ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
29 грудня 2022 року Справа № 280/5739/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 084750008069 від 26.08.2022 р. про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи: з 10.09.1984 року по 13.02.1996 року та з 25.05.1996 року по 31.12.1998 року у колгоспі «Росія», правонаступником якого є КСП «Росія».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на його звернення про призначення пенсії, отримано відмову в призначенні пенсії за віком, через відсутність необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком. Так, до страхового стажу не враховано записи в трудовій книжці колгоспника про періоди роботи позивача з 10.09.1984 року по 13.02.1996 року та з 25.05.1996 року по 31.12.1998 року у колгоспі «Росія», правонаступником якого є КСП «Росія», оскільки трудова книжка колгоспника неправильно заповнена. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що позбавили його права на отримання пенсії, що є порушенням його прав. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою судді від 04.10.2022 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Представником відповідача 19.10.2022 подано до суду відзив на адміністративний позов (вх. № 14799 від 29.03.2022 ), в якому відповідач позовні вимоги не визнав з підстав того, що надана позивачем трудову книжка колгоспника серії НОМЕР_1 невірно заповнена, оскільки на титульній сторінці відсутній особистий підпис власника. Для зарахування періодів роботи необхідно привести документ у відповідність. Для зарахування періоду роботи в колгоспі з 10.09.1984 по 13.02.1996 необхідно надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум та фактичну кількість відпрацьованих вихододнів та довідку про реорганізацію. Крім того, позивачем до органів ПФУ не було надано жодних доказів, які б підтверджували періоди роботи позивача, які були зазначені в трудові книжці. А тому вказане позбавляє можливості зарахувати до трудового стажу вказані періоди роботи позивача періоди. У задоволенні позову просить відмовити.
01.11.2022 від представника третьої особи надійшли пояснення, яких просили у задоволенні позову відмовити.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
18.08.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії по за віком
Рішенням № 084750008069 від 26.08.2022 Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», через відсутність необхідного страхового стажу 29 років для призначення пенсії за віком. До страхового стажу не зараховані записи в трудовій книжці колгоспника про наступні періоди роботи в колгоспі: з 10.09.1984 по 13.02.1996 період роботи з 25.05.1996 по 31.12.1998 (місце роботи Колгосп «Росія») згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутній особистий підпис власника. Для зарахування періодів роботи необхідно привести документ у відповідність. Для зарахування періоду роботи в колгоспі з 10.09.1984 по 13.02.1996 необхідно надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум та фактичну кількість відпрацьованих вихододнів та довідку про реорганізацію.
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XIІ (далі Закон №1788-XIІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №1788-XIІ, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону №1788-XIІ, до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 62 Закону №1788-XIІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, відомості про наявність у позивача стажу роботи, в першу чергу, підтверджуються записами в трудовій книжці, і лише за відсутності таких записів - відповідними довідками з місця роботи.
Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» (далі - Постанова №301), відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Судом досліджені надана позивачем до матеріалів справи копія трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 12.09.1985.
Титульна сторінка даної трудової книжки позивача містить підпис її власника.
Записом № 1 від 10.09.1984 у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 від 12.09.1985 р. підтверджується, що позивач прийнятий в члени колгоспу «Росія». Відповідно до запису № 4 від 13.02.1996 позивач звільнений з колгоспу «Росія» за власним бажанням.
Записом № 5 від 25.05.1996 у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 від 12.09.1985 р. підтверджується, що позивач прийнятий в члени господарства КСП «Росія». Відповідно до запису № 6 від 20.03.2000 позивач звільнений КСП «Росія» за власним бажанням.
Згідно архівної довідки Державного архіву Запорізької області від 01.09.2022 № 06-07/С-1056, наданої суду позивачем, ОСОБА_1 прийнятий у члени колгоспу «Росія» у 1984 році.
Відповідно до архівної довідки від 05.09.2022 № 06-07/С-1076, виданої Державним архівом Запорізької області, колективне сільськогосподарське підприємство «Росія» є правонаступником колгоспу «Росія».
Записи про трудову участь в господарстві згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.09.1985 свідчать про виконання позивачем річного мінімуму труд ової участі у громадському господарстві у 1984-1999 роках. Дані записи засвідчені печаткою підприємства за кожний рік.
Доказів протилежного відповідачем не надано.
Відповідачем в оскаржуваному рішенні підставою для не зарахування вказаних періодів зазначено, що необхідно привести трудову книжку у відповідність та надати уточнюючі довідки про встановлений мінімум та фактичну кількість відпрацьованих вихододнів та довідку про реорганізацію.
Суд звертає увагу, що на особу не може перекладатись обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванні заробітної плати на конкретну посаду, яку позивач займав у той чи інший період його роботі підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає позивачу право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В силу положень статті 64 Закону № 1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсійні виплати.
В той же час пункт 43 Порядку гарантує, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Крім того, відповідно до приписів статті 64 Закону № 1058-IV відповідачі наділені правом, зокрема, проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями.
Однак, відповідачами не надано доказів здійснення законодавчо визначених дій для встановлення періоду роботи, який підлягає зарахуванню до загального стажу позивача.
Отже, судом встановлено, що періоди роботи з 10.09.1984 по 13.02.1996, з 25.05.1996 по 31.12.1998 у колгоспі «Росія не зараховані позивачу за відсутності підстав, визначених законом.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку № 22-1, у редакції на час подання заяви про призначення пенсії, визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У зв'язку із чинністю вказаної норми Порядку № 22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії, який у розглянутому спорі є органом, що призначає пенсію.
Таким чином, суд зобов'язує саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача.
Отже, належним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах суд вважає зобов'язання органу Пенсійного фонду, який прийняв оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, зарахування до страхового стажу позивача періоди роботи з 10.09.1984 по 13.02.1996, з 25.05.1996 по 31.12.1998 у колгоспі «Росія», правонаступником якого є КСП «Росія».
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмір 992,40 грн., що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 084750008069 від 26.08.2022 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 10.09.1984 року по 13.02.1996 та з 25.05.1996 по 31.12.1998 у колгоспі «Росія», правонаступником якого є КСП «Росія».
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В.Стрельнікова