16 січня 2023 року Справа № 160/17394/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
02 листопада 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 21.09.2022 року №047150018614 про відмову у призначенні ОСОБА_3 пенсії на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_3 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 періоди роботи: з 30.09.1999 року по 15.03.2000 року в ПРАТ «Інгулецький гірничорудний комбінат» (ЄДРПОУ 00190905), з 27.02.2012 року по 17.02.2015 року в ТОВ «Промисловий ремонт» (ЄДРПОУ 36608356), з 23.02.2015 року по 02.08.2016 року в ТОВ «Промспецбуд» (ЄДРПОУ 32096010) та призначити пенсію за віком на пільгових умовах згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - 19.08.2022 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 14 вересня 2022 року звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, відповідачем відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності у наказі про атестацію робочих місць №291 від 16.03.1995 року номеру виробничої дільниці в атестованих посадах, не зазначення у наказах про атестацію робочих місць №168 від 08.08.2011 року та №275/1 від 19.08.2016 року управління, посади в яких були проатестовані в ТОВ «Промспецбуд».
Вважає, що відповідачем безпідставно не було враховано до пільгового трудового стажу періоди його роботи: з 30.09.1999 року по 15.03.2000 року в ПРАТ «Інгулецький гірничорудний комбінат» (ЄДРПОУ 00190905), з 27.02.2012 року по 17.02.2015 року в ТОВ «Промисловий ремонт» (ЄДРПОУ 36608356), з 23.02.2015 року по 02.08.2016 року в ТОВ «Промспецбуд» (ЄДРПОУ 32096010).
Вказує, що факт роботи протягом вказаних періодів підтверджується трудовою книжкою та відповідними довідками. Позивач вважає відмову протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 року відкрито провадження у справі №160/17394/22, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
14.12.2022 р. засобами електронного зв'язку та 28.12.2022 р. засобами поштового зв'язку до суду від представника віповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на наступне.
Рішенням від 21.09.2022 №047150018614 Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відмовлено ОСОБА_3 в призначенні пенсії за ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю пільгового стажу.
Вказує, що в рішенні серед іншого зазначено, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 30.09.1999 по 15.03.2000, оскільки згідно довідки №355 від 12.07.2022 позивач працював електрогазозварником на основній виробничій дільниці №1 (дільниця кулькового дрібнення) рудозбагачувальної фабрики №1, а згідно наказу про атестацію робочих місць №291 від 16.03.1995 не зазначено номер виробничої дільниці в проатестованих професіях (посадах). Крім того, не зараховано період роботи з 23.02.2015 по 31.10.2019, оскільки згідно довідки №24/08 від 10.08.2022 позивач працював електрогазозварником в будівельно-монтажному управлінні №1 та згідно записів трудової книжки 01.04.2015 був переведений до механо-монтажного управління, відповідно до наказів про атестацію робочих місць №168 від 08.08.2011 та №275/1 від 19.08.2016 не зазначені управління посади в яких були проатестовані в ТОВ «Промспецбуд».
Також зазначає, що в трудовій книжці позивача за спірні періоди роботи відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1, а саме: не зазначено про характер виконуваної роботи, про зайнятість позивача на вказаних роботах повний робочий день, розділ. підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, відсутня інформація про проведення атестації робочих місць.
Крім того, представник відповідача-1 вказує, що пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення (перерахунку) пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача. Виключними дискреційними повноваженнями наділені органи Пенсійного фонду України на прийняття рішення про призначення пенсії (здійснення перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку).
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Таким чином, прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим.
Отже, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача або зарахувати стаж.
Представник віповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 14.09.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за Списком №1.
Рішенням управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 047150018614 від 21.09.2022 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Підставою для такої відмови зазначено наступне.
До пільгового стажу не зараховано періоди роботи із 30.09.1999 по 15.03.2000р., оскільки згідно довідки №355 від 12.07.2022р. заявник працював електрогазозварником на основній виборчій дільниці №1 (дільниця кулькового дрібнення) рудозбагачувальної фабрики №1, а згідно наказу про атестацію робочих місць №291 від 16.03.1995р. не зазначено номер виробничої дільниці в проатестованих посадах; періоди роботи із 23.02.2015 по 31.10.2019 р., оскільки згідно довідки №24/08 від 10.08.2022 р. заявник працював електрогазозварником в будівельномонтажному управлінні №1 та згідно записів трудової книжки 01.04.2015 був переведений до механо-монтажного управління, відповідно до наказів про атестацію робочих місць №168 від 08.08.2011 р. та №275/1 від 19.08.2016р. не зазначені управління посади в яких були проатестовані в ТОВ «Промспецбуд».
Неврахування відповідачем спірних періодів роботи з 30.09.1999 року по 15.03.2000 року в ПРАТ «Інгулецький гірничо-рудний комбінат», з 27.02.2012 року по 17.02.2015 року в ТОВ «Промисловий ремонт», з 23.02.2015 року по 02.08.2016 року в ТОВ «Промспецбуд» ОСОБА_2 вважає незаконним, що й стало підставою для звернення до суду.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).
Згідно з п.2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII.
Відповідно до положень п.16 Розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Частиною 1 статті 114 Закону України № 1058-ІV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України № 1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років б місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, тобто до Списку №1 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця.
Згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України № 1058-ІV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Відповідно до п.п. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1 до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 року № 10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.
Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 56 Закону України від 54.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, правова норма статті 62 вказаного Закону передбачає, що основним документом для підтвердження стажу роботи є трудова книжка і лише при її відсутності, або записів у ній, стаж підтверджується у відповідності з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637.(далі по тексту Порядок №637).
Суд зазначає, що відповідачем не заперечується правильність записів у трудовій книжці щодо трудового стажу позивача.
Однак, відповідачем не зараховано до пільгового стажу періоди роботи позивача з 30.09.1999 року по 15.03.2000 року в ПРАТ «Інгулецький гірничорудний комбінат» (ЄДРПОУ 00190905), з 27.02.2012 року по 17.02.2015 року в ТОВ «Промисловий ремонт» (ЄДРПОУ 36608356) та з 23.02.2015 року по 02.08.2016 року в ТОВ «Промспецбуд» (ЄДРПОУ 32096010) з підстав відсутності у наказі про атестацію робочих місць №291 від 16.03.1995 року номеру виробничої дільниці в атестованих посадах (з 30.09.1999 року по 15.03.2000 року у ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат») та не зазначення у наказах про атестацію робочих місць №168 від 08.08.2011 року та №275/1 від 19.08.2016 року управління (з 23.02.2015 року по 31.10.2019 року в товаристві з обмеженою відповідальністю «Промспецбуд»). Причин відмови у зарахуванні періоду роботи з 27.02.2012 року по 17.02.2015 року в товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» у рішенні не вказано.
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 20 Порядку №637 зазначено, що в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах чи за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно п. 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено статтями 13, 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
При цьому, суд враховує, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Щодо не зарахування відповідачем до пільгового стажу за Списком 1 періодів роботи позивача з 30.09.1999 р. - 15.03.2000 р. та з 23.02.2015 р. - 02.08.2016 р., суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося вище, причиною відмови у зарахуванні періоду роботи до пільгового стажу за Списком №1 з 30.09.1999 - 15.03.2000 роки є відсутність у наказі №291 від 16.03.1995 року «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці» номеру виробничої дільниці.
Судом встановлено, що у зазначений період позивач працював в Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті на рудозбагачувальній фабриці №1 електрогазозварником 4 розряду, про що свідчать запис №11 в трудовій книжці НОМЕР_1 від 18.07.1990 року. На підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 в цей період роботи в трудовій книжці міститься запис (стор. 7 трудової книжки), що у вказаний період за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1, із посиланням на витяг з наказу про атестацію №291 від 16.03.1995 року.
В подальшому Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат було перетворено у приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», про що зазначено у довідці про підтвердження трудового стажу №468 від 29.08.2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», до Списку 1 розділ II позиція 1020100а-1753в було введено посаду - електрогазозварник.
На підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 за період роботи з 30.09.1999 року по 15.03.2000 року, відповідачу було надано довідку про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій №468 від 29.08.2022 року.
Відповідно до довідки №468 від 29.08.2022 року з 30.09.1999 року по 15.03.2000 року позивач повний робочий день працював на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті у виробництві «Збагачення», в якості електрогазозварника на основній дільниці №1 (дільниця кулькового дрібнення) рудозбагачувальної фабрики №1 і був зайнятий ремонтом устаткування в місцях його встановлення на дільницях діючих виробництв, де основні робітники, які здійснюють технологічний процес, користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, що передбачено Списком №1 розділ II підрозділ «а» позиція 1020100а-1753в, затвердженого Постановою КМУ №773 від 15.11.1994 року (доповнення до постанови КМУ №162 від 11.03.1994). Підтверджено атестацією робочих місць - наказ №291 від 16.03.1995 року.
У витязі з наказів по ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці» зазначено, що відповідно до наказу №291 від 16.03.1995 року була проведена атестація і підтверджено право на пенсію по Списку №1 розділом II підрозділом «а» позицією «1020100а- 1753в», до якої відноситься посада -електрогазозварник.
Таким чином, суд доходить висновку про підтвердження пільгового стажу позивача за Списком 1 за період з 30.09.1999 р. - 15.03.2000 р.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та зазначалося вище, причиною відмови у зарахуванні періоду роботи до пільгового стажу за Списком №1 у ТОВ «Промспецбуд» з 23.02.2015 р. - 02.08.2016 р. є відсутність у наказі про атестацію робочих місць №168 від 08.08.2011 року управління посади в яких були атестовані.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 18.07.1990 року 23.02.2015 року позивача було прийнято до ТОВ «Промспецбуд» у будівельно-монтажне управління №1 електрогазозварником 5 розряду (по ремонту на збагачувальній і дробильній фабриках), запис №21 трудової книжки.
В подальшому позивача переведено в механо-монтажне управління електрогазозварником (по ремонту на збагачувальній і дробильній фабриках) 5 розряду, запис №22.
Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» Списком 1 розділом II позиція «2а-3б» передбачено посаду - електрогазозварник. Вказана постанова втратила чинність 03.08.2016 року у зв'язку з прийняттям постанови КМУ №461від 24.06.2016 року, відповідно до якої, посада електрогазозварника була віднесена вже до Списку 2.
Таким чином, посада електрогазозварника, яку займав ОСОБА_2 у період з 23.02.2015 р. - 02.08.2016 р. відноситься до Списку 1.
Разом з цим, про проведену у даний період атестацію робочого місця та про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1 на посаді електрогазозварника в ТОВ «Промспецбуд» в трудовій книжці були зроблені відповідні записи, що за період з 23.02.2015 по 02.08.2016 роки за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 із посиланням на витяг з наказу №168 від 08.08.2011 року (стор.19 трудової книжки).
Відповідно до довідки №24/08 від 10.08.2022 року про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій у період з 23.02.2015 р. - 02.08.2016 р. позивач повний робочий день працював у будівельно-монтажному та у механо-монтажному управліннях ТОВ «Промспецбуд» у виробництві «Збагачення» в якості електрогазозварника, який зайнятий ремонтом устаткування в умовах діючих виробництв ПрАТ «ІнГЗК», працівники якого користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, що передбачено Списком №1 розділ II позиція «2а-3б», затвердженого Постановою КМУ №36 від 16.01.2003 року. Підтверджено атестацією робочих місць - наказ №168 від 08.08.2011 року.
Наказом №168 від 08.08.2011 року про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове забезпечення разом затверджено перелік виробництв, робіт, професій, посад ТОВ «Промспецбуд», працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками № 1, № 2, відповідно якого посада, яку позивач займав - електрогазозварник (по ремонту на збагачувальних і дробильній фабриках) віднесено до Списку 1 та відповідно підтверджено право на пільгову пенсію.
Таким чином, відповідач протиправно не зарахував період роботи позивача з 23.02.2015 р. - 02.08.2016 р. до стажу роботи на посадах, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.
Щодо не зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи позивача з 27.02.2012 року по 17.02.2015 рік в ТОВ «Промисловий ремонт», суд зазначає наступне.
Позивач у позовній заяві вказує, що причиною відмови у зарахуванні даного періоду до пільгового стажу за списком №1 є відсутність документів, підтверджуючих цей пільговий період.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 18.07.1990 року, 01.10.2010 року позивача прийнято до ТОВ «Промисловий ремонт» у зв'язку з переводом з Інгулецького ГЗК електрогазозварником 4 розряду, що підтверджується записом №17 трудової книжки.
27.02.2012 року позивача переведено електрогазозварником 4 розряду на дільницю №1 по ремонту дробильно-збагачувального устаткування, про що свідчить запис №18 трудової книжки.
07.08.2014 року позивача переведено електрогазозварником 5 розряду на дільницю №1 по ремонту дробильно-збагачувального устаткування (запис №19 трудової книжки).
17.02.2015 року позивача звільнено за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП з ТОВ «Промисловий ремонт» (запис №20 трудової книжки).
Судом встановлено, що ТОВ «Промисловий ремонт» було проведено атестацію робочих місць за умовами праці відповідно до наказів №11 від 07.12.2009 року, № 1/132/10 від 08.12.2014 року, якими підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1.
Про проведену атестацію робочого місця та про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1 на посаді електрогазозварника в ТОВ «Промисловий ремонт» в трудовій книжці позивача зроблені відповідні записи, що у період з 27.02.2012 р. по 17.02.2015 р. за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 із посиланням на витяги з наказів (стор. 14-17 трудової книжки).
Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01 серпня 1992 року, встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.
Згідно з п. 6 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.92, атестація робочих місць передбачає обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці, визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу в несприятливих умовах.
Частиною 6 статті 114 Закону №1058-IV та ч.5 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до п.4.2 Порядку №383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Пунктом 4.3 Порядку №383 встановлено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Згідно з п.5 Порядку №383 у разі підтвердження за результатами атестації та висновку Державної експертизи умов праці права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списками №1 чи №2 працівникам окремих видів виробництв, робіт, професій чи посад, які мають виражену специфіку, до пільгового стажу зараховується період їх роботи на даному підприємстві, за який умови праці на відповідних робочих місцях не змінювалися і який визначений наказом по підприємству чи організації про затвердження результатів проведення цієї атестації.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Водночас, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться докази як щодо умов праці, так і щодо атестації робочих місць підприємств.
Суд зазначає, що відмова відповідача у зарахуванні позивачу пільгового стажу пенсії не відповідає вимогам пенсійного законодавства.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, пенсії за віком на пільгових умовах призначаються за результатами атестації робочих місць, яка також надає інші пільги і компенсації, передбачені законодавством, а саме надбавка за роботу в зазначених умовах, право на скорочений робочий день, додаткову відпустку й одержання лікувально-профілактичного лікування. Атестація повинна проводитися на підприємстві не рідше одного разу на п'ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Контроль за проведенням атестації, правильністю застосування Списків покладено на Державну експертизу умов праці.
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації) визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Суд зазначає, що, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Зазначена вище позиція суду кореспондується позиції ВС від 06 липня 2020 р. у зразковій справі № 345/9/17 (адміністративне провадження № К/9901/30111/18), в тексті якої зазначено, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Таким чином, в порушення вищенаведених норм відповідачем було неправомірно не зараховано до пільгового стажу наступні періоди роботи, а саме: з 30.09.1999 р. по 15.03.2000 р. в ПрАТ «Інгулецький гірничо-рудний комбінат» (ЄДРПОУ 00190905), з 27.02.2012 р. по 17.02.2015 р. в ТОВ «Промисловий ремонт» (ЄДРПОУ 36608356), з 23.02.2015 р. по 02.08.2016 р. в ТОВ «Промспецбуд» (ЄДРПОУ 32096010).
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_3 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, не зарахувавши до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №1 періоди роботи з 30.09.1999 р. по 15.03.2000 р., з 27.02.2012 р. по 17.02.2015 р. та з 23.02.2015 р. по 02.08.2016 р., допустив протиправні дії, що призвели до порушення права позивача на отримання пенсії за віком на пільгових умовах у належному розмірі. Відтак, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи для призначення пільгової пенсії за віком спірних періодів роботи.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, то суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок страхового стажу позивача, оскільки це є дискреційними повноваженнями органів Пенсійного фонду України.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи, суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
У зв'язку з вищевикладеним, відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача.
Відповідно до ч.4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем не проводився розрахунок страхового стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, проте, вважає за потрібне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та провести розрахунок пільгового стажу позивача для призначення пенсії з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.
Згідно з ч. 3 ст. ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, на підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 496,20 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 21.09.2022 року №047150018614 про відмову у призначенні ОСОБА_3 пенсії на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_3 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 періоди роботи: з 30.09.1999 р. по 15.03.2000 р. в ПрАТ «Інгулецький гірничо-рудний комбінат» (ЄДРПОУ 00190905), з 27.02.2012 р. по 17.02.2015 р. в ТОВ «Промисловий ремонт» (ЄДРПОУ 36608356), з 23.02.2015 р. по 02.08.2016 р. в ТОВ «Промспецбуд» (ЄДРПОУ 32096010).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, з урахуванням зарахованого спірного періоду роботи позивача судом, та правової позиції, викладеної у даному рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати у розмірі 496,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник