ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2022 року Справа № 280/5631/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не врахування стажу роботи ОСОБА_1 згідно записів трудової книжки за період з 01.08.1978 по 19.10.1979 року; з 10.12.1981 по 01.06.1984 року; з 01.07.1984 по 31.10.1989 в 1,5-кратному обчисленні періодів роботи в районах Крайньої Півночі; з 14.01.1992 по 27.10.2008 року, а також для розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітку, не взято періоди з 1984 по 1989 роки та з 2008 по 2021 роки, з виключенням невигідних коефіцієнтів заробітку;
зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області врахувати стаж роботи згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 за період з 01.08.1978 по 19.10.1979 року; з 10.12.1981 по 01.06.1984 року; з 01.07.1984 по 31.10.1989 в 1,5-кратному обчисленні періодів роботи в районах Крайньої Півночі; з 14.01.1992 по 27.10.2008 року, для розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітку, взяти періоди з 1984 по 1989 роки та з 2008 по 2021 роки, з виключенням невигідних коефіцієнтів заробітку;
зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 різницю від раніше отриманої пенсійної виплати та перерахованої станом на момент звернення з заявою 08.07.2021 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що з 08.07.2021 року отримує пенсію за віком, розмір якої обчислено з урахуванням страхового стажу 38 років 6 місяців 29 днів (462 міс), замість 45 років 8 місяців 0 днів. Вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області протиправно не враховує 7 років 2 місяці страхового стажу позивача згідно записів у трудовій книжці: з 01.08.1978 по 19.10.1979 року; з 10.12.1981 по 01.06.1984 року; з 01.07.1984 по 31.10.1989 в 1,5-кратному обчисленні періодів роботи в районах Крайньої Півночі; з 14.01.1992 по 27.10.2008 року. Зазначає, що згідно записів у трудовій книжці про роботу № 5-10 у графі 4 зазначені підстави внесення записів, а саме накази, які ним надано відповідачу, в яких зазначається про пільги та роботу у районі Крайньої Півночі. Також Позивачем надано архівну довідку та особову картку працівника. Вказує, що 29.11.2021 року позивач надав відповідачу заяву про приєднання архівних довідок, а саме про стаж роботи в радгоспі «Чернігівський». Крім того, посилається на те, що для розрахунку індивідуального коефіцієнта, не взято періоди з 1984 по 1989 роки та з 2008 по 2021 роки, з виключенням невигідних. Вказує також, що Пенсійний фонд України протиправно при проведенні розрахунку розміру пенсії позивача виключає періоди заробітку з 01.07.2000 по 31.12.2008 за які ОСОБА_1 не отримував заробітну плату, що складає 45 місяців - 10% від тривалості страхового стажу ; та додатковий (період з 01.12.2020 р. по 31.12.2020 р.), як наслідок орган ПФУ протиправно враховує індивідуальний коефіцієнт 0.49427, який є значно меншим, ні ж той, що розрахований. Вважає дії відповідача протиправними, на підставі чого, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнав. У відзиві на позовну заяву від 23.11.2022 (вх. № 44587), зазначає, що довідка про заробітну плату, видана Філією ОАТ «РЖД» «Дальневосточная железная дорога» від 15.09.2021 № Д-48/ДВОСТ НДАт надана 26.10.2021, у зв'язку з чим відсутні підстави для проведення допризначення з дати первинного призначення. Вказує, що первинних документів, підтверджуючих довідку про заробітну плату позивачем не надано. Посилається також на те, що оскільки документи, підтверджуючі пільгове обчислення стажу позивачем не надано, зазначений період зараховано до страхового стажу у календарному обчисленні. Вказує також, що при проведенні розрахунку пенсії було виключено період заробітної плати (за даними реєстру застрахованих осіб) з 01.07.2000 по 31.12.2008, що складає 45 місяців - 10% від тривалості страхового стажу; та додатковий період з 01.12.2020. по 31.12.2020). Після проведення «оптимізації» індивідуальний коефіцієнт для обчислення збільшився з 0,37885 на 0,49427. При проведенні розрахунку середньомісячного заробітку для обчислення пенсії було застосовано середню заробітну плату за 3 попередні роки 2017-2020р.р. - 9118,81грн. З огляду на викладене, вважає, що перерахунок пенсії позивачу проведено згідно чинного законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 27.09.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 17.10.2022 продовжено позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви у справі № 280/5631/22 до 31 жовтня 2022 року.
Ухвалою суду від 01.11.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/5631/22. Призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 08.07.2021 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » від 02.06.2020 року № 1058 - IV.
ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про допризначення (перерахунок) пенсії за віком з індивідуальним коефіцієнтом заробітної плати згідно архівної довідки, долучення до матеріалів пенсійної справи заробітної плати згідно архівних довідок та врахування страхового стажу роботи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області листами від 23.11.2021 та від 31.12.2021 надало відповідь та зазначило, зокрема, про те, що довідка про заробітну плату, видана Філією ОАТ «РЖД» «Дальневосточная железная дорога» від 15.09.2021 № Д-48/ДВОСТ НДАт надана 26.10.2021, у зв'язку з чим відсутні підстави для проведення допризначення з дати первинного призначення. Також вказано, що документи, підтверджуючі пільгове обчислення стажу позивачем не надано, період з 10.07.1984 по 30.10.1989 зараховано до страхового стажу у календарному обчисленні. За результатами контрольної перевірки пенсійної справи з розрахунку страхового стажу виключено період роботи у радгоспі «Чернігівський» з серпня 1978 по жовтень 1979, оскільки запис у трудовій книжці НОМЕР_2 виконаний з порушенням вимог Інструкції, (виправлення у місяці дати про прийом на роботу, а дата наказу перевищує тижневий строк з дати прийняття). Зазначено, що обчислення пенсії проведено з урахуванням страхового стажу 37 років 6 місяців 29 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,37500) та із заробітної плати 4507,15 грн., (усереднений показник середньої заробітної плати за попередні три роки 2018-2020), визначено за період роботи з 01.07.2000 по 31.12.2003, з 01.10.2008 по 31.03.2021 - за даними персоніфікованого обліку (всього 187 місяців). Із загальної кількості місяців виключено (оптимізовано) 46 місяців з найменшими коефіцієнтами заробітку. Вказано, що пенсію розраховано вірно.
Позивач не погодившись з діями відповідача щодо перерахунку пенсії та з вимогою вчинити певні дії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Так, судом встановлено, що відповідачем з розрахунку страхового стажу позивача виключено період роботи у радгоспі «Чернігівський» з серпня 1978 по жовтень 1979, оскільки запис у трудовій книжці НОМЕР_2 виконаний з порушенням вимог Інструкції, (виправлення у місяці дати про прийом на роботу, а дата наказу перевищує тижневий строк з дати прийняття).
Суд зазначає, що абзацом 1 частини 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Судом було досліджено копію трудової книжки позивача НОМЕР_2 , що видана 12.11.1978, з якої вбачається, що 01.08.1979 року позивача прийнято на посаду тракториста в радгоспі «Чернігівський» на підставі наказу №126-к та 19.10.1979 звільнено у зв'язку зі призовом в лави Радянської армії на підставі наказу про звільнення №130-к.
При цьому, порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях на час прийняття позивача на роботу у спірний період регулювався положеннями Інструкції №162 від 20.07.1974 року (зі змінами та доповненнями).
Відповідно пункту 1.1 Інструкції №162 від 20.07.1974 року, трудова книжка являється основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ і організацій, які пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно частини в) “Внесення відомостей про роботу”, в графі 3 розділу “Відомості про роботу” в вигляді заголовку пишеться повна назва підприємства.
Згідно пункту 4.1 Інструкції №162 від 20.07.1974 року, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагороди і заохочення, внесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, трудові книжки ведуться на підприємствах, установах та організаціях керівником або уповноваженою ним особою в порядку встановленому чинним на момент заповнення трудової книжки нормативно-правовим актом, який регулює порядок заповнення трудових книжок. В свою чергу, працівник не може відповідати за правильність та повноту ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації підприємства і це не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Також, Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а зазначив, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Отже, оскільки обов'язок здійснення записів у трудовій книжці покладено на роботодавця, а не на працівника, відповідальність за можливе невчинення такого запису, або вчинення запису не в повному обсязі не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
При цьому, визначальним є саме наявність необхідного трудового стажу, а не правильність заповнення трудової книжки.
В даному випадку, в трудовій книжці позивача наявна інформація про прийняття позивача на роботу та звільнення, яка скріплена печаткою підприємства та підписом уповноваженої особи.
За таких обставин, суд вважає, що стаж позивача в період з 01.08.1978 по 19.10.1979 року підтверджений даними його трудової книжки та має бути зарахований до його стажу роботи при призначенні пенсії за віком.
Щодо періоду роботи ОСОБА_1 з 10.07.1984 по 30.10.1989, суд зазначає наступне.
Так, відповідач посилається на те, що оскільки документи, підтверджуючі пільгове обчислення стажу (письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено користування пільгами у період роботи в районах Крайньої Півночі) позивачем не надано, зазначений період зараховано до страхового стажу у календарному обчисленні.
Суд не погоджується з таким твердженням та зазначає, що згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до абзацу 2 частини другої пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, за період роботи до 01.01.1991 на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
З аналізу наведених норм слідує, що обчислення пільгового страхового стажу під час трудової діяльності в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі здійснюється на підставі трудової книжки, в якій повинно бути зазначено період роботи та користування пільгами або письмового трудового договору, або довідки, що містять такі відомості.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 18 червня 2020 року в справі № №537/1415/17, від 03 липня 2018 року у справі № 302/662/17-а, від 18 грудня 2018 року у справі № 263/13671/16-а, від 10 січня 2019 у справі № 352/1612/15а (2а/3 52/70/15), від 10 вересня 2019 року v справі № 348/2208/16-а).
Як вже було вказано судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Згідно трудової книжки НОМЕР_2 , що видана 12.11.1978 встановлено, згідно записів в його трудовій книжці № 5 від 10.07.1984 року - № 10 від 30.10.1989 року працював роботи в районах Крайньої Півночі, про що є відмітка в трудовій книжці «Місцевість Крайньої Півночі».
В матеріалах справи також наявна архівна довідка від 21.05.2021 № Д-21/ДВОСТ НДАт, довідка про дислокацію підприємства від 02.04.2021 № 273/ДВ ПЧ-23, що підтверджують вказані періоди роботи позивача на вищевказаному підприємстві, що знаходиться на території Амурської області, в місцевості, прирівняній до району Крайньої Півночі та на території Республіки Саха (Якутія) в районі Крайньої Півночі.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі підтверджується відомостями, що містяться в трудовій книжці та наданих довідках, в яких зазначено період його роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, тобто у відповідності до вимог до п. 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, що є підставою для здійснення пільгового обчислення його страхового стажу.
З огляду на зазначене, позивач має право на пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" та пільгове обчислення його страхового стажу.
Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі” від 10.02.1960, постанови Ради Міністрів СРСР № 148 від 10.02.1960 “Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”, Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 “Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі” пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Пунктом “д” статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі” постановлено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, при умові укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Відповідно до статті 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР “Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі” від 26.09.1967 постановлено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі” з п'яти до трьох років.
Надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості за власною ініціативою, за умови укладення ними трудових договорів на термін три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Інструкції про порядок надання пільг, затвердженої постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС № 520/П-28 від 16.12.1967, пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967, надавалися незалежно від наявності письмового трудового договору.
Згідно з пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01.01.1991 на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Частиною четвертою статті 1 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про протиправність дій відповідача щодо не зарахування позивачу періоду роботи з 10.07.1984 по 30.10.1989 в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні.
Щодо періоду роботи позивача з 10.12.1981 по 01.06.1984 року, які позивач також просить зарахувати до страхового стажу, суд зазначає наступне.
Згідно записів №№ 3-4 трудової книжки НОМЕР_2 , що видана 12.11.1978, позивач у вказаний період працював шофером у радгоспі «Чернігівський».
При цьому, ані у відповідях на заяви позивача, ані у відзиві на позовну заяву відповідач не зазначає про неврахування цього періоду та підстави для цього.
Дослідивши наданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області розрахунок з пенсійної справи № 083850009396 судом встановлено, що вказаний період зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 у кількості 2 роки 5 місяців 22 дні. При цьому, доказів наявності підстав для іншого обчислення вказаного стажу позивачем не наведено та судом не встановлено.
Тому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи позивача з 10.12.1981 по 01.06.1984 року, так як такий стаж вже зараховано. Тож, позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими.
Щодо періоду з 14.01.1992 по 27.10.2008, які позивач також просить зарахувати до страхового стажу, суд зазначає наступне.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 12.11.1978, позивач у вказаний період працював водієм в кооперативі «Связист», згідно наказів № 3 від 14.01.1992 щодо прийняття на роботу та № 5 від 05.10.2008 щодо звільнення з роботи.
З розрахунку з пенсійної справи № 083850009396 вбачається, що до страхового стажу позивача зараховано лише з період з 14.01.1992 по 31.12.2003.
Водночас, судом з листів відповідача та відзиву не встановлено підстав для не зарахування періоду з 01.01.2004 по 27.10.2008 до страхового стажу позивача.
Слід зазначити, що як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
За приписами статті 1 Закону №1058-IV застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
При цьому, відсутність за даними системи індивідуальних відомостей про застраховану особу про сплату страхових внесків за вказані періоди не може бути підставою для не зарахування таких внесків до страхового стажу під час визначення пільгового стажу для призначення пенсії позивачу.
Порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Таким чином, особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача такого періоду роботи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 грудня 2021 року у справі №348/1249/17 від 23 березня 2020 року по справі №535/1031/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а.
Отже, слід дійти висновку, що до страхового стажу ОСОБА_1 має бути зараховано період роботи з 01.01.2004 по 27.10.2008, запис про який міститься у трудовій книжці.
Щодо вимог про врахування періодів з 1984 по 1989 роки та з 2008 по 2021 роки для розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітку, з виключенням невигідних коефіцієнтів заробітку, суд зазначає наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Так, позивачем було надано довідку про заробітну плату видана Філією ОАТ «РЖД» "Дальневосточная железная дорога" від 15.09.2021 № Д-48/ДВОСТ НДАт. Проте, відповідач на врахував вказану довідку з посиланням на те, що позивачем не надано первинних документів, підтверджуючих довідку про заробітну плату.
Суд зазначає, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до підпункту 1 пункту 2.1 Порядку № 22-1 для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
В силу положень статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
В той же час пункт 43 Порядку гарантує, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що відповідні Управління пенсійного фонду України здійснюють призначення та перерахунок пенсії саме на підставі тих документів, які надані заявником до органу, що здійснює призначає пенсію та вимагають всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі пункту 4.2 Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Суд зауважує, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення та перерахунку пенсії.
Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що подана позивачем довідка про заробітну плату від 15.09.2021 року за період з січня 1984 року по грудень 19891 року, видана Філією ОАТ «РЖД» «Дальневосточная железная дорога», містить усі необхідні відомості про розмір заробітної плати позивача у визначений в ній період, наявні посилання на первинні документи, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не враховував таку довідку при перерахунку пенсії.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 40 №1058-ІV, за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини 1 статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Слід зазначити, що не завжди особа має високий заробіток за весь період, тобто в деяких місяцях коефіцієнти заробітку можуть бути невисокими. Крім того, у певні періоди (після липня 2000 року) особа могла перебувати на обліку в центрі зайнятості й одержувати відповідну допомогу (у період одержання допомоги, який зараховується до страхового стажу, у заробіток для обчислення пенсії враховується мінімальна заробітна плата). Отже, коефіцієнти заробітку в цей період також будуть невисокими.
У такому разі з періоду, за який враховується зарплата для обчислення пенсії, Закон дає змогу виключити періоди до 60 календарних місяців страхового стажу з урахуванням будь-яких періодів одержання допомоги по безробіттю незалежно від перерв, і будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі становлять не більше як 10 % тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
При цьому, із підрахунку виключають тільки невигідні коефіцієнти заробітку. Водночас, стаж за ці місяці особа не втрачає.
Додатково (понад 10 % страхового стажу) за бажанням особи може бути виключено періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Таке виключення невигідних місяців заробітку називають оптимізацією.
В усіх випадках, окрім випадку, коли страховий стаж особи становить менший період, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим за 60 календарних місяців.
Отже, оптимізація заробітку - це виключення його невисоких коефіцієнтів, що сприяє підвищенню коефіцієнта заробітку і, як наслідок, розміру пенсії.
Оптимізація заробітку у будь-якому разі сприяє підвищенню коефіцієнта заробітку і, як наслідок, розміру пенсії, тому при оптимізації пенсійної виплати, коефіцієнт заробітку не може бути знижений, оскільки це протирічить реформуванню та веде до зниження пенсійних виплат.
Суд зауважує, що позивач звернувся до відповідача із вимогами оптимізувати пенсійну виплату при призначенні пенсії за віком, взявши періоди з 1984 по 1989 роки та з 2008 - 2021 роки.
При цьому, як вказує відповідач, розрахунок пенсії проведено з середньомісячного заробітку 4507,15 грн., визначеного за періоди роботи з 01.07.2000 по 31.12.2003, з 01.10.2008 по 31.03.2021 з урахуванням страхового стажу 37 років 6 місяців 29 днів. При проведенні розрахунку пенсії було виключено період заробітної плати (за даними реєстру застрахованих осіб) з 01.07.2000 по 31.12.2008, що складає 45 місяців - 10% від тривалості страхового стажу; та додатковий період з 01.12.2020 по 31.12.2020). Після проведення «оптимізації» індивідуальний коефіцієнт для обчислення збільшився з 0,37885 на 0,49427. При проведенні розрахунку середньомісячного заробітку для обчислення пенсії було застосовано середню заробітну плату за 3 попередні роки 2017-2020р.р. - 9118,81грн.
Суд зауважує, що період 2008 - 2021 роки вже використано при проведенні розрахунку пенсії, з виключенням невигідних, на думку відповідача, коефіцієнтів заробітку. При цьому, позивач не зазначав про необхідність виключити якісь конкретні періоди за 2008 - 2021 роки.
Водночас, розрахунок проведено з урахуванням страхового стажу 37 років 6 місяців 29 днів, що не включає спірні періоди, з 01.08.1978 по 19.10.1979 року, з 01.01.2004 по 27.10.2008 у пільговому обчисленні з 10.07.1984 по 31.10.1989. А також, відповідачем було не враховано заробітну плату за період з 1984 по 1989 роки, оскільки вона була підтверджена довідкою Філії ОАТ «Дальневосточная железная дорога».
Тому, оскільки суд дійшов висновку про протиправність неврахування вказаних періодів до страхового стажу позивача та довідки Філії ОАТ «Дальневосточная железная дорога» про заробітну плату, то розрахунок пенсії також має бути проведено, в тому числі, з урахуванням періодів роботи з 01.08.1978 по 19.10.1979 року, з 01.01.2004 по 27.10.2008 у пільговому обчисленні з 10.07.1984 по 31.10.1989 та заробітної плати у період роботи 1984 по 1989 роки.
Згідно ст. 45 Закону №1058-IV, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Судом встановлено, що архівну довідку від 15.09.2021 про заробітну плату за 1984-1989 роки, було надано до ГУ ПФУ в Запорізькій області разом із заявою від 21.10.2022, що не заперечено позивачем. З огляду на викладене, під час призначення пенсії позивачу 08.07.2021 у відповідача не було підстав для їх врахування.
Тому, виходячи з викладеного, суд вважає що порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи 01.08.1978 по 19.10.1979 року у радгоспі «Чернігівський», з 01.01.2004 по 27.10.2008 в кооперативі «Связист», та не зарахування у пільговому обчисленні періодів роботи в районах Крайньої Півночі з 10.07.1984 по 31.10.1989 та зобов'язання відповідача провести з 08.07.2021 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи 01.08.1978 по 19.10.1979 року у радгоспі «Чернігівський», з 15.01.1992 по 30.12.2003 в кооперативі «Связист», та у пільговому обчисленні періоду роботи в районах Крайньої Півночі з 10.07.1984 по 31.10.1989.
Крім того, слід визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неврахування для розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітку для обчислення пенсії заробітної плати за період з 1984 по 1989 роки згідно довідки Филиала ОАТ «РЖД» «Дальневосточная железная дорога» від 15.09.2021 № Д-48/ДВОСТ НДАт та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести з 26.10.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням для розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітку для обчислення пенсії з урахуванням періодів роботи з 01.08.1978 по 19.10.1979 року, з 01.01.2004 по 27.10.2008 у пільговому обчисленні з 10.07.1984 по 31.10.1989 та заробітної плати за період з 1984 по 1989 роки, згідно довідки Філії ОАТ «РЖД» «Дальневосточная железная дорога» від 15.09.2021 № Д-48/ДВОСТ НДАт.
Позовні вимоги в іншій частині суд вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За приписами ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку із викладеним, судові витрати у розмірі 661,60 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.3 ст. 132 КАС України).
Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України” заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/WestAllianceLimited” проти України”, заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що 18.08.2021 між адвокатським об'єднанням "Юрлюкссервіс" та ОСОБА_1 укладено договір № ДС/2021 про надання правничої допомоги (а.с.22-23).
Згідно попереднього розрахунку суми судових витрат по справі (а.с.24) професійна правнича допомога складає 5000,00 грн. : консультація, аналіз документів та складання позовної заяви - 3000,00 грн., відповідь на відзив - 2000,00 грн.
Згідно акту завершення етапу робіт за договором про надання правової допомоги від 21.09.2022 (а.с.25) надано правничої допомоги на суму 3000,00 грн. за консультацію, аналіз документів та складання позовної заяви.
Квитанцією до прибуткового касового ордеру № 51 від 21.09.2022 підтверджується сплата позивачем 3000,00 грн. за надання правничої допомоги (а.с.26).
Аналіз вищенаведених документів дає підстави стверджувати про те, що розмір витрат на парвничу допомогу є обгрунтованим та підтвердженим належними доказами.
В той же час, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розподіл витрат на правничу допомогу також частково покладається на відповідача в сумі 2000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування при призначенні пенсії за віком до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи 01.08.1978 по 19.10.1979 року у радгоспі «Чернігівський», з 01.01.2004 по 27.10.2008 в кооперативі «Связист», та не зарахування у пільговому обчисленні періодів роботи в районах Крайньої Півночі з 10.07.1984 по 31.10.1989.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням з 08.07.2021 до страхового стажу періодів роботи 01.08.1978 по 19.10.1979 року у радгоспі «Чернігівський», з 15.01.1992 по 30.12.2003 в кооперативі «Связист», та у пільговому обчисленні періоду роботи в районах Крайньої Півночі з 10.07.1984 по 31.10.1989.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неврахування для розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітку для обчислення пенсії заробітної плати за період з 1984 по 1989 роки згідно довідки Філії ОАТ «РЖД» «Дальневосточная железная дорога» від 15.09.2021 № Д-48/ДВОСТ НДАт.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести з 26.10.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням для розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітку для обчислення пенсії з урахуванням періодів роботи з 01.08.1978 по 19.10.1979 року, з 01.01.2004 по 27.10.2008 у пільговому обчисленні з 10.07.1984 по 31.10.1989 та заробітної плати за період з 1984 по 1989 роки згідно довідки Філії ОАТ «РЖД» «Дальневосточная железная дорога» від 15.09.2021 № Д-48/ДВОСТ НДАт.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 661 (шістсот шістдесят одна) грн. 60 коп. судового збору та 2000 (дві тисячі) грн.00коп. правничої допомоги за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 29.12.2022.
Суддя Л.Я. Максименко