79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.08.10 Справа№ 6/94
За позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Тернопіль
до відповідача: Дочірнього підприємства “МП Україна”, смт.Н.Яричів
про: стягнення 180822грн. 56коп.
Суддя: Гоменюк З.П.
Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2
від відповідача : Шатула О.Г.
Представникам сторін, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи.
Суть спору: Позов заявлено Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства “МП Україна” про стягнення 180822грн. 56коп. збитків.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у зв”язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов”язань, позивач був не в змозі виконати зобов”язання за договорами № 03/09 від 03.09.2008р., № 93/1 від 10.09.2008р. та №93/2 від 10.09.2008р. Дана обставина на думку позивача, призвела до неодержання ним прибутку (упущеної вигоди) в розмірі 75613грн. 94коп., які він міг би отримати у випадку належного виконання зобов”язання відповідачем за договором №01-К/06-2008р від 09.06.2008р. Також позивач покликається на те, що внаслідок порушення відповідачем умов договору, ним несвоєчасно оплачено кошти за договором позики №1-П/01-07 від 01.07.2008р., кредитним договором №17/2008-МК від 30.01.2008р. та кредитним договором №01/08/1129М від 21.02.2008р., тобто надмірна сплата за вищевказаними договорами становить 103288грн. 62коп. Загальний розмір збитків, спричинених порушенням зобов”язання відповідачем перед позивачем становить 180822грн. 56коп.
Ухвалою суду від 25.05.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.07.2010р. Ухвалою суду від 13.07.2010р. розгляд справи відкладено на 27.07.2010р. в зв”язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.
В судовому засіданні 27.07.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та подав додаткові пояснення до позовної заяви. З метою надання відповідачу додаткової можливості реалізувати право на захист своїх інтересів, ухвалою суду від 27.07.2010р. відкладено розгляд справи на 05.08.2010р.
В судовому засіданні 05.08.2010р. представник відповідача проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 05.08.2010р., просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
В судовому засіданні 05.08.2010р. судом оголошено перерву до 11.08.2010р. з метою надання можливості сторонам представити додаткові докази у справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
09.06.2008р. між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством “МП Україна” укладено договір № 01-К/06-2008р., відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу пиловик дуба, а відповідач -прийняти його та оплатити. Однак, відповідач свої зобов'язання не виконав вчасно, що встановлено в рішенні господарського суду Львівської області від 05.11.2009 р. у справі №9/144. Крім того, на думку позивача, відповідач свої зобов'язання виконав не в повному обсязі, внаслідок чого позивачу завдано збитків на загальну суму 180822,56 грн.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи із наступного:
Щодо вимоги позивача про стягнення неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в сумі 75 613,94 грн., яка на думку позивача утворилась внаслідок не виконання відповідачем п. 2.2. договору № 01-К/06-2008 від 09 червня 2008 року, а саме не отримання відповідачем від позивача продукції на суму 500000грн. Однак, таке тлумачення позивачем п. 2.2. договору № 01-К/06-2008 від 09 червня 2008 року є довільним та не відповідає змісту п. 2.2. вказаного договору, а також нормам ст.ст.265, 266 ГК України та ст. 669 ЦК України. Оскільки, згідно п. 2.2. договору: - «Сума договору складає орієнтовно 500000,00 грн. Остаточна сума договору буде визначена згідно фактичних накладних до даного договору, що є його невід'ємною частиною». Таким чином, сума договору визначена сторонами з метою окреслення орієнтовної кількості товару, що планується до постачання на його умовах за цінами, узгодженими сторонами у специфікації (додаток № 1 до договору).
Вказаний пункт договору не суперечить діючому законодавству України та відповідає вимогам ч. 2 ст. 669 ЦК України, згідно якої: - «Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості».
Таким чином, придбання продукції на суму 500000 грн. не є імперативним обов'язком відповідача за змістом п. 2.2. договору, а отже, його невиконання не може спричинити завдання позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди. Також позивачем не доведено суду та не підтверджено жодними доказами факту поставки відповідачу продукції на суму 500000 грн. чи відмови останнього в її отриманні.
Крім того, позивачем жодним чином не доведено факт невиконання ним зобов'язань за договорами № 03/09 від 03.09.2008 року, № 93/1 від 10.09.2008 року та № 93/2 від 10.09.2008 року.
Щодо вимог позивача про стягнення збитків в сумі 23266,27 грн. та 6342,35 грн. у вигляді нібито переплачених коштів за договорами кредиту № 17/2008-МК від 30.01.2008 року та № 01/08/1129М від 21.02.2008 року слід зазначити, що кредитний договір № 17/2008-МК від 30.01.2008 року, згідно п. 1.2 укладено для задоволення споживчих потреб фізичної особи -ОСОБА_1 0.3., кредитний договір № 01/08/1129М від 21.02.2008 року, згідно п. 1.4. укладено для надання кредиту на особисті цілі фізичної особи - ОСОБА_1
Відтак, вказані кредитні договори не можна вважати належним доказом у справі оскільки, вони не є пов'язаними із підприємницькою діяльністю позивача, а отже не можуть бути об'єктом завдання збитків під час здійснення підприємницької діяльності. Крім того, вказані кредитні договори укладені позивачем більше ніж за пів року до укладення договору поставки із відповідачем, що також вказує на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між підставами їх невиконання і заборгованістю відповідача за договором поставки.
Крім того, відповідно до представлених позивачем довідок банків - обидва кредити були погашені позивачем достроково, що виключає можливість здійснення переплати позивачем порівняно із базовими умовами таких договорів.
Щодо вимог позивача про стягнення збитків в сумі 73680,00 грн. у вигляді надмірно сплачених коштів згідно договору позики № 1П/01-07 від 01 липня 2008 року, то суд вважає таку вимогу неправомірною, оскільки позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 01-К/06- 2008р. від 09.06.2008р. та погашенням позивачем позики у більшому розмірі аніж він розраховував при укладенні договору позики.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.669 ЦК України, ст.ст.33, 34, 43, 49,82, 84 ГПК України, суд -
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суддя