16 січня 2023 року Справа № 160/17949/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
10 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення № 046350011068 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26.10.2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1/-р/2020 у справі № 1- 5/2018(746/15);
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період з 16.06.1993 р. по 31.08.1994 догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 20.09.1991 Вербківською сільською Радою Павлоградського району Дніпропетровської області, актовий запису № 44;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до заяви від 20 жовтня 2022 року, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що 20 жовтня 2022 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах оскільки відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» отримала таке право.
На момент звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 виповнилось 50 років ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), згідно розрахунку стажу (Форма РС-право) страховий стаж позивача становить 29 років 01 місяць 25 днів, з них пільговий стаж за Списком № 2 - 10 років 11 місяців 20 днів.
Листом № 0400-010226-8/110181 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28 жовтня 2022 року позивача повідомлено про те, що згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №046350011068 від 26 жовтня 2022 року їй відмовлено у призначенні пільгової пенсії у зв'язку з тим, що вона не досягла пенсійного віку.
Позивач із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №046350011068 від 26 жовтня 2022 року не погоджується та вважає його протиправним, у зв'язку із чим звернулась до адміністративного суду із позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
28 листопада 2022 року на електронну скриньку суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву вх.№15109/22, в якому Головне управління не визнає позовні вимоги у повному обсязі з наступних підстав.
ОСОБА_1 , звернулась повторно до управління 20.10.2022 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.
Заявницею надано: трудову книжку, свідоцтво про народження дитини, диплом про навчання, пільгові довідки, накази про результати атестації робочих місць, паспорт, код.
До загального страхового стажу роботи не зараховано період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки відсутні документи, які підтверджують її виховання до трьох років.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, установ, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до п. 11 Порядку визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини- свідоцтва про смерть).
У разі відсутності у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта або іншої інформації, що підтверджує факт догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення 3-річного віку, особою в заяві про призначення пенсії зазначається відповідна інформація.
Враховуючи вищевикладене, представник відповідача-2, вважає що рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії по Списку № 2 прийнято на підставі норм чинного законодавства.
09 грудня 2022 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву вх.№9505/22, в якому Головне управління не погоджується з поданою позовною заявою і просить суд звернути увагу на наступні обставини, які мають істотне значення для вирішення спору по суті.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі- Закон України №1058).
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Таким чином, з 01 січня 2004 року питання призначення пенсій за віком у тому числі на пільгових умовах, визначається положеннями Закону України № 1058.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VІ працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах, призначаються пенсії на пільгових умовах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1- 5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213- VIII: визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України 2Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII.
Зазначеним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, Верховним Судом зазначено, що «на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ)».
Представник відповідача-1 зазначив, що відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року у зразковій справі №360/3611/20, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1- 5/2018(746/15), пільговий стаж роботи позивача за Списком № 2 станом на 01.04.2015 року повинен становити не менше 10 років на зазначених роботах, при цьому загальний страховий стаж повинен бути не менше 20 років.
На час звернення 20.10.2022 за призначенням пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повних 50 роки.
Згідно розрахунку стажу (Форма РС-право) страховий стаж Позивача становить 29 років 01 місяць 25 днів, з них пільговий стаж за Списком № 2 - 10 років 11 місяців 20 днів.
Проте, станом на 01.04.2015 року пільговий стаж ОСОБА_1 за Списком №2 складає 09 років 07 місяців 23 дні, тобто, менш необхідних 10 років, що не дає право на призначення пенсії за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З огляду на вищезазначене, представник відповідача-1 зазначив, що відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач набуде право на призначення пенсії на пільгових умова при досягненні 55 років.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до даних трудової книжки НОМЕР_3 від 22 травня 1996 року ОСОБА_1 працювала:
- з 06 лютого 1995 року по 21.04.1999 рік на підприємстві вугільної промисловості ДТЕК «Павлоградвугілля» шахта «Героїв космосу» на посаді пробовідбірника;
- з 01 травня 2004 року по 17 січня 2008 року у філії управління технічного контролю якості вугілля та стандартів шахти «Героїв Космосу» на посаді майстер контрольний;
- з 18 січня 2008 року по 30.12.2017 року у товаристві з обмеженою відповідальністю «Вуглехімічна лабораторія» на посаді майстер контрольний контрольно-випробувальної дільниці «Шахта імені Героїв Космосу».
Вищевказаний трудовий стаж позивача також підтверджується довідками про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданих виробничим структурним підрозділом «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» №992 від 29.08.2022, філією «Управління технічного контролю якості вугілля та стандартів» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» №52 від 19.09.2022 та товариством з обмеженою відповідальністю «Вуглехімічна лабораторія» №412 від 16.09.2022.
20 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах оскільки відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» отримала таке право.
На момент звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 виповнилось 50 років ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), згідно розрахунку стажу (Форма РС-право) страховий стаж позивача становить 29 років 01 місяць 25 днів, з них пільговий стаж за Списком № 2 - 10 років 11 місяців 20 днів.
Листом № 0400-010226-8/110181 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28 жовтня 2022 року позивача повідомлено про те, що згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №046350011068 від 26 жовтня 2022 року їй відмовлено у призначенні пільгової пенсії у зв'язку з тим, що вона не досягла пенсійного віку та додатково повідомлено що до її загального страхового стажу роботи не зараховано період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки відсутні документи, які підтверджують її виховання до трьох років.
Позивач із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №046350011068 від 26 жовтня 2022 року не погоджується та вважає його протиправним, у зв'язку із чим звернулась до адміністративного суду із позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно із пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону №1788-XII (у редакції Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року), на пільгових умовах мали право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, особи зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки, які народились з 01.10.1968 року по 31.03.1969 року, після досягнення ними такого віку 54 роки.
До внесення змін Законом №213-VIII у статтю 13 Закону №1788-XII було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII віковий ценз для жінок з 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, які народились з 01.10.1968 року по 31.03.1969 року набували право на пенсію по досягненню 54 років.
Надалі Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 року, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» від 09 липня 2003 року №1058-ІV було доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Разом з цим, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, у новій редакції був викладений п.2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 року №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд приходить до висновку, що з 01.10.2017 правила призначення пенсій на пільгових умовах за списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII, який діє на час звернення позивача до відповідача.
23 січня 2020 року Конституційним Судом України прийнято рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII».
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213.
Таким чином, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Конституційний Суд України зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного Рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення, стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного Рішення, підлягають застосуванню стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: ... б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. …».
Проаналізувавши вищевикладене, зокрема рішення Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що з 23.01.2020 року (часу прийняття цього Рішення КСУ) існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за списком №2, а саме: пункт «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII.
При цьому, вказані закони містять розбіжності в умовах призначення пенсії жінкам на пільгових умовах за списком №2, зокрема щодо вікового цензу, який у спірних правовідносинах складає 50 років за пунктом «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII, та 54 роки за п.2 ч.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
При вирішенні цього спору суд враховує принцип верховенства права, відповідно до якого, згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України, саме людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у пункті 102 рішення у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (заяви №846/16 та №1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам'ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є «практичними та ефективними». Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі «Броньовський проти Польщі» («Broniowski v. Poland»), заява №31443/96, пункт 115).
Європейський суд з прав людини у пунктах 52,56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Проаналізувавши рішення ЄСПЛ, оскільки національне законодавство допустило неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за списком №2, зокрема пункт «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, суд вважає за необхідне застосувати найбільш сприятливий для позивача підхід.
Тобто, у даному випадку, до спірних правовідносин перевагу необхідно віддати саме тому закону, який у застосуванні є найбільш сприятливий для позивача, а саме пункт «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII, положення якого визнано неконституційними.
Таким чином, слід дійти до висновку про безпідставність доводів відповідачів щодо відсутності у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, враховуючи, що позивач здобула необхідний загальний і спеціальний страховий стаж, на час звернення до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії (20.10.2022) досягла 50 річного віку, згідно розрахунку стажу (Форма РС-право) страховий стаж позивача становить 29 років 01 місяць 25 днів, з них пільговий стаж за Списком № 2 - 10 років 11 місяців 20 днів, суд зазначає, що з 23.01.2020 року - моменту прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у позивача виникло право на призначення відповідної пільгової пенсії, тому порушене її право підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача-1 призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 16.06.1993 по 31.08.1994, суд зазначає наступне.
Відповідно до п 8 ч. 1 ст. 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
Приписами ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року, тобто ті періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону № 1788-ХІІ та законодавством СРСР.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого 20.09.1991 Вербківською сільською Радою Павлоградського району Дніпропетровської області, актовий запис № 44, ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В період догляду за дитиною позивач не працювала, що підтверджується першим записом в трудовій книжці НОМЕР_3 від 22 травня 1996 року, зробленим 06.02.1995 під час працевлаштування до ВАТ «Павлоградвугілля» «Шахта Героїв Космосу».
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Згідно з ч. 2 ст. 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Відповідно до п. 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. При цьому, вимоги про обов'язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені.
Таким чином, з метою захисту порушених прав і свобод позивача, суд вважає що відмова відповідача-2 викладена у рішенні № 046350011068 від 26 жовтня 2022 року щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 16.06.1993 по 31.08.1994 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з підстав відсутності у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта, є протиправною.
Частинами 1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування покладено на позивача - довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області протиправно прийнято рішення №046350011068 від 26 жовтня 2022 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії за віком за списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зарахуванні до загального страхового стажу її роботи періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв'язку з чим позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.
Зважаючи на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області не застосовано більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію та відмовлено у зарахуванні до загального страхового стажу роботи позивача період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд вбачає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 20 жовтня 2022 року призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за віком за списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року та зарахувати до її загального страхового стажу період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання позову було сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн. згідно квитанції GOVPAY24 №4754532525263900 від 09 листопада 2022 року.
Враховуючи задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №046350011068 від 26 жовтня 2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме з 16.06.1993 по 31.08.1994.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 20 жовтня 2022 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.М. Олійник