вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.01.2023м. ДніпроСправа № 904/364/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська,7; ідентифікаційний код 30982775)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Моноліт" (49027, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 22, кімната 556; ідентифікаційний код 33275862)
про стягнення 263 746 грн. 50 коп.
Без участі (виклику) представників сторін.
Позивач - Комунальне підприємство "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№353/22 від 31.01.2022) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Моноліт" про стягнення 263 746 грн. 50 коп., що складає: 125 029 грн. 25 коп. - заборгованості за постачання теплової енергії за грудень 2020року, 3 741 грн. 00 коп. - 3% річних, 125 020 грн. 25 коп. - пені та 9 947 грн. 00 коп. - втрат від інфляції.
Також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 800 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 956 грн. 20 коп.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачем подано до суду заяву (вх. №7111/22 від 14.02.2022), якою усунено недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2022 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві (вх. №10990 від 14.04.2022) на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що: - заборгованість в сумі 125 029 грн. 25 коп. була сплачена відповідачем в повному обсязі 31 січня 2022 року платіжними дорученнями №1921, 1922, 1923 на підставі рахунків №267/12/В, 267/12/Т, 267/12/П від 31.12.2020 за грудень 2020 року; - наданий позивачем розрахунок суми пені суперечить вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи через те, що статтею 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що у разі встановлення розміру пені у договорі, пеня має нараховуватися у цьому розмірі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення; - відповідач не є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", оскільки не є власником або орендарем приміщень (об'єкту нерухомості); - відповідно до пункту 4 частини 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30-ти днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги"; - при поданні позовної заяви позивачем не надано жодних доказів, що реально підтверджують заявлений розмір витрат на адвоката та обсягу наданих послуг.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядалася відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
06.11.2019 між позивачем - Комунальним підприємством «Дшпрообленерго» Дніпропетровської обласної ради», як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Моноліт», як споживачем, було укладено договір №267 на постачання теплової енергії (надалі -Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник постачає споживачу теплову енергію (ДК 021:2015:09320000-8- "Пара, гаряча вода та пов'язана продукція») по об'єктах споживача у 2019-2020 р.р., а споживач приймає та зобов'язується оплатити теплову енергію на умовах даного договору.
Згідно з пунктом 1.2. Договору теплова енергія постачається споживачу в обсязі до 546,230 Гкал до 31 грудня 2020 року.
Теплова енергія постачається споживачу на такі потреби: опалення - в період опалювального сезону (пункт 1.3 Договору).
Кількість теплової енергії, яка передається споживачу у відповідний період по даному Договору визначається розрахунковим методом згідно нормативних документів галузі з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря, фактичних днів падання послуг в поточному місяці (пункт 1.4 Договору).
Пунктом 1.5 Договору визначено, що при наявності приладів обліку щомісячні нарахування за спожиту теплову енергію виконуються за їх показаннями, зафіксованими в двосторонніх актах.
Місце поставки теплової енергії: 49033, м. Дніпро, вул. Перемоги, буд. 113 (пункт 5.2 Договору).
На підставі пункту 4.2. Договору нарахування оплати за теплову енергію здійснюється по тарифам, встановленим відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з пунктом 4.5. Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, а пунктом 4.7. Договору встановлено, що постачальник на протязі 5-ти днів з дня отримання від споживача документів, передбачених пунктами 5.3, 5.5 цього Договору, виставляє споживачу рахунки на сплату з коригуванням спожитої теплової енергії; зазначені рахунки повинні бути сплачені споживачем не пізніше 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим.
Відповідно до пункту 4.8. Договору обов'язок по отриманню рахунків покладається па споживача.
Пунктами 5.3 та 5.5 Договору визначено, що облік спожитої теплової енергії проводиться за комерційними приладами обліку або розрахунковим способом; споживач, що має комерційні прилади обліку, щомісячно подає постачальнику звіт про фактичне споживання теплової енергії, дата зняття споживачем показань комерційних приладів обліку - останній робочий день поточного місяця, подання звіту постачальнику не пізніше 1-го числа наступного місяця; у разі нснадання споживачем звіту про фактичне споживання теплової енергії до 2-го числа наступного місяця нарахування спожитої теплової енергії буде здійснюватися розрахунковим способом згідно договірних величин.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість теплової енергії (пункт 6.1.1 Договору), приймати поставлену теплову енергію згідно з актом приймання-передачі (пункт 6.1.2 Договору), виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором та Додатком 4 (пункт 6.1.8 Договору).
Пунктом 10.1. Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2020 року включно; відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України відносини між сторонами виникли з 06 листопада 2019 року, а в частині розрахунків за спожиту теплову енергію - до їх повного здійснення.
