Справа № 183/410/23
№ 1-кп/183/961/23
17 січня 2023 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 62022170030000400 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом в посаді гранатометника 1 парашутно-десантного взводу 7 парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.02.2022 № 28 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_4 призначено на посаду гранатометника 1 парашутно-десантного взводу 7 парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , та зараховано до списків особового складу, та поставлено на всі види забезпечення.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку, сумлінно виконувати службові обов'язки, доручені йому за посадою.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.
З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
У зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. 14.03.2022 Указом Президента України №133/2022, що затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 30 діб з 05 години 30 хвилин 26.03.2022. 18.04.2022 Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб. 21.04.2022 Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022, що затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб. 17.05.2022 Указом Президента України № 341/2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб з 05 години 30 хвилин 25.05.2022. 22.05.2022 Указом Президента України № 341/2022, що затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб. 12.08.2022 Указом Президента України №7664 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб. Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 передбачено, що з 05 години 30 хвилин, в Україні продовжено дію воєнного стану строком на 90 діб - до 21 листопада 2022 року. Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 передбачено, що з 05 години 30 хвилин, в Україні продовжено дію воєнного стану строком на 90 діб - до 19 лютого 2023 року.
23 червня 2022 року солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від військової служби, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, без поважних причин після проходження консультації у лікаря психіатра в Павлоградській міській лікарні № 1 Дніпропетровської області не з'явився вчасно на службу до розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, та був незаконно відсутній у військовій частині до 11 липня 2022 року, а саме до моменту звернення до амбулаторного відділення №1 КНП «Психонерологічної лікарні №2».
Також ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, 11 липня 2022 року не з'явився вчасно на службу з лікувального закладу, а саме: амбулаторного відділення №1 КНП «Психонерологічної лікарні №2» до розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не розголошується в умовах воєнного стану), проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та був незаконно відсутній на військовій службі до 11 січня 2023 року, а саме до моменту звернення до Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві.
Отже, 11 січня 2023 року ОСОБА_4 самостійно прибув до Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві за адресою: м. Дніпро, вул. Старокозацька, 52, та заявив про себе, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
Всудовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою визнав повністю та показав, що обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорює та повністю визнає себе винним у пред'явленому обвинуваченні. Своїми показаннями підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Також додав, що не з'явився на службу через погіршення психічного стану, викликаним у зв'язку з виконанням бойових завдань. Потім розуміючи, що вчинив неправильно та покращенням психічного стану, звернувся до правоохоронних органів, оскільки бажає проходити військову службу. У скоєному щиро кається.
В судовому засіданні у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст вищенаведених обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких обвинуваченим ОСОБА_5 скоєно кримінальне правопорушення, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували, і на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів щодо обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом'якшують покарання.
Також в судовому засіданні суд роз'яснив учасникам судового процесу вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Таким чином, суд ухвалює вирок в особливому порядку без дослідження будь-яких доказів обставин передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 91 КПК України.
Отже, суд, дослідивши докази в межах пред'явленої підозри, не виходячи за межі пред'явленого обвинувачення, яке прокурор підтримав в судовому засіданні, доходить однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, вчиненому в умовах воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби), доведена у повному обсязі, і його умисні дії вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 5 ст. 407 КК України.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.
Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Однак, обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності підлягати кримінальній відповідальності; з'явлення із зізнанням; та вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих обставин, викликаних у зв'язку з погіршенням фізичного і психічного здоров'я, у зв'язку з виконанням бойових завдань.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Крім того, суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, свою вину визнав повністю, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, за місцем служби характеризується задовільно, а також те, що наразі ОСОБА_4 перебуває в лавах Збройних сил України і в подальшому бажає проходити військову службу.
Тому, з урахуванням особливостей даного кримінального правопорушення і обставин його вчинення, особи обвинуваченого та його ставлення до скоєного, за наявності кількох пом'якшуючих покарання обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, та відсутності обставин, які обтяжують покарання, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 положення ч. 1 ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: призначити покарання у виді арешту з його відбуванням на гауптвахті. Саме таке покарання буде співмірним меті його застосування та повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам, обставинам, що пом'якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.
Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у виді арешту з його відбуванням на гауптвахті буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Суд бере до уваги посилання сторони захисту щодо застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, а саме звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, втім підстав для застосування до обвинуваченого вказаних положень закону суд не знаходить.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України у виді арешту строком на чотири місяці з його відбуванням на гауптвахті.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня його затримання з метою направлення для відбування покарання до установи виконання покарань.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно, після його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1