26.12.22 Справа № 469/628/22 4-с/469/2/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року смт.Березанка
Березанський районний суд Миколаївської області у складі:
Головуючої судді - Гапоненко Н.О.,
за участю секретаря судового засідання - Рогозевич С.О.,
заявник ОСОБА_1 - не з'явився,
представник заявника адвокат Старчеус О.П. - не з'явилась,
представник Березанського відділу ДВС у
Миколаївському районі Миколаївської області
Південного міжрегіонального
управління Міністрества юстиції (м.Одеса) - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Березанка цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Березанського відділу ДВС у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 30 вересня 2022 року звернувся до Березанського районного суду Миколаївської області зі скаргою, у якій зазначав, що на примусовому виконанні відділу перебував виконавчий лист №1-12 від 27 січня 2010 року, виданий Березанським районним судом Миколаївської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування завданої шкоди 7672,60 грн.
У ході виконання вказаного виконавчого документа постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служи Березанського РУЮ від 06 травня 2010 року накладений арешт на нерухоме майно заявника та 11 червня 2010 року за №9925033 реєстратором Миколаївської філії державного підприємства «Інформаційний центр» міністерства юстиції України на підставі вказаної постанови зареєстроване обтяження, арешт нерухомого майна - Ѕ частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
21 серпня 2013 року державним виконавцем ДВС Березанського РУЮ Волощук О.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №1-12 від 27 січня 2010 року у зв'язку з виконанням рішення у повному обсязі, однак при винесенні цієї постанови не знято арешт на нерухоме майно заявника, який накладений під час виконання виконавчого листа №1-12 від 27 січня 2010 року.
12 вересня 2022 року заявник звернувся до відділу ДВС з вимогою зняття арешту з нерухомого майна та 22 вересня 2022 року отримав відмову, обґрунтовану знищенням виконавчого провадження у зв'язку із закінченням терміну його зберігання на підставі п.1-2 Розділу 11 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06. 2017 року №1829/5.
Посилаючись на те, що незняття арешту з майна при закінченні виконавчого провадження є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, незнятий арешт на нерухоме майно заявника обмежує його майнові права, заявник просив зобов'язати Березанський відділ ДВС у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт, накладений постановою державного виконавця ВДВС Березанського РУЮ від 06 травня 2010 року, з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 .
Заявник та представник заявника адвокат Старчеус О.П. в судове засідання не з'явились, представник заявника надала до суду заяву про розгляд скарги за її відсутності та підтримання заявлених вимог.
Представник Березанського відділу ДВС у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у судове засідання не з'явився та не повідомив причину неявки, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» № 2518-ІХ (в редакції від 15 серпня 2022 року) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» № 2518-ІХ (в редакції від 15 серпня 2022 року) встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Як вбачається з матеріалів справи №1-12/2010, Березанським районним судом Миколаївської області на підставі вироку суду від 27 січня 2010 року у кримінальній справі №1-12/2010 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, видано виконавчий лист №1-12/2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7672,60 грн. в рахунок відшкодування завданої шкоди (а.с.9-10).
Постановою державного виконавця відділу ДВС Березанського РУЮ від 06 травня 2010 року відкрито виконавче провадження №4276 з примусового виконання вказаного виконавчого листа №1-12/2010 та накладено арешт на нерухоме майно заявника, що вбачається з довідки відділу ДВС від 22 вересня 2022 року (а.с.6-7).
Вказана постанова про накладення арешту зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 11 червня 2010 року №9925033, об'єкт обтяження - Ѕ частина будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).
28 січня 2013 року на підставі ухвали Березанського районного суду від 18 січня 2013 року за заявою відділу ДВС видано дублікат виконавчого листа №1-12/2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7672,60 грн. в рахунок відшкодування завданої шкоди та направлено для примусового виконання до ВДВС Березанського РУЮ (а.с.182 справи №1-12/2010).
Постановою державного виконавця відділу ДВС Березанського РУЮ від 21 серпня 2013 року виконавче провадження №19129384 з примусового виконання виконавчого листа №1-12/2010 року закінчено у зв'язку з виконанням рішення у повному обсязі на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час повернення документа) (а.с.34).
Питання про зняття арешту з майна державним виконавцем не вирішено.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (який діяв на момент винесення постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом.
Частиною першою статті 6 Закону № 606-XIVвстановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно з положеннями статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виходячи зі змісту статті 25 Закону № 606-XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Положеннями ст.57 Закону № 606-XIV передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Відповідно до частин третьої, четвертої і п'ятої статті 60 Закону № 606-XIVз майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 50 Закону).
Частиною другою статті 50 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Згідно з п.8 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для реального виконання рішення, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню.
Згідно з п.9.9 розділу IX «Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби», затвердженої наказом Міністерства юстиції №2274/5 від 25.12.2008 року (який діяв на час завершення виконавчого провадження) та п.2 розділу XI «Знищення справ та виконавчих проваджень» затвердженої наказом Міністерства Юстиції №1829/5 від 07.06.2017 року «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.
Отже, виконавче провадження № 19129384 з примусового виконання виконавчого документа №1-12/2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 шкоди в сумі 7672,60 грн., було знищено по закінченню строків зберігання.
Згідно з результатами пошуку за даними АСВП, виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 відсутні (а.с.35).
Відповідно до ст.30 Закону державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:
- закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 49 цього Закону;
- повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 47 цього Закону;
- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Отже, закінчення виконавчого провадження законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, після чого інші дії виконавця не проводяться.
Відповідно до п. 4.10.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 в редакції чинній на момент прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження (окрім випадків направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби) державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Отже, відповідно до 50 Закону та Інструкції про проведення виконавчих дій, державний виконавець при завершенні виконавчого провадження повинен був зняти накладений арешт на все майно боржника.
Відповідно до положень ч.2 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуючи викладене, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258-261, 447-452 ЦПК України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Березанського відділу ДВС у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) задовольнити.
Зобов'язати Березанський відділ ДВС у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), код ЄДРПОУ 34992127, зняти арешт, накладений постановою державного виконавця ВДВС Березанського РУЮ від 06 травня 2010 року, з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстраційний номер обтяження 9925033.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Березанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Дата виготовлення повного тексту ухвали 26 грудня 2022 року.
Суддя: