Справа № 308/17333/21
4-с/308/91/21
27 грудня 2022 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Шепетко І.О.,
за участі секретаря судових засідань Киніва О.В.,
скаржника ОСОБА_1 ,
представника скаржника ОСОБА_2 ,
представника стягувача Логойди В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , особа, дії якої оскаржуються - відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в собі головного державного виконавця Романа Владислава Яношовича, стягувач - ОСОБА_3 , на дії державного виконавця Романа В.Я. про визнання протиправними дій та скасування постанови про арешт майна боржника, -
ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з вищевказаною скаргою, в якій просить визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 від 30.11.2021 року головного державного виконавця відділу ДВС у місті Ужгороді Романа В.Я. про арешт майна боржника у виконавчому проваджені ВП №52428875, згідно виконавчого листа №2-674/11 виданого 01.07.2011.
Свої вимоги мотивував тим, що 30.11.2021 головним державним виконавцем Відділу ДВС у місті Ужгород винесено постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП №52428875 згідно виконавчого листа №2-674/11 виданого 01.07.2011. Вважає зазначену постанову незаконною, неправомірною, такою, що порушує його права та свободи передбачені, зокрема ст.1 та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та такою, що підлягає скасуванню з підстав того, що строк для звернення стягувача з виконавчим листом є давно пропущений, а тому були відсутні правові підстави для винесення постанови про арешт майна. Зазначив, що 08.04.2014 він звертався до начальника ДВС із заявою, в якій покликався на те, що виконавче провадження № 42225412 не могло бути відкрито так як 26.07.2012 Відділом ПВР згідно виконавчого листа по якому відкрито виконавче провадження № 42225412 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві і вказано, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 26.07.2013, а ОСОБА_3 повторно пред'явив виконавчий лист в березні 2014 року, тобто з пропущенням строку.
Просив здійснити перевірку законності виконавчого провадження № 42225412 та вжити заходів до припинення виконавчого провадження № 42225412 та врахувати, що ОСОБА_3 навмисно утаїв від MB ДВС ту обставину, що існує постанова Відділу ПВР, де встановлено строк для пред'явлення виконавчого листа до 26.07.2013.
Ухвалою суду від 20.12.2021 було поновлено строк для звернення до суду із даною скаргою, відкрито провадження за скаргою та призначено судовий розгляд.
11.01.2022 головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Роман В.Я. через канцелярію суду подав письмові заперечення на скаргу, в яких зазначив, що 30.09.2016 до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області представником стягувача за довіреністю було подано заяву про прийняття виконавчого листа №2-674/11 виданого 01.07.2011 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми боргу в розмірі 2211104,00 грн. до повторного виконання. У заяві про прийняття виконавчого документу до виконання зазначено, що згідно ст. 23 ЗУ «Про виконавче провадження» стягувачем не пропущенний строк пред'явлення виконавчого документу до виконання, у зв'язку з частковим виконанням рішення суду боржником, а саме стягувачем від боржника ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості згідно виконавчого листа № 2-674/11 від 01.07.2011 р. було отримано частковою оплатою безпосередньо кошти в сумі 150 грн. в червні 2013 року, 150 грн. в травні 2014 року, 150 грн. в квітні 2015 року та 150 грн. в березні 2016 року.
30.09.2016 головним державним виконавцем Грицищуком М.П. у відповідності до ст..ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52428875 з примусового виконання виконавчого листа №2-674/11, виданого 01.07.2011 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 2211104,00 грн.
Державний виконавець посилається на вимоги ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час відкриття виконавчого провадження), відповідно до яких, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред'явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Статтею 23 вказаного закону передбачено, що після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Тобто, норми щодо переривання строку частковим виконанням рішення боржником, перебувають у системному зв'язку із застосуванням норм, що регулюють завершення виконавчого провадження шляхом повернення виконавчого документа стягувачу. У разі повернення виконавчого документу стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документу у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони. Тобто, після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у зв'язку з частковим виконанням рішення боржником перебігу строку починається заново. Час, що минув до переривання строку до нового строку не зараховується.
Зазначив, що згідно відмітки Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Закарпатській області на виконавчому листі №2-674/11 виданому 01.07.2011 виконавчий документ було повернуто стягувачеві 26.07.2012 згідно п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час повернення виконавчого листа у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, та безрезультатністю вжитих виконавцем заходів щодо розшуку такого майна.
Також зазначив, що строк на подання виконавчого документу до примусового виконання не був пропущений у зв'язку з наявними даними про часткове виконання рішення боржником, які зазначені стягувачем у заяві про відкриття виконавчого провадження.
Вказав, що постанова про арешт майна боржника ВП №52428875 від 30.11.2021 винесена у відповідності до ч 1 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» для забезпечення реального виконання рішення.
В судове засідання, призначене на 04.03.2022 з'явився скаржник ОСОБА_1 та його представник адвокат Бухтоярова О.В. Представник скаржника надала пояснення, аналогічні викладеним у скарзі, заперечила факт часткової оплати боргу ОСОБА_1 , вказала, що таке не підтверджено документально. Додала, що державний виконавець не може проводити дії у незаконному виконавчому провадженні з пропущеним строком, зокрема, виносити постанову про накладення арешту на майно боржника. Вказала, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, повинен був звернутись до суду із заявою про поновлення такого строку.
Ухвалою суду від 13.04.2022 було задоволено клопотання представника скаржника про зупинення провадження по справі та зупинено провадження до набрання законної сили судовим рішенням по цивільній справі № 308/3522/22 за скаргою ОСОБА_1 на постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52428875, згідно виконавчого листа №2-674/11 від 01.07.2011.
Ухвалою суду від 25.11.2022 було поновлено провадження за скаргою.
В судове засідання з'явився ОСОБА_1 , зазначив, що бажає брати участь в судовому засіданні разом зі своїм представником. Вказав, що всі доводи по справі викладено у скарзі, даткові пояснення по скарзі може надати лише його представник. Після чого покинув зал судового засідання.
В судове засідання з'явився представник скаржника адвокат Логойда В.В., який зазначив, що заявник мав всі можливості залучити до участі іншого адвоката, він не бачить об'єктивної неможливості залучити іншого адвоката, вважає, що можливо продовжити розгляд справи, адвокат заявника вже надала пояснення по справі, на його думку клопотання про відкладення є безпідставним, просить розглядати справу по суті а клопотання про відкладення відхилити
В судове засідання, призначене на 27.12.2022 представник скаржника не з'явилася, про час та дату судового засідання повідомлялася судом своєчасно на належним чином, подала клопотання про неможливість прибуття в судове засідання та просила його відкласти на максимальний термін після 06.02.2023, або на кінець січня 2023 через знаходження на лікарняному вагітністю та пологами з 04.10.2022 по 06.20.2023.
Суд зазначає, що у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити, оскільки неявка представника учасника справи не перешкоджаю розгляду скарги. Суд зазначає, що скаржник з'явився в судове засідання, судом було забезпечено можливість надати пояснення та прийняти участь у дослідженні доказів. Окрім того, судом надавалося достатньо часу для підготування до розгляду скарги і такий не був позбавлений можливості укласти договір про надання правової допомоги з іншим адвокатом. Також судом враховується, що в судовому засіданні, призначеному на 04.03.2022 представник скаржника адвокат Бухтоярова О.В. надала пояснення по даній скарзі, а також в даному судовому засіданні були досліджені матеріали скарги, а тому суд вважає за можливе провести судове засідання без участі представника скаржника.
В судове засідання представник відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином. В наданих письмових запереченнях, просив суд розглянути справу без його участі.
Враховуючи вимоги ч.2 ст. 450 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а також те, що державний виконавець надав свої заперечення по скарзі, суд вважає за можливе розглянути скаргу без участі державного виконавця.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом, на виконанні відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) знаходиться виконавче провадження ВП № 52428875 з виконання виконавчого листа № 2-674/11, виданого 01.07.2011 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 залишкову суму боргу в розмірі 2 211 104,00 грн.
Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Романа В.Я. від 30.11.2021 у ВП №52428875 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
В своїй скарзі ОСОБА_1 покликається на те, що строк для звернення стягувача з виконавчим листом є давно пропущеним, а відтак - відсутні правові підстави для винесення постанови про арешт майна.
Як встановлено судом, згідно відмітки Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Закарпатській області на виконавчому листі №2-674/11 виданому 01.07.2011 виконавчий документ було повернуто стягувачеві 26.07.2012 згідно п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час повернення виконавчого листа, у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, та безрезультатністю вжитих виконавцем заходів щодо розшуку такого майна.
В подальшому, представник ОСОБА_3 за довіреністю - адвокат Рішко П.М. звернувся до начальника Ужгородського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області із заявою від 14.09.2016 про повторне прийняття на виконання виконавчого листв №2-674/11 від 01.07.2011 у зв'язку з частковою оплатою ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу, а саме: 150 грн. в червні 2013 року, 150 грн. в травні 2014 року, 150 грн. в квітні 2015 року та 150 грн. в березні 2016 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV (в редакції станом на час відкриття виконавчого провадження) (далі - Закон №606-XIV), державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Статтею 22 Закону №606-XIV встановлено строк пред'явлення виконавчого документу до виконання протягом року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону №606-XIV визначено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються в тому числі й частковим виконанням рішення боржника.
Відповідно до ч. 2. ст. 23 Закону №606-XIV визначено, що після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Таким чином, після добровільного погашення частини боргу, строк пред'явлення виконавчого листа перервався, а тому строк пред'явлення виконавчого документу до виконання є поновленим. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Стягувач звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження 11.03.2016, протягом строку встановленого у виконавчому листі.
Згідно з ч.1 ст. 25 Закону №606-XIV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
14.03.2022 ОСОБА_1 звернувся зі скаргою про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.09.2016.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання скарги на постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.09.2016 у ВП №52428875 відмовлено, скаргу залишено без розгляду.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 17.11.2022 ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.05.2022 залишено без змін.
Таким чином, на час винесення постанови про арешт майна боржника 30.11.2021 було відкрито виконавче провадження №52428875 та перебувало на виконанні у головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на примусовому виконанні.
Питання щодо правомірності відкриття виконавчого провадження вирішено при розгляді скарги ОСОБА_1 на постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.09.2016.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Зі змісту ст. 10 вищевказаного закону вбачається, що заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
На основі вищевикладеного, судом не встановлено порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Романом В.Я. при винесенні постанови про арешт майна боржника від 30.11.2021 у ВП №52428875, такий діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження». На спростування вказаного скаржником доказів не надано. З огляду на що, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення заявлених вимог скарги - відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,14, 60, 61, 84, 88, 209, 212-215, 386- 388 ЦПК України, ст. ст. 19, 22, 23, 24, 25 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 , особа, дії якої оскаржуються - відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в собі головного державного виконавця Романа Владислава Яношовича, стягувач - ОСОБА_3 , на дії державного виконавця Романа В.Я. про визнання протиправними дій та скасування постанови про арешт майна боржника - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали.
Повний текст рішення складено 30 грудня 2022 року.
Суддя І.О. Шепетко