ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" грудня 2022 р. Справа№ 927/545/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Прокопович О.Є.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 08.12.2022
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ладанської селищної ради Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.10.2021
у справі №927/545/21 (суддя Белов С.В.)
за позовом Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Прилуцької районної ради Чернігівської області
до Ладанської селищної ради Чернігівської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Прилуцька районна рада Чернігівської області
за участю Прилуцької окружної прокуратури
про зобов'язання відповідача прийняти рішення про включення до бюджету селищної ради на користь позивача компенсації
В судовому засіданні 08.12.2022 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.10.2021 у справі № 927/545/21 позов задоволено повністю, вирішено:
- зобов'язати Ладанську селищну раду Чернігівської області прийняти рішення, яким закласти до бюджету селищної ради компенсацію зі сплати комунальних послуг та енергоносіїв на користь Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області у сумі 175709,24 грн. за січень, 165614,22 грн. за лютий, 117472,65 грн. за березень та 41688,52 грн. за квітень місяці, а загалом: 500484,63 грн. заборгованості зі сплати комунальних послуг та енергоносіїв за період з 01 січня по 30 квітня 2021 року на утримання амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 40314763), що знаходиться на території Ладанської селищної ради Чернігівської області.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати в повному обсязі рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.10.2021 у справі № 927/545/21 та відмовити в заявлених позовних вимогах.
Короткий зміст позовних вимог
В травні 2021 року Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області (надалі КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги», позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Ладанської селищної ради Чернігівської області, в якому заявлені вимоги:
- зобов'язати відповідача - Ладанську селищну раду Чернігівської області (ЄДРПОУ 04412449) прийняти рішення, яким закласти до бюджету селищної ради компенсацію зі сплати комунальних послуг та енергоносіїв на користь позивача - Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 40314763) у сумі 175709,24 грн. за січень, 165614,22 грн. за лютий, 117472,65 грн. за березень та 41688,52 грн. за квітень місяці, а загалом: 500484,63 грн. заборгованості зі сплати комунальних послуг та енергоносіїв за період з 01 січня по 30 квітня 2021 року на утримання амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 40314763), що знаходяться на території Ладанської селищної ради Чернігівської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на пункт 10 розділу 5 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про місцеве самоврядування», який передбачає обов'язок районних рад щодо передачі окремих видів майна та майнових прав зі спільної власності у власність окремих територіальних громад. Заклади охорони здоров'я бюджетним законодавством не передбачені для фінансування районними бюджетами починаючи з 01 січня 2021 року. Пунктом 39 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України визначено, що районні ради здійснюють передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст у власність сільських, селищних, міських територіальних громад установ та закладів, розташованих на їхній території, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного цим Кодексом. З 01 січня 2021 року видатки на фінансування зазначених установ і закладів плануються та здійснюються з бюджетів таких територіальних громад. Тобто, незалежно від факту передачі закладу охорони здоров'я, відповідна рада, де знаходиться цей заклад, має передбачити фінансування, зокрема комунальних послуг та енергоносіїв цього закладу відповідно до розподілу повноважень з бюджету територіальної громади. Відповідно до розрахунку Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області загальна сума витрат на оплату комунальних послуг та енергоносіїв амбулаторії та фельдшерсько-акушерських пунктів Ладанської громади складає 175 709,24 грн за січень, 165 614,22 грн за лютий, 117 472,65 грн за березень та 41 688,52 грн за квітень місяці, а загалом 500 484,63 грн, що повинні були бути виділені на утримання вказаних закладів з 01 січня 2021 року.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.10.2021 у справі № 927/545/21 позов задоволено повністю.
Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції врахував наступне:
- позивач неодноразово звертався до Ладанської селищної ради з проханням виділення коштів для фінансування комунальних послуг та енергоносіїв амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів у селах та селищі Ладанської селищної ради, а також прийняття рішення щодо прийняття закладів до селищної ради, що підтверджується листами №83 від 15 березня 2021 року, №111 від 30 березня 2021 року та претензією №111 від 29 березня 2021 року з додатком (розрахунок на утримання амбулаторії);
- розмір витрат, що підлягають відшкодуванню, підтверджений доказами, що містяться у матеріалах справи;
- з 01 січня 2021 року територіальна громада відповідно до розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України зобов'язана управляти та розпоряджатися майном та майновими правами на виконання своїх розширених повноважень, тобто незалежно від факту передачі закладу охорони здоров'я, відповідна рада, де знаходиться цей заклад, має закласти фінансування, зокрема комунальних послуг та енергоносіїв цього закладу відповідно до розподілу повноважень з бюджету територіальної громади;
- зобов'язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав з урахуванням фактичних обставин справи. У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення;
- звертаючись з даним позовом до суду позивач реалізував своє право на відновлення порушеного майнового стану у процесі господарської діяльності (невиконання господарського договору внаслідок бездіяльності відповідача у справі і невиконання відповідачем своїх функцій як власника комунального майна), тобто, спір у цій частині є приватноправовим, тож підлягає вирішенню господарськими судами України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Згідно доводів апеляційної скарги:
- суд прийняв до розгляду заяву, яка була подана позивачем без дотримання норм п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, тобто не надано до позовної заяви належних доказів сплати судового збору;
- дана справа не підсудна господарському суду і даний спір повинен вирішуватися в порядку адміністративного судочинства; судом не встановлено жодних фактів порушення майнового стану позивача з вини відповідача, в тому числі фактів невиконання позивачем господарських договорів у період з 01.01.2021 року по 30.04.2021 з вини відповідача;
- амбулаторія та фельдшерсько-акушерські пункти в селах та селищі Ладанської територіальної громади не є окремими установами та закладами, а лише структурними підрозділами КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області;
- рішенням Прилуцької районної ради (сьома позачергова) сесія восьмого скликання від 30.04.2021 № 7-7/VІІІ «Про безоплатну передачу майна (майнових прав) зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ Прилуцького району у комунальну власність Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області» будівлі та майно, на базі яких функціонували амбулаторія та фельдшерсько-акушерські пункти у селах та селищі Ладанської територіальної громади, передані до комунальної власності Ладанської селищної ради вже після 30 квітня 2021 року;
- згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області є Прилуцька районна рада; отже програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров'я, зокрема щодо відшкодування витрат на оплату комунальних послуг підприємств, організацій, установ та закладів, що не перебувають у комунальній власності відповідача, можливі виключно шляхом укладання договорів між територіальними громадами про міжмуніципальне співробітництво, відповідно до Закону України «Про співробітництво територіальних громад»;
- оскільки позивачем не надано доказів щодо факту прийняття рішень Ладанською селищною радою та Прилуцькою районною радою про відшкодування позивачу витрат на оплату комунальних послуг та факту укладення відповідних договорів між відповідачем та засновником позивача Прилуцькою районною радою, у позивача відсутні правові підстави для вимог компенсації витрат понесених позивачем на оплату комунальних послуг та енергоносіїв;
- жодних договорів про спільне фінансування Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області з Ладанською селищною радою не укладалося; відсутні правові підстави для фінансування тих витрат, про які зазначає суд в своєму рішенні; дане рішення суперечить нормам ч. 2 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до яких, сільські, селищні, міські, районні в містах (в разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2021 апеляційну скаргу Ладанської селищної ради Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.10.2021 у справі №927/545/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Станіка С.Р., Шаптали Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 апеляційну скаргу Ладанської селищної ради Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.10.2021 у справі №927/545/21 прийнято до провадження у визначеному складі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 відкладено розгляд апеляційної скарги Ладанської селищної ради Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.10.2021 у справі №927/545/21 на 12.10.2022 об 11год. 45 хв.
Розпорядженням Керівника апарату від 19.10.2022 № 09.1-07/416/22 у зв'язку з рішенням зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 справу №927/545/21 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2022 справу №927/545/21 передано на розгляд колегії суддів: Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б.,Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 зміненим складом суду прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Ладанської селищної ради Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.10.2021 у справі №927/545/21; призначено до розгляду апеляційну скаргу у справі на 10.11.2022.
10.11.2022 у зв'язку із знеструмленням електромережі Північного апеляційного господарського суду судове засідання у справі № 927/545/21 не відбулося, апеляційну скаргу у справі призначено до розгляду на 08.12.2022.
Під час апеляційного провадження до справи від позивача 01.04.2022 отримано відзив на апеляційну скаргу.
Явка представників сторін
Представник позивача в судовому засіданні заперечував доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно поданих до суду заяв представником скаржника 12.10.2022, 03.11.2022, 15.11.2022, останній просив проводити судові засідання без участі представника Ладанської селищної ради, оскільки нез'явлення представників учасників апеляційного провадження у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.
Прокурор та представник третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що явка представників відповідача, третьої особи та прокурора обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Прилуцький район утворено 19 липня 2020 року згідно з Постановою Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року в рамках Адміністративно-територіальної реформи в Україні. До його складу увійшла Ладанська селищна територіальна громада.
До складу Ладанської селищної територіальної громади входять сім населених пунктів: смт. Ладан, с. Голубівка, с. Івківці, с. Красляни, с. Лиски, с. Подище, с. Рибці.
На веб-сайті Прилуцької районної ради міститься Перелік установ, закладів та організацій майно яких є об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ Прилуцького району, до якого входить:
- Ладанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини (Прилуцький район, смт. Ладан, вул. Миру, буд. 85);
- Івковецький фельдшерсько-акушерський пункт (Прилуцький район, с. Івківці, вул. Голіша, 6-А);
- Голубівський фельдшерський пункт (Прилуцький район, с. Голубівка, вул. Чавусівська, 11);
- Лисківський фельдшерський пункт (Прилуцький район, с. Лиски, вул. Вознесенська, 8);
- Рибцівський фельдшерський пункт (Прилуцький район, с. Рибці, вул. Літовченка, 34);
- Подищанський фельдшерський пункт (Прилуцький район, с. Подище, вул. Шкільна, 19-А).
Рішенням Прилуцької районної ради Чернігівської області від 30 квітня 2021 року №7-7/VІІІ припинено право оперативного управління та вилучено у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради об'єктів нерухомого майна, які знаходяться на території Ладанської селищної ради, та з 05 травня 2021 року передано безоплатно зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ Прилуцького району у комунальну власність Ладанської селищної ради із усіма повноваженнями, правами та обов'язками засновника.
Ладанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини передана до комунальної власності відповідача у справі.
Майно (з прибудовами та допоміжними приміщеннями) стаціонарного відділення лікарні за адресою: Чернігівська область, Прилуцький район, смт. Ладан, вул. Миру, будинок 85 (Ладанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини) є комунальною власністю і власником стаціонарного відділення лікарні є Ладанська селищна рада (відповідач у справі).
Верховною Радою України 15 грудня 2020 року внесено зміни до Бюджетного кодексу України, а саме: до прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України включено пункт 39 такого змісту: « 39. Районні ради здійснюють передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст у власність сільських, селищних, міських територіальних громад установ та закладів, розташованих на їхній території, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного цим Кодексом. З 01 січня 2021 року видатки на функціонування зазначених установ і закладів плануються та здійснюються з бюджетів таких територіальних громад».
Посилаючись на норми ст. 142 Конституції України, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», якими деталізується право комунальної власності, як матеріальна та фінансова основа місцевого самоврядування; приписи ч. 1, 3, 4 ст. 8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» та положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», згідно з якими правонаступник районної ради району, ліквідованого Верховною Радою України, після припинення відповідних районних рад як юридичних осіб, але не пізніше 01 липня 2021 року, зобов'язаний передати у комунальну власність територіальних громад усі об'єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України; суд першої інстанції зазначив, що
незалежно від дати передачі майна з 01 січня 2021 року всі видатки плануються та здійснюються з бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням закладів та відповідно до розподілу повноважень.
Судом, зокрема, встановлено, що
- позивач неодноразово звертався до Ладанської селищної ради з проханням виділення коштів для фінансування комунальних послуг та енергоносіїв амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів у селах та селищі Ладанської селищної ради, а також прийняття рішення щодо прийняття закладів до селищної ради, що підтверджується листами №83 від 15 березня 2021 року, №111 від 30 березня 2021 року та претензією №111 від 29 березня 2021 року з додатком (розрахунок на утримання амбулаторії);
- розмір витрат, що підлягають відшкодуванню, підтверджений доказами, що містяться у матеріалах справи.
Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з наступного:
- статтею 89 Бюджетного кодексу України передбачено, що до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки, зокрема на охорону здоров'я: первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти, в тому числі ті, що знаходяться на території сіл, селищ, міст районного значення відповідного району).
- при затвердженні бюджету селищної громади на 2021 рік повинні передбачатися кошти на охорону здоров'я;
- з 01 січня 2021 року територіальна громада відповідно до розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України зобов'язана управляти та розпоряджатися майном та майновими правами на виконання своїх розширених повноважень, тобто незалежно від факту передачі закладу охорони здоров'я, відповідна рада, де знаходиться цей заклад, має закласти фінансування, зокрема комунальних послуг та енергоносіїв цього закладу відповідно до розподілу повноважень з бюджету територіальної громади.
Стосовно дискреційних повноважень суду у випадку заявлення вимог щодо зобов'язання селищної ради прийняти рішення щодо предмету спору, суд першої інстанції посилався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №814/1959/17 (провадження №К/9901/48636/18).
Окрім того, при прийнятті оскаржуваного рішення суд брав до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 лютого 2020 року у справі №0940/2394/18 (№К/9901/26524/19), згідно з якими: суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Відхиляючи доводи відповідача щодо юрисдикції даного спору, суд першої інстанції враховував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №461/2659/16-ц та зазначив, що спір у справі є приватноправовим, тож підлягає вирішенню господарськими судами України, оскільки звертаючись з даним позовом до суду позивач реалізував своє право на відновлення порушеного майнового стану у процесі господарської діяльності (невиконання господарського договору внаслідок бездіяльності відповідача у справі і невиконання відповідачем своїх функцій як власника комунального майна).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога позивача зобов'язати Ладанську селищну раду Чернігівської області прийняти рішення, яким закласти до бюджету селищної ради компенсацію зі сплати комунальних послуг та енергоносіїв на користь позивача - Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області загалом: 500484,63 грн. заборгованості зі сплати комунальних послуг та енергоносіїв за період з 01 січня по 30 квітня 2021 року на утримання амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області, що знаходиться на території Ладанської селищної ради Чернігівської області.
В частині доводів апеляційної скарги, що дана справа не підсудна господарському суду і даний спір повинен вирішуватися в порядку адміністративного судочинства, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо приватно-правового характеру спірних правовідносин, а також враховує наступне.
При зверненні з даним позовом до господарського суду, позивач порушеним правом на захист якого подано позов визначив право на відшкодування (компенсацію) витрат на оплату комунальних послуг на утримання амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області за рахунок бюджету селищної ради.
Посилаючись на норми Бюджетного кодексу України в обгрунтування підстав заявлених вимог, позивач не оскаржує порядок (процедуру) розгляду вказаного питання відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, а відтак спір не має в основі публічно-правового характеру та не підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
15 грудня 2020 прийнято Закон «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» яким внесено зміни до Бюджетного кодексу, зокрема, врегульовано правові засади функціонування бюджетної системи України, міжбюджетних відносин, створення належної ресурсної бази для здійснення повноважень органів місцевого самоврядування на новій територіальній основі у зв'язку із прийняттям Закону України від 16.04.2020 №562-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад», Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-IX «Про утворення та ліквідацію районів».
До прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України включено пункт 39 такого змісту: « 39. Районні ради здійснюють передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст у власність сільських, селищних, міських територіальних громад установ та закладів, розташованих на їхній території, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного цим Кодексом. З 1 січня 2021 року видатки на функціонування зазначених установ і закладів плануються та здійснюються з бюджетів таких територіальних громад»
Тобто, незалежно від факту передачі закладу охорони здоров'я, відповідна рада, де знаходиться цей заклад, має передбачити фінансування, зокрема комунальних послуг та енергоносіїв цього закладу відповідно до розподілу повноважень з бюджету територіальної громади.
У зв'язку з наведеним, необгрунтованими є доводи апелянта про те, що рішенням Прилуцької районної ради (сьома позачергова) сесія восьмого скликання від 30.04.2021 № 7-7/VІІІ «Про безоплатну передачу майна (майнових прав) зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ Прилуцького району у комунальну власність Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області» будівлі та майно, на базі яких функціонували амбулаторія та фельдшерсько-акушерські пункти у селах та селищі Ладанської територіальної громади, передані до комунальної власності Ладанської селищної ради вже після 30 квітня 2021 року.
В свою чергу, оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина 2 статті 15 Цивільного кодексу України).
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
У силу статей 3, 169 та 172 Цивільного кодексу України органи місцевого самоврядування є органами, через які територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки як учасники цивільних відносин.
Застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов'язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення, яким закласти до бюджету селищної ради компенсацію зі сплати комунальних послуг та енергоносіїв на користь позивача - Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області
є правильним, коли уповноважений орган розглянув питання про включення до витрат бюджету зі сплати комунальних послуг та енергоносіїв за період з 01 січня по 30 квітня 2021 року на утримання амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.
В такому разі, суд під час перевірки підстав прийняття рішення, перевіряє конкретні підстави відмови у включенні до витрат бюджету компенсації заявленої позивачем по комунальним послугам. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову, доцільним способом захисту є власне зобов'язання уповноваженого суб'єкта прийняти конкретне рішення.
У справі, яка розглядається, судом першої інстанції не встановлено обставин, що питання позивача про закладення до бюджету селищної ради компенсації зі сплати комунальних послуг та енергоносіїв на користь позивача - Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області взагалі розглядалось селищною радою.
Відповідач не приймав рішення про відмову у включенні відповідних витрат позивача до бюджету і такі рішення не визнавались незаконними у судовому порядку, а позивач не звертався до відповідача з вимогами про стягнення понесених ним витрат зі сплати комунальних послуг та енергоносіїв за період з 01 січня по 30 квітня 2021 року на утримання амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів, що знаходяться на території Ладанської селищної ради Чернігівської області.
Відтак, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не звернув уваги на ефективність обраного позивачем способу захисту порушених прав.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту, згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», п. 64).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), п. 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі «Джорджевич проти Хорватії», п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі «Ван Остервійк проти Бельгії», п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин кожної конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі №2а-204/12).
За таких обставин, зобов'язання відповідача прийняти рішення, яким закласти до бюджету селищної ради компенсації зі сплати комунальних послуг та енергоносіїв на користь позивача - Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області не захистить порушені права ефективно, а суд першої інстанції виходив з помилкових мотивів про дискреційність повноважень у спірних правовідносинах.
Посилання скаржника на порушення норм процесуального права, зокрема в частині прийняття судом до розгляду заяви, яка була подана позивачем без дотримання норм п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, тобто не надано до позовної заяви належних доказів сплати судового збору є безпідставним, оскільки ухвалою суду від 17.05.2021 за № 927/425/21 при поверненні позовної заяви позивача питання повернення судового збору за платіжним дорученням № 274 від 26.04.2021 не вирішувалось, належних доказів, що за вказаним платіжним дорученням відбулось повернення коштів з бюджету відповідач не надав, а отже при зверненні до суду з позовною заявою 28.05.2021 (повторно) позивачем були долучені належні докази сплати судового збору.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів визнає частково обгрунтованими доводи апеляційної скарги та, водночас, констатує невідповідність висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог нормам матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Ладанської селищної ради Чернігівської області підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.10.2021 у справі № 927/545/21 підлягає скасуванню з вищевикладених підстав, з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на позивача, а також, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276 ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Ладанської селищної ради Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.10.2021 у справі № 927/545/21 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.10.2021 у справі № 927/545/21 скасувати.
3. Прийняти нове рішення про відмову в позові.
4. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області (вул. Київська, 98, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код 40314763) на користь Ладанської селищної ради Чернігівської області (вул. Миру, 77а, смт. Ладан, Прилуцький район, Чернігівська область, 17583, код 04412449) 3 405 грн. (три тисячі чотириста п'ять гривень) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ.
6. Матеріали справи № 927/545/21 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.12.2022.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко