ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
26 грудня 2022 року м. ПолтаваСправа №440/7944/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у справі №440/7944/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 у справі №440/7944/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Так, суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.11.2020 №244; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з 23.11.2020 на пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789, у редакції Закону від 12.07.2001 №2663-ІІІ та виплачувати у розмірі 90% від суми нарахованої місячної заробітної плати зі всіма складовими, відповідно до довідки про заробітну плату для призначення пенсії, виданої Полтавською обласною прокуратурою від 21.10.2020 №21-638вих20, без обмеження максимального розміру пенсії та без застосування максимальної величини нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та без застосування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 та "Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду".
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про поновлення строку на апеляційне оскарження. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 по справі №440/7944/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
13.10.2022 до суду надійшла заява Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про перегляд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 у справі №440/7944/20 за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про перегляд судового рішення залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
28.10.2022 усунуто недоліки заяви.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року відкрито провадження за нововиявленими обставинами у справі №440/7944/20, заяву призначено до розгляду на 24 листопада 2022 року.
24.11.2022 судове засідання не відбулося, у зв'язку з відключенням системи енергоспоживання суду (а.с.159), розгляд заяви перенесено на 22 грудня 2022 року.
У судовому засіданні 22.12.2022 суд на підставі частини другої статті 368 КАС України перейшов до розгляду заяви у порядку письмового провадження ( а.с.163).
Розглянувши подану заяву та матеріали адміністративної справи, суд дійшов таких висновків.
За змістом частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання (частина перша статті 129-1 Конституції України).
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною другою статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У силу частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Наведений перелік підстав для перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами, який визначений у частині другій статті 361 КАС України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №800/578/17.
У цій справі пенсійний орган наполягав на перегляді за нововиявленими обставинами рішення суду з огляду на викладення Верховним Судом у постанові від 01.09.2022 у справі №380/10419/21 висновку про застосування норми права у подібних відносинах.
Однак, суд вважає такі доводи заявника необґрунтованими.
Так, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері адміністративного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і є резервним механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду відповідні факти та аргументи. Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.
Інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами за своєю природою передбачає баланс між принципами правової визначеності та res judicata і правом на справедливий суд.
Законодавство, у тому числі й КАС України, не містить визначення поняття "нововиявлені обставини", проте за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
Ураховуючи викладене, сутність перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами - це встановлення наявності або відсутності нововиявлених обставин і повторний розгляд справи у разі їх встановлення з метою досягнення істини у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №826/20239/16).
Нововиявлені обставини характеризуються сукупністю таких ознак:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не були та не могли бути відомі ані заявникові, ані суду;
- істотність цих обставин для справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би суттєво змінити, або прийняти інше рішення, ніж те, яке було прийняте).
Частиною четвертою статті 361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Наведене свідчить, що обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, не можуть визнаватися нововиявленими.
Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.11.2021 у справі №800/521/17.
До того ж не вважається нововиявленими обставинами зміна правової позиції суду в інших подібних справах (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 23.09.2020 у справі №9901/798/18).
Отже, оскільки висновки Верховного Суду, на які посилається заявник як на підставу для перегляду судового рішення у цій справі за нововиявленими обставинами, були сформульовані значно пізніше, аніж ухвалено та набрало законної сили рішення суду у справі №440/7944/20, не існували під час розгляду, вирішення справи та ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява, то вони не можуть бути визнані нововиявленими для справи, що розглядається.
Частиною другою статті 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
За нормами статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.
У рішеннях ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі Pravednaya v. Russia та від 06.12.2005 у справі Popov v. Moldova №2 зазначено, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У параграфі 33 рішення від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі Ryabykh v. Russia та від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України").
Отже, постанова Верховного Суду від 01 вересня 2022 року у справі №380/10419/21 не є нововиявленою обставиною і не зумовлює підстав для перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у справі №440/7944/20.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ГУПФ України в Полтавській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
За змістом частини першої статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 241-243, 248, 256, 361, 368, 369 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у справі №440/7944/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду.
Суддя С.С. Бойко