10 січня 2023 року Справа № 160/17165/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним рішення Магдалинівської селищної ради чотирнадцятої сесії восьмого скликання “Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)” від 04 лютого 2022 року №2775-14/VІІІ;
- зобов'язати Магдалинівську селищну раду прийняти рішення про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,2500 га із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що звернувшись до Магдалинівської селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,2500 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) відповідачем було прийнято рішення №2775-14/VIII “Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Так, відповідачем було відмовлено у наданні дозволу з підстави невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме: відносно бажаної до відведення земельної ділянки прийнято рішення Поливанівської сільської ради №301-21/У від 16.09.2008 року. Позивач не може погодитися з даним рішенням, оскільки вважає, що воно не відповідає ні нормам земельного законодавства України, ні обставинам справи, а тому була змушена звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 року було визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом. Відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання вимог ухвали суду відповідачем 14.12.2022 року надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на запит Магдалинівської селищної ради до архівного відділу Новомосковської райдержадміністрації, останнім було надано відповідь та долучено копії рішень Поливанівської сільської ради №223-17/05 від 13.03.2008 року про виділення спірної земельної ділянки під забудову та рішення №290-21/У від 16.09.2008 року про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_2 . Оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» №509-VI від 16.08.2008 року вступив у дію 14.10.2008 року, а правовідносини між Поливанівською сільською радою та ОСОБА_2 склалися до набрання чинності даним Законом, то на думку відповідача його дія не поширюється на дані правовідносини. Тому враховуючим, що на час виникнення правовідносин не було обмежень у часі щодо виготовлення проекту відведення земельної ділянки, рішення Поливанівської сільської ради чинні і наданий час. З вказаних підстав, відповідач просить відмовити у задоволенні даного позову.
Позивачем 21.12.2022 року до суду була подана відповідь на відзив, в яких вона підтримала позовні вимоги викладені в позові та додатково зазначила, що відповідач не надав суду копію рішення Поливанівської сільської ради за №301-21/У від 16.09.2008 року, яке підтверджувало б невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Наведена обставина, на думку позивача, свідчить про протиправність оспорюваного рішення відповідача. В свою чергу рішення Поливанівської сільської ради №290-21 від 16.09.2008 року «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_2 » - 14.10.2010 року втратило свою чинність як невиконане, оскільки ОСОБА_2 не здійснив будь-яких дій щодо складання та затвердження проекту відведення земельної ділянки.
Відповідач своїм правом щодо надання заперечень на адресу суду до теперішнього часу не скористався.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,2500 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)
За наслідками розгляду вказаного клопотання, чотирнадцятою сесією восьмого скликання Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області 04.02.2022 року прийнято рішення “Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» №2775-14/VIII. Вказане рішення мотивовано невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме: відносно бажаної до відведення земельної ділянки прийнято рішення Поливанівської сільської ради №301-21/У від 16.09.2008 року.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України (далі - ЗК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.
Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Частиною 10 статті 118 ЗК України унормовано, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.
Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вiд 21.05.1997 р. №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
В силу частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Частинами 1 та 5 статті 46 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Згідно з частиною 1 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до частини 15 статті 46 Закону №280/97-ВР, порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.
Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, частиною сьомою статті 118 ЗК України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Отже, отримавши заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), згідно з статтею 118 ЗК України, відповідач повинен був у місячний строк дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (видати відповідний наказ) або надати їй мотивовану відмову у наданні дозволу.
Судом встановлено, що оскаржуваним рішенням від 04.02.2022 року №2775-14/VІІІ позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з підстави невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме: відносно бажаної до відведення земельної ділянки прийнято рішення Поливанівської сільської ради №301-21/У від 16.09.2008 року.
У той же час, відповідачем не надано рішення Поливанівської сільської ради №301-21/У від 16.09.2008 року.
В матеріалах справи міститься відповідь архівного відділу Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на запит від 13.09.2022 року, яким повідомлено, що серед документів Поливанівської сільської ради Магдалинівського району та її виконавчого комітету рішення від 16.09.2008 року №301-21/У відсутнє.
В свою чергу матеріали справи також містять:
- рішення Поливанівської сільської ради від 13.03.2008 року №223-14/05 «Про виділення земельної ділянки під забудову житлового будинку» по АДРЕСА_2 (біля з/д ОСОБА_3 ) гр. ОСОБА_2 ;
- рішення Поливанівської сільської ради від 16.09.2008 року №290-21/V «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_2 » яка знаходиться АДРЕСА_2 .
Крім того, відповідно до відомостей від 30.11.2021 року наданих відділом №2 управління у Новомосковському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у відділі відсутня інформація щодо видачі Державного акту на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_2 на земельні ділянки площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,31 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Поливанівської сільської ради в АДРЕСА_2 (на даний час - АДРЕСА_1 ), будинок АДРЕСА_3 .
Позивач у позовній заяві та у відповіді на відзив також зазначила, що згідно з вимогами ч.6 ст.118 ЗК України вона надала до зазначеного клопотання копії свого паспорту громадянки України, довідку РНОКПП та ситуаційну схему земельної ділянки. Вказала, що земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_1 є вільною. Будь-якої. споруди, будівлі, огорожі на ній відсутні. Відповідно до даних Кадастрової карти України кадастровий номер зазначеній земельній ділянці не був присвоєний. Відомості про затвердження проекту відводу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 про передачу її у власність або в оренду іншій особі - відсутні. Додатково вказала, що в минулому земельна ділянка, розташована на території Поливанівської сільської ради в АДРЕСА_2 (на даний час - АДРЕСА_1 ), перебувала у користуванні її прабабусі. ОСОБА_4 - її мати та онука ОСОБА_5 - намагалася відновити свої права на вказану земельну ділянку, але через короно-вірусну епідемію не досягла бажаного результату.
Суд зазначає, що наявність рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності у власність (користування) громадянину або юридичній особі не є перешкодою для надання уповноваженим органом дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо цієї земельної ділянки іншій особі, яка звернулася у встановленому порядку.
Уповноважений орган не має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на одну й ту ж саму земельну ділянку.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду у поставові від 17.10.2018 року у справі №380/624/16-ц, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.
Такий дозвіл дає особі право замовити у розробника виконання відповідних робіт із землеустрою, результатом яких є формування нової земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності, яка в подальшому може стати об'єктом цивільних прав. Надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки державної чи комунальної власності і ще не означає позитивного рішення про передачу безоплатно у приватну власність цієї земельної ділянки після розроблення проекту землеустрою.
Тому суд вказує на те, що дані обставини не можуть слугувати перешкодою щодо надання позивачеві дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки відповідно до ЗК України виготовлення технічної документації землеустрою що відведення земельної ділянки у власність є лише першим етапом процесу оформлення земельної ділянки у власність.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що спірне рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачеві є необґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню.
Щодо вимог зобов'язального характеру, то суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24 січня 2020 року у справі №316/979/18 та виходить із наступного.
Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, з урахуванням викладеного, зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.01.2022 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Також, суд враховує, що на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VIII.
Крім того, суд звертає увагу сторін на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» №2145-ІХ від 24.03.2022 року доповнено Розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України пунктами 27 та 28, якими визначено особливості регулювання та реалізації земельних відносини під час воєнного стану. Так, частиною 5 пункту 27 визначено заборону безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 496,20 грн. (992,40 грн. : 2) підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області “Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)” від 04 лютого 2022 року №2775-14/VІІІ.
Зобов'язати Магдалинівську селищну раду Новомосковського району Дніпропетровської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області (вул.Центральна, буд.32, смт.Магдалинівка, 51100, код ЄДРПОУ 04338405) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 496,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма