79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.12.2022 Справа № 914/2257/22
м.Львів
за позовом: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»,м.Львів
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамбуд»,с.Галичани
про стягнення заборгованості. Ціна позову: 1 088 754,31 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
При секретарі Сосницькій А.А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть спору: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамбуд» про стягнення заборгованості у розмірі 1 088 754,31 грн., з якої 1013886,44 грн. основного боргу, 3958,32 грн. 3% річних, 67360,95 грн. пені, 3548,60 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 26.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.10.2022. Ухвалою-повідомленням від 19.10.2022 підготовче засідання відкладено на 16.11.2022р. Призначене на 16.11.2022, підготовче засідання, не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кітаєвої С.Б. Ухвалою суду від 28.11.2022 підготовче засідання призначено на 12.12.2022.
15.11.2022, за вх.№23740/22, в системі документообігу суду зареєстровано клопотання позивача про долучення доказів.
18.11.2022, за вх.№23811/22, в системі документообігу суду зареєстровано додаткові пояснення позивача, у яких останній зазначив, що відповідач заявки на величину замовленої потужності на 2022 рік не подавав, тому такий було здійснено позивачем на підставі фактичного обсягу споживання природного газу відповідачем упродовж газового року, що передував розрахунковому, а саме: за період 01.10.2020 по 30.09.2021, і був розрахований за формулою 2999663,96 м.куб (1/12 річного обсягу замовленої потужності) *1,69 грн (розмір тарифу без ПДВ)*1,2 (ПДВ)=506'943,19 грн з ПДВ (місячна вартість розподілу природного газу в 2022 році).
12.12.2022, за вх.№25533/22, в системі документообігу суду зареєстровано заяву з процесуальних питань.
Ухвалою суду від 12.12.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 28.12.2022. Явку представників сторін в судове засідання не визнав обов'язковою.
Сторони явки повноважних представників в судове засідання 28.12.2022 року не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засіданні.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамбуд» зареєстровано за адресою: 81523, Львівська область, Городоцький район, с.Галичани, вул.Цвітна, 34, куди й скеровувались ухвали господарського суду рекомендованими листами.
Згідно з інформацією отриманою судом з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштового відправлення суду на адресу відповідача за номером штрихового кодового ідентифікатора №791414645367 (ухвала про відкриття провадження у справі від 26.09.2022) міститься відмітка «відправлення вручене особисто 04.10.2022».
Згідно з інформацією отриманою судом з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштового відправлення суду на адресу відповідача за номером штрихового кодового ідентифікатора №7901414649001 (ухвала від 19.10.2022) міститься відмітка «відправлення вручене особисто 11.11.2022».
Згідно з інформацією отриманою судом з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштового відправлення суду на адресу відповідача за номером штрихового кодового ідентифікатора №7901414695518 (ухвала від 28.11.2022) міститься відмітка «відправлення вручене особисто 06.12.2022».
Згідно з інформацією отриманою судом з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштового відправлення суду на адресу відповідача за номером штрихового кодового ідентифікатора №7901414726588 (ухвала від 12.12.2022) міститься відмітка «відправлення вручене особисто 22.12.2022».
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач обізнаний про розгляд цієї справи у суді.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що ним вжито всі можливі заходи щодо повідомлення відповідача про судовий процес, сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали передбачену законом можливість на реалізацію своїх прав та виконання процесуальних обов'язків, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а неявка представників позивача і відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно договору на розподіл природного газу №09420VN1G9HP016 від 01.01.2016 позивач надав відповідачу послуги з розподілу природного газу в червні 2022 - липні 2022 на загальну суму 1 013 886,44 грн. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становить 1 013 886,44 грн. За порушення строків оплати вартості послуг відповідачу нараховано 67360,95 грн. грн пені, 3548,60 грн інфляційних, 3958,22 грн 3% річних.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.
Обставини справи.
01 січня 2016 року Акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕРАМБУД» укладено договір розподілу природного газу №09420VN1G9HP016 на умовах типового, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), відповідно до умов якого, оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, передбачені цим договором.
Згідно п.2.3 договору сторони визначили, що при вирішенні всіх питань, шо не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем.
Відповідно до п. 5.4 договору порядок визначення об'єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього договору. Після запровадження особистого кабінету на сайті Оператора ГРМ споживач має можливість скористатися ним для формування звітності (передачі показань лічильника газу) та рахунків за надані послуги, а також ознайомлення з визначеними об'ємами та обсягами розподіленого та спожитого природного газу за розрахунковий період.
Згідно п.п.6.1,6.4 договору, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим-регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п. 6.6 договору).
Відповідно до п. 8.2 договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 12.1. договору, цей договір укладається на невизначений строк.
Позивач стверджує, що на виконання умов укладеного договору у червні 2022 - липні 2022 року надав відповідачу послуги з розподілу природного газу, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами наданих послуг №ЛВЯ82068393 від 30.06.2022 на суму 506'943,19 грн з ПДВ та №ЛВЯ82079783 від 31.07.2022 на суму 506'943,19 грн з ПДВ Стверджує, що відповідач отримав зазначені акти, однак відмовився від їх підписання, без обгрунтувань причин такої відмови.
Станом на день звернення до суду відповідач оплати за надані послуги не здійснив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 1 013 886,44 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.
За неналежне виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати наданих послуг, позивач просить стягнути з відповідача 67360,95 грн. грн пені, 3548,60 грн інфляційних, 3958,22 грн 3% річних.
Оцінка суду.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (Кодексу ГРМ), договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу. За пунктом 4 глави 3 цього розділу договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі договору розподілу природного газу від 01.01.2016 №09420VN1G9HP016, укладеного шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим). Отже, відповідач приєднався до типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498 (із відповідними змінами та доповненнями).
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.ч.1,2 ст. 714 Цивільного кодексу України)..
Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано також Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824 06.11.2015, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою № 2080 від 07.10.2019 внесено зміни до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 та Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015, відповідно до яких з 01.01.2020 запроваджено новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об'ємів споживання об'єктів споживачів за попередній газовий рік.
Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРМ річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
У матеріалах справи відсутні звернення відповідача до позивача стосовно зміни потужності на 2022 роки, відповідач таких доказів суду не надав. Докази припинення послуги розподілу природного газу, як це передбачено абз.1 п.1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ відсутні.
Згідно з п. 10 Глави 6 «Порядок розрахунків за договором розподілу природного газу» розділу VI Кодексу газорозподільних систем: надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акту наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акту наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг. У випадку відмови від підписання акту наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
На підтвердження факту поставки природнього газу у червні 2022 - липні 2022 позивач подав акти передачі-прийому природного газу до договору постачання від 01.01.2016 №09420VN1G9HP016. Як вже встановлено судом, оскільки заявники на величину річної замовленої потужності на 20222 рік не подавав, тому розрахунок величини річної замовленої потужності було здіснено позивачем правомірно на підставі фактичних обсягів споживання природного газу відповідачем впродовж газового року, що передував розрахунковому 2022 року, при цьому відповідно до Кодексу газовий рік - період часу, який розпочинаєтьсяз першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року. Відтак, позивач вірно визначив річну замовлену потужність для відповідача на 2022 на підставі фактичного обсягу споживання за період з 01.10.2020 по 30.09.2021.
Фактичне споживання з жовтня 2020р. по вересень 2021р. відповідача склало 2 999 663,96 куб.м., що підтверджується сумою обсягів спожитого газу відображених в актах приймання-передачі природного газу №ЛВ00165148 від 31.10.2020, №ЛВ00169391 від 30.11.2020, №ЛВ00181412 від 31.12.2020, №ЛВ00189730 від 31.01.2021, №ЛВ00199920 від 28.02.2021, №ЛВ00206834 від 31.03.2021, №ЛВ00215453 від 30.04.2021, №ЛВ00223281 від 31.05.2021, №ЛВ00231541 від 30.06.2021, №ЛВ00236912 від 31.07.2021, №ЛВ00244863 від 31.08.2021, №ЛВ00256380 від 30.09.2021. Враховуючи те, що Оператор ГРМ у відповідності до абзацу 13 Глави 6 Розділу VІ визначає річну замовлену потужність об'єкта споживача виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за період з 01.10.2020 по 30.09.2021, обсяг річної замовленої потужності на 2022р. склав 2 999 663,96 куб.м.
Позивачу постановою НКРЕКП №2759 від 22.12.2021 затверджено тариф на розподіл природного газу на 2022 рік в розмірі 1,69 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ). (зазначена постанова знаходиться у вільному доступі в мережі інтернет) (зазначена постанова знаходиться у вільному доступі в мережі інтернет) Відповідно місячна вартість послуги розподілу природного газу на 2022 рік розраховано наступним чином: 2 999 663,96 м.куб. (1/12 річного обсягу річної замовленої потужності) * 1,69 грн. (розмір тарифу без пдв) *1,2 (ПДВ) = 506 943,20 грн. з ПДВ (місячна вартість розподілу природного газу в 2022 році), що відповідає сумам в відображеним в актах наданих послуг з розподілу природного газу за цей період.
Матеріалами справи підтверджується належне виконання АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» своїх договірних зобов'язань, зокрема, долученими до позову копіями актів наданих послуг з розподілу природного газу за період з червня 2022 - липень 2022 включно. До матеріалів позову також долучені належні докази надсилання відповідачеві вказаних актів та рахунків на оплату за надані послуги з розподілу природного газу.
Однак, всупереч вимогам положень Кодексу ГРМ, відповідач акти не підписав та не надав аргументованої відмови від їх підписання.
Відтак, непідписання Відповідачем актів не може свідчити про те, що послуга з розподілу газу Відповідачу не надавалась.
У постанові від 18.02.2021 у справі №922/1703/20 ВС наголосив, що до моменту фізичного відключення чи розірвання договору нарахування плати за розподіл природного газу є правомірним.
Доказів оплати наданих послуг за червень 2022 - липень 2022 року суду не надано. Відтак, вимога про стягнення з відповідача заявленої суми основного боргу на суму 1 013 886,44 грн підлягає задоволенню.
Відповідно до п.6.6 договору остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України). Згідно ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 8.2 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені суд встановив, що вказане нарахування проведено правильно, а сума пені в розмірі 67360,95 грн є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст. 625 ЦК України, за час прострочення оплати позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3 % річних на суму 3958,32 грн та інфляційні втрати в розмірі 3548,60 грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що вказане нарахування проведено правильно, а сума 3% річних в розмірі 3958,32 є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.
За перерахунком суду сума інфляційні втрат є більшою (14740,40 грн.) ніж заявлено позивачем (3548,60 грн.), однак, у відповідності до ч.2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Таким чином, задоволенню підлягає нарахована позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 3548,60 грн.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Беручи до уваги вищенаведене, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамбуд» про стягнення заборгованості у розмірі 1 088 754,31 грн., з якої 1013886,44 грн. основного боргу, 3958,32 грн. 3% річних, 67360,95 грн. пені, 3548,60 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, судовий збір в розмірі 16331,31 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 46, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамбуд» (81523, Львівська область, Городоцький район, с.Галичани, вул.Цвітна, буд.34, ідентифікаційний код 31829585) на користь Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (79039, м.Львів, вул.Золота, буд.42, ідентифікаційний код 03349039) 1013886,44 грн. основного боргу, 3958,32 грн. 3% річних, 67360,95 грн. пені, 3548,60 грн. інфляційних втрат, 16331,31 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписано 09.01.2023.
Суддя Кітаєва С.Б.