вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.01.2023м. ДніпроСправа № 904/4359/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арті" (м. Харків)
до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (м. Нікополь, Дніпропетровська область)
про стягнення заборгованості за договором поставки № 2105307 від 12.10.2021 у загальному розмірі 92 413 грн. 87 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Арті" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 2105307 від 12.10.2021 у загальному розмірі 92 413 грн. 87 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 68 224 грн. 92 коп. - основний борг;
- 13 449 грн. 28 коп. - пеня;
- 9 712 грн. 36 коп. - інфляційні втрати;
- 1 027 грн. 31 коп. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 2105307 від 12.10.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 68 224 грн. 92 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 10.3.1. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 10.02.2022 по 30.10.2022 в сумі 13 449 грн. 28 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого по жовтень 2022 року у сумі 9 712 грн. 36 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 10.02.2022 по 30.10.2022 у сумі 1 027 грн. 31 коп.
Також позивач просить суд судові витрати у справі покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 44327/22 від 19.12.2022), в якому він просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на таке:
- з урахуванням строків підписання акту прийому-передачі поставленої та отриманої продукції (08.02.2022) за специфікацією № 1 на суму 27 198 грн. 72 коп. строк оплати за договором настав 09.04.2022 (з урахуванням 60-ти календарних днів, зазначених в пункті 2 специфікації). Відповідно до статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Отже, останнім днем своєчасної оплати є 11.04.2022;
- відповідно до пункту 10.3.1 договору початок нарахування пені за прострочення оплати рахунків нараховується, починаючі з 11-го календарного дня такого прострочення, тобто з 22.04.2022 (строк оплати 12.04.2022 + 10 к/д = 22.04.2022). Таким чином, розрахунок штрафних санкції позивача на суму 27 198 грн. 72 коп. є необґрунтованим;
- щодо розрахунку штрафних санкції на суму 41 026 грн. 20 коп. з ПДВ відповідач повідомляє, що станом на 13.12.2022 ним не отримано оригіналу, підписаного ТОВ "Арті", акту прийому-передачі на суму заборгованості, що не дає можливості здійснити оплату за поставлений товар. Таким чином, з урахуванням того, що постачальником не надано підписаний акт прийому-передачі поставленої та отриманої продукції, строк оплати за договором відповідно до специфікації № 2 не настав;
- загальновідомими обставинами є те, що, починаючи з 12.07.2022 місто Нікополь та Нікопольський район піддається систематичним обстрілам з РСЗВ ворожих військ з окупованого міста Енергодар Запорізької області, яке знаходиться на відстані 7 кілометрів по Каховському водосховищу від міста Нікополь;
- 18.07.2022 російські снаряди влучили безпосередньо на територію АТ НЗФ, що призвело до руйнування його виробничих потужностей, що підтверджується: Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.07.2022 щодо скоєння військами російської федерації проти АТ НЗФ кримінального правопорушення за частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України (кримінальне провадження № 12022041340000774 від 19.07.2022); актом про пожежу від 18.07.2022, складеного співробітниками Нікопольського РУ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області; листом ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області від 19.07.2022 № 1614; повідомленням начальника 7ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області від 19.07.2022 за № 2006;
- з 15.08.2022 російські збройні сили вдруге обстріляли промислові потужності відповідача, що також призвело до пошкодження та руйнування його технологічного устаткування та адміністративних будівель. Даний факт підтверджується Витягом з ЄРДР від 15.08.2022, повідомленням ДСНС від 15.08.2022 тощо. Крім того, на сьогодні, внаслідок збройної агресії росії проти України, АТ НЗФ втратило більшість логістичних ланцюжків, які були напрацьовані роками на внутрішньому ринку України, як поставок сировини та інших товарів, які є складовою виробничого циклу підприємства, без яких неможливо виробити готову феросплавну продукцію, так і поставок (збуту) вже виробленої підприємством феросплавної продукції;
- Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" є фактично містоутворюючим підприємством у м. Нікополі зі штатною чисельністю майже 6 тисяч працівників, з яких на теперішній час працює лише 3 741 людини;
- відповідно до фінансових результатів господарської діяльності за червень 2022 року АТ "Нікопольський завод феросплавів" має збиток 585,102 млн. грн., що підтверджується Звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за червень 2022 року (код рядка 2355). Ведення воєнних дій в місті Нікополь Дніпропетровської області не є для відповідача звичайним господарським (комерційним) ризиком.
Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 45770/22 від 26.12.2022), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:
- обставини форс-мажору не застосовуються автоматично навіть за наявності загальновідомого листа торгово-промислової палати про це. Договірні норми пункту 8.4 договору поставки передбачають, що сторона зобов'язана негайно, не пізніше 3-х календарних днів із моменту настання форс-мажорних обставин, у письмовій формі повідомити іншу сторону про їх настання, передбачуваний термін їх дії та про їх припинення. Водночас, пунктом 8.5. договору сторони передбачили неможливість посилання на обставини форс-мажору, як на підставу звільнення від відповідальності за порушення договору у випадку порушення порядку повідомлення про їх настання. Додаючи до свого відзиву на позовну заяву отримані ним самим відповідні повідомлення від інших суб'єктів про форс-мажор, відповідач додатково підтверджує необхідність такого повідомлення, але ж відповідач, знаючи про обов'язок зі сплати за товар, усвідомлюючи необхідність письмового повідомлення, так і не зробив вказаного, тобто посилання на необхідність застосування форс-мажору як підставу звільнення від обов'язку оплати отриманого товару та застосування до нього штрафних санкцій за несплату, є нікчемним;
- пояснення відповідача про створення та існування заборгованості за отриманий товар є лише констатуванням тяжкого фінансового стану. Ця обставина також не може бути підставою для звільнення від обов'язків за договором;
- у даному випадку відповідач фактично в односторонньому порядку відмовився від виконання своїх договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару;
- додані відповідачем до відзиву протоколи, акти, фінансові звіти тощо свідчать про ускладнення в його діяльності, але не звільняють його від обов'язку виконати зобов'язання за договором поставки та оплатити отриманий ним товар на загальну суму 68 224 грн. 92 коп., а також сплатити санкції за порушення зобов'язання, а саме: 3% річних - 1 027 грн. 31 коп.; інфляційні втрати - 9 712 грн. 36 коп., пеню - 13 449 грн. 28 коп. Загальна сума боргу на момент звернення позивача до суду становить - 83 673 грн. 87 коп.
- посилання відповідача на те, що невиконання своїх зобов'язань пов'язане із проведенням активних бойових дій на території здійснення його діяльності наразі є неприйнятним, особливо стосовно позивача, який здійснює свою діяльність в місті Харкові, яке з початку військової агресії російської федерації проти України є прифронтовим містом та постійно перебуває під ворожими обстрілами.
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 99/23 від 02.01.2023), в яких він просить суд провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 6 822 грн. 49 коп. закрити, у зв'язку з відсутністю предмета спору у цій частині; зменшити розмір штрафних санкцій, а саме: 3% річних (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України) та господарської санкції (пені) на 95%; проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 61 402 грн. 43 коп. основного боргу та 9 712 грн. 36 коп. інфляційних втрат (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України) - не заперечує. В обґрунтування вказаного, відповідач посилається на таке:
- 26.12.2022 відповідач частково виконав свій господарський обов'язок з оплати отриманого від позивача за специфікаціями №№ 1, 2 товару, сплативши останньому 6 822 грн. 49 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 26.12.2022 № 267590. Відтак, з урахуванням часткової сплати відповідачем боргу в розмірі 6 822 грн. 49 коп., провадження в справі в частині стягнення основної заборгованості на цю суму підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України;
- в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 61 402 грн. 43 коп. відповідач не заперечує;
- на підставі видаткової накладної № 47432 від 01.12.2021 товар поставлено позивачем та прийнято відповідачем 02.12.2022, що підтверджується штампом АТ НЗФ, проставленим на цій видатковій накладній. Отже, з урахуванням норми статті 253 Цивільного кодексу України, за якою перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок: належний період оплати за товар згідно з пунктом 2 специфікації № 1 становив період з 03.12.2021 по 31.01.2022; граничною належною датою розрахунку за товар за специфікацією № 1 є саме дата 31.01.2022. З урахуванням того, що першим днем прострочення відповідачем оплати за товар є 01.02.2022, господарська санкція (пеня) нараховується з 11.02.2022, що є 11-м днем прострочення;
- у пункті 10.3.1 договору поставки сторони дійшли згоди щодо нарахування господарської санкції - пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, з 11-го дня прострочення, не визначили іншого періоду часу її нарахування, аніж той, що передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. Тобто, за договором поставки за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати за товар визначений лише інший, зменшений строк нарахування господарської санкції (пені), але в межах шестимісячного періоду її нарахування. Відтак: період нарахування спірної господарської санкції (пені) становить період: 01.02.2022 - 01.08.2022; строк нарахування: 11.02.2022 - 01.08.2022; час нарахування: 172 календарних днів. З позовної заяви вбачається, що позивач нарахував господарську санкцію (пеню) в розмірі 4 254 грн. 92 коп., для стягнення якої визначив період з 10.02.2022 по 10.08.2022 із часом прострочення у 182 календарних днів, що є невірним з огляду на викладене вище;
- відповідач здійснив контррозрахунок господарської штрафної санкції (пені) за строк з 11.02.2022 до останньої дати 6-місячного періоду її нарахування, тобто до 01.08.2022 та визначив, що розмір господарської санкції (пені) за несвоєчасне виконання відповідачем господарського обов'язку з оплати за поставлений за специфікацією № 1 товар складає 3 904 грн. 69 коп.;
- належною граничною датою виконання відповідачем господарського обов'язку з оплати за товар, отриманого 23.02.2022 за специфікацією № 2, є 25.04.2022. Відповідач здійснив контррозрахунок пені та визначив, що розмір господарської санкції (пені) за несвоєчасне виконання відповідачем господарського обов'язку з оплати за поставлений за специфікацією № 1 товар складає 3 904 грн. 69 коп.;
- починаючи з серпня 2022 року господарська діяльність відповідача знаходиться в стані часткового простою, що викликано руйнуванням майна відповідача, яке використовується ним у його діяльності, внаслідок ворожих обстрілів. Так, 18.07.2022 та 15.08.2022 частина адміністративних будівель та виробничих потужностей АТ НЗФ зруйнована пожежами, які виникли внаслідок влучання російських реактивних артилерійських снарядів. Збитки АТ НЗФ від цих руйнувань сягають 377 582 431, 60 грн. та 187 703 872,73 грн. відповідно; 19.12.2022 внаслідок ворожого обстрілу ствольною артилерією російських військ повністю знищено належні відповідачу електропередавальну лінію та високовольтні кабелі; розмір збитків встановлюється;
- відповідач звертає увагу суду, що причиною прострочення виконання господарського обов'язку з боку АТ НЗФ за договором поставки є саме військова агресія російської федерації проти України, внаслідок якої відповідач втратив більшість напрацьованих роками на внутрішньому ринку України логістичних ланцюжків, по яким здійснювалася поставка сировини та іншої продукції виробничо-технічного призначення - складових виробничого циклу з виробництва різних марок феросплавної продукції, а також збут готової продукції відповідача;
- не зважаючи на військову ситуацію навколо міста Нікополь Дніпропетровської області, часткову зупинку виробництва, обмеженість в попиту на продукцію відповідача, АТ НЗФ намагається виконати свої господарські зобов'язання з оплати товарів і послуг. Стосовно позивача відповідачем заплановано погашати основну заборгованість в розмірі від 10% щомісячно до її повного погашення. Єдиною завадою виконанню цього плану може стати виключно повна зупинка діяльності відповідача внаслідок російської агресії проти України;
- держава Україна станом на момент розгляду справи перед відповідачем має заборгованість з відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) за лютий - березень, травень - жовтень 2022 року в розмірі 1 376 215 155 грн.
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі (вх. суду № 1742/23 від 12.01.2023), в яких він просить суд:
- провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 13 644 грн. 98 коп. - закрити;
- зменшити розмір штрафних санкцій, а саме: 3% річних (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України) та господарської санкції (пені) на 95%;
- проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 54 579 грн. 94 коп. основного боргу та 9 712 грн. 36 коп. інфляційних втрат (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України) - не заперечує.
В обґрунтування вказаного, відповідач посилається на те, що платіжним дорученням від 06.01.2023 № 267733 АТ "НЗФ" сплатило позивачу ТОВ "Арті" ще 6 822 грн. 49 коп. боргу за товар, поставлений за специфікацією № 1. Таким чином, станом на 12.01.2023 основний борг складає 54 579 грн. 94 коп.
Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі; матеріали справи містять всі заяви по суті справи, передбачені статтею 161 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати та наявність підстав для застосування наслідків такого прострочення у вигляді стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 12.10.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "Арті" (далі - постачальник, позивач) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 21053307 (далі - договір, а.с. 26-38), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до договору (далі - товар), що є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, передбаченими договором.
У пункті 12.1. договору сторони домовились, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх підписів печатками. Строк дії договору закінчується через один календарний рік із дати його укладання, але не раніше повного виконання зобов'язань сторонами. Сторони можуть продовжити строк дії договору на обумовлений сторонами термін за тими ж умовами, підписавши відповідну додаткову угоду до договору.
Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з пунктом 2.1. договору детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься у специфікаціях (додатки) до договору.
У пункті 3.1. договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар у спосіб та за умовами, зазначеними у специфікації (додатку) до договору. Умови поставки регламентуються відповідними базисами, що передбачені Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс у редакції 2020 року, яка є погодженою сторонами (далі - Інкотермс). У разі розбіжностей між Інкотермс та договором цей договір має переважну силу.
Відповідно до пунктів 4.1., 4.2., 4.3. договору загальна вартість товару за договором становить суму партій товару за всіма специфікаціями (додатками) до договору та не може перевищувати ліміт в еквіваленті 14 мільйонів доларів США на дату підписання кожної специфікації (додатку до договору). Ціна кожного найменування товару, залежно від марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується у специфікації (додатку) до договору. Ціна і загальна вартість кожної партії товару, зазначені в пункті 4.2. договору, встановлюється у національній валюті України - гривні і не підлягають зміні протягом дії договору, якщо інше не буде передбачено у специфікації.
У відповідності до вказаних умов, до договору сторонами було підписано додаток №1:
- Специфікацію № 1/2105308 від 12.10.2021, в якій сторони визначили найменування товару - техпластини на загальну суму 27 648 грн. 00 коп., його характеристику, кількість, термін поставки, ціну, загальну вартість, а також умови поставки та оплати (а.с. 39). В подальшому між сторонами укладена Додаткова угода № 1/2106883 від 10.01.2022, в якій сторони дійшли годи щодо внесення змін до специфікації № 1/2105308 від 12.10.2021 щодо найменування товару (а.с.40);
- Специфікацію № 2/2200162 від 26.01.2022, в якій сторони визначили найменування товару - рукав на суму 41 026 грн. 20 коп., його характеристику, кількість, термін поставки, ціну, загальну вартість, а також умови поставки та оплати (а.с. 41).
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Пунктом 3.8. договору встановлено, що датою поставки товару вважається:
- для поставок залізничним транспортом - дата штемпеля станції Нікополь на електронній копії залізничної накладної (підпункт 3.8.1. договору);
- для поставок автомобільним транспортом - дата відмітки у товаротранспортній накладній про доставку товару на склад покупця (підпункт 3.8.2. договору);
- для усіх інших видів поставок, не передбачених у вищенаведених підпунктах 1 та 2 вказаного пункту - дата отримання товару покупцем (підпункт 3.8.3. договору).
При цьому, згідно з умовами пункту 5.8.1. договору переходом права власності на товар є акт прийому-передачі товару, підписаний сторонами, який фіксує зокрема, але не виключно, факт відсутності зауважень покупця до постачальника щодо відповідності якості/комплектності і кількості товару умовам договору. Датою переходу права власності на товар є дата поставки товару відповідно до умов договору і Специфікації до нього або датою усунення постачальником встановлених під час приймання товару нас складі покупця. Виключне право підпису актів прийому-передачі товару має особа, що підписала договір. У разі відсутності вищевказаної особи право підпису надається особі, на яку покладено виконання обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем 01.12.2021 та 18.02.2022 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 68 224 грн. 92 коп. відповідно до наступних видаткових накладних:
- видаткової накладної № 47432 від 01.12.2021 на суму 27 198 грн. 72 коп. (а.с. 42);
- видаткової накладної № 4764 від 18.02.2022 на суму 41 026 грн. 20 коп. (а.с. 43).
Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору, у повній мірі відповідає товару, що був поставлений згідно з вказаними видатковими накладними від 01.12.2021 та від 18.02.2022, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.
При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Товар, зазначений у вище казаних видаткових накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Видаткові накладні підписані представником відповідача без будь-яких зауважень.
Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за вказаними вище видатковими накладними відповідачем також не заявлено.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
У пункті 4.6. договору визначено, що порядок оплати, форма та строки розрахунків вказуються в специфікаціях (додатках) до договору.
Так, у пункті 2 Специфікації № 1/2105308 від 12.10.2021 сторонами було погоджено наступний строк оплати та порядок розрахунків: покупець здійснює оплату поставленого постачальником товару протягом 60-ти календарних днів з дати поставки товару, за умови відсутності зауважень покупця до якості та кількості товару, що підтверджено актом прийому-передачі, підписаного сторонами, та надання повного пакета документів згідно з пунктом 3.5. договору.
У пункті 2 Специфікації № 2/2200162 від 26.01.2022 сторонами було погоджено наступний строк оплати та порядок розрахунків: покупець здійснює оплату поставленого постачальником товару протягом 60-ти календарних днів з дати поставки товару, за умови відсутності зауважень покупця до якості та кількості товару, що підтверджено актом прийому-передачі, підписаного сторонами, та надання повного пакета документів згідно з пунктом 3.5. договору.
Як зазначає позивач, та що не заперечується відповідачем, поставлений позивачем 01.12.2021 та від 18.02.2022 товар на загальну суму 68 224 грн. 92 коп. оплачений у визначені договором строки та у повному обсязі не був, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 68 224 грн. 92 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 10.3.1. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 10.02.2022 по 30.10.2022 в сумі 13 449 грн. 28 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого по жовтень 2022 року у сумі 9 712 грн. 36 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 10.02.2022 по 30.10.2022 у сумі 1 027 грн. 31 коп. Вказане і є причиною спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Враховуючи визначені у пунктах 2 Специфікацій № 1/2105308 від 12.10.2021 та №2/2200162 від 26.01.2022 порядок та строк оплати поставленого 01.12.2021 та від 18.02.2022 товару:
- граничним строком оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 47432 від 201.12.2021 на суму 27 198 грн. 72 коп., з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, є 31.01.2022;
- граничним строком оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 4764 від 18.02.2022 на суму 41 026 грн. 20 коп., є 19.04.2022.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Так, в процесі розгляду справи судом, відповідачем було долучено до матеріалів справи докази погашення відповідачем основного боргу на суму 13 644 грн. 98 коп., а саме:
- платіжне доручення № 267590 від 26.12.2022 на суму 6 822 грн. 49 коп. із призначенням платежу "часткова оплата техпластина рахунок 65021 від 01.12.2021, договір 2105307 від 12.10.2021, сп. 1/2105308" (а.с. 170);
- платіжне доручення № 267733 від 06.01.2023 на суму 6 822 грн. 49 коп. із призначенням платежу "часткова оплата техпластина рахунок 65021 від 01.12.2021, договір 2105307 від 12.10.2021, сп. 1/2105308" (а.с. 183).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позовна заява є поданою до господарського суду 21.11.2022 (а.с.43).
Отже, основний борг у справі було погашено відповідачем після звернення позивача із позовом до суду.
Відповідно до пункту 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом сплати суми боргу боржником (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом до суду за умови подання доказів такого врегулювання.
Враховуючи вказані обставини, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 13 644 грн. 98 коп., у зв'язку з відсутністю предмета спору.
В той же час, судом встановлено, що доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем 01.12.2021 та від 18.02.2022 товару на залишкову суму 54 579 грн. 94 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 54 579 грн. 94 коп.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого по жовтень 2022 року у сумі 9 712 грн. 36 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.7-8), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та періоди нарахування інфляційних втрат, арифметично розрахунок здійснено вірно.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 9 712 грн. 36 коп.
Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 10.02.2022 по 30.10.2022 у сумі 1 027 грн. 31 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с.7-9), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, який не виходить за межі періоду, що визначений судом (що є правом позивача), арифметично розрахунок в межах визначеного позивачем періоду здійснено вірно.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 1 027 грн. 31 коп.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 10.3.1. договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у договорі та специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11-го календарного дня такого прострочення, крім випадків, коли постачальник:
- порушив строки надання документів, зазначених у пунктів 3.5. договору, та несе відповідальність, передбачену пунктом 10.4. договору;
- у випадках, передбачених пунктом 9.2. договору.
Строк нарахування пені - згідно з чинним законодавством України.
За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 10.3.1. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 10.02.2022 по 30.10.2022 в сумі 13 449 грн. 28 коп.
Так, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, відповідач посилався на невірно визначені періоди прострочення, у зв'язку з чим здійснив контррозрахунок пені.
Заперечення відповідача в цій частині, а також здійснений відповідачем контррозрахунок, розцінюються судом критично, з огляду на таке.
Відповідно до положень пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний розділ доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 №405 був неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду справи.
Спірний договір був укладений між сторонами 12.10.2021, що свідчить про обізнаність сторін зі змінами до положень, зокрема, статті 232 Господарського кодексу України, які набули чинності 02.04.2020, отже вже діяли на момент підписання договору (12.10.2021).
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначена сума заборгованості та період прострочення, який не виходить за межі періоду, що визначений судом (що є правом позивача), арифметично розрахунок в межах визначеного позивачем періоду здійснено вірно.
Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с. 7-9), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 13 449 грн. 28 коп.
Клопотання відповідача про зменшення суми пені та 3% річних, що підлягають стягненню на користь позивача у даній справі, на 95%, не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:
- місцезнаходженням відповідача є м. Нікополь Дніпропетровської області. Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 169 від 27.07.2022 "Про внесення змін до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75" Нікопольська міська територіальна громада внесена до переліку громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій (https://www.minre.gov.ua/doc/doc/91). Наявність воєнних (бойових) дій також підтверджена наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 217 від 26.09.2022 (https://www.minre.gov.ua/doc/doc/97) Так, матеріалами справи підтверджується, що 18.07.2022, 15.08.2022 та 19.12.2022 промислові потужності відповідача зазнали артилерійського обстрілу (відбулося влучання снарядів реактивних систем залпового вогню (РСЗВ)), що призвело до пошкодження та руйнування його технологічного устаткування та адміністративних будівель;
- в той же час, місцезнаходженням позивача є м. Харків, яке з перших днів запровадження воєнного стану та початку військових дій піддається обстрілам; також є містом наближеним до лінії фронту, та також перебуває в зоні артилерійського ураження, що, на думку суду, свідчить про те, що ступінь негативного впливу проведення воєнних (бойових) дій на господарську діяльність як позивача так і відповідача є відносно рівнозначний;
- слід врахувати, що прострочення оплати поставленого 01.12.2021 товару настало ще 01.02.2022, отже більше ніж за три тижні до початку воєнних дій на території України, крім того, до моменту звернення позивача із позовом до суду відповідач не здійснив навіть часткової оплати; перша часткова оплата у розмірі 10% від суми основного боргу була здійснена лише 26.12.2022, друга часткова оплата у розмірі 10% від суми основного боргу була здійснена 06.01.2023, отже прострочення у даній справі суд розцінює, як істотне.
Суд також відзначає, що сума пені у даній справі - 13 449 грн. 28 коп., є співмірною допущеному простроченню, а також сумі основного боргу, що додатково свідчить про відсутність підстав для її зменшення судом.
З приводу обставин, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву, щодо наявності форс-мажорних обставин та наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання перед позивачем, суд зазначає таке.
У розділі 8 договору сторонами були визначені умови щодо форс-мажорних обставин.
Так, відповідно до пунктів 8.1., 8.2. договору сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких зі своїх обов'язків за договором, якщо таке невиконання стало наслідком настання таких обставин непереборної сили, як повінь, пожежа, землетрус та інші стихійні лиха, ембарго, війна або військові дії, рішення органів влади, а також будь-яких інших обставин, що знаходяться поза контролем сторін. Термін виконання зобов'язань відсувається на час, протягом якого будуть діяти такі обставини.
Пунктом 8.3. договору передбачено, що настання форс-мажорних обставин та їх тривалість підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.
За умовами пункту 8.4. договору сторона зобов'язана негайно, не пізніше 3-х календарних днів з моменту настання форс-мажорних обставин, у письмовій формі повідомити іншу сторону про їх настання, передбачуваний термін їх дії та про їх припинення.
Доказів виконання вказаних вище умов відповідачем матеріали справи не містять.
Умовами пункту 8.5. договору передбачено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону, що оголосила про форс-мажорні обставини, права посилатися на зазначені обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором.
Слід також відзначити, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан та дані Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) в контексті наявності форс-мажорних обставин.
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору поставки № 2105307 від 12.10.2021, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором.
Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство повністю зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов'язання.
Відтак, аргументи відповідача судом відхиляються.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Згідно із частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 13 644 грн. 98 коп. виник внаслідок неправильних дій відповідача, то судовий збір в цій частині судом покладається на відповідача відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу. Крім того, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в іншій частині покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 481 грн. 00 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арті" до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення заборгованості за договором поставки № 2105307 від 12.10.2021 у загальному розмірі 92 413 грн. 87 коп. - задовольнити частково.
Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 13 644 грн. 98 коп.
В решті позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (вулиця Електрометалургів, будинок 310, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200; ідентифікаційний код 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арті" (шосе Салтівське, будинок 67-А, м. Харків, 61038; ідентифікаційний код 25185087) - 54 579 грн. 94 коп. - основного боргу, 13 449 грн. 28 коп. - пені, 9 712 грн. 36 коп. - інфляційних втрат, 1 027 грн. 31 коп. - 3% річних та 2 481 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 19.12.2022.
Суддя Ю.В. Фещенко