79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.12.2022 Справа № 914/2174/22
м.Львів
за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівводоконал», м.Львів
до відповідача: Державного підприємства «Аргентум», с.Горішній Пустомитівського району Львівського області
про стягнення заборгованості. Ціна позову: 8598,03 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
При секретарі Сосницькій А.А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Львівське міське комунальне підприємство “Львівводоканал” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства “Аргентум” про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 8598,03 грн. згідно договору №306637 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі від 20.09.2011.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Кітаєвій С.Б.
Ухвалою від 19.09.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив судове засідання на 12.10.2022.
Ухвалою суду від 12.10.2022 розгляд справи відкладено на 16.11.2022р.
Призначене на 16.11.2022, судове засідання, не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кітаєвої С.Б.
Ухвалою суду від 28.11.2022 судове засідання призначено на 12.12.2022.
Крім того, 11.11.2022, за вх.№23499/22, від позивача поступило клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, та виражено прохання про поновлення строку на подання таких доказів, яке протокольною ухвалою від 12.12.2022 задоволено. Ухвалою від 12.12.2022 суд повідомив сторін про відкладення розгляду справи на 28.12.2022.
13.12.2022, за вх.№25753/22, поступило клопотання позивача від 12.12.2022 про відкладення розгляду справи призначеного на 12.12.2022, у зв'язку з хворобою представника.
Сторони явки повноважних представників в судове засідання 28.12.2022 року не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засіданні.
Так, зокрема, згідно відомостей офіційного сайту АТ «Укрпошта» (трек номер відправлення 7901414626389), копія ухвали суду від 19.09.2022, надіслана на адресу місцезнаходження позивача - Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79017, Львівська обл., місто Львів, вулиця Зелена, будинок, 64, відправлення вручено: за довіреністю - 23.09.2022.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження Державного підприємства «Аргентум» зареєстровано за адресою: 81137, Львівська область, Пустомитівський район, с.Горішній, куди й скеровувались ухвали господарського суду рекомендованими листами.
Згідно з інформацією отриманою судом з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштового відправлення суду на адресу відповідача за номером штрихового кодового ідентифікатора №7901414626389 (ухвала про відкриття провадження у справі від 19.09.2022) міститься відмітка «відправлення вручене за довіреністю 31.10.2022».
Згідно з інформацією отриманою судом з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштового відправлення суду на адресу відповідача за номером штрихового кодового ідентифікатора №7901414677404 (ухвала від 12.10.2022) міститься відмітка «відправлення вручене особисто 01.11.2022».
Згідно з інформацією отриманою судом з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштового відправлення суду на адресу відповідача за номером штрихового кодового ідентифікатора №7901414705343 (ухвала від 28.11.2022) міститься відмітка «відправлення вручене особисто 14.12.2022».
Згідно з інформацією отриманою судом з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштового відправлення суду на адресу відповідача за номером штрихового кодового ідентифікатора №7901414726570 (ухвала від 12.12.2022) міститься відмітка «відправлення вручене особисто 20.12.2022».
Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач обізнаний про розгляд цієї справи у суді.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що ним вжито всі можливі заходи щодо повідомлення відповідача про судовий процес, сторони є належним чином повідомлені про розгляд даної справи у суді та мали передбачену законом можливість на реалізацію своїх прав та виконання процесуальних обов'язків, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав.
Згідно з ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач - всупереч вимогам Договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення №306637 від 20.09.2011 року не здійснював своєчасну оплату наданих послуг, у зв'язку з чим за період з січня 2020 року по серпень 2022 виникла заборгованість у розмірі 8598,03 грн.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.
Обставини справи.
20.09.2011р. між Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» (позивач у справі) та Державним підприємством «Аргентум» (відповідач у справі) було укладено договір № 306637 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі за умовами якого, позивач надає послуги у забезпеченні питною водою та прийманні стічних вод, а абонент (відповідач) користується послугами: здійснює забір води з водопроводу, скид стічних вод у каналізацію і сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені Договором та чинним законодавством України, зокрема: Законом України «Про питну воду і питне водопостачання», «Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України», «Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення», «Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України», «Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальну систему каналізації Львова».
За умовами п. 2.1.1. Договору, Львівводоканал зобов'язується згідно до технічних умов приєднати Абонента до міської мережі водопроводу та каналізації та забезпечити в розмірі лімітів : постачання питної води в об'ємі 151 куб.м/міс., приймання стічних вод в обємі 151 куб. м./міс та дощових (талих) стічних вод 253 куб.м./міс.
Відповідно до п.2.2. Договору Абонент зобов'язується:
- отримати в Львівводоканалі технічні умови (в разі їх відсутності) на приєднання Абонента до мереж водопроводу та каналізації, погодити Паспорт водного господарства (в разі його відсутності) протягом одного місяця з моменту укладання Договору і у встановленому порядку отримати Дозвіл на скид стічних вод, погодивши проект Ліміту на скид забруднювальних речовин. Невиконання вказаних вимог є підставою Львівводоканалу для розірвання Договору і припинення надання послуг з водопостачання та водовідведення (п.2.2.1);
- надати перелік своїх об'єктів (структурних підрозділів), які використовують воду (від яких приймаються стоки), згідно з Правилами користування, за формою, що відповідає додатку № 1 до Договору ; повідомляти про зміни перелічених даних не пізніше 20-ти днів від їх виникнення (п.2.2.3);
- сплачувати вартість наданих Львівводоканалом послуг за чинними тарифами (на момент укладення договору додаток №2 до Договору), згідно з поданими рахунками. В разі зміни тарифів - плата за послуги здійснюється відповідно до нових тарифів, без зміни інших умов Договору (п.2.2.4).
Відповідно до п.3.1 Договору кількість води, що використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників встановлених згідно з вимогами Правил і зареєстрованих Львівводоканалом. Кількість стічних вод (в тому числі дощових) з території Абонента визнається згідно з Правилами користування та даними паспорту водного господарства.
Відповідно до п.3.4 Договору нарахування плати Абоненту за надані послуги здійснюється Львівводоканалом згідно з Правилами користування з часу фактичного користування послугами водопостачання та водовідведення.
Згідно п.3.5 Договору оплата за послуги водопостачання та водовідведення (в межах встановлених лімітів водоспоживання і якісних та кількісних показників стічних вод) про водиться Абонентом відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування на рахунок Львівводоканалу коштів до 25 числа місяця наступного за звітним. При цьому, у першу чергу погашається заборгованість Абонента. Оплата за послуги водопостачання та водовідведення може здійснюватись шляхом проведення передоплати.
Відповідно до п.3.6. Договору скидання Абонентом стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій на його каналізаційному випуску оплачується з відповідним підвищеним коефіцієнтом. Визначення допустимих концентрацій і нарахування додаткової плати за послуги водовідведення проводиться Львівводоканалом відповідно до Правил приймання.
Договір укладається терміном на один рік (п. 5.1 Договору).
Згідно п.5.2 Договору, такий договір вважається переукладеним на новий термін на таких самих умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення його дії.
Матеріали справи містять Акт ЛМКП «Львівводоканал» №4505 від 21.07.2021 у якому зазначено, що представником ЛМКП «Львівводоканал» в присутності представника ДП «Аргентум» складено акт про те, що при перевірці стану водопровідної та каналізаційної мережі по вул.Зелена, 115б належного абоненту ДП «Аргентум» - Абоненту припинено водопостачання, у зв'язку з заборгованістю. Зазначено, що поновлення водопостачання буде проведено після погашення заборгованості і письмового звернення абонента в ЛМКП «Львівводоканал». Ввідний кран опломбований. Крім того зазначено, що у випадку самовільного поновлення водопостачання нарахування буде проводитися згідно п.3.3 Правил і вважатись безобліковим. Акт підписаний представником ДП «Аргентум».
Як стверджує позивач на підставі договору №306637, за період з січня 2020 року по серпень 2022 року він надав відповідачу послуги водопостачання та водовідведення на загальну суму 8598,03 грн., яка непогашена станом на день звернення до суду.
Відповідач доказів своєчасної оплати послуг у встановлений Договором термін суду не надав.
Оцінка суду.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №306637 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 20.09.2011.
Як передбачено ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно додатку №1 до договору сторони погодили перелік об'єктів, які використовують воду (від яких приймаються стоки), що узгоджується з умовами у п.2.2.3 договору.
Так, у Додатку №1 містяться дані, зокрема, про абонента (ДП «Аргентум») місцезнаходження об'єкта, який використовує воду (від якого приймаються стоки): м.Львів, вул.Зелена, 115 Б; загальну територію об'єкту: 5,435 кв.м., кількість водолічильників на вводах - 2, кількість вводів - 2. Додаток №1 підписаний сторонами договору №306637 і завірений їх печатками.
Відповідно до умов вказаного п.2.2.3 договору відповідач (абонент) зобов'язувався повідомляти про зміни перелічених даних у додатку №1 не пізніше 20-ти днів від їх виникнення.
Відповідно ж до умов у п.6.3 всі зміни і доповнення до договору оформляється тільки у вигляді письмових додатків до нього і є його невід'ємною частиною.
Доказів того, що відповідач відповідно до п.2.2.3 договору повідомляв Львівводоканал про зміни перелічених у Додатку №1 до договору даних, матеріали справи не містять. Доказів того, що у порядку передбаченому п.6.3 (у письмовій формі у вигляді укладених додатків до договору як його невід'ємних частин) вносились зміни чи доповнення до договору №306637 матеріали справи не містять і про зворотнє сторонами не повідомлялось, як і не повідомлялось про те, що договір був розірваний за згодою сторін чи за вимогою однією із сторін відповідно до п.5.3 договору.
Доказів визнання договору недійсним (повністю чи в частині), як і доказів припинення його дії матеріали справи не місять і про зворотнє сторонами не повідомлялось.
Факт виконання договору Абонентом підтверджуються наявним у справі звітом по оплатах за послуги водопостачання та водовідведення.
Відповідач не виконав умов договору та не сплатив в повному об'ємі кошти за надані позивачем у спірному періоді послуги водопостачання та водовідведення.
Заборгованість відповідача перед позивачем за спожиті послуги водопостачання та водовідведення станом на 01.09.2022 нарахована в сумі 8598,03 грн. На підтвердження заборгованості до справи долучено загальну довідку про нарахування за послуги водопостачання та водовідведення, рахунки за послуги водопостачання та водовідведення за спірний період.
Однак, зважаючи на те, що відповідно до Акту ЛМКП «Львівводоканал» №4505 від 21.07.2021, складеного в присутності представника ДП «Аргентум» при перевірці стану водопровідної та каналізаційної мережі по вул.Зелена, 115б (належного абоненту ДП «Аргентум») було Абоненту припинено водопостачання, у зв'язку з заборгованістю, опломбовано ввідний кран. Доказів відновлення водопостачання матеріали справи не містять.
Суд приходить до висновку про недоведеність позивачем заборгованості за водопостачання у серпні місяці 2021 року в загальні сумі 183,02 грн. (рахунок №306637_08_2021 за водопостачання за 08 місяць по договору №306637). В підтвердження того, що сума 183,02 грн. згідно зазначеного рахунку є нарахованою платою за водопостачання свідчить не лише призначення рахунку «за водопостачання», а і застосований позивачем в розрахунку нарахованої за 08 місяць 2021 плати за водопостачання тариф « 12,71 грн. за 1 куб.м.», який передбачений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг за №2499 від 16.12.2020 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 16.06.2016 №1141».
Крім цього, на підставі наявних у справі рахунків на оплату, починаючи з вересня 2021 і до серпня 2022 судом встановлено, що позивач не нараховував відповідачу плату за водопостачання згідно договору.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 8415,01 грн. заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення згідно договору №306637 від 20.09.2011.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Судові витрати.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, судовий збір в розмірі 2428,19 грн. покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Аргентум» (81137, Львівська область, Пустомитівський район, с.Горішній, ідентифікаційний код 13815264) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоконал» (79017, м.Львів, вул.Зелена, буд.64, ідентифікаційний код 03348471) 8415,01 грн. заборгованості, 2428,19 грн. судового збору.
3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписано 09.01.2023р.
Суддя Кітаєва С.Б.