20 січня 2023 року Справа № 160/17304/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV);
- зобов'язати відповідача розглянути заяву про призначення пенсії за вислугу років з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018.
Обґрунтовуючи ці вимоги позивач зазначає, що маючи достатній спеціальний стаж звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 №2-р/2019. Утім, відповідач відмовив у її призначенні зазначивши про відсутність необхідного стажу, чим на думку позивача порушив гарантовані соціальні права й інтереси.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2022 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог наголошуючи, що спеціальний стаж роботи позивача, який станом на 11.10.2017 складав 22 років 02 місяці 11 днів є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років, оскільки, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" на вказану дату такий стаж повинен складати не менше 26 років 6 місяців.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що 14 вересня 2022 року позивач звернувся до управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 №2-р/2019.
Утім, рішенням відповідача від 22.09.2022 року № 046050013904 у призначенні такої пенсії відмовлено з посиланням на те, що станом на 11.10.2017 стаж позивача був недостатнім для призначення пенсії за вислугу років. При цьому, у рішення зазначено, що загальний страховий стаж позивача на момент звернення складав 28 років 08 місяців 21 день.
Вважаючи ці дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішені спору суд виходить із того, що пенсії за вислугу років працівникам охорони здоров'я та соціального забезпечення призначають відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Згідно пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII (у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 р. та Закону № 901-VIII від 23.12.2015 р.) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.
У свою чергу, пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 р. та Законом № 901-VIII від 23.12.2015 р.) було визначено, що право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відтак, змінами, внесеними № 213-VIII від 02.03.2015 р. до положень Закону № 1788-XII підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктом «е» статті 55 Закону 1788-XII, а Законом № 901-VIII від 23.12.2015 р. встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону № 1788-XII) за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Водночас, суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Конституційний Суд України у своєму рішенні вказав, зокрема, що положення статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 911-VI у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті «е» статті 55 Закону № 1788-XII, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України. Також, зазначив, що положення статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Суд звертає увагу, що після прийняття Закону № 213-VIII від 02.03.2015 р. та Закону № 901-VIII від 23.12.2015 р. до Закону № 1788-XII неодноразово вносилися зміни, однак такі зміни не стосувалися призначення пенсії за вислугу років окремим категорія працівників галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років згідно статті 55 Закону № 1788-XII.
З огляду на рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 року, суд вважає, що з 04.06.2019 року відновила дію редакція статті 55 Закону № 1788-XII, яка була чинною до 01.04.2015 року (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 р. та Законом № 901-VIII від 23.12.2015 р.).
Отже, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 2-р/2019 від 04.06.2019 року, відновлено право позивача на призначення пенсії за вислугою років як працівнику охорони здоров'я та соціального забезпечення и при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Суд зазначає, що відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії не враховано той факт, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 2-р/2019 від 04.06.2019 року відбулися зміни в правовому регулюванні питання призначення окремим категорія працівників галузей народного господарства пенсії за вислугою років згідно статті 55 № 1788-XII, в тому числі і працівникам охорони здоров'я та соціального забезпечення.
Матеріалами справи підтверджується, що спеціальний стаж роботи позивача станом на момент звернення з заявою про призначення пенсії становить більше 25 років, що є достатнім для призначення їй пенсії за вислугою років у відповідності до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 р. та Законом №901-VIII від 23.12.2015 р.).
Суд вважає за необхідне зазначити, що жодних зауважень щодо неврахування періодів роботи позивача до спеціального стажу як працівника охорони здоров'я та соціального забезпечення, який дає право на призначення пенсії за вислугою років, як й інших підстав для відмови у призначенні бажаної пенсії відповідачем у оскаржуваному рішенні наведено не було.
Згідно позовних вимог позивача, він просить визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Разом з тим, діями суб'єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень.
У розглянутому випадку, права позивача порушуються не сукупністю вчинків відповідача, а рішенням відповідача від 22.09.2022 року № 046050013904, тобто рішенням суб'єкта владних повноважень, внаслідок чого суд вважає необхідним залишити вимогу про визнання протиправними дій відповідача без задоволення.
Ураховуючи викладене, а також належність та ефективність способу захисту порушеного права і необхідність його повного захисту, суд вважає за необхідне визнати протиправним рішенням відповідача від 22.09.2022 року № 046050013904
При цьому, ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність підстав виходу за меж позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII з моменту звернення, оскільки його спеціальний стаж роботи є достатнім для призначення вказаної пенсії, що й не заперечується самим пенсійним органом.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 КАС України.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 22.09.2022 року № 046050013904 «Про відмову в призначенні пенсії».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити з 14 вересня 2022 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 №2-р/2019
У задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплату судового збору у розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна