ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
. 30 грудня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/8921/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
14 жовтня 2022 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 163950020058 від 21 вересня 2022 року про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком у порядку пункту 3 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити позивачу дострокову пенсію за віком у порядку пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що як батько дитини з інвалідністю/тяжко хворої дитини ( ОСОБА_2 ) набув право на призначення дострокової пенсії за віком в порядку пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в зв'язку із чим звернувся до територіального органа Пенсійного фонду України з відповідною заявою, однак останній протиправно відмовив у її призначенні з тих підстав, що мати ОСОБА_2 вже скористалась правом на пенсійне забезпечення та з 23 грудня 2004 року отримує пенсію по інвалідності в порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як особа з інвалідністю.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
28 жовтня 2022 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на позов, у якому відповідач проти позову заперечував, вказував на те, що ОСОБА_3 (дружина позивача та мати ОСОБА_2 ) реалізувала своє право на пенсійне забезпечення як мати дитини з інвалідністю, що виключає можливість призначення такого виду пенсії батькові дитини, а тому позовні вимоги є безпідставними.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 19 ІНФОРМАЦІЯ_1 є дочкою позивача та ОСОБА_3 .
Медичним висновком Кременчуцької міської дитячої лікарні № 728/14 від 18 березня 2014 року підтверджено, що наявне у ОСОБА_2 захворювання відповідає Переліку медичних показань, які дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08 листопада 2001 року № 454/471/516.
Позивач є батьком дитини з інвалідністю та досяг 55-річного віку 28 вересня 2022, що підтверджується копією паспорта громадянина України.
Дружина позивача ОСОБА_3 01 ІНФОРМАЦІЯ_2 набула статусу особи з інвалідністю 23 грудня 2004 року, у зв'язку із чим реалізувала своє право на отримання пенсії по інвалідності в порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - 23 грудня 2004 року та по теперішній час остання отримує пенсію як особа з інвалідністю.
Правом на призначення дострокової пенсії за віком у порядку пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_3 як мати дитини з інвалідністю/тяжко хворої дитини не скористалась.
07 вересня 2022 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком у порядку пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", приєднавши до неї копії таких документів: довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорта, трудової книжки; військового квитка; диплома (свідоцтва, атестата) про навчання, довідки про прийняття на роботу (навчання), документа про визначення дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом, довідки про перебування на обліку матері, пам'ятки пенсіонера, свідоцтва про народження дитини.
Відповідно до принципу екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, заява позивача розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яке прийняло рішення № 163950020058 від 21 вересня 2022 року про відмову позивачу в призначенні дострокової пенсії за віком у порядку пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вказане рішення обґрунтоване тим, що відповідно до статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має право на різні види пенсій призначається один з цих видів пенсій за її вибором. Враховуючи, що мати використала право на призначення пенсії (незалежно від виду) до досягнення віку, передбаченого статтею 26 Закону, батько права на призначення дострокової пенсії за віком не має.
Позивач, вважаючи вищевказане рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV /надалі - Закон № 1058-IV/ право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Абзацом другим зазначеної норми врегульовано, що за вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років.
Аналіз викладеного дає підстави вважати, що абзац другий пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" делегує матері дитини/дітей право вибору особи, яка буде одержувати дострокову пенсію за віком.
Медичним висновком Кременчуцької міської дитячої лікарні № 728/14 від 18 березня 2014 року підтверджено, що наявне у доньки позивача ОСОБА_2 захворювання відповідає Переліку медичних показань, які дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08 листопада 2001 року № 454/471/516.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до територіального органа Пенсійного фонду з із заявою про призначення дострокової пенсії за віком з дотриманням строку, передбаченого пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (Порядок № 22-1), та документами на підтвердження свого права на такий вид пенсії.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
За результатами розгляду поданих документів відповідач дійшов висновку, що реалізація ОСОБА_3 (матір'ю ОСОБА_2 ) як особою з інвалідністю з 23 грудня 2004 року права на соціальний захист шляхом отримання пенсії по інвалідності в порядку Закону № 1058-IV в силу положень статті 10 цього Закону є перешкодою для призначення дострокової пенсії за віком в порядку пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" батькові дитини.
Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на таке.
За приписами статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Судом встановлено, що позивач станом на дату звернення до територіального органа Пенсійного фонду жодного з видів пенсії не отримував, на обліку в органах Пенсійного фонду України не перебував.
За викладених обставин, суд вважає неприпустимим ставити у залежність право позивача на призначення дострокової пенсії за віком від реалізації права на пенсію по інвалідності його дружиною.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові ВСУ від 12 листопада 2013 року у справі № 21-373а13. У зазначеній справі колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, проаналізувавши аналогічні за змістом обставини, зазначила:
"...Умови призначення пенсій батькові дитини-інваліда визначено в абзаці п'ятому пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV. З часу прийняття Закону № 1058-IV ці умови змінювалися.
Так, відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (у редакції від 1 січня 2004 року) пунктом 5 Прикінцевих положень було передбачено, що у разі відсутності матері, якщо виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини-інваліда здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком, але не раніше ніж за п'ять років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності не менше 20 років страхового стажу.
З 01 січня 2006 року Законом України від 3 листопада 2005 року № 3058-IV "Про внесення зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності, до абзацу п'ятого пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV було внесено зміни, згідно з якими за вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини-інваліда здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком, але не раніше ніж за п'ять років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності не менше 20 років страхового стажу.
Отже, з 01 січня 2006 року матері надається право вибору особи, яка буде одержувати дострокову пенсію за віком: вона сама або батько дітей.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач є батьком ОСОБА_12 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1), інваліда І групи з дитинства. Відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії ОСОБА_12 перебував на обліку як інвалід дитинства з 1996 року. Дружина позивача ОСОБА_11 по досягненні 44 років у вересні 2005 року оформила пенсію на пільгових умовах за списком № 1.
Своє право на отримання пенсії з підстав, передбачених абзацом четвертим пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, вона не використала, надавши згоду на призначення пенсії з цих підстав своєму чоловікові - батькові дитини-інваліда, який здійснював виховання останньої.
На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, абзацом п'ятим пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV визначено спеціальне суб'єктивне право батька (за вибором матері), як одного з членів подружжя, що здійснювало виховання дитини-інваліда, на призначення дострокової пенсії за віком, і допустимість реалізації цього права не може ставитися в залежність від реалізації матір'ю свого права на призначення дострокової пенсії за віком, передбаченого іншими нормами законодавства, якщо вона скористалася своїм правом і відмовилася від пенсії, передбаченою абзацом четвертим пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV".
Таким чином, оскільки ОСОБА_3 (мати ОСОБА_2 ) як особа з інвалідністю з 23 грудня 2004 року скористалася правом на соціальний захист шляхом отримання пенсії по інвалідності в порядку Закону № 1058-IV, це не є перешкодою для призначення дострокової пенсії за віком в порядку пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" батькові дитини.
Відтак, суд вважає достатніми підстави для визнання протиправним та скасування спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 163950020058 від 21 вересня 2022 року про відмову у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком у порядку пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити позивачу дострокову пенсію за віком у порядку пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд виходить з такого.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, спірне рішення перевіряється судом на предмет правомірності, виходячи лише із тих мотивів, які покладалися відповідачем в основу його винесення.
Адміністративний суд, приймаючи рішення стосовно заявлених позовних вимог, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах розгляду відповідної адміністративної справи. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення; при цьому суд не вправі перебирати на себе функції відповідного органу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняття рішення про зобов'язання відповідача призначити позивачу дострокову пенсію за віком на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" віднесено до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України.
З метою ефективного, всебічного та повного захисту порушених прав позивача судом визнано за можливе скористатись правом, наданим частиною другою статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, та вийти за межі позовних вимог, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 07 вересня 2022 року з урахуванням висновків суду.
Відтак адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 6-9, 77, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ВИРІШИВ:
. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська область, 65012, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 163950020058 від 21 вересня 2022 року про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 у порядку пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 вересня 2022 року з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору загальному розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська область, 65012, ЄДРПОУ 20987385.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.О. Чеснокова