В матеріалах справи містяться акти здачі-приймання виконаних товарів/робіт/послуг за грудень 2020 року на загальну суму 125 029 грн. 25 коп., а саме:
- від 31.12.2020 №267/12/В на суму 115 808 грн. 35 коп. (а.с. 20);
- від 31.12.2020 №267/12/Т на суму 7 889 грн. 63 коп. (а.с. 21);
- від 31.12.2020 №267/12/П на суму 1 331 грн. 27 коп. (а.с. 22).
Також в матеріалах справи містяться рахунки на оплату загальну суму 125 029 грн. 25 коп., а саме:
- від 31.12.2020 №267/12/В на суму 115 808 грн. 35 коп. (а.с. 20);
- від 31.12.2020 №267/12/Т на суму 7 889 грн. 63 коп. (а.с. 21);
- від 31.12.2020 №267/12/П на суму 1 331 грн. 27 коп. (а.с. 22).
Позивач вважає, що у відповідача існує заборгованість за Договором про постачання теплової енергії, що і стало причиною звернення до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язань припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вбачається, строк оплати за розподіл природного газу відповідачу є таким, що настав.
Після звернення позивача з позовом до суду (27.01.2022 - поштовий штемпель на конверті) відповідачем було сплачено позивачу суму заборгованості у розмірі 125 029 грн. 25 коп. згідно платіжних доручень від 31.01.2022 №1921 на суму 115 808 грн. 35 коп., №1922 на суму 7 889 грн. 63 коп. та №1923 на суму 1 331 грн. 27 коп.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже, провадження у справі у частині основного боргу у розмірі 125 029 грн. 25 коп. підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача річних у сумі 3 741 грн. 00 коп. за загальний період з 16.01.2021 по 15.01.2022.
Перевіривши розрахунок суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 9 947 грн. 00 коп. за період лютий 2021 року - січень 2022 року.
Перевіривши розрахунок суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним.
Щодо стягнення пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).
За нормами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з частинами 1, 2 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За умовами пункту 7.3.8 Договору за несвоєчасну сплату спожитої теплової енергії, передбачену пунктом 4.7 Договору споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу на підставі Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".
Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 125 029 грн. 25 коп. за загальний період з 16.01.2021 по 16.07.2021
Згідно із статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Відповідач заперечує проти стягнення пені на підставі Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", оскільки не є суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону.
Проте, визначальним при нарахуванні пені у даному випадку є встановлення її розміру у договорі, а саме - 1% за кожний день прострочення платежу, а згідно з Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" позивачем здійснено обмеження пені - не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Тому суд вважає, що позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню у сумі 125 029 грн. 25 коп.
В той же час, враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:
- станом на час вирішення спору судом сума основного боргу у розмірі 125 029 грн. 25 коп. є погашеною відповідачем у повному обсязі у добровільному порядку. Отже, судом приймається до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, а також добровільність його виконання на момент прийняття рішення у справі;
- враховуючи умови договору, загальний розмір пені, 3% річних та інфляції за прострочення виконання зобов'язання складає 110,95% від основного зобов'язання (125 029 грн. 25 коп.), що є явно неспівмірним з допущеним порушенням;
- судом також враховано, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
Отже, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити визнаний судом обґрунтованим розмір пені на 75%, тобто пеня становить 31 257 грн. 31 коп. (125 029 грн. 25 коп. - 75%).
Таке зменшення розміру пені суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
З урахуванням викладеного, з відповідача підлягає стягненню 31 257 грн. 31 коп. - пені, 3 741 грн. 00 коп. - річних та 9 947 грн. 00 коп. - інфляційних нарахувань.
Щодо судового збору.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, у зв'язку із закриттям провадження у справі у частині стягнення 125 029 грн. 25 коп. - заборгованості судовий збір з цієї суми у розмірі 1 875 грн. 44 коп. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України за його клопотанням.
Також оскільки суд зменшує розмір пені, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору в цій частині, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв'язку з чим відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 080 грн. 76 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Моноліт" (49027, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 22, кімната 556; ідентифікаційний код 33275862) на користь Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська,7; ідентифікаційний код 30982775) 125 029 грн. 25 коп. - заборгованості.
.
2. Стягнути з з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Моноліт" (49027, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 22, кімната 556; ідентифікаційний код 33275862) на користь Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська,7; ідентифікаційний код 30982775) 31 257 (тридцять одна тисяча двісті п'ятдесят сім) грн. 31 коп. - пені, 3 741 (три тисячі сімсот сорок одна) грн. 00 коп. - річних, 9 947 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 00 коп. - інфляційних нарахувань та 2 080 (дві тисячі вісімдесят) грн. 76 коп. - витрат по сплаті судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
19.01.2023