею 12 Кримінального кодексу України кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України є тяжким злочином.
Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю; наявні фактичні підстави для визнання винуватості.
Встановлено, що укладення угоди про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_5 є добровільним; зміст угоди відповідає вимогам статті 472 Кримінального процесуального кодексу України.
З'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 розуміє права визначені пунктом 1 частини 4 статті 474 Кримінального процесуального кодексу України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені частиною 2 статті 473 Кримінального процесуального кодексу України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
Відсутні передбачені частиною 7 статті 474 Кримінального процесуального кодексу України обставини для відмови у затвердженні угоди.
Щодо узгодженої сторонами міри покарання.
Частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України передбачено відповідальність за самовільне залишення місця служби, вчинене в умовах воєнного стану до позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Частиною 1 стаття 69 Кримінального кодексу України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Відповідно до статті 62 Кримінального кодексу України покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби, військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, особам офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (крім військовослужбовців-жінок), на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.
Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення волі не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.
Під час вирішення питання щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 на підставі угоди про визнання винуватості, судом враховано відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий (а. п. 43), під наглядом в психіатричному і наркологічному кабінетах не перебував (а. п. 41, 42); проходить військову службу по мобілізації (а. п. 47-52), має зареєстроване місце проживання, одружений (а. п. 44-46), компрометуючі відомості з місця проживання у відношенні обвинуваченого відсутні.
Враховуючи, що наявні кілька обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, якими визнаються щире каяття, що виявилося у критичному ставленні до вчиненого злочину та готовності нести кримінальну відповідальність, та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що виявилося у наданні показань про його обставини, з урахуванням особи винного, який раніше не судимий, одружений з жінкою, що має неповнолітніх дітей, на обліку в психіатричному чи наркологічному кабінетах не перебував, компрометуючі відомості щодо нього відсутні, суд вважає можливим призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини 5 статті 407 Кримінального кодексу України.
Також, з дотриманням положень статті 62 Кримінального кодексу України, враховуючи вказані вище обставини справи та та відомості про особу обвинуваченого, суд вважає за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.
Отже, умови угоди: не суперечать вимогам закону; відповідають інтересам суспільства; не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; укладення угоди було добровільним; виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань є можливим; наявні фактичні обставини для визнання винуватості.
За таких обставин, укладена угода про визнання винуватості підлягає затвердженню.
Під час вирішення питання щодо запобіжного заходу суд виходив з наступного.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 29.11.2022 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід - тримання під вартою на строк до 27.01.2023.
Відповідно до підпункту а) пункту 1 частини 1, частини 5 статті 72 Кримінального кодексу України, при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: 1) одному дню позбавлення волі відповідають: а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту. Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Згідно пункту 2 частини 4 статті 374 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання особи винуватою, у резолютивній частині вироку зазначається, зокрема, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
З метою забезпечення виконання вироку, до набрання ним законної сили, належить залишити у відношенні ОСОБА_5 запобіжний захід - тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор", строк покарання рахувати з дня взяття під варту, зарахувавши попереднє ув'язнення у строк покарання із такого розрахунку: одному дню позбавлення волі відповідає один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
На підставі викладеного, керуючись статтями 314, 349, 374-376, 468, 469, 471, 473-475 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 10.01.2023 між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , у присутності захисника ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 62022170020001012 за обвинуваченням ОСОБА_5 у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.
Визнати ОСОБА_5 винуватим у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України та, із застосуванням частини 1 статті 69 Кримінального кодексу України, призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
Відповідно до частини 1 статті 62 Кримінального кодексу України, призначене ОСОБА_5 , із застосуванням частини 1 статті 69 Кримінального кодексу України, покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) рок замінити на покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців на строк 2 (два) роки.
До набрання вироком законної сили залишити у відношенні ОСОБА_5 запобіжний захід - тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор".
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з дня взяття під варту - 29 листопада 2022 року, зарахувавши попереднє ув'язнення у строк покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців із такого розрахунку: одному дню позбавлення волі відповідає один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 Кримінального процесуального кодексу України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 Кримінального процесуального кодексу України угода не може бути укладена.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.
Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий: ОСОБА_1