Справа №752/24399/20
Провадження № 2/752/1731/22
Іменем України
26.08.2022 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Ракоїд Є. І.
в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та моральної шкоди
позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики у розмірі 58 340,00 грн та 20 000, 00 грн моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 16.07.2020 між ним та відповідачем укладено договір позики на суму 40 500,00 грн та 28.08.2020 на суму 17 840,00 грн, які ОСОБА_2 отримала від позивача, про що склала відповідні розписки. Сторони узгодили строк повернення грошових коштів отриманих 16.07.2020 частинами до 22.07.2022 та 28.07.2020, а отриманих відповідачем 28.08.2020 - до 31.09.2020. Проте своїх зобов'язань за договорами позики відповідач не виконала, позичені грошові кошти не повернула позивачу.
Ухвалою Голосіївського районного суд у м. Києва від 24.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Голосіївського районного суду від 28.09.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
На момент розгляду справи по суті спору відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, надіслали до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять задовольнити.
Відповідач, будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з'явилася, причини неявки не повідомила суду. Будь - яких заяви чи клопотань від неї до суду не надходило.
Суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про час, дату та місце її розгляду.
Дослідивши матеріали справи, зміст письмових доказів у межах заявлених позовних вимог, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
Так, за змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів. Обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Судом встановлено, що відповідно до розписки від 16.07.2020, складної ОСОБА_2 , остання отримала від ОСОБА_1 у борг грошові кошти в розмірі 40 500, 00 грн, з яких 9 250 зобов'язувалась повернути до 22.07.2020, а також 31 250, 00 грн зобов'язувалась повернути до 28.07.2020.
Згідно з розпискою від 28.08.2020, складеною відповідачем ОСОБА_2 , остання отримала від ОСОБА_1 у борг грошові кошти в розмірі 17840,00 грн та зобов'язалася їх повернути у повному обсязі у строк до 31.09.2020.
Судом встановлено, що оригінал розписки знаходиться у позивача та їх оглянуто судом.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
У постанові Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц вказано, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Отже, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З огляду на досліджені докази, наявні у справі, суд приходить до висновку, що між відповідачем та позивачем у належній формі укладено 16.07.2020 та 28.08.2020 договори позики, проте відповідач порушила свої зобов'язання щодо своєчасного повернення грошових коштів, вчинена сторонами письмова форма договору позики не лише є доказом факту укладення договору, а й факту передачі грошової суми позичальнику.
Своїм підписом відповідач засвідчила, що її волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає її внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Даних, які б свідчили про повернення відповідачем суми заборгованості за договором позики позивачу судом не встановлено.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором позики ґрунтуються на вимогах закону.
Судом встановлено, що відповідач грошові кошти (позику) позивачу не повернула, чим порушила умови договорів позики.
Жодних доказів на підтвердження факту виконання договорів позики в частині повернення грошових коштів відповідачем до суду надано не було.
Таким чином, враховуючи, що відповідач зобов'язання повернути кошти у розмірі 58 340,00 грн у строк, визначений договорами позики (до 22.07.2020, 28.07.2020, 31.09.2020), не виконала, права позивача підлягають захисту, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу за договором позики від 16.07.2020 у розмірі 40 500,00 грн та за договором позики від 28.08.2020 у розмірі 17 840,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд зауважує, що будучи належним чином повідомленою про розгляд судом справи, відповідач протягом розгляду цивільної справи не скористалася своїми процесуальними правами та не надала до суду жодного належного та допустимого доказу, з огляду на статті 77-88 ЦПК України, який би містив інформацію щодо предмету доказування, спростування доводів позивача зазначених у позові, підтвердження своєчасного виконання своїх зобов'язань за укладеними договорами позики.
Що стосується вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
За нормою ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Судом за матеріалами справи не встановлено спричинення моральної шкоди позивачу діями відповідача, адже позивач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральних страждань діями відповідача. Тяжких наслідків для позивача в ході невиконання договорів позики не наступило. Сам факт невиконання своїх зобов'язань позичальником щодо повернення отриманих від позивача у борг грошових коштів не свідчить про спричинення моральної шкоди позивачу.
Більше того, зі змісту позовної заяви убачається, що моральна шкода виразилась у тривалому очікуванні повернення грошових коштів та думках про те, що такі кошти були позичені непорядній людині, що в розрізі даного спору та, виходячи із суб'єктного складу сторін, не є підставою для стягнення з відповідача моральної шкоди.
Отже, вимога позивача про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн, які сплачено позивачем за подання позову до суду.
Керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) заборгованість у розмірі 58 340 (п'ятдесят вісім тисяч триста сорок) грн. 00 коп.
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя