Провадження № 22-ц/803/429/23 Справа № 205/2053/22 Категорія 39 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О.С. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
18 січня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
при секретарі - Гаржі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2022 року про забезпечення доказів
у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Каширнікова Світлана Олександрівна та Новокодацький відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною,-
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2022 року заяву представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про витребування доказів задоволено.
Витребувано від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Каширнікової С.О. копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована неможливістю отримання відповідних доказів заявниками, оскільки документи, які містяться в матеріалах нотаріальної справи є нотаріальною таємницею.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що заява про забезпечення доказів не містить будь яких об'єктивних фактів того, що докази, які витребовуються заявниками можуть бути безповоротно втрачені. Заявниками не обґрунтовано доводи, які свідчать не лише про неможливість отримання доказів, а й про ризик втрати чи знищення витребуваних доказів у майбутньому.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
Статтею 116 ЦПК України визначено підстави та порядок забезпечення доказів. Відповідно до частин першої та другої цієї статті суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженям, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, які визначені судом.
Згідно частини 3 статті 116 ЦПК України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Відповідно до пунктів 5, 6 частини 1 статті 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів, зазначається: обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності особу, у якої знаходяться докази.
Забезпечення доказів це оперативне закріплення у встановленому цивільним процесуальним законом порядку відомостей про факти, яке вчиняється суддею з метою використання їх як докази при розгляді та вирішенні цивільних справ у суді. Забезпечення доказів у жодному випадку не можна ототожнювати із їх дослідженням або оцінкою. Єдина мета забезпечення доказів це їх фіксація для забезпечення можливості їх дослідження та оцінки при подальшому розгляді справи.
За результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви (ч.5 ст.118 ЦПК України).
Для вирішення питання про забезпечення доказів, зокрема, і до подання позовної заяви, слід враховувати положення статті 116 ЦПК України, а саме те, що така процесуальна дія може бути вчинена судом, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. В інших випадках витребування доказів можливе у разі неможливості учасника самостійно надати докази, однак на іншій процесуальній стадії, а саме після відкриття провадження у справі.
Процес доказування та докази, які надаються в обґрунтування позиції сторін, використовуються сторонами для того, щоб довести свою правоту в конфліктних правовідносинах і захистити чи відновити свої права. І саме, від якості та повноти, поданих доказів, залежить майбутня позиція суду у вирішенні цього конфлікту між сторонами і прийняття мотивованого рішення.
Аналізуючи наведені положення ЦПК України у зіставленні з вимогами позивача, апеляційний суд вважає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18, від 11 березня 2020 року у справі № 9901/608/19.
Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Задовольняючи заяву про витребування доказів, суд першої інстанції виходив із того, що докази, які просять витребувати позивачі, а саме спадкова справа є нотаріальною таємницею, а тому позивачі не мають можливості надати її самостійно. Колегія суддів погоджується з таким висновком та вважає за необхідне зазначити наступне.
Звертаючись із заявою про витребування доказів, заявники зазначили про неможливість отримання спадкової справи за №11/2020 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вони не є її спадкоємцями, а запитувана інформація становить нотаріальну таємницю.
Водночас, заява про витребування доказів не відповідає критеріям, визначеним статтею 116 ЦПК України, та позивачі не просили забезпечити позов шляхом витребування необхідних доказів та як вбачається із тексту самої заяви, остання була подана в порядку статті 84 ЦПК України.
Таким чином, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що заява позивачів повинна містити об'єктивні факти того, що докази, які витребовуються заявниками можуть бути безповоротно втрачені чи знищені у майбутньому.
Враховуючи викладене, переглядаючи справу, відповідно до положень статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
О.В. Лаченкова