ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" грудня 2022 р. Справа№ 911/1027/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
без повідомлення учасників справи,
розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Бабушкін сад" на рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2022 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2022
у справі №911/1027/22 (суддя - Ейвазова А.Р.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центренергозбут"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бабушкін сад"
про стягнення заборгованості.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Центренергозбут" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бабушкін сад" про стягнення 61010,87 грн основного боргу за поставлену електричну енергію.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №07/02/22-312 від 07.02.2022 про постачання електричної енергії споживачу в частині сплати електричної енергії, поставленої у березні 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2022 відкрито провадження у справі №911/1027/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.09.2022 у справі №911/1027/22 позов задоволено повністю.
27.09.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центренергозбут" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бабушкін сад" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7650,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 14.10.2022 у справі №911/1027/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Центренергозбут" задоволено.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 23.09.2022, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що оскаржуване рішення суду прийняте за неповного з'ясування обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням приписів процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центренергозбут" не доведено належними доказами, оскільки факт надання електричної енергії підтверджується лише підписаними актами приймання-передачі електричної енергії, однак Товариство з обмеженою відповідальністю "Бабушкін сад" не підписувало акт приймання-передачі електричної енергії з тими показниками, що були визначені позивачем.
Також скаржник вказує, що місцевий господарський суд визнав доведеним факт можливості споживання відповідачем електроенергії в березні 2022 року не зважаючи на обставини, які були встановлені на підставі поданих відповідачем доказів, а саме: - з 24.02.2022 відповідач призупинив здійснення господарської діяльності у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану; - територія на якій здійснював свою господарську діяльність відповідач була окупована збройними формуваннями російської федерації; - в березні 2022 року відбулися руйнування будівель відповідача.
За твердженнями скаржника недостатньо самого факту наявності первинних документів для підтвердження факту надання послуг. Отримання послуг повинно бути підтверджене належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які б свідчили про реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання (використання результату отриманої послуги у господарській діяльності), що зазначено в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №927/986/17.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2022 у справі №911/1027/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч. ч. 2 та 3 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.
Також, не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 14.10.2022 у справі №911/1027/22, відповідач подав апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати додаткове рішення.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник відмічає, що оскільки основне рішення суду першої інстанції від 23.09.2022 не набрало законної сили та було оскаржено до апеляційного суду, ухвалення додаткового рішення від 14.10.2022 щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є передчасним та нівелює процесуальне право відповідача на перегляд судового рішення.
Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022, крім іншого: поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2022; відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Бабушкін сад" на рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2022 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2022 у справі №911/1027/22; об'єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бабушкін сад" на рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2022 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2022 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду; зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2022 у справі №911/1027/22; вирішено здійснювати розгляд апеляційних скарг без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України та надано позивачу строк на подання відзиву на апеляційні скарги.
До суду 15.11.2022 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Центренергозбут" надійшли відзиви на апеляційні скарги, згідно яких позивач просить суд відмовити у задоволенні апеляційних скарг, оскаржувані рішення залишити без змін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги на рішення суду від 23.09.2022 позивач зазначає, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази фактичного обсягу спожитої відповідачем електричної енергії в розрахунковому періоді, зокрема, довідка Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні мережі» надана позивачу у відповідності до вимог Кодексу комерційного обліку, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.
Також позивач повідомляє, що 12.04.2022 позивачем було направлено на електронну адресу відповідача, відповідно до п. 1.4 договору про постачання електричної енергії №07/02/22-312 від 07.02.2022, акт купівлі-продажу електричної енергії №731 від 31.03.2022 та рахунок на оплату №1540 від 31.03.2022. Однак відповідачем жодної відповіді не надано, рахунок не сплачено, а тому в силу п. 5.23 договору постачальник вважає даний акт підписаним та погодженим споживачем.
На переконання позивача, оскільки у відповідача наявний обов'язок оплатити електричну енергію (виконання грошового зобов'язання) та враховуючи необхідність доведення причинно-наслідкового зв'язку, відповідач не надав доказів, які б підтверджували неможливість виконання платежу, тобто не доведено зв'язок між пошкодженням майна та неможливістю здійснити розрахунки за договором, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення з останнього заборгованості за спожиту електричну енергію.
У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду від 14.10.2022 позивач відмічає, що оскаржуване рішення суду постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального законодавства, на підставі поданих доказів.
За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційних скарг, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 07.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центренергозбут" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бабушкін сад" (споживач) укладено договір №07/02-22-312 про постачання електричної енергії споживачу шляхом подання заяви-приєднання, що є додатком №1 до відповідного договору.
Цей договір є договором про приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (п. 1.1. договору).
За умовами договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена у заяві-приєднанні, якщо інше не передбачено Комерційною пропозицією (п. 3.1 договору).
Розділом 5 договору сторонами унормовано наступне: споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією (п. 5.1 договору); постачальник у строк, визначений договором або комерційною пропозицією, формує, підписує та надсилає споживачу рахунок на оплату постачання електричної енергії в порядку, передбаченому п. 1.4 договору (п. 5.5 договору); оплата рахунку постачальника має бути здійснена споживачем у строк, зазначений у комерційній пропозиції, або у строк, визначений в рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем (п. 5.9 договору); розрахунковий місяць є періодом звірки остаточних обсягів поставленої електричної енергії, розрахунків за договором, за наслідками чого між сторонами складається акт прийому-передачі (купівлі-продажу) електричної енергії та акт звірки, у яких фіксується фактичний обсяг та ціна фактично спожитої електричної енергії, що була поставлена споживачу протягом розрахункового місяця (п. 5.18 договору).
Пунктом 5.20 договору передбачено, що постачальник не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, формує та зі своєї сторони підписує та надсилає споживачу акт прийому-передачі (купівлі-продажу) електричної енергії та акт звірки у порядку, визначеному п. 1.4 договору, а споживач не пізніше наступного дня з дня отримання підписує та надсилає постачальнику в порядку, передбаченому п. 1.4 договору, акт прийому-передачі (купівлі-продажу) електричної енергії та акт звірки.
У випадку, якщо споживач не погоджується з даними, викладеними у акті прийому-передачі електричної енергії та/або акті звірки, він зобов'язується протягом 2 днів з дня їх отримання надіслати обґрунтовані заперечення до акту прийому-передачі (купівлі-продажу) електричної енергії та/або до акту звірки у порядку, передбаченому п. 1.4 договору (п. 5.21 договору).
Відповідно до п. 5.23 договору у випадку не надіслання споживачем постачальнику підписаного в порядку, передбаченому п. 1.4 договору, акту прийому-передачі (купівлі-продажу) електричної енергії та/або акта звірки до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, або неотримання постачальником обґрунтованих заперечень до акту прийому-передачі (купівлі-продажу) електричної енергії та/або акта звірки, такий акт прийому-передачі (купівлі-продажу) електричного енергії та/або акт звірки вважається погодженим та підписаним споживачем.
У відповідності до п. 1.4 договору, обмін документами на виконання умов договору між сторонами передбачає їх підписання кваліфікованим електронним підписом за допомогою сервісу на сайті Центрального засвідчувального органу Міністерства цифрової трансформації України www.czo.gov.ua та надіслання на електронну пошту іншої сторони та/або надіслання підписаної скан-копії документів на електронну пошту іншої сторони, з подальшим надісланням не пізніше наступного робочого дня засобами поштового зв'язку підписаних уповноваженою особою сторони з проставленням печатки (за наявності) оригіналів документів (для актів у кількості 2 примірника) на поштову адресу іншої сторони, за винятком випадків, коли для певного документу цим договором встановлений інший порядок.
Пунктами 12.1-12.4 визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за договором, якщо це невиконання є наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Строк виконання зобов'язань за договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.
Зазначений договір укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав позивач. Договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання та діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків та стягнення неустойки - до повного виконання зобов'язань за договором (п. 13.1 договору).
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №07/02-22-312 від 07.02.2022 як належну підставу у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання електричної енергії.
Відповідно до заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток №1 до договору) Товариство з обмеженою відповідальністю "Бабушкін сад" приєдналось до публічного договору на умовах комерційної пропозиції. Відповідно до такої заяви та додатку до неї: оператор системи розподілу - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі"; ЕІС-код відповідача як суб'єкта ринку електричної енергії, присвоєний оператором системи - 62Х362817864635F; тип об'єкта - заміський готельно-ресторанний комплекс; адреса об'єкта та ЕІС-код точки комерційного обліку - Мрія, 27 км автошляху 18180 (Садова, 2), 62Z8382120485519; датою початку постачання є 01.03.2022; замовлений обсяг споживання електричної енергії, зокрема, на березень 2022 року - 100000кВт/год.
Комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до договору визначено, крім іншого, порядок формування ціни.
Матеріалами справи підтверджено, що у березні 2022 року на виконання умов договору постачальником поставлено споживачу електричну енергію обсягом 14633 кВт/год на загальну суму 61010,87 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електричної енергії №731 від 31.03.2022, підписаним та скріпленим печаткою зі сторони позивача.
Також в матеріалах справи міститься лист оператора системи розподілу - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" №08/100/6204 від 28.06.2022 (а.с. 56-57, т. 1), яким оператор системи розподілу надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Центренергозбут" на запит останнього від 23.06.2022 інформацію щодо обсягів розподіленої електричної енергії електропостачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Центренергозбут" споживачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Бабушкін сад" за період березня 2022 року, відповідно до якої у березні 2022 року відповідачем було спожито загалом 14633 кВт/год електричної енергії.
На підставі зазначених даних позивачем виставлено відповідачу рахунок №1540 від 31.03.2022 на суму 61010,87 грн (з ПДВ) за спожиту електричну енергію у березні 2022 року. Акт купівлі-продажу та рахунок на оплату спожитої електричної енергії в березні 2022 року було направлено відповідачу на електронну адресу 12.04.2022, який мав бути оплачений до 20.04.2022.
21.03.2022 позивач повідомив відповідача про дострокове розірвання договору №07/02/22-312 від 07.02.2022 та припинення постачання електричної енергії споживачу з 00:00 11.04.2022 (у зв'язку з непогодженням відповідача внести зміни до комерційної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Центренергозбут" до договору щодо зміни порядку здійснення розрахунків за електричну енергію згідно листа від 14.03.2022), а відповідач в свою чергу 22.03.2022 повідомив про те, що не заперечує проти дострокового розірвання договору.
Зважаючи на невиконання відповідачем зобов'язань за договором, в частині оплати за поставлену електричну енергію у березні 2022 року, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання електричної енергії №07/02/22-312 від 07.02.2022 у розмірі 61010,87 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог та стверджуючи про відсутність вини у виникненні заборгованості за договором, відповідач вказував на те, що здійснював господарську діяльність в заміському готельно-ресторанному комплексі у с. Мрія Бучанського району Київської області, однак, з 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням воєнного стану призупинив свою господарську діяльність та вивів з території підприємства увесь персонал, оскільки територія була окупована збройними формуваннями країни агресора. При цьому, відповідач вказує, що у період з 24.02.2022 по 30.03.2022 пошкоджено та зруйновано нерухоме майно товариства, а також трансформатор і лінію електропередач по якій здійснювалось постачання електроенергії, отже, товариство було позбавлено можливості отримувати від позивача з 01.03.2022 електричну енергію. Також відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що факт постачання позивачем електричної енергії відповідачу підтверджено належними доказами та не спростовано останнім, тому враховуючи борг відповідача за спожиту електричну енергію, поставлену позивачем в період березня 2022 року, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 61010,87 грн є правомірними та підлягають задоволенню. Разом з тим суд відмітив, що зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії, яке виникло у відповідача в силу укладеного договору, є грошовим зобов'язанням, тоді як згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, у т.ч. якщо невиконання стало наслідком дії форс-мажорних обставин. Факт окупації території, де знаходиться майно відповідача не виключає споживання електричної енергії установками відповідача у період з 01.03.2022 щонайменше до 03.03.2022. В свою чергу відповідач не надав доказів звернення до позивача з проханням про відключення електропостачання.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Центренергозбут", з огляду на наступне.
Предметом спору у даній справі є наявність/відстуність у відповідача обов'язку оплати вартості спожитої електричної енергії у період березня 2022 року у розмірі 61010,87 грн.
Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод.
Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
За умовами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Колегія суддів зауважує, що за своєю юридичною природою договір №07/02/22-312 від 07.02.2022 є договором енергопостачання.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно із ч. ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Частинами шостою, сьомою статті 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
За змістом ч. ч. 2, 6, 7 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником.
Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.
У пункті 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено (далі - ПРРЕЕ), що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.
На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами (п. 1.2.15 ПРРЕЕ).
Пунктом 3.1.7. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Таким чином, укладений між сторонами у справі договір постачання електричної енергії №07/02/22-312 від 07.02.2022 у розумінні ст. ст. 173, 174 ГК України та ст. ст. 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із п. 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії (п. 4.12. ПРРЕЕ).
Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку (п. 4.13. ПРРЕЕ).
Відповідно до п. 2.1.1 Кодексу комерційного обліку, комерційний облік електричної енергії на ринку електричної енергії організовується АКО (адміністратором комерційного обліку) та здійснюється ППКО (постачальником послуг комерційного обліку електричної енергії) відповідно до вимог Закону, цього Кодексу, Правил роздрібного ринку та Правил ринку.
Згідно п. 2.2.2 Кодексу комерційного обліку АКО виконує функції, зокрема, щодо надання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії адміністратору розрахунків, а також учасникам ринку та іншим заінтересованим сторонам, які пов'язані з певною ТКО (точкою комерційного обліку).
Як слідує із заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу від 07.02.2022 для Товариства з обмеженою відповідальністю "Бабушкін сад" постачальником послуг комерційного обліку є оператор системи розподілу - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі».
Оскільки відповідачем не було підтверджено використані обсяги електричної енергії в розрахунковому періоді, позивач звернувся до оператора послуг комерційного обліку із запитом для отримання достовірної інформації про обсяги спожитої електроенергії в період березня 2022 року.
Із отриманих від Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» даних щодо фактичного споживання електричної енергії відповідачем вбачається, що у березні 2022 року споживачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Бабушкін сад" (ЕІС-код точки обліку 62Z8382120485519) розподілено електричну енергію у обсязі 14633 кВт/год. Обсяг спожитої відповідачем електричної енергії входить до межи обсягу, який передбачено договором (згідно додатку №1 до заяви-приєднання загальний заявлений обсяг електричної енергії у березні 2022 року становив 100000 кВт/год).
Відповідач не оспорює обсяги електроенергії, спожиті ним у спірному періоді (у березні 2022 року), не посилається на наявність розбіжностей у визначенні таких обсягів, а вказує на те, що акт приймання-передачі електричної енергії не підписаний відповідачем, а відтак факт постачання електричної енергії не засвідчений належним чином.
Однак зазначені доводи скаржника спростовуються тим, що з урахуванням наведених вище приписів чинного законодавства саме на підставі даних щодо обсягів спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю "Бабушкін сад" електричної енергії, переданих Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські регіональні електромережі», позивач сформував та виставив відповідачу рахунок за спожиту ним у березні 2022 року електроенергію. Тобто, при формуванні та виставленні рахунку позивач виходив із обсягів спожитої електричної енергії, дані про які отримав від оператора системи розподілу.
При цьому не підписання відповідачем направленого йому позивачем акту приймання-передачі електричної енергії не звільняє відповідача від обов'язку здійснення оплати за фактично спожиту електричну енергію.
Відносно посилань скаржника на неврахування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №927/986/17, у якій зазначено, що отримання послуг повинно бути підтверджене належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які б свідчили про реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання (використання результату отриманої послуги у господарській діяльності), колегія суддів зазначає, що правові висновки, викладені у вказаній постанові Верховного Суду, не є релевантними до спірних правовідносин.
Так, у вказаній постанові Верховного Суду предметом позову є стягнення заборгованості з оплати наданих послуг за договором про надання юридичних послуг. В ході розгляду справи суди встановили, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання ним юридичних послуг за договором. Разом з тим у справі, що розглядається, факт споживання відповідачем електричної енергії у березні 2022 року в обсязі 14633 кВт/год доведений належними та допустимими доказами.
Щодо тверджень скаржника про неможливість споживання електричної енергії в спірний період, у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану та окупації території на якій здійснював свою господарську діяльність відповідач, та як наслідок, наявність підстав для звільнення останнього від відповідальності, суд зауважує наступне.
З наявного в матеріалах справи листа Відділення поліції №4 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 20.07.2022 №1395 слідує, що у період часу з 24.02.2022 по 30.03.2022 під час окупації с. Мрія та бойових дій збройними силами та іншими військовими формуваннями російської федерації пошкоджено та зруйновано житлові та нежитлові будинки та майно у заміському готельно-ресторанному комплексі «Бабушкін сад» за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Мрія, вул. Садова, 2.
Згідно актів комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації від 29.07.2022 № А-2907/01-11, 13 орієнтовною датою пошкодження об'єктів заміського готельно-ресторанного комплексу власника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бабушкін сад», розташованих по вул. Садова, 2, 4, 4А, 4Б, 4В, 4Г, 4Д, 4Ж, 4З, 4Л, 4К, 4Є в с. Мрія Бучанського району Київської області внаслідок влучання боєприпасів та їх уламків, вибухових хвиль є період з 03.03.2022 по 20.03.2022.
Як свідчить акт про пожежу від 15.08.2022 складений Бучанським РУ ГУ ДСНС України у Київській області за участю представника відповідача, пожежа виникла 04.03.2022 на об'єктах заміського готельно-ресторанного комплексу «Бабушкін сад», за адресою Київська область, Бучанський район, с. Мрія, вул. Садова, 2, 4, 4Б, 4-І-К.
Отже, відповідно до вказаних документів, майно товариства знищено в період з 03.03.2022 по 20.03.2022, а пожежа відбулася 04.03.2022. Тобто, в період з 01.03.2022 по 04.03.2022 відповідач мав можливість споживати електричну енергію. Доказів того, що у спірний період відповідач не здійснював споживання електричної енергії матеріали справи не містять. До того ж, слід звернути увагу, що згідно листа Відділення поліції №4 окупація території с. Мрія відбулася з 24.02.2022, а відтак відповідач мав можливість ще до початку постачання електроенергії (з 01.03.2022) звернутися до позивача з вимогою про відключення споживача від електропостачання. Однак доказів такого звернення матеріали справи не містять.
Поряд з цим, відповідач посилається на те, що введення воєнного стану є форс-мажорною обставиною, яка унеможливлює виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки електричної енергії.
Частиною першою статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет за посиланням https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, та адресований Всім кого це стосується, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Колегія суддів відзначає, що приписами ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Водночас, відповідно приписів ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Як було зазначено, за загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення та (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим, враховуючи наступне.
Введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач в період до знищення будівель готельно-ресторанного комплексу не міг здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Також відповідач не надав доказів того, що товариство з 24.02.2022 зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, всі працівники покинули господарські приміщення відповідача, а всі установки споживання електричної енергії були вимкнуті, що б унеможливлювало суб'єкту господарювання споживати електичну енергію.
Поряд з цим судом вказувалось, що у п.п 12.1-12.4 договору сторони погодили, що звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за договором, якщо це невиконання є наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Строк виконання зобов'язань за договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.
Отже, з наведеного вбачається, що контрагентами досягнуто згоди щодо алгоритму дій сторони у разі настання обставин непереборної сили, які мають наслідком неможливість належного виконання договору. При цьому сторони передбачили можливість відкладення виконання зобов'язань за договором на строк дії форс-мажорних обставин, а не звільнення від такого виконання.
Дійсно, Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, проте, всупереч наведеного вище, відповідачем не надано доказів дотримання порядку повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість виконання зобов'язань за договором в частині оплати поставленої електричної енергії.
Суд зауважує, що відповідачем також не надано належних доказів того, що саме введення військового стало причиною неможливості проведення покупцем своєчасного розрахунку за поставлену згідно договору №07/02/22-312 від 07.02.2022 електричну енергію.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд апеляційної інстанції відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально та такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Суд також зазначає, що в силу положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Таким чином, відповідач уклавши з позивачем договір на відповідних умовах зобов'язаний нести всі ризики, пов'язані з порушенням власних зобов'язань.
Зважаючи на викладене колегія суддів не вбачає підстав для звільнення відповідача від обов'язку оплачувати вартість отриманої від позивача електроенергії за березень 2022 року. Отже, постачання позивачем відповідачу електроенергії є підставою виникнення у останнього зобов'язання з оплати спожитої електроенергії відповідно до умов договору та чинного законодавства шляхом здійснення оплати за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії згідно із виставленим рахунком на оплату вартості спожитої електроенергії.
За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з правильним по суті висновком Господарського суду Київської області про задоволення позову у даній справі та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бабушкін сад" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центренергозбут" основного боргу в сумі 61010,87 грн.
Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Київської області, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги на рішення суду від 23.09.2022 та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Стосовно оскарження відповідачем додаткового рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2022 у даній справі, суд відмічає наступне.
Відовідно до апеляційної скарги, єдиною підставою яку зазначає відповідач для скасування додаткового рішення є ненабрання рішенням суду від 23.09.2022 законної сили та як наслідок, передчасне ухвалення додаткового рішення.
Пунктом 12 частини 3 ГПК України встановлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.
Положеннями ст. 126 ГПК України унормовано, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Отже, право сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, відшкодувати понесені нею судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката, передбачене зазначеними нормами закону.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
27.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Центренергозбут» подало до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/1027/22.
Як вбачається, ухвалюючи рішення від 23.09.2022 судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/1027/22.
А отже, враховуючи положення ст. 244 ГПК України суд першої інстанції, з урахуванням наданих позивачем доказів в підтвердження надання правничої допомоги, підставно ухвалив оскаржувне додаткове рішення.
Поряд з цим колегія суддів відмічає, що ухвалення додаткового рішення врегульовано положеннями ст. 244 ГПК України (стосовно порядку його ухвалення, строків ухвалення, порядку оскарження тощо) та не ставиться в залежність від набрання чинності основним рішенням. А тому ухвалення додаткового рішення у даній справі не порушило права відповідача на перегляд судового рішення.
З огляду на вказане, беручи до уваги межі доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для скасування чи зміни додаткового рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2022 у справі №911/1027/22, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Бабушкін сад" не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат у зв'язку з розглядом апеляційної скарги на додаткове рішення суду від 14.10.222 судом не здійснюється, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення не передбачена.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бабушкін сад" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2022 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2022 у справі №911/1027/22 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2022 у справі №911/1027/22.
4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2022 покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Бабушкін сад".
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